Справа № 420/7238/20
02 листопада 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язати вчинити певні дії,-
Обставини справи.
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №156050006619 від 29.06.2020 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи у відділі технічного контролю на Одеському ливарному заводі «Центроліт» на посаді контролера матеріалів і робіт в ливарному виробництві цеху дрібного чавунного лиття кокільної дільниці з 25.07.1984 року по 31.10.1994 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 із розрахунку страхового стажу 30 років 8 місяців 4 дні - з 24.06.2020 року.
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 24.06.2020 року звернулась Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач) із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, проте, рішенням №156050006619 від 29.06.2020 року (ділі - спірне рішення) відповідач відмовив призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Як вказує позивач, у спірному рішенні відповідач зазначив, що спеціальний стаж позивача складає 8 років при загальному стажі роботи 30 років 8 місяців, а тому право на пенсію за наявним страховим стажем позивач набуде при досягненні 56 років. У позовній заяві зазначено, що в якості обґрунтування спірного рішення відповідач послався на пп.2 п.2 ст. 114 розділу XIV «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Позивач звертає увагу, що у спірному рішенні відповідач не зазначив жодних підстав відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, а також не зазначив які саме періоди роботи позивача зараховано до пільгового стажу за Списком № 2, а які - ні.
Позивач вказує, що на дату звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії позивачу виповнилось повних 55 років, її страховий стаж становив 30 років 8 місяців 4 дні, в тому числі пільговий стаж за Списком №2 - 10 років 2 місяці 7 днів. На переконання позивача, вона мала повне право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058.
Ефективним способом захисту прав позивач вважає саме зобов'язання відповідача призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 та здійснити відповідну виплату пенсії.
25.08.2020 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач, з посиланням на фактичні обставини справи зазначив, що основною умовою для виходу на пенсію за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону №1788 є зайнятість працівників повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць. За твердженням відповідача, позивачем було надано лише довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії, видану ВАТ «Одеський завод Центроліт» від 22.02.2016 року за №356 за період роботи з 25.07.1984 по 21.08.1992 та довідку від ВАТ « Одеський завод Центроліт» від 22.02.2016 року за №37 про перетворення Одеського ливарного заводу «ЦЕНТРОЛІТ» у Відкрите акціонерне товариство «Одеський завод Центроліт». Відповідно до наданих документів, спеціальний стаж позивача складає 8 років при загальному стажу роботи 30 років 8 місяців, а відтак за наявним страховим стажем позивач набуде права на пенсію при досягненні 56 років. Як вказує відповідач, позивачем будь-яких документів, які підтверджували результати атестації робочого місця за умовами праці, а саме: копію наказу по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників (карта умов праці) не надано. Крім того, в трудовій книжці відсутній запис про витяг із зазначеного наказу та додаток такого витягу.
Відповідач також звернув увагу на те, що відповідно до розділу XIV Списку № 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, право на пенсію на пільгових умовах мають контролери у ливарному виробництві, зайняті на дільницях плавлення, заливання (розливання) металу, вибивання та обрубування лиття. Як вказує відповідач, в період з 25.07.1984 року по 31.10.1994 позивачка працювала контролером кокільної дільниці, яка вказаним розділом не передбачена. Тобто, на думку відповідача, підстав для врахування даного періоду в пільговий стаж за Списком № 2 немає.
Відповідач також вважає, що вимога позивача про зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
08.09.2020 року від позивача надійшли пояснення щодо відзиву на позовну заяву, у яких позивач зазначає додаткові аргументи щодо віднесення кокільної дільниці, де працювала позивач, до дільниці зливання (розливання) металу, що входить до Списку №2.
Заяви чи клопотання від сторін.
29.09.2020 року від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
06.10.2020 року від позивача надійшло клопотання про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження.
Інших заяв чи клопотань від сторін, до суду не надходило.
Процесуальні дії
Ухвалою суду від 06.08.2020 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням учасників справи, призначено перше судове засідання на 26.08.2020 року, витребувано у Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 та зупинено провадження у справі №420/7238/20 до 26.08.2020 року.
У зв'язку з перебування судді Бутенка А.В. у відпустці, судове засідання, призначене на 26.08.2020 року, призначено на 15.09.2020 року.
У зв'язку з неявкою сторін до судового засідання, призначеного на 15.09.2020 року, судом продовжено зупинення у справі №420/7238/20 до 06.10.2020 року.
