про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
02 листопада 2020 рокум. ПолтаваСправа № 9901/295/20
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Канигіна Т.С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державного управління справами про зобов'язання виплатити моральну та матеріальну шкоду,
14 вересня 2020 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державного управління справами, у якому просив зобов'язати відповідача виплатити йому моральну шкоду в розмірі 500000 грн та матеріальну шкоду в розмірі 500000 грн.
Ухвалою Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 вересня 2020 року у справі №9901/295/20 (адміністративне провадження №П/9901/295/20) позовну заяву передав за підсудністю до Полтавського окружного адміністративного суду.
27 жовтня 2020 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшли матеріали справи № 9901/295/20 за позовом ОСОБА_1 до Державного управління справами про зобов'язання виплатити моральну та матеріальну шкоду, а саме просить:
- зобов'язати Державне управління справами виплатити ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 500000 грн та матеріальну шкоду у розмірі 500000 грн.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Вжитий у Кодексі адміністративного судочинства України термін "суб'єкт владних повноважень" означає: орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з приписами пунктів 1, 2 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно з пунктом 9 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Крім того, стаття 23 Цивільного кодексу України визначає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно з частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини першої статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.
Проте частиною п'ятою статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
З наведених у позовній заяві мотивів та її прохальної частини вбачається, що позивач оскаржує дії органу, що забезпечує діяльність Президента України, з приводу його звернень стосовно застосування до нього недозволених методів слідства, переслідування, а також обладнання, за допомогою якого діями людини можна керувати: психотропної, мікрохвильової та радіоелектронної зброї. Позивач не погоджується зі змістом відповідей на звернення, поданих у порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян".
Водночас, як вбачається з позовних вимог, позивачем заявлено позов лише про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Отже, вимога про відшкодування шкоди заявлена не в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правий спір.
За змістом частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Враховуючи викладене, заявлені позовні вимоги підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства та не належить до юрисдикції адміністративного суду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Наведені обставини виключають можливість розгляду цієї справи Полтавським окружним адміністративним судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, тому у відкритті провадження у справі слід відмовити.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 19, 170, 171, 256, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного управління справами про зобов'язання виплатити моральну та матеріальну шкоду.
Роз'яснити позивачу право на звернення до місцевого загального суду із відповідним позовом в порядку, встановленому цивільним судочинством.
Копію ухвали направити особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Суддя Т.С. Канигіна