30 жовтня 2020 р. Справа № 400/1568/20
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034
про:визнання протиправним та скасування припису від 04.12.2019 р. № 450-Дк/0372/Пр/03/01/-19,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просить суд визнати незаконним та скасувати припис № 450-ДК/0372/Пр/03/01/-19, складений Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській 04.12.2019 відносно ОСОБА_1 .
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що складений відповідачем Припис порушує безпосередньо права позивача, адже містить вимогу вчинити саме позивачем дії з усунення порушень вимог земельного законодавства, які останній не вчиняв.
Оскаржуваний Припис та супровідні документи до нього не були вручені позивачу в порядку, визначеному законодавством, проте в Приписі зазначено, що його «надіслано поштою 04.12.2019 за квитанцією від 04.12.2019 державним інспектором ОСОБА_2 ».
Також позивач вказує на те, що оскільки на дату проведення перевірки підзаконних нормативно-правових актів, відповідно до яких повинна була проведена перевірка не існувало, тому в умовах скасування наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.02.2013 року № 132, порядок проведення перевірки суб'єктів господарювання у сфері дотримання законодавства щодо охорони та використання земель має здійснюватися відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
В порушення вимог вищевказаного Закону позивача не було не лише тільки не запрошено до перевірки зафіксованої Актами від 04.12.2019 року, а навіть не повідомлено про факт її проведення.
Відповідачем не ідентифіковано та не встановлено належним чином земельну ділянку, що перевірялась.
Отже, на думку позивача станом на дату складання Припису були відсутні навіть формальні підстави покладення на позивача обов'язків щодо усунення порушень законодавства, оскільки на цю дату позивача навіть не було визнано винним в адміністративному правопорушенні.
Ухвалою від 16.04.2020 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного провадження.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову просив відмовити. В своєму відзиві відповідач зазначив, що що посилаючись на приписи Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» позивач намагається навести доводи, щодо незаконності та протиправності припису винесеного в межах проведеної перевірки державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Миколаївській області - головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною Русланом Бондарем, проте, на думку відповідача така позиція є хибною.
Згідно даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України ОСОБА_1 не зареєстрований як фізична особа - підприємець, а також не є керівником жодного підприємства.
За таких обставин позивач не може належати до суб'єктів господарювання у розумінні Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Господарського кодексу України. А тому й вимоги цього закону, не можуть поширюватись на правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем щодо перевірки земельної ділянки з кадастровим номером 4822084500:04:000:0348, орендованої позивачем згідно з договором оренди землі, зареєстрованим у Державному реєстрі земель 20.12.2012 року.
В свою чергу статтею 2 Закон України «Про охорону земель» встановлено, що об'єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України. А відтак правовідносини, які виникають під час здійснення державного контролю за використанням та охороною земель регулюються Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».
Також відповідач зазначає, що перевірка проводилася на підставі наказу від 08.11.2019 року № 450-ДК «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорії та форм власності». Підставою для видання такого наказу став лист Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області щодо направлення постанови слідчого про закриття кримінального провадження від 31.10.2019 року вих. №21518/59-19 щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
Щодо складання документів стосовно перевірки земельної ділянки, яку орендує позивач, відповідач зазначає, що діяв у межах чинного законодавства України.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, на підставі ч. 9 ст. 205 КАС України.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
Позивач є орендарем земельної ділянки 31,0050 га пасовищ на підставі договору оренди землі який укладено на 49 років та зареєстровано у відділі Держкомзему у вознесенському районі 29.12.2012 року за № 482200004008274.
08.11.2019 року Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області винесено наказ № 450-ДК «Про здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності».
Пунктами 1 та 2 зазначеного наказу постановлено здійснити державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорії та форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки земельної ділянки з кадастровим номером 4822084500:04:000:0348 площею 31,0050 га державної власності із земель сільськогосподарського призначення для сінокосіння та випасання худоби, розташованої в межах території Вознесенського району Миколаївської області.
Державному інспектору у сфері контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у миколаївській області - головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Братському, Вознесенському, Єланецькому, Новоодеському районах та м. Вознесенськ управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Руслану Бондарю (далі - державний інспектор) доручено у термін з 11.11.2019 року до 10.12.2019 року здійснити заходи з перевірки передбачені пунктом 1 цього наказу.
У мотивувальній частині наказу від 08.11.2019 № 450-ДК в якості підстави його прийняття визначено лист Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області щодо направлення постанови слідчого про закриття кримінального провадження від 31.10.2019. вих № 21518/59-19.
04.12.2019 року державним інспектором - головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Братському, Вознесенському, Єланецькому, Новоодеському районах та м. Вознесенськ управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Бондарем Русланом Олександровичем здійснено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться межах території Тімірязевської сільської ради (Прибужанівська ОТГ), загальною площею 31,0050 га. Категорія земель: сільськогосподарського призначення, для сінокосіння та випасання худоби.