У зв'язку з неявкою сторін до судового засідання, призначеного на 06.10.2020 року, зважаючи на клопотання представників сторін про розгляд справи у порядку письмового провадження, враховуючи положення ст.205 КАС України, суд продовжив розгляд справи №420/7238/20 в порядку письмового провадження.
Інші процесуальні дії судом не вчинялись.
Обставини справи.
Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24.06.2020 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
До поданої заяви позивачем додано копії, зокрема, довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру; паспорта; трудової книжки; диплом про навчання; довідки, що визначає право на пенсію на пільгових умовах.
Рішенням Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області №156050006619 від 29.06.2020 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. У вказаному рішенні зазначено, що спеціальний стаж позивача складає 8 років при загальному стажі роботи 30 років 8 місяців, а тому право на пенсію за наявним страховим стажем позивач набуде при досягненні 56 років. В обґрунтування спірного рішення відповідач послався на пп.2 п.2 ст. 114 розділу XIV «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Відповідно до копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 24.07.1965 року, позивач у спірний період з 25.07.1984 року до 31.10.1994 року працювала у відділі технічного контролю в якості контролера матеріалів та робіт у ливарному виробництві цеху дрібного чуваного лиття кокільної дільниці Одеського ливарного заводу «Центроліт».
Згідно з довідками відкритого акціонерного товариства «Одеський завод «Центроліт» №356 від 24.02.2016 року, №3 від 22.02.2016 року, позивач у період з 25.07.1984 року по 21.08.1992 року працювала на контролером матеріалів та робіт в ливарному виробництві з обслуговування кокільної та обрубної дільниць цеху дрібного чуваного лиття та виконувала функції металообробника в ливарному виробництві повний робочий день.
Відповідно до довідки №37 від 22.02.2016 року відкритого акціонерного товариства «Одеський завод «Центроліт», Одеський ливарний завод «Центроліт» перетворений на відкрите акціонерне товариство «Одеський завод «Центроліт» на підставі наказу Фонду державного майна України №2 від 24.02.1998 року, що також підтверджується записами у трудовій книжці позивачки.
При цьому, судом встановлено, що відповідно до розрахунку стажу позивача за пенсійною справою №156050006619, відповідачем зараховано період роботи позивачки за Списком №2 період з 25.07.1984 року до 31.12.1991 року та період з 01.01.1992 року до 21.08.1992 року, що у загальному розмірі становить 8 років 28 днів.
Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №156050006619 від 29.06.2020 року щодо неврахування пільгового стажу позивача за Списком №2 відповідно до наданих довідок та трудової книжки протиправним, позивачка звернулась за даним позовом до суду.
Джерела права й акти їх застосування.
Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Призначення і виплата пенсії в Україні здійснюється згідно з положеннями Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення. Якщо міжнародним договором України встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до статті 58 Закону №1058-IV, пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
Частиною 1 і частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 64 Закону №1058-IV, виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право: отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов'язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Аналогічні положення містяться також в пункті "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеним нормам відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом третім Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено Порядком № 637.
Згідно з п.п.1, 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №442 від 01 серпня 1992 року (далі - Порядок №442), на підприємствах незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому проводиться атестація; основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Відповідно до п.4.5 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України №383 від 18 листопада 2005 року, якщо атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць. У такому ж порядку зараховується стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.
Відповідно до положень Порядку №442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років.
Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше, як один раз на п'ять років.
Для підтвердження результатів атестації робочого місця видається наказ по підприємству про результати атестації робочих місць. Витяги з наказу заносяться до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Згідно із зазначеними нормами права, основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Відповідно до абз.2 п.4 Порядку №442, проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №442 від 01.08.1992 року, відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Висновки суду.
Оцінюючи оскаржене рішення суб'єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч. 2 ст. 2 КАС України та доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачка з 25.07.1984 року до 31.10.1994 року працювала у відділі технічного контролю в якості контролера матеріалів та робіт у ливарному виробництві цеху дрібного чуваного лиття кокільної дільниці Одеського ливарного заводу «Центроліт». Вказані обставини підтверджуються відповідними записами у трудовій книжці позивачки.
При цьому, судом з'ясовано, що відповідачем віднесено до пільгового періоду за Списком №2 роботу позивача у відділі технічного контролю в якості контролера матеріалів та робіт у ливарному виробництві цеху дрібного чуваного лиття кокільної дільниці Одеського ливарного заводу «Центроліт» за період з 25.07.1984 року до 21.08.1992 року.
