справа №813/4228/15
21 жовтня 2020 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючий суддя Коморний О.І.,
секретар судового засідання Бабич Ю.Б.
за участю:
представник позивача Жовнір В.А.
представник відповідача Гурняк О.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства “Львіввугілля” в особі відокремленого підрозділу “Шахта “Степова” до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Обставини справи.
Позивач, Державне підприємство “Львіввугілля” в особі відокремленого підрозділу “Шахта “Степова”, звернувся 10.08.2015 до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою у якій міститься вимога визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0004161720 прийняте 22.05.2015 відповідачем, Сокальською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області.
В обґрунтування протиправності оскаржуваного податкового повідомлення рішення зазначає про безпідставність висновків акта перевірки від 05.05.2015 за №255/2200/26360457 у якому контролюючий орган зазначив про несвоєчасне перерахування ДП "Львіввугілля" податку на доходи з фізичних осіб. Крім того, вказує на те, що контролюючий орган безпідставно застосував штраф у розмірі 50% та 75% суми податку, оскільки не застосував до ДП "Львіввугілля" в особі ВП "Шахта "Степова" штрафних санкцій у відповідності до п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України протягом 1095 днів, що виключає наявність повторності та підстав для застосування штрафу у таких розмірах. А відтак, вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення необґрунтованим та таким, що суперечить чинному законодавству.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційнoгo адміністративнoгo суду від 08.02.2016, у задoвoленні пoзoвних вимoг відмовлено.
Постановою Верхoвного Суду у складі кoлегії суддів Касаційнoгo адміністративнoгo суду від 24 жовтня 2019 року касаційну скаргу Державного підприємства «Львіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Степова» задоволено частково, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21.12.2015 та ухвалу Львівського апеляційнoгo адміністративнoгo суду від 08.02.2016 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.
У вказаній постанові Верховним Судом вказано, що як вбачається з матеріалів справи, а також зазначено у судових рішеннях, виявлене податковим органом порушення ґрунтується на наявності двох фактів, таких як несплата податку на доходи фізичних осіб та несвоєчасність його сплати. При цьому, відповідальність застосована лише на підставі статті 127 ПК України. Втім з висновків судів, а також із встановлених судами обставин, неможливо дійти беззаперечного висновку, коли саме було допущено порушення та коли фактично перераховувався податок на доходи фізичних осіб (до, під час або після виплати доходу), що також зумовлює неможливість перевірити правильність кваліфікації порушення податковим органом та судами, тобто чи у спірному випадку відбулось порушення щодо несвоєчасної сплати узгодженого зобов'язання у строки встановлені ПК України, відповідальність за яке наступає за ст. 126 ПК України, та/або щодо несплати узгодженого зобов'язання, відповідальність за яке наступає за ст. 127 ПК України.
Ухвалою від 03.12.2019 справу прийнято до провадження, призначено підготовче судове засідання.
У поданому відзиві (т.4 а.с.129-131) відповідач проти позовних вимог заперечив повністю. Вказує, що відокремленим підрозділом несвоєчасно перераховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 33351208,52 грн (в тому числі несвоєчасно перераховано податок з доходів фізичних осіб за попередній перевірений період в сумі 5894164,66 грн та відповідні суми помісячно починаючи з вересня 2011 року до березня 2014 року включно). Проведеною перевіркою ВП «Степова» ДП «Львіввугілля» встановлено, що відокремленим підрозділом не сплачено податок на доходи фізичних осіб в сумі 5648828,40 грн (в т.ч. за березень 2014 року - 692414,84 грн, квітень 2014 року - 983231,61 грн, травень 2014 року - 942922,74 грн, червень 2014 року - 959198,10 грн, липень 2014 року - 1054040,83 грн, серпень 2014 року - 1017020,28 грн. Вказує, що перевіркою встановлено, в тому числі, порушення п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16, п.54.2 ст.54, п.87.9 ст.87, ст.167, п.п.168.1.2, п.п.168.1.4, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.п. «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України в частині несплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 5648828,40 грн та несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 33351208,52 грн. Саме з цих мотивів контролюючий орган прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб із доходів у формі заробітної плати за основним платежем 5648828,40 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 22979419,38 грн, просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Судом 27.12.2019 в порядку правонаступництва замінено відповідача на Головне управління ДПС у Львівській області.
