Справа № 500/1087/20
28 жовтня 2020 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Дерех Н.В.
за участю:
секретаря судового засідання Заблоцька І.І.
представника позивача Мартинюк Т.Б.
представника відповідача Чайківська М.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області (надалі, відповідач), в якому просив скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 06.04.2020 №00004383302.
Позов обґрунтований тим, що позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення - рішення протиправним, оскільки податковим законодавством не обмежено право на податковий кредит залежно від суб'єктного складу сторін у правовідносинах за договорами на придбання товарів (робіт, послуг), в тому числі і автомобілів та визначають одинакові права та обов'язки як для юридичних, так і фізичних осіб, платників податку, в тому числі і фізичних осіб - підприємців. Позивач також вважає, що контролюючим органом не досліджувалось питання щодо використання автомобіля ФОП ОСОБА_1 у господарській діяльності.
Ухвалою суду від 13.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 04.06.2020 о 09:30 год. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 04.06.2020 продовжено відповідачу строк для подання відзиву до 15.06.2020 та відкладено розгляд справи на 02.07.2020 року о 11:00 год.
Представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив наступне. Вважає, що позивачем в порушення вимог п.198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, не нараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість за операцією з придбання легкового автомобіля Lexus RX200t AGL25- НОМЕР_1 (2017 ) - 1 суму ПДВ - 262559,32 грн. Представник відповідача вказав, що за результатами перевірки, встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3, п. 198.5 ст.198, п.200.4 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за 4 квартал 2019. на 283389,00 грн. Отже, на думку представника відповідача, податковим органом правомірно винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 06.04.2020 №00004383302 про завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду з податку на додану вартість у сумі 283389,00 грн., у зв'язку із чим підстави для задоволення позовних вимог позивача відсутні.
Ухвалою суду від 02.07.2020 розгляд справи відкладено до 16.07.2020 о 10:00 год.
16.07.2020 у відкритому судовому засіданні розгляд справи відкладено до 24.07.2020 о 12:00 год.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що як і при проведенні перевірки, так і до даного позову підприємцем надаються документи, що підтверджують отримання автомобіля саме фізичною особою - підприємцем. Вважає, що жодні факти проведення господарських операцій, пов'язаних із використанням придбаного транспортного засобу при проведенні перевірки не досліджувались, первинні документи не перевірялись, при проведенні перевірки не виявлено та не описано жодного факту використання ФОП ОСОБА_1 транспортного засобу не в господарській діяльності, а отже, твердження представника відповідача, що підприємцем не доведено факт використання автомобіля в господарській діяльності є безпідставним та необґрунтованим.
24.07.2020 у відкритому судовому засіданні оголошено перерву до 27.08.2020 о 09:15 год.
Ухвалою суду від 27.08.2020 розгляд справи відкладено до 16.09.2020 о 12:00 год.
16.09.2020 розгляд справи відкладено до 12.10.2020 о 10:00 год. у зв'язку із перебуванням головуючої судді на лікарняному.
Ухвалою суду від 12.10.2020 розгляд справи відкладено до 28.10.2020 о 11:30 год.
28.10.2020 представник позивача у відкритому судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити повністю з мотивів, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представник відповідача у відкритому судовому засіданні проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позову повністю з мотивів, наведених у відзиві на адміністративний позов.
Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС у Тернопільській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за 4 квартал 2019 року.
За результатами проведеної перевірки складено Акт №312/19-00-33-02/ НОМЕР_2 від 16.03.2020, яким встановлено порушення п.198.3 п.п. г) 198.5 п.198.5 ст.198 п.п.б п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010 зі змінами та доповненнями, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за 4 квартал 2019 на 283389,00 грн.; перевіркою визначення від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21) за 4 квартал буде становити 17205,00 грн.
На підставі вказаного Акту Головним управлінням ДПС у Тернопільській області винесено податкове повідомлення - рішення від 06.04.020 №00004383302, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. задекларовану на рахунок платника у банку у розмірі 283389,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 70847,25 грн.
Не погоджуючись з винесеним податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (надалі, ПК України), об'єктом оподаткування податку на додану вартість є, зокрема операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Кодексу.
Відповідно до п. 187.1. ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку (а); дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку (б).
Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (а); придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності) (б); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України (в); ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (г).
Згідно із п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п. 198.5 ст. 198 ПК України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені ПК України для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 ПК України).
Крім цього, статтями 3,9 Закону України від 16.07.1999р. №996-XIV (далі-Закон №996) «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що будь-які документи навіть за наявності всіх передбачених чинним законодавством формальних реквізитів таких документів мають силу первинних лише у разі фактичного здійснення господарських операцій. Тому для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарських операцій.
