Справа № 420/6841/20
02 листопада 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Танцюри К.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, третя особа Одеський прикордонний загін Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача Одеський прикордонний загін Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, про визнання протиправним та скасування рішення №77 Комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України "Про відмову у призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", прапорщику запасу ОСОБА_1 ", яке 08.06.2020р. затверджено Головою Державної прикордонної служби України; зобов'язання Адміністрацію Державної прикордонної служби України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 , одноразову грошову допомогу, передбачену 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у сумі 525 500,00 грн., з урахуванням уточненого адміністративного позову від 10.08.2020р.
Ухвалою суду від 01.09.2020р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначав, що не погоджується із прийнятим рішенням Комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України №77 від 08.06.2020р., яким відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги. Позивач вкзав, що виконуючи обов'язки інспектора III категорії відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Іллічівськ» Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, 26 серпня 2014 року, перебуваючи в зоні АТО біля н.п. Безіменне Новоазовського району Донецької області, ОСОБА_1 отримав кульове поранення в район п'яти лівої стопи з ручного кулемета Калашникова та результатом спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 26.08.2014 біля н.п. Безіменне Новоазовського району Донецької області, спеціальною комісією визнано травму, пов'язаною з виконання обов'язків військової служби (акт №347 спеціального розслідування нещасного випадку форми Нвс-5, акт форми Нвс-1 №348 про нещасний випадок, пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби, які затверджено начальником Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України 27.11.2014р.). Позивач вказав, що 27.05.2015 р. Одеською обласною медико-соціальною експертною комісією №2 за результатом огляду встановлено позивачу 15% втрати працездатності внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини (довідка про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 10 ААА №125714) та згідно рішення Адміністрації Державної прикордонної служби України від 01.07.2015р. №195 позивач отримав одноразову грошову допомогу в сумі 12 789, 00 грн. Також, позивач зазначав, що 02.12.2019 р. військово-лікарською комісією Клінічного госпіталю Державної прикордонної служби України м.Одеси складено свідоцтво про хворобу №369/895, за висновками якого ОСОБА_1 визнаний непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час з встановленням причинного зв'язку: «Травма, ТАК, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби» та 03.01.2020р. позивача звільнено зі служби за станом здоров'я. Позивач зазначив, що 04.02.2020 р. Одеською обласною медико-соціальною експертною комісією №2 прийнято рішення про встановлення ОСОБА_1 3 групи інвалідності, визнано ступень втрати працездатності у розмірі 60 % та причину виникнення інвалідності - травма пов'язана із виконанням обов'язків військової служби. Медико-соціальною експертною комісією встановлена дата чергового переогляду - 01.02.2021 (довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 04.02.2020 серії 12 ААБ №725523, довідка про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати працездатності у відсотках від 04.02.2020 серії 10 ААА №128575 ). 05.02.2020 р. позивач звернувся до керівництва Одеського прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України, із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності і частковою втратою працездатності, однак Комісія Адміністрації Державної прикордонної служби України 08.06.2020р. прийняла, на думку позивача, противоправне рішення «Про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги». Позивач, посилаючись на положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975, зазначив, що право на отримання одноразової грошової допомоги набувається у разі первинного встановлення військовослужбовцю інвалідності та не ставиться у залежність від первинного чи повторного огляду МСЕК з урахуванням часового проміжку у два роки, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
