20 жовтня 2020 року м. Рівне №460/7074/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Друзенко Н.В. розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо не правильного нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2014 по 01.06.2019, з встановленням базового місяця - січень 2008 року та березень 2018 року та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 до нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 01.06.2019 з врахуванням проведеної виплати, з встановленням базового місяця - січень 2008 року та березень 2018 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення, у зв'язку із зростанням споживчих цін, є обов'язковою для всіх роботодавців, незалежно від форм власності та виду юридичної особи. Вважає, що протягом 2014 року до моменту виключення зі списків військової частини нарахування індексації здійснювалося неправильно та призвело до нарахування індексації грошового забезпечення у занижених розмірах, оскільки при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачу невірно було встановлено базовий місяць у зв'язку зі зміною розмірів грошового забезпечення. При нарахуванні індексації грошового забезпечення невірно встановлено базовий місяць - грудень 2015 року, у зв'язку із збільшенням розміру грошового забезпечення за рахунок інших його складових, без зміни розміру посадового окладу. Позивач зазначає, що в його випадку базовим місяцем повинен вважатися місяць, в якому підвищена тарифна ставка (посадовий оклад) за посадою, яку він займав, зокрема, січень 2008 року та березень 2018 року. На підставі викладеного просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 28.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі №460/7074/20. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін 20.10.2020.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву. На обґрунтування заперечення зазначає, що на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 у справі №460/2108/19 позивачу нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 в сумі 4803,34 грн. При обчислені суми індексації грошового забезпечення позивача базовим місяцем було встановлено січень 2016 року, у зв'язку з чим допущено помилку при виконанні вищевказаного судового рішення та відповідач погоджується з необхідністю перерахувати індексацію позивачу з 01.01.2016 по 01.06.2019. При проведенні такого перерахунку необхідно врахувати підвищення грошового забезпечення позивача в грудні 2015 року та обчислити індекс споживчих цін починаючи з січня 2016 року. Відповідач зазначає, що березень 2018 року визначений базовим місяцем при здійснення нарахування позивачу індексації внаслідок того, що з 01.03.2018 набрала чинності постанова КМУ від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, відповідно до якої військовослужбовцям було збільшено розміри грошового забезпечення, в тому числі й посадового окладу. Тому подальше визначення індексу споживчих цін з метою проведення індексації грошових доходів позивача проводилося починаючи з квітня 2018 року. Відповідач зазначає, що підвищення доходів позивача у грудні 2015 року перевищило суму індексації , яку повинні були виплатити у грудні 2015 року. Саме тому для подальшої індексації доходів військовослужбовців обчислення індексу споживчих цін необхідно починати з січня 2016 року, з урахуванням грудня 2015 року як базового місяця. При нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за 2014-2015 роки базовими місяцями вважалися місяці, у яких збільшувались розміри постійних складових його доходу. Оскільки щомісячна додаткова грошова винагорода та інші щомісячні основні і додаткові види грошового забезпечення мали постійний характер, тому місяць встановлення чи збільшення розмірів вказаних виплат протягом 2014-2015 років у складі загального доходу військовослужбовців вважався базовим місяцем при обчислені йому індексації. На підставі викладеного, відповідач просив відмовити в задоволенні позову повністю.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) №159 від 08.05.2019 ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у запас на підставі пп."б" п.2 ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за станом здоров'я.
Наказом Командира військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України (по стройовій частині) №129 від 01.06.2019 ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу військової частини та направлений для зарахування на військовий облік до Рівненського ОМВК Рівненської області (а.с.13).
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 у справі №460/2108/19, яке набрало законної сили 10.01.2020, визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по лютий 2018 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по лютий 2018 року.
04.08.2020 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 01.06.2019 з урахуванням проведеної виплати, з встановленням базового місяця - січень 2008 року та березень 2018 року (а.с.18).