За змістом Закону №996, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Отже, суд вважає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни у майновому стані фізичної особи-підприємця.
Також, згідно з Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291, рахунок 10 "Основні засоби" призначено для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансової оренди об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, а також об'єктів інвестиційної нерухомості.
До основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).
Водночас, податковий контроль здійснюється, у тому числі, шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин (підпункт 62.1.3 статті 62 ПК України).
Для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи (стаття 83 Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Водночас, згідно з пунктом 1 ст. 320 Цивільного кодексу України, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.
Незалежно від того, який статус у подальшому фізична особа обере для себе, у тому числі у разі прийняття рішення про здійснення будь-якої діяльності (підприємницької або незалежної професійної) - суб'єктом права власності виступає саме фізична особа, а не підприємець.
Не передбачено і законодавчих підстав вважати майно, що знаходиться у приватній власності фізичної особи, основними фондами суб'єкта господарювання, якщо такий громадянин зареєструється підприємцем. Використання власного майна для здійснення, зокрема, підприємницької діяльності є одним з напрямів розпорядження майном фізичної особи.
Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Отже, суд вважає, що «фізична особа - підприємець» та «фізична особа» мають різний податковий та правовий статус.
Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими документами, які відображають реальність таких операцій та спричиняти реальні зміни майнового стану фізичної особи-підприємця.
Отже, фізична особа-підприємець за відсутності ведення бухгалтерського обліку, іншого обліку в частині підтвердження використання майна (товару) у підприємницькій діяльності, а також не будучи фактично суб'єктом права власності на таке майно, за умови включення до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість по податковій накладній з придбання транспортного засобу, зобов'язана нарахувати податкові зобов'язання по операції, що не є господарською діяльністю платника податку.
Як слідує з матеріалів справи, перевіркою встановлено, що в червні 2017 року Позивач придбав у ТОВ «Львів Авто Преміум» автомобіль Lexus RX200t AGL25-НОМЕР_1 (2017) - 1 шт., загальна вартість якого складає 1575356,00 грн. у т.ч. ПДВ - 262559,32 грн., згідно податкових накладних: податкова накладна №66 від 12.06.2017р. на загальну суму 548042,00 грн., в т.ч. ПДВ 91340,33 грн.; податкова накладна №52 від 09.06.2017р. на загальну суму 520000,00 грн., в т.ч. ПДВ 86833,33 грн.; податкова накладна №134 від 26.05.2017р. на загальну суму 36 500,00 грн., в т.ч. ПДВ 6083,33 грн.; податкова накладна №98 від 22.05.2017р. на загальну суму 469814,00 грн., в т.ч. ПДВ 78302,33 гривень.
Розрахунок за придбання здійснювалися у безготівковій формі як попередня оплата. Сума податку на додану вартість згідно вище вказаних податкових накладних включена до складу податкового кредиту з ПДВ в декларації за 4 квартал 2019р. в сумі 262559,32 грн.
Крім цього, перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 було здійснено ремонт зазначеного вище транспортного засобу на загальну суму 26846,00 грн., в тому числі 4474,33грн. ПДВ. Дана сума ПДВ включена до складу податкового кредиту за 4 квартал 2019р. згідно податкової накладної №39 від 03.10.2019р. на загальну суму 26846,00 грн., в тому числі 4474,33 грн. ПДВ.
При цьому, судом не здобуто, а учасниками справи не подано до суду належних, достатніх та допустимих доказів, які відображають реальність таких операцій та спричинили реальні зміни майнового стану фізичної особи-підприємця.
На думку суду, фізична особа-підприємець за відсутності ведення бухгалтерського обліку, іншого обліку в частині підтвердження використання майна (товару) у підприємницькій діяльності, а також не будучи фактично суб'єктом права власності на таке майно, за умови включення до складу податкового кредиту суму ПДВ по податковій накладній з придбання транспортного засобу, зобов'язана нарахувати податкові зобов'язання по операції, що не є господарською діяльністю платника податку.
Оскільки зазначений вище транспортний засіб належить позивачу як фізичній особі, а не як фізичній особі - підприємцю, суд вважає, що відображати податковий кредит за придбання такого транспортного засобу у спірному випадку позивач не може, що, послідовно, виключає використання позивачем транспортного засобу в господарській діяльності, з огляду на що оскаржуване податкове повідомлення - рішення винесене податковим органом правомірно.
У відповідності до частини першої та другої статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Вирішуючи спір по суті, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.05.2011: згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що у задоволенні даного позову слід відмовити повністю.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 06.04.2020 №00004383302 - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 02 листопада 2020 року.
Реквізити учасників справи:
позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_2 );
відповідач - Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м.Тернопіль,46003, ЄДРПОУ: 43142763).
Головуюча суддя Дерех Н.В.