22.09.2020р. до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач зазначив, що не погоджується із позовними вимогами позивача та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Так, відповідач зазначив, що позивач скористався та реалізував своє право на виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 15% втрати працездатності внаслідок поранення пов'язаного із захистом Батьківщини, яке виникло вперше 27.05.2015р. 04.02.2020р. під час повторного огляду Одеською обласною МСЕК № 2 позивачу встановлено 3 групу інвалідності, визнано ступінь втрати працездатності у розмірі 60 %, причина виникнення інвалідності - травма, пов'язана із виконання обов'язків військової служби. Відповідач вказав, що оскільки, ОСОБА_1 звернувся до МСЕК вперше у 2015 році (довідка МСЕК від 27.05.2015 серії 10 ААА № 125714 ), а вдруге (повторно) у 2020 році ( довідки МСЕК від 04.02.2020 серії 10 ААА № 128575 та серії 12 ААБ № 725523) і між даними зверненнями пройшов дворічний термін, який передбачений законодавством та є умовою для виплати одноразової грошової допомоги, йому комісією Адміністрації Держприкордонслужби було відмовлено у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги. Поряд з цим, відповідач зазначив, що встановлення позивачу III групи інвалідності пов'язане з погіршенням стану його здоров'я, а саме збільшенням ступеня втрати працездатності з 15% до 60% та відповідно твердження позивача стосовно того, що він вперше звернувся до МСЕК 04.02.2020р. є незаконним та не може бути врахованим при прийнятті рішення по даній справі, оскільки дане звернення було вже повторним. У зв'язку з вищевикладеним та посилаючись на практику Верховного Суду, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
30.09.2020р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач додатково зазначив, що право на отримання одноразової грошової допомоги набувається у разі первинного встановлення військовослужбовцю інвалідності та не ставиться у залежність від первинного чи повторного огляду МСЕК з урахуванням часового проміжку у два роки та, що 27.05.2015р. Одеською обласною медико -соціальною комісією №2 за результатом огляду встановлено позивачу 15% втрати працездатності без визначення групи інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини. Поряд з цим, позивач наголосив на тому, що законодавство розділяє поняття «інвалідність» і «ступень втрати працездатності» та визначає різні порядок, критерії та наслідки їх встановлення.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
27.11.2014р. складено акт про нещасний випадок №348, пов'язаний з виконанням обов'язків військової служби молодшим сержантом ОСОБА_1 , затвердженого начальником Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України 27.11.2014., згідно встановлених обставин якого, 26 серпня 2014 року, перебуваючи в зоні АТО біля н.п. Безіменне Новоазовського району Донецької області ОСОБА_1 отримав кульове поранення в район п'яти лівої стопи з ручного кулемета Калашникова та з діагнозом «наскрізне, вогнепальне кульове поранення лівої стопи, вогнепальний крайовий перелом човноподібної кістки, вогнепальний багатоуламковий перелом лівої п'яткової кістки з дефектом її тканини на рівні суглобових фасеток» був шпиталізований до Обласного клінічного шпиталю Міністерства оборони України м.Дніпропетровськ (а.с.34-36).
Відповідно до довідки Центрального клінічного госпіталю Державної прикордонної служби України №170 від 26.03.2015р. проведено медичний огляд ОСОБА_1 госпітальною військово-лікарською комісією при Центральному клінічному госпіталі ДПС України та встановлено, що травма, так, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби(а.с.46).
27.05.2015 р. Одеською обласною медико-соціальною експертною комісією №2 за результатом огляду встановлено позивачу 15% втрати працездатності, що підтверджується довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 10 ААА №125714(а.с.37).
Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем ОСОБА_1 сплачено одноразову грошову допомогу, в сумі 12 789,00грн.
У подальшому при проходженні військової служби ОСОБА_1 неодноразово проходив лікування у Клінічному госпіталю Державної прикордонної служби України м.Одеса, що підтверджується виписками з медичної карти хворого ОСОБА_1 №1028 від 10.04.2017р., №1935 від 07.08.2017р., №2819 від 21.11.2017р., №3190 від 26.12.2017р., №1262 від 22.05.2018р., №2943 від 21.11.2018р., №3027 від 30.11.2018р., №3134 від 10.12.2018р., №1469 від 21.06.2019р., №3049 від 02.12.2019р.(а.с.51-72).