Листом від 28.08.2020 №501/25/767 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що індексація грошового забезпечення виплачувалася позивачу по грудень 2015 року встановленим порядком з урахуванням квітня 2015 року як останнього базового місяця. На виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08.11.2019, позивачу була виплачена індексація, нарахування якої здійснено з встановленням місяця підвищення доходів (базового місяця) - січень 2016 року. Наступними місяцями підвищення доходів став березень 2018 року (а.с.19-20).
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи даний адміністративний позов по суті, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII “Про військовий обов'язок і військову службу” військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання служби військовослужбовців, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо спеціальними нормами не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон № 2011-XII).
Частинами 1-4 статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
При цьому, статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Абзацом 2 частини 3 статті 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282-ХІІ).
Згідно з статтею 2 Закону № 1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статей 4, 6 Закону № 1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина; індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації визначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).
Згідно з пунктом 1-1 Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (у 2016 році - 103 відсотка, у 2017 році -103 відсотка, у 2018 році -103 відсотка).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Згідно з пунктом 4 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Згідно з пунктом 5 Порядку №1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
З аналізу вказаних норм, суд дійшов висновку, що місяць в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Разом з тим, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, то базовий період не змінюється, а сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу”, яка набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018 (далі - Постанова № 1294), встановлено підвищені посадові оклади військовослужбовців, які визначені Додатком №1 до Постанови № 1294.
Підвищення тарифних ставок (окладів) після 01.01.2008, в тому числі в період перебування позивача на службі (зокрема до 01.03.2018), що є підставою для встановлення іншого базового місяця при проведенні індексації не відбувалося.
Суд встановив, що у 2014-2015 роках позивачу нарахування індексації здійснювалось неправильно та призвело до нарахування індексації грошового забезпечення у занижених розмірах, оскільки при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачу невірно було встановлено базовий місяць у зв'язку зі зміною розмірів грошового забезпечення.
З наданого розрахунку індексації встановлено, що позивачу виплачувалася індексація по грудень 2015 року та її розмір за грудень 2015 року склав 30,32 грн. Який базовий місяць при цьому нарахуванні індексації брався до уваги відповідачем суду не зазначено.
Судом не встановлено, а відповідачем не доведено, що підвищення грошового доходу позивача у січні 2014 року перевищило суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу та яка мала нараховуватися із базового місяця січень 2008 року.
Отже, базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача є саме січень 2008 року, в якому Постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів військовослужбовців.
Водночас, суд зауважує, що оскільки надбавка не носить постійного характеру, та не була основною і змінювалась, а з 01.03.2018 скасована, тому така складова грошового забезпечення не повинна впливати на розмір індексації грошового забезпечення.
У такому порядку нарахування індексації здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовців, яке відбулося у березні 2018 року, відповідно до Наказу Міністерства оборони України від 01.03.2018 № 90 “Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України”.
Таким чином, з березня 2018 року при виплаті індексації грошового забезпечення базовим місяцем є березень 2018 року. В решті періоду базовий місяць повинен був залишатись незмінним, а саме: січень 2008 року.
Відповідач не заперечує помилку здійснену ним при визначені базового місяця при виконанні рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 08.11.2019 у справі №460/2108/19, та про необхідність перерахунку індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 01.06.2019. Доказів усунення вказаної помилки відповідачем не надано.
Суд зазначає, що непроведення та невиплата відповідачем індексації грошового забезпечення у відповідних розмірах є протиправним обмеженням Конституційних прав позивача та порушенням вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку № 1078.
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 (справа № 240/4911/18), від 07.08.2019 (справа №825/694/17), від 23.10.2019 (справа №825/1832/17), яку суд враховую при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З врахуванням вищевикладеного, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору в силу Закону, а доказів понесення інших витрат не надав, судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не правильного нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2014 по 01.06.2019, з встановленням базового місяця - січень 2008 року та березень 2018 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 01.06.2019 з встановленням базового місяця - січень 2008 року та березень 2018 року, з урахуванням виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складений 26 жовтня 2020 року.
Суддя Н.В. Друзенко