Справа № 420/8268/20
02 листопада 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в порядку ст 262 КАС України) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення,-
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 08.04.2019 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 року по 08.04.2019 року - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;
зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 08.04.2019 року включно в сумі 142549,36 гривень із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року - січень 2008 року, а в період з 01.03.2018 року по 08.04.2019 року - березень 2018 року з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Позовні вимоги обґрунтовано наступним.
ОСОБА_1 в період з 16.07.2015 по 08.04.2019 роки проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
За період проходження військової служби, а саме з 01.12.2015 року по 10.10.2019 року, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивача здійснювалась не в повному обсязі.
В період проходження військової служби нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу здійснювалось не в повному обсязі.
У квітні 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо виплати індексації грошового забезпечення.
Розрахунку суми індексації із зазначенням базового місяця для такого розрахунку не надано.
Відповідачем повідомлено, що сума індексації, грошового забезпечення, що належить позивачу до виплати в період з 01.12.2015 року по 08.04.2019 року складає 25366,44 грн.
Станом на 21.08.2020 року індексація грошового забезпечення у сумі 25 366,44 грн. позивачу не виплачена.
Позивач вважає, що дії відповідача порушують положення Конституції України, Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, та роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 11.04.2019 року № 248/2839 щодо індексації грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України .
Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078, в редакції від 09.12.2015 року, яка застосовується з 01.12.2015 року у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхуванні значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Останнє перед оспорюваним періодом підвищення грошового забезпечення військовослужбовців відбулось з 1 січня 2008 року (Постанова №1294), відтак базовим місяцем, на думку позивача, у випадку нарахування індексації грошового забезпечення має бути січень 2008 року.
На переконання позивача, відповідно до вимог Закону №1282-ХІІ, Порядку №1078, з урахуванням позиції Верховного Суду у справі №380/2597/20, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача повинно здійснюватися наростаючим підсумком починаючи з 01 січня 2008 року.
Пунктом 5 Порядку №1078 передбачено, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати.
Відповідно до листа Мінсоцполітики №122/0/66-17 від 29.12.2017 року посадові оклади військовослужбовців в останнє підвищувались у січні 2008 року.
Сума індексації грошового забезпечення, яка не була виплачена позивачу в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року становить 86054,90 грн..
01.03.2018 року вступила в дію постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового начальницького складу та деяких інших осіб», якою було затверджено нові схеми тарифних розрядів військовослужбовців. Тобто, базовим місяцем для розрахунку є березень 2018 року.
За період з 01.03.2018 року по 08.04.2019 року позивачу не виплачена індексація грошового забезпечення на суму 56494,46 грн.
Загальна сума індексації, що не була виплачена позивачу за період з 01.12.2015 по 08.04.2019 роки становить 142549,36 грн.
Процесуальні дії.
Ухвалою суду від 31.08.2020 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження, без призначення судового засідання (в порядку ст. 262 КАС України).
Відповідно ст.162 КАС України відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалу про відкриття провадження та копію позову з додатками отримано представником військової частини НОМЕР_1 12.09.2020 року відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення за трек-номером ОДЕСА ЦОКК 6530008723550
06.10.2020 року за вх. №41174/20 від військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), за підписом начальника ОСОБА_2 , надійшов відзив на адміністративний позов.
Відзив обґрунтовано наступним.
На заяву позивача від 23.04.2020 року, відповідачем повідомлено, що сума індексації грошового забезпечення, яка належить до виплати ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 року по 08.04.2020 року, становить 25366, 44 грн. та буде виплачена після надходження бюджетних асигнувань на дану виплату.
Нарахована сума індексації грошового забезпечення визначена відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (далі - Порядок) оскільки відповідно до вимог пункту 1-1 Порядку, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Для військовослужбовців прийнятих на військову службу в період з січня 2016 року по лютий 2018 обчислення індексу споживчих цін здійснюється з місяця прийняття їх на військову службу.
До січня 2016 року, у разі зростання грошового забезпечення (в тому числі за рахунок збільшення розміру надбавки за вислугу років, надбавки за кваліфікацію тощо) місяць, в якому відбулось підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
З березня 2018 року відповідно до постанови КМУ від 30.08.2017 року №704, обчисленні індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з квітня 2018 року.