Позивач у поданій відповіді на відзив (т.3 а.с.136-138) заперечив проти мотивів відповідача. Вказує, що як вбачається із розрахунку (додаток до податкового повідомлення-рішення від 22.05.2015 №0004161720) повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум податку на доходи фізичних осіб, нарахована та несплачена ВП «Шахта «Степова» ДП» Львіввугілля» з 01.10.2011 по 30.09.2014 сума з ПДФО з заробітної плати станом на момент прийняття податкового повідомлення-рішення (22 травня 2015 року) становить 5648828,40 грн. Виставлена в податковому повідомленні-рішенні сума за основним платежем в розмірі 5648828,40 грн є сумою боргу з жовтня 2011-вересень 2014 року, що і підтверджено актом перевірки №255/2200/26360457 від 05.05.2015, на підставі якого прийняте оскаржуване повідомлення-рішення. Вказує, що строк сплати ПДФО здійснюється не пізніше 30 календарних днів, що настають за місяцем нарахування доходу, - якщо дохід нараховано та не виплачено (п.п. 49.18.1, п.57.1 і п.п. 168.1.5 ПКУ) (це, щодо відліку граничних строків сплати даного грошового зобов'язання при застосуванні ст. 102 ПК України). В даному випадку на момент прийняття податкового повідомлення-рішення винесеного 22.05.2015 року, частково знаходилась за межами встановленого п. 102.1 ст. 102 ПК України строку давності - 1095 календарних днів, отже визначені грошові зобов'язання по сплаті ПДФО (основного платежу) та штрафних санкцій в такому податковому повідомленні-рішенні відбулось з порушенням строку давності. Зазначає, що згідно інформації з електронного кабінету платника податків по ВП «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля» станом на 29.12.2016 року залишок несплаченого ПДФО становить 0,00 грн. Як доказ того подав роздруковані витяги з електронного кабінету платника податків по ВП «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля» за 2015, 2016 роки. Крім того додав копію довідки про нарахування і сплату ПДФО по ВП «Шахта «Степова» ДП «Львіввугілля» помісячно з січня 2015 року по січень 2019 року.
Відповідачем 15.04.2020 подано додаткові пояснення (т.3 а.с.198), у яких вказує на безпідставність тверджень позивача про порушення п. 102.1 ст.102 ПК України, оскільки відповідно до даної норми контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації. Однак, Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ) - це документ, який свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. На підставі відомостей щодо сум утриманого та/або сплаченого податку, які зазначаються у податковому розрахунку, нарахування податкового зобов'язання не проводиться (п.1.1 Наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку). Відповідно, застосування строку давності, обчислення якого пов'язане із строком подання податкової декларації, в даному випадку є безпідставним. Зазначає, що проведеною перевіркою встановлено, що відокремленим підрозділом не сплачено податок на доходи фізичних осіб в сумі 5648828,40 грн (в т.ч. за березень 2014 року -692414,84 грн, квітень 2014 року - 983231,61 грн, травень 2014 року - 942922,74 грн, червень 2014 року - 959198,10 грн, липень 2014 року - 1054040,83 грн, серпень 2014 року - 1017020,28 грн). Відтак, сума 5648828,40 грн нарахована за 2014 рік. Відповідач вказує, що відповідно до ст. 127 ПК України, не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Стверджує, що у даному випадку несплата ПДФО податковим агентом до бюджету у строки, встановлені п. 168.1.5 п. 168.1 ст.168 ПК України мала місце два і більше разів. Протягом періоду, що перевірявся відповідно до позивача правомірно застосовано штраф у розмір 25%, 50% та 75% за перше, друге, третє і подальші порушення. Зазначає, що абзац 2 п.127.1 ст. 127 ПК України вказує, що підвищений розмір штрафу застосовується за вчинення тих самих дій, що і мало місце в діях позивача. При цьому, дана норма права не містить жодних посилань на необхідність повторного визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку. Звертає увагу, що позиція відповідача щодо настання відповідальності на підставі ст. 127 КАС України підтверджується позицією Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №813/11382/15 де зазначено, що судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зробила правовий висновок, що несплата (неперерахування) податковим агентом до або під час виплати доходу на користь іншого платник податків є підставою для накладення штрафу згідно з ст. 127 ПК України. Розмір штрафних санкції визначається з урахуванням кількості разів допущених податкових правопорушень, незалежно від того, чи виявлено такі правопорушення контролюючим органом в межах однієї перевірки. Враховуючи вищенаведене, ГУ ДПС у Львівській області просить суд, відмовити ДП «Львіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта «Степова» в задоволенні позовних вимог повністю.
Ухвалою від 30.09.2020 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просить позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив повністю, просить у задоволенні позову відмовити.