За результатами перевірки складено Акт обстеження земельної ділянки від 04.12.2019 року № 450-ДК/395/АП/10/01/-19 та Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об'єкту - земельної ділянки від 04.12.2019 року № 450-ДК/1224/АП/09/01/-19, якими встановлено, що за земельна ділянка площею 31,050 га пасовища землі с/г призначення для сінокосіння та випасання худоби в межах території Тімірязевської с/р (Прибужанівська ОТГ), яка перебуває в оренді гр. ОСОБА_1 згідно договору оренди землі, зареєстрованого 29.12.2012, термін на 49 років, використовується не за цільовим призначенням, а саме протоколами огляду місця подій від 12.06.2019 року та 16.07.2019 року встановлено, що ділянки розпахана і засіяна озимою пшеницею, що є порушенням cт. 211 Земельного кодексу України та cт. 53 КУпАП.
Приписом від 04.12.2019 року № 450-ДК/0372Пр/03/01/-19 позивача зобов'язано у 30-дений термін усунути встановленні актами обстеження земельної ділянки та перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об'єкту - земельної ділянки порушення.
Протоколом про адміністративне правопорушення від 04.12.2019 № 450-ДК/0371П/07/01/-19 позивача повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення.
09.12.2019 року постановою про накладення адміністративного стягнення № 450-ДК/0352ПО/08/01/-19 на позивача накладено штраф у сумі 340,00 грн.
Не погоджуючись з приписом відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:
Повноваження державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель визначаються, зокрема, Земельним кодексом України, Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 року № 963-IV (далі - Закон України № 963).
Відповідно до ст. 2 Закону України № 963 основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є, зокрема, забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України.
Статтею 4 Закону України № 963 встановлено, що об1єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.
Згідно з положеннями ст. 5 Закону України № 963 органом, який здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, проведення моніторингу родючості ґрунтів є центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.
Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 15, визначено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області наділено повноваженнями щодо здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. При цьому, об'єктом контролю є всі землі на території України, а також порядок їх використання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами.
Повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі встановлені ст. 6 Закону України № 963, до яких належить, зокрема, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; ведення державного обліку і реєстрації земель, достовірності інформації про земельні ділянки та їх використання.
Відповідно до ст. 9 Закону України № 963 державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; участі у прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об'єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель; розгляду документації із землеустрою, пов'язаної з використанням та охороною земель; проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.
Статтею 10 Закону України № 963 передбачено, що державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема: давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов'язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.
З аналізу наведених правових норм слідує, що державний контроль за охороною та використанням земель може здійснюватися державним інспектором ГУ Держгеокадастру, у тому числі, шляхом проведення перевірок. Для реалізації завдань у сфері здійснення контролю за використанням та охороною земель державний інспектор має право, зокрема, видавати приписи, складати акти перевірки або протоколи про адміністративні правопорушення з метою притягнення винних осіб до відповідальності.
При цьому, порядок проведення перевірки, види та порядок складання документів за наслідками перевірок у даній сфері, як слідує зі змісту ст.ст. 9, 10 Закону України № 963, визначається іншими нормативно-правовими актами.
Поряд з тим на момент призначення оскаржуваної перевірки наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 20.01.2017 року № 24, було визнано такими, що втратили чинність, накази Міністерства аграрної політики та продовольства України:
1) від 19.02.2013 року № 104 «Про затвердження порядку оформлення, вручення (надсилання) приписів у разі виявлення порушень земельного законодавства», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 06.03.2013 року за № 373/22905;
2) від 25.02.2013 року № 132 «Про затвердження Порядку планування та здійснення контрольних заходів з питань перевірки стану дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.03.2013 року за № 412/22944;
3) від 14.03.2013 року № 179 «Про затвердження Порядку одержання документів, матеріалів та іншої інформації, необхідних для здійснення державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.03.2013 року за № 515/23047;
4) від 16.08.2013 року № 503 «Про затвердження Переліку питань та уніфікованої форми акта перевірки для здійснення Державною інспекцією сільського господарства України та її територіальними органами планових заходів державного нагляду (контролю)», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.08.2013 року за № 1459/23991.
В свою чергу, суд приходить до висновку, що Закон України № 963 не визначає підстав та порядку проведення перевірок посадовими особами Держгеокадастру.
Так, згідно наведеної ст. 9 Закону України № 963 державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; участі у прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об'єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель; розгляду документації із землеустрою, пов'язаної з використанням та охороною земель; проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.