Отже, спірним у цій справі є віднесення до пільгового періоду за Списком №2 період роботи позивача з 22.08.1992 року до 31.10.1994 року у відділі технічного контролю в якості контролера матеріалів та робіт у ливарному виробництві цеху дрібного чуваного лиття кокільної дільниці Одеського ливарного заводу «Центроліт» у зв'язку з відсутністю документів, які підтверджують проведення атестації робочого місця позивача за відповідними умовами праці.
Як вже зазначено судом, згідно з пунктом 4 Порядку №442, відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Суд повторює, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому, особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а від 19.02.2020 року сформулювала правовий висновок, згідно з яким особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII. Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.
При цьому, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи.
З огляду на викладене, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому, контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а від 19.02.2020 року, з метою дотримання завдань адміністративного судочинства та забезпечення конституційних гарантій осіб на пенсійне забезпечення, відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких підстав, суд доходить висновку, що позивач на дату звернення за призначенням пенсії мала необхідний вік, загальний стаж, який не є спірним у межах даної адміністративної справи та складає 30 років 08 місяців, а також пільговий стаж роботи (понад 10 років) для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII. Таким чином, суд вважає, що позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №156050006619 від 29.06.2020 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд відхиляє доводи відповідача за безпідставністю про те, що відповідно до розділу XIV Списку № 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, право на пенсію на пільгових умовах мають контролери у ливарному виробництві, зайняті на дільницях плавлення, заливання (розливання) металу, вибивання та обрубування лиття. Як вказує відповідач, в період з 25.07.1984 року по 31.10.1994 позивачка працювала контролером кокільної дільниці, яка вказаним розділом не передбачена, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Так, в оскаржуваному рішенні №156050006619 від 29.06.2020 року відповідачем не зазначено про те, що професія контролера кокільної дільниці не відноситься до Списку №2.
Більш того, судом встановлено, що розрахунком стажу позивача за пенсійною справою №156050006619, відповідачем зараховано період роботи позивача за Списком №2 на посаді контролера кокільної дільниці період з 25.07.1984 року до 31.12.1991 року та період з 01.01.1992 року до 21.08.1992 року.
Окрім того, Розділом ХІ Списку №2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, робота в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 року, Розділом XIV Списку №2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, робота в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР №210 від 26.01.1991 року, Розділом XI Списку №2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, робота в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №162 від 11.03.1994 року передбачено професії керівників та спеціалістів дільниць плавильних, заливальних (розливальних), кокільно-заливальних, термообробки лиття і обрубних відділень, прольотів і дільниць ливарного виробництва.
При цьому, суд зауважує, що назви професій зазначені у трудових книжках, наказах підприємств, довідках можуть відрізнятися від назв, передбачених законодавчими актами України, при цьому суть виконуваної роботи не змінюється.
Суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 по справі №307/541/17 зазначив, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Відповідно до п. 2 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Суд зазначає, що згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У даній справі повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Також, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Аналогічний висновок щодо застосування норм права сформовано у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 227/3208/16-а.
Враховуючи викладене та зважаючи на те, що позивач на дату звернення за призначенням пенсії мала необхідний вік, загальний стаж, 30 років 08 місяців, а також пільговий стаж роботи (понад 10 років) для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи у відділі технічного контролю на Одеському ливарному заводі «Центроліт» на посаді контролера матеріалів і робіт в ливарному виробництві цеху дрібного чавунного лиття кокільної дільниці з 25.07.1984 року по 31.10.1994 року та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 24.06.2020 року, та виплатити заборгованість, що виникла з 24.06.2020 року.
Разом з цим, визначення конкретного розміру стажу при призначенні пенсії віднесено до повноважень відповідача, а тому позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 5-9, 72, 77, 90, 139, 242-246 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83) - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №156050006619 від 29.06.2020 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду Украйні в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи у відділі технічного контролю на Одеському ливарному заводі «Центроліт» на посаді контролера матеріалів і робіт в ливарному виробництві цеху дрібного чавунного лиття кокільної дільниці з 25.07.1984 року по 31.10.1994 року та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 24.06.2020 року, та виплатити заборгованість, що виникла з 24.06.2020 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Суддя Бутенко А.В.
.