Суд заслухав вступне слово представника позивача та відповідача, повно, всебічно і об'єктивно оцінив подані докази у їх сукупності, та
встановив:
Сокальською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області у період з 13.03.2015 по 24.04.2015 проведено планову виїзну документальну перевірку Відокремленого підрозділу «Шахта Степова» ДП «Львіввугілля» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 30.09.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 по 30.09.2014, про що 05.05.2015 складено акт №255/2200/26360457 (т.1 а.с.116-259).
За наслідками перевірки відповідачем на підставі вказаного акта перевірки 22.05.2019 прийнято податкове повідомлення-рішення №0004161720 (т.1 а.с.82) про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб із доходів у формі заробітної плати шахтарів-працівників в сумі 28628247,78 грн (5648828,40 грн - основний платіж, 22979419,38 грн - штрафна (фінансова) санкція (штраф).
Спірне податкове повідомлення-рішення відповідачем прийнято згідно з викладеним у акті перевірки (стор.143 акта) висновком про порушення позивачем п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16, п.54.2 ст.54, п.87.9 ст.87, ст.167, п.п.168.1.2, п.п.168.1.4, п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.п. «а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України в частині несплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 5648828,40 грн та несвоєчасної сплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 33351208,40 грн (т.1 а.с.258).
Таких висновків відповідач при перевірці позивача дійшов з огляду на встановлення перевіркою (стор. 134 акта) несвоєчасного перерахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 33351208,52 грн (в.т.ч. несвоєчасно перерахований податок на доходи фізичних осіб за попередній перевіряємий період в сумі 5894164,66 та за періоди з вересня 2011 року по березень 2014 року, а також встановлення несплати позивачем податку на доходи фізичних осіб в сумі 5 648 828,40 грн (в т.ч. за березень 2014 року - 692 414,84 грн, квітень 2014 року - 983 231,61 грн, травень 2014 року - 942 922,74 грн, червень 2014 року - 959198,10 грн, липень 2014 року - 1 054 040,83 грн, серпень 2014 року - 1017 020,28 грн.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Закріплений у ч. 1 ст.9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Відповідно до ст. 20.1.1 ПК України відповідачу надано право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків)
Згідно з п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.
Документальною перевіркою згідно із п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Судом встановлено, що відповідно до даних розрахунку повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум податку на доходи фізичних осіб та донарахованих фінансових санкцій по ВП «Степова» ДП «Львіввугілля» заборгованість по перерахунку до бюджету з вказаного податку мала місце з жовтня 2011 року. Відповідачем з 22.05.2012 нарахована штрафна санкція у розмірі 25% за несвоєчасність сплати податку з доходів фізичних осіб понад 204 днів і більше; з 22.06.2012 - 50% за несвоєчасність сплати податку з доходів фізичних осіб понад 205 днів і більше, а з 17.07.2012 і надалі - 75% за несвоєчасність сплати податку з доходів фізичних осіб понад 143 днів і більше.
Платниками податків відповідно до п. 15.1. ст. 15 Податкового кодексу України визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Сплата податку та збору згідно з п. 38.2. ст. 38 Податкового кодексу України здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету (п. 54.2. ст. 54 Податкового кодексу України).
Податковий агент відповідно до п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.
Згідно з пп. 14.1.180. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу;
Пунктом 176.2 статті 176 Податкового кодексу України встановлено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані, зокрема, своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
Відповідно до пп. 163.1.2. п. 163.1. ст. 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є: доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Згідно з пп. 164.1.2. п. 164.1. ст. 164 Податкового кодексу України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.
Відповідно до пп. 164.2.1. п. 164.2. ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).
Підпунктом 168.1.1. пункту 168.1. статті 168 Податкового кодексу України передбачено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (пп. 168.1.2. п. 168.1. ст. 168 Податкового кодексу України).
Відповідно до пп. 168.1.5. п. 168.1. ст. 168 Податкового кодексу України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід (пп. 168.4.7. п. 168.4. ст. 168 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 126.1. ст. 126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Згідно з п. 127.1. ст. 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, -
тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, -
тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Стаття 127 Податкового кодексу України встановлює відповідальність за порушення правил нарахування та сплати податків у джерела виплати. Згідно цієї статті, підставою відповідальності є ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.
Дане правопорушення може бути вчинено шляхом бездіяльності та полягати в ненарахуванні, неутриманні та/або несплаті податкового зобов'язання. Крім того, додатково встановлено умови вчинення такого правопорушення: до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.
Положення статті 127 Податкового кодексу України встановлюють міру відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 Податкового кодексу України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.