Посилання позивача про те, що Мінсоцполітики у своєму листі від 29.12.2017 року №122/0/66-17 зазначає, що посадові оклади військовослужбовців востаннє підвищувались у січні 2008 року є хибними, оскільки у даному листі Мінсоцполітики роз'яснює порядок нарахування індексації грошового забезпечення і приводить приклад розрахунку індексації грошового забезпечення.
Окрім того, листи Мінсоцполітики не є нормативно-правовими актами та не встановлюють норм права, а носять лише інформаційний, роз'яснювальний та рекомендаційний характер.
12.10.2020 року за вх. №42345/20 від представника позивача Дяченко О.В. надійшла відповідь на відзив.
Ухвалою суду від 12.10.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 26.10.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про залишення позовної заяви без розгляду.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 - далі), РНОКПП НОМЕР_2 є ветераном війни - учасником бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 25.02.2015 року.
Відповідно до Витягу з наказу Начальника Одеського прикордонного загону (І категорії) Південного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України від 16.07.2015 року №388-ос солдата ОСОБА_1 , який призваний на військову службу по мобілізації зараховано до списків особового складу загону та поставлено на всі види забезпечення з 16.07.2015 року.
Відповідно до Витягу з Наказу Начальника 26 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 08.04.2019 року №124-ОС, старшого солдата ОСОБА_1 (П-031547), старшого електрика - оператора стрільбища відділу персоналу, звільненого наказом начальника 26 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 123-ОС від 05 квітня 2019 року в запас Збройних Сил України, за підпунктом «д» (через службову невідповідність) пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», без надання права носіння військової форми одягу, виключено зі списків особового складу загону та знято з усіх видів забезпечення, з зазначенням наступного:
«Вислуга років станом на 08 квітня 2019 року становить:
календарна : 04 роки 08 місяців 08 днів;
пільгова: 00 років 06 місяців 23 дні;
усього: 05 років 03 місяці 01 день.
Відповідно до ч. 3 п. 14 ст. 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зі змінами та доповненнями) виплатити грошову компенсацію за 8 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2019 рік.
Матеріальну допомогу на оздоровлення за 2019 рік не отримав.
Виплатити грошову компенсацію за не отримане речове майно з урахуванням утриманих податків та інших утримань у сумі 9596 грн. 07 коп.
Остаточною датою закінчення проходження військової служби вважати 08 квітня 2019 року.»
27.01.2020 року позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_4 з заявою, в якій просив:
нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 року в сумі 85054,90 грн.;
провести перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення (враховуючи фіксовану суму індексації за березень 2018 року) за період з 01.03.2018 року по 08.04.2019 року;
виплатити компенсацію за невикористані дні відпустки учасникам бойових дій (посвідчення учасника бойових дій від 25.02.2015 року НОМЕР_5 );
нарахувати та виплатити середній заробіток за період з 09.04.2019 року по дату повного розрахунку.
07.05.2020 року за №11/А-79 Одеським прикордонним загоном надано відповідь на заяву позивача від 23.04.2020 вх. №А-79, якою, зокрема, зазначено, що сума індексації грошового забезпечення, що належить до виплати за період з 01.12.2015 року по 08.04.2019 року становить 25366,44 грн. та буде виплачена після надходження асигнувань на дану виплату.
РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ.
Стаття 19 Конституції України в першому реченні закріплює автономію особистості в її різноманітній життєдіяльності, а у другому реченні містить її королларій, передбачаючи, що держава не може виходити за межі повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.
У "Науковому висновку щодо меж дискреційного повноваження суб'єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією", опублікованому на офіційному сайті Верховного Суду, зазначено, що "критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об'єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття".
Конституція України містить статтю 124 "Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.", яка визначає можливість судового захисту за наявності юридичного спору.
Юридичний спір в даній справі виник в результаті не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
За правилами частини першої ст. 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу", військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до положень ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Згідно із ч.1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 2 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого Наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 року № 260 (Порядок №260 - далі), визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Так, Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначені правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Статтями 2 та 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", зокрема, передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Приписами частини другої статті 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" передбачено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Тобто, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, - згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Таким чином індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Аналогічна правова позиція висловлена у рішеннях Верховного суду України по справам №240/4911/18, №240/5837/18, №803/904/17.
Суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з підпунктом 2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13 січня 2004 року №5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713.
Таким чином, оскільки індексація є складовою частиною заробітної плати, то у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати, працівник має право звернутися до суду.
Вказана позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26 листопада 2019 року у справі №340/184/19.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення").
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення поширюються на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, і визначаються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (далі - Порядок №1078).
Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 06 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно з пунктом 4 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення).
Відповідно до пункту 2 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Суд критично ставиться, до твердження позивача щодо врахування при розрахунку індексації базового місяця - січня 2008 року, з огляду на наступне.
Індекс споживчих цін - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Він є найважливішим показником, який характеризує інфляційні процеси в економіці країни і використовується для вирішення багатьох питань державної політики, в тому числі і для індексації заробітної плати працівників.
Індекс споживчих цін обчислюється Державною службою статистики України щомісяця по відношенню до попереднього місяця і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується на його офіційному сайті і в офіційних періодичних виданнях України.
Крім того, на основі щомісячних даних Держстату, індекс споживчих цін обчислюється бухгалтерськими службами підприємств, установ та організацій для визначення порогу індексації і величини приросту індексу споживчих цін.
В системі державного управління, а також місцевого самоврядування обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати працівників проводилось безперервно наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року (з місяця оприлюднення Закону) і до грудня 2015 року.
Постанова Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 р. № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" набрала чинності 01.01.2008 року.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 року № 911-VIII, внесено зміни у частину першій статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення": цифри "101" замінити цифрами "103".
Закон України № 911-VIII набрав чинності 01.01.2016 року.
Відповідно, з 01.01.2016 року діє наступна редакція частини 1 ст. 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення": "Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка".
09.12.2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів".
Пунктом 3 постанови №1013 передбачено:
Міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 р. розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов'язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.
Для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 р. відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 (Офіційний вісник України, 2003 р., № 29, ст. 1471).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2016 року №77 внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 і від 9 грудня 2015 р. №1013.
Зокрема, в абзаці другому пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078, цифри "101" замінено цифрами "103".
Відповідно до п. 2 Постанови КМУ №77, вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 1 грудня 2015 р., крім пункту 1 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2015 р. № 1013 і від 17 липня 2003 р. №1078, який застосовується з 1 січня 2016 року.
У грудні 2015 року Кабінет Міністрів України, з метою припинення в подальшому виплат сум індексації заробітної плати в розмірах, що склалися станом на грудень 2015 року, і відновлення індексації доходів з 1 січня 2016 року, але за умови - після перевищення індексу споживчих цін над порогом індексації у розмірі 103 %, видав Постанову № 1013, зобов'язавши всіх роботодавців здійснити в грудні місяці упорядкування структури заробітної плати своїх працівників шляхом підвищення всіх складових заробітної плати для того, щоб сума цього підвищення перевищила суму індексації, яка склалась у цьому місяці.
Таким чином, з 1 січня 2016 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати працівників було запроваджене знову, але за дещо зміненими правилами.
До грудня 2015 року при обчисленні індексу споживчих цін для індексації заробітної плати працівників відповідно до пункті 5 Порядку використовувався такий термін як "базовий місяць". Базовий місяць визначався для кожного працівника окремо.
Після внесення останніх змін в Порядок, в тому числі і в його пункт 5, офіційне використання цього терміну було відмінено, а за новим змістом пункту 5 Порядку під цим терміном став використовуватись термін - "місяць підвищення тарифних ставок (окладів)".
Підвищення тарифних ставок (окладів) - не в сенсі підвищення тарифної ставки (окладу) працівнику індивідуально у зв'язку з: призначенням його на більш високу за оплатою посаду; підвищенням його кваліфікаційної категорії, педагогічного звання, педагогічного навантаження тощо, а в сенсі підвищення, що здійснюється відповідно до законодавства.
Тепер за новими правилами місяць підвищення тарифних ставок (окладів) для кожного окремо взятого працівника не визначається індивідуально і, зокрема, для новоприйнятого працівника не залежить від дати прийняття його на роботу (пункт 10-1 Порядку), а встановлюється єдиним для всієї категорії працівників, об'єднаних єдиним спільним законодавчим актом останнього підвищення їх тарифних ставок (окладів).