04.02.2020 р. Одеською обласною медико-соціальною експертною комісією №2 встановлено ОСОБА_1 визнано ступень втрати працездатності у розмірі 60 % і встановлено 3 групу інвалідності, причина виникнення інвалідності - травма, так, пов'язана із виконанням обов'язків військової служби, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 04.02.2020 серії 12 ААБ №725523 та довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати працездатності у відсотках від 04.02.2020 серії 10 ААА №128575 (а.с.78-79).
Рішенням комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України №77 від 08.06.2020р. відмовлено прапорщику запасу ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв'язку з тим, що ст.16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено кількісно-цифровий показник звернень особи для огляду на МСЕК та жодним чином такі звернення -огляди (первинний і повторний) не пов'язанні з медичною терміналогією, що застосовуються при заповнені медичної документації МСЕК. Таким чином, Закон поставив в пряму залежність набуття права на виплату особі одноразової грошової допомоги відповідно до кількості її звернень на огляд МСЕК з урахуванням часового проміжку у два роки. У зв'язку з вищезазначеним та те, що ОСОБА_1 звернувся до МСЕК вперше в 2015 році, а вдруге (повторно) в 2020 році і між даними зверненнями пройшов дворічний термін, комісія відмовила у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (а.с.20-21).
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» 20 грудня 1991 року№ 2011-XII.
Згідно із ч.1 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Пунктом 4 ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) визначений Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 (далі-Порядок №975).
Відповідно до абз. 3 ч.2 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.
Вперше порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги запроваджений з 01.01.2014р. шляхом доповнення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» статтею 16-3 (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04.07.2012 №5040-VI).
З метою реалізації норм статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінетом Міністрів України затверджено вищезазначений Порядок №975.
Згідно з пунктом 8 Порядку №975 (в редакції, чинній на момент встановлення первинно позивачу 15% втрати працездатності), якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Отже, обмеження дворічним строком, протягом якого зміна групи інвалідності, її причин або ступеня втрати працездатності вважається підставою для виплати особі одноразової грошової допомоги, введені, починаючи з 01.01.2014.
Згідно з частиною 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка набрала чинності з 01.01.2014, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Положення пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII застосовується до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01.01.2014
У подальшому Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII (набрав чинності з 01.01.2017) частину 4 статті 16-3 Закону №2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.07.2020 у справі № 240/10153/19 зазначив наступне: «Змістовно абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому даної статті. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється. Окрім того, абзац другий пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII встановлює обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності. Обидві ці норми (абзац перший та другий пункту 4 статті 16-3 Закону) передбачають дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі. Зазначені правові норми є нормами прямої дії і поширюються на всіх військовослужбовців».
Ухвалюючи вказану постанову, судова палата відступила від правового висновку, зробленого у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі №295/3091/17, від 21.06.2018 у справі № 760/11440/17, від 30.09.2019 у справі № 825/1380/18 та інших, де його застосовано, та дійшла наступного висновку про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII: право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв'язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду; передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01.01.2014; зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01.01.2014 чи після).
Правовідносини у даній справі щодо первинного встановлення ступеня втрати працездатності виникли після набрання чинності зазначеним Законом, тому пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII застосовується до позивача.
Суд звертає увагу, що на час первинного встановлення втрати працездатності позивачеві (27.05.2015) правова норма, яка обмежує право на перегляд розміру одноразової грошової допомоги дворічним строком, вже діяла.
З дня первинного встановлення втрати працездатності (27.05.2015) до дня збільшення ступеня втрати працездатності та встановлення 3 групи інвалідності (04.02.2020) минуло понад два роки. Відтак, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
Аналогічний висновок викладений у постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 15.07.2020 у справі № 240/10153/19 та у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №806/2187/18, від 20.02.2020 у справі №806/714/18, від 04.03.2020 у справах №240/5688/18 та №240/5765/18, від 12.03.2020 у справі №280/148/19.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що рішення №77 Комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України "Про відмову у призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" є обгрунтованим, та адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295,382 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.О. Танцюра
.