При цьому, звертається увага, що у цьому нормативному приписі поряд зі з'єднувальним сполучником «та» вживається також і розділовий сполучник «або», які в своїй сукупності мають семантичний відтінок протиставлення та означають взаємовиключний вибір з кількох елементів - «один з двох можливих».
Водночас, положення статті 126 Податкового кодексу України застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.
Даний висновок також узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України в постанові від 22.03.2016 у справі № 813/6774/13-а.
Таким чином, якщо платник податку при виплаті вже нарахованої заробітної не здійснив одночасно з такою виплатою перерахування податку до бюджету, то в такому випадку підлягає застосуванню штраф в порядку статті 127 Податкового кодексу України і розмір такого штрафу залежить кількості разів допущених таких порушень, оскільки в даному випадку не відбулась сплата податку на момент виплати доходу. Отже, якщо сплата податку не відбулась до чи під час виплати доходу (заробітної плати), то у будь-якому випадку це вже буде несплата, а не несвоєчасність.
Між тим, санкція, передбачена статтею 126 Податкового кодексу України, підлягає застосуванню при порушенні строку сплати податку, встановленого цим Кодексом саме для місячного податкового періоду, що іншими словами є несвоєчасністю та затримкою сплати податку із заробітної плати, яка вже нарахована, але не виплачена. Тобто після спливу місячного податкового періоду, розпочинається перебіг строку затримки сплати податку, і у разі сплати податку до чи під час виплати доходу (заробітної плати) строк затримки закінчується.
Виявлене податковим органом порушення ґрунтується на наявності двох фактів, таких як несплата податку на доходи фізичних осіб та несвоєчасність його сплати. При цьому, відповідальність згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення застосована лише на підставі статті 127 ПК України (т.1 а.с.82).
Відповідно до ст. 127 ПК України, не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Абзац 2 п.127.1 ст. 127 ПК України вказує, що підвищений розмір штрафу застосовується за вчинення тих самих дій, при цьому, дана норма права не містить жодних посилань на необхідність повторного визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №813/11382/15 зазначено, що судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зробила правовий висновок, що несплата (неперерахування) податковим агентом до або під час виплати доходу на користь іншого платник податків є підставою для накладення штрафу згідно з ст. 127 ПК України. Розмір штрафних санкції визначається з урахуванням кількості разів допущених податкових правопорушень, незалежно від того, чи виявлено такі правопорушення контролюючим органом в межах однієї перевірки.
Судом встановлено, що відповідачем (стор. 134 акта) виявлено несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 33351208,52 грн (в.т.ч. не своєчасно перерахований податок на доходи фізичних осіб за попередній перевіряємий період в сумі 5894164,66 грн та за періоди з вересня 2011 року по березень 2014 року, а також встановлення несплати позивачем податку на доходи фізичних осіб в сумі 5648828,40 грн (в т.ч. за березень 2014 року - 692 414,84 грн, квітень 2014 року - 983231,61 грн, травень 2014 року - 942 922,74 грн, червень 2014 року - 959198,10 грн, липень 2014 року - 1054040,83 грн, серпень 2014 року - 1 017 020,28 грн.
Відповідно до Розрахунку повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум податку на доходи фізичних осіб до оскаржуваного податкового повідомлення рішення від 22.05.2015 №0004161720 (т.1 а.с.83-86) відповідачем визначено, що за період з 01.10.2011 по вересень 2014 рік позивачем нарахований податок з доходів фізичних осіб в сумі 33194719,87 грн (т.1 а.с.86).
Судом встановлено, що у вказаному розрахунку (колонка 2) відповідачем зазначений нарахований податок (т.1 а.с.86):
за квітень 2014 в сумі 983231,61 грн, граничний термін сплати 31.05.2014,
за травень 2014 в сумі 942922,74 грн, граничний термін сплати 30.06.2014,
за червень 2014 в сумі 959198.10 грн, граничний термін сплати 31.07.2014,
за липень 2014 в сумі 1054040,83 грн, граничний термін сплати 31.08.2014,
за серпень 2014 в сумі 1017020,28 грн, граничний термін сплати 30.09.2014,
за вересень 2014 в сумі 1029517,11 грн, граничний термін сплати 31.10.2014.