Надалі, відповідно до абзацу другого пункту 5 та пункту 10-1 Порядку, обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації заробітної плати передбачено здійснювати з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифних ставок (окладів) за посадами, які займають працівники.
Обчислення індексу споживчих цін для визначення порогу індексації і величини приросту індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати працівників провадиться щомісяця наростаючим підсумком шляхом множення місячних індексів споживчих цін.
Обчислення індексу споживчих цін таким чином проводиться до тих пір, поки він не перевищить поріг індексації, який встановлено в розмірі 103 відсотка.
Поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, перевищення якої надає підстави для індексації заробітної плати працівника.
Після перевищення такого порогу індексації, з метою проведення подальшої індексації заробітної плати працівників, обчислення індексу споживчих цін починається знову, з місяця наступного за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив цей поріг індексації.
При цьому величина приросту індексу споживчих цін для проведення кінцевої індексації, розрахована між цими проміжками, обчислюється як добуток сум проміжних індексів споживчих цін перевищення порогу індексації помножений на коефіцієнт 100.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації заробітної плати здійснюється таким чином до місяця підвищення тарифних ставок (окладів) працівників.
Індекс споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення тарифних ставок (окладів), приймається за 1 або 100 відсотків.
Розрахунок індексу споживчих цін:
0,996х100=99,6%
0,996 х 1,010 х 100 = 100,5%
0,996 х 1,010 х 1,035 х 100 =104,1%
У квітні 2016 року індекс споживчих цін перевищив установлений поріг індексації - 103% і склав 104,1%, а це значить, що з травня місяця обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком для визначення наступного перевищення порогу індексації для проведення подальшої індексації заробітної плати необхідно почати знову.
Величина приросту індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати у червні 2016 року становитиме 4,1 відсотка (104,1 - 100).
Відповідно до пункту 1-1 Порядку, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
У даній справі місяцем, в якому офіційно був опублікований індекс споживчих цін за квітень 2016 р. є травень 2016 р., а це означає, що підвищення заробітної плати працівникові у зв'язку з її індексацією повинно здійснитись у червні 2016 року.
30.08.2017 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до п. 10 Постанови №704, остання набирає чинності з 01.03.2018 року.
Постановою Кабінет Міністрів України від 27.12.2017 року №1052 внесено зміни до пункту 10 Постанови №704, зокрема цифри "2018" замінено цифрами "2019".
Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» внесено зміни, зокрема, до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", а саме: у пункті 10 цифри і слова "1 січня 2019 року" замінено цифрами і словами "1 березня 2018 року".
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», за виключенням змін, що вносяться до пункту 2 частини третьої вказаних змін щодо набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з 01.03.2018, які залишено в силі.
На підставі Постанови КМУ №704, Постанова КМУ від 07.11.2007 р. № 1294 втратила чинність.
Оскільки, Постанова КМУ набрала чинності 01.03.2018 року, відповідно базовим місяцем для проведення індексації є березень 2018 року.
Індекс споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення тарифних ставок (окладів), приймається за 1 або 100 відсотків.
Розрахунок індексу споживчих цін:
1,008 х 100=100,8%
1,008 х 1,000 х 100 = 100,8%
1,008 х 1,000 х 1,000 х 100 =100,8%
1,008 х 1,000 х 1,000 х 0,993 х 100 =100,09%
1,008 х 1,000 х 1,000 х 0,993 х 1,000 х 100 =100,09%
1,008 х 1,000 х 1,000 х 0,993 х 1,000 х 1,019 х 100 =101,9%
1,008 х 1,000 х 1,000 х 0,993 х 1,000 х 1,019 х 1,017 100 =103,7%
У жовтні 2018 року індекс споживчих цін перевищив установлений поріг індексації - 103% і склав 103,7%.
Місяцем, в якому офіційно опублікований індекс споживчих цін за жовтень 2018 р. є листопад 2018 р., тобто, підвищення заробітної плати військовослужбовця у зв'язку з її індексацією повинно здійснитись у грудні 2018 року.