Зі змісту вказаної норми жодним чином не вбачається визначення підстав проведення тих чи інших заходів, встановлено лише спосіб, у який відповідні заходи можуть бути проведені.
Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 13.06.2019 року по праві № 815/5113/17.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В інших актах, на які посилається відповідач, зокрема Закон України «Про охорону земель» від 19.06.2003 року № 962-IV (далі - Закон України № 962) та Положення про Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, також не визначаються підстави проведення тих чи інших заходів.
Будь-яких інших вимог чинного законодавства, якими керувався відповідач при призначенні проведення оскаржуваної перевірки, останнім не наведено.
При цьому відповідно до ст. 19 Закону України № 962 порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.
На підставі наведеного, суд робить висновок, що після скасування вищезазначених наказів Міністерства аграрної політики та продовольства України порядок проведення перевірки суб'єктів господарювання у сфері дотримання законодавства щодо охорони та використання земель може здійснюватися відповідно до Закону України № 963.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 10.01.2019 року у справі № 823/922/17 та від 28.02.2019 року у справі № 813/3201/17.
Разом із тим, суд погоджується з висновком відповідача, що позивач не є суб'єктом господарювання та згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань України ОСОБА_1 не зареєстрований як фізична особа-підприємець, а також не є керівником жодного підприємства.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року № 877-V (далі - Закон України № 877) дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Однак, цей Закон не містить норм, які вказують те, що він поширюється на відносини пов'язані з діяльністю фізичних осіб.
Беручи до уваги, що позивач не є суб'єктом господарювання, а об'єктом державного контролю була земельна ділянка, що кореспондується з вимогами ст. 4 Закону України № 963, суд приходить до висновку, що Закон України № 877 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Таким чином, станом на дату видання наказу від 08.11.2019 року № 450-ДК та проведення перевірки будь-яким чинним законодавчим актом не було встановлено порядку здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, порядку проведення відповідних перевірок тощо.
Крім того, як було досліджено судом та зазначено вище, підставою для видання наказу від 08.11.2019 року № 450-ДК був лист Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області щодо направлення постанови слідчого про закриття кримінального провадження від 31.10.2019 року за вих. № 21518/59-19.
Однак Закон України № 963 не містить такої підстави для здійснення перевірки, як звернення органів поліції. В аспекті статті 9 цього Закону в якості такої підстави можливо розглянути звернення фізичної або юридичної особи, але це повинно бути не просто звернення, а звернення про порушення її законних прав.
Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 13.06.2019 року по праві № 815/5113/17.
Беручи до уваги, що чинним законодавством не встановлено порядку здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, а також те, що Законом України № 963 не передбачено такої підстави для здійснення перевірки, як звернення органів поліції, за такого суд приходить до висновку, що наказ від 08.11.2019 року № 450-ДК «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорії та форм власності» суперечить вимогам чинного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Конституційний суд України у своєму рішенні від 29.06.2010 року по справі 1-25/10 зазначив наступне: одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 у справі про постійне користування земельними ділянками вказав, що із конституційних принципів
рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).
Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) визнав низку порушень п. 1 ст. 6 Конвенції, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та ст. 13 Конвенції у справі, пов'язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб'єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу «доброго врядування».
Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права особи, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland»№ 10373/05).
Крім того, суд погоджується із правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, в рішенні від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України» (заяви № 23759/03 та № 37943/06), де ЄСПЛ визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06.09.2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; від 18.07.2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10.02.2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Таким чином, якщо наказ від 08.11.2019 року № 450-ДК «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорії та форм власності», який був підставою для проведення перевірки, видано з порушенням норм законодавства, то і проведення перевірки, і документи складені в ході такої перевірки (Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об'єкту - земельної ділянки від 04.12.2019 року № 450-ДК/1224/АП/09/01/-19, Акт обстеження земельної ділянки від 04.12.2019 року № 450-ДК/395/АО/10/01/-19, припис від 04.12.2019 року №450-ДК/0372Пр/03/01/-19, протокол про адміністративне правопорушення від 04.12.2019 року № 450-ДК/0371П/07/01/-19, постанова про накладання адміністративного стягнення на позивача від 09.12.2019 року № 450-ДК/0352ПО/08/01/-19) є протиправними.
Позивач у своїй позовній вимогі просить суд скасувати лише припис № 450-ДК/0372/Пр/03/01/-19 складений Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській 04.12.2019 року, інші документи перевірки дотримання вимог земельного законодавства не є предметом адміністративного позову.
Відповідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 19, 77, 139, 241 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадасту у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 39825404) - задовольни.
2. Визнати протиправним та скасувати припис № 450-ДК/0372/Пр/03/01/-19, складений Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській 04.12.2019 відносно ОСОБА_1 .
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадасту у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 39825404) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 30.10.2020 року.
Суддя О.В. Малих