При цьому, частина заробітної плати, яка перевищує прожитковий мінімум, індексації не підлягає.
Сума індексації заробітної плати працівника визначається як результат множення суми оплати праці, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
При цьому, судом не береться до уваги твердження відповідача, що сума індексації грошового забезпечення нарахована позивачу в період з 01.12.2015 року по 08.04.2019 року становить 25366,44 грн.
Нарахування вказаної суми індексації не підтверджено належними доказами (розрахунком).
У Витягу з Наказу Начальника 26 прикордонного загону Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 08.04.2019 року №124-ОС не зазначається про нарахування сум індексації грошового забезпечення, не виплачених під час проходження служби, враховуючи той факт, що при виключенні зі списків особового складу частини, з військовослужбовцем повинні бути проведень всі розрахунки.
З наявних матеріалах справи особових карток ОСОБА_1 з 2015 по 2019 рік, вбачається нарахування індексації за період грудня 2018 року (71,08 грн) та січня 2019 року (71,08 грн.).
Розрахунок позивача щодо належної до виплати суми індексації 142549,36 грн. суд не приймає до уваги, оскільки він не відповідає приписам чинного законодавства.
Відповідно до положень Порядку, індексації підлягає заробітна плата у межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на рік.
Суд зазначає, що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
Згідно положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 Рішення).
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд вважає необхідним зазначити правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 19.07.2019 року у справі №240/4911/18, в якій, зокрема, зазначено наступне:
"Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Отож Суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
Твердження заявника про те, що проведення індексації грошових доходів здійснюється виключно у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів є необґрунтованими, оскільки частина шоста статті 5 Закону №1282-XII, на яку посилається відповідач, не обмежує проведення, передбачених чинним законодавством України, виплат, а вказує на джерела походження цих коштів.
Посилання скаржника на те, що фактично фінансування військових частин здійснюється Міністерством оборони України, а тому позивач мав пред'являти свої вимоги саме до Міністерства оборони України, Суд відхиляє. Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні, тобто військовими частинами".
Також, суд звертає увагу відповідача на висновки Верховного Суду у складі суддів Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.04.2019 року по справі № 638/9697/17:
"Слід зазначити, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
З урахуванням наведеного, колегія суддів судової палати у цій справі відступає від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах в частині відсутності підстав для включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, отриманої військовослужбовцем індексації грошового забезпечення, викладеного у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 6 та 13 березня 2019 року у справах №522/11262/16-а (провадження № К/9901/18884/18, К/9901/18886/18) та №522/7855/17 (провадження №К/9901/5388/17, № К/9901/5385/17) відповідно, та вважає за необхідне сформулювати наступний правовий висновок".
Тобто, індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців.
Рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні суд приймає у справах, де відповідач допустив неправомірну бездіяльність за умови обов'язку вчинити певну дію. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач, але не може втручатися в його компетенцію.
Постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2018 року у справі №800/426/17.
З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову, належних учасників процесу), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
В свою чергу, суд зазначає, що поняття бездіяльності було неодноразово надано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема, у постановах від 26.06.2019 року по справі №807/583/14, від 15.03.2019 року по справі №805/1953/18-а та від 23.05.2018 року по справі №802/490/16-а, в яких зазначено, що бездіяльність - це пасивна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним тих дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього обов'язків (завдань) згідно із чинним законодавством.
Слід зауважити, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення нерозривно пов'язано із обізнаністю роботодавця із часом набуття права працівника на зазначені виплати, тобто є дискреційними повноваженнями відповідача.
Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України - далі).
Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України регламентовано, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Отже, відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 08.04.2019 року.
Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Статтею 22 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій)
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Положеннями ч. 2 ст. 9 КАС України закріплено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 1,4 ст.90 КАС України).
Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року 08.04.2019 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 08.04.2019 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року - січень 2016 року, в період з 01.03.2018 року по 08.04.2019 року - березень 2018 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 15.5 розділу VII “Перехідні положення” КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , телефон: НОМЕР_6
Військова частина НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , телефон: НОМЕР_8 , електронна пошта: odesa_zagin@dpsu.gov.ua
Головуючий суддя Потоцька Н.В.
.