Також судом встановлено, що у графі 5 та 7 вказаного розрахунку зазначено сплату « 0,00» та застосовано штрафні санкції в розмірі 75 відсотків від нарахованих але несплачених сум, а саме: за квітень 2014 штраф в сумі 737423,71 грн; за травень 2014 штраф в сумі 707192,06 грн; за червень 2014 штраф в сумі 719398,58 грн; за липень 2014 штраф в сумі 790530,62 грн; за серпень 2014 штраф в сумі 762765,21 грн.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Судом з поданих позивачем доказів встановлено, що:
податок нарахований за квітень 2014 в сумі 983231,61 грн, граничний термін сплати 31.05.2014, позивачем згідно платіжних доручень (т.5 а.с.151-152, 155) сплачений частинами в межах граничного строку - 254879,01 грн (22.05.2014), 664600,00 грн (08.05.2014), 30261,30 грн. (30.05.2014), 5216,21 грн (21.05.2014), 28536,39 грн (30.05.2014). Разом - 983492,91 грн,
податок нарахований за травень 2014 в сумі 942922,74 грн, граничний термін сплати 30.06.2014 позивачем згідно платіжних доручень (т.5 а.с.157, 158) сплачений частинами в межах граничного строку - 93600,00 грн (27.06.2014), 39936,61 грн (25.06.2014), 874000,00 грн. (19.06.2014). Разом - 1007536,61 грн,
податок нарахований за червень 2014 в сумі 959198,10 грн, граничний термін сплати 31.07.2014 позивачем згідно платіжних доручень (т.5 а.с.159, 160) сплачений частинами в межах граничного строку - 203717,13 грн. (29.07.2014), 717650,00 грн (24.07.2014), Разом - 921367,13 грн.
податок нарахований за липень 2014 в сумі 1054040,83 грн, граничний термін сплати 31.08.2014 позивачем згідно платіжних доручень (т.5 а.с.162, 163) сплачений частинами в межах граничного строку - 601000,00 грн (27.08.2014), 343553,48 грн (27.08.2014), 6091,74 грн (28.08.2014), 29428,01 грн (22.08.2014), Разом - 980073,23 грн,
податок нарахований за серпень 2014 в сумі 1017020,28 грн, граничний термін сплати 30.09.2014 позивачем згідно платіжних доручень (т.5 а.с. 164, 165, 166, 167) сплачений частинами в межах граничного строку - 165110,24 грн (30.09.2014), 50000,00 грн (30.09.2014), 34745,15 грн (25.09.2014), 806126,44 грн (25.09.2014). Разом - 1055981,83 грн,
податок нарахований за вересень 2014 в сумі 1029517,11 грн, граничний термін сплати 31.10.2014 позивачем згідно платіжних доручень (т.5 а.с.168, 169, 170, 171) сплачений частинами в межах граничного строку - 802430,34 грн (28.10.2014), 11038,45 грн (25.09.2014), 58300,00 грн (31.10.2014), 128202,92 грн (31.10.2014). Разом - 999971,71 грн.
З урахуванням вищенаведених встановлених судом обставин справи, висновок відповідача у акті перевірки про несплату взагалі позивачем податку на доходи фізичних осіб в сумі 5648828,40 грн (в т.ч. за березень 2014 року - 692 414,84 грн, квітень 2014 року - 983 231,61 грн, травень 2014 року - 942 922,74 грн, червень 2014 року - 959198,10 грн, липень 2014 року - 1 054 040,83 грн, серпень 2014 року - 1017 020,28 грн є помилковим, оскільки позивачем поданими доказами підтверджено сплату податку у вказані місяці, хоча і не у повній сумі в деяких періодах.
Водночас позивачем нарахована штрафна санкція в розмірі 75 відсотків від нарахованих але несплачених сум, а саме: за квітень 2014 штраф в сумі 737423,71 грн; за травень 2014 штраф в сумі 707192,06 грн; за червень 2014 штраф в сумі 719398,58 грн; за липень 2014 штраф в сумі 790530,62 грн; за серпень 2014 штраф в сумі 762765,21 грн від загальних сум податку без урахування сплачених позивачем сум.
Крім того судом встановлено, що відповідачем у розрахунку (т.1 а.с. 86) за березень 2014 вказано нараховану суму 937938,47 грн граничний строк 30.04.2014, вказано сплачену суму 80413,39 грн та 165110,24 грн. За несплачених 692414,84 грн відповідачем нарахований штраф в розмірі 75 відсотків, що становить 519311,13 грн.
Однак відповідно до долучених позивачем платіжних доручень від 17.04.2014 позивачем сплачено в межах граничного строку 647200,00 грн, від 25.04.2014 сплачено 245000,00 грн (т.5 а.с.150). Разом 892200 грн.
Також сплачено 13.05.2014 з лікарняних 13,76 грн, 877,22 грн (т.5 а.с.153) і 08.05.2014 з лікарняних сплачено 7299,66 грн та 31329,92 грн.
Суд зазначає, що неврахування відповідачем сплачених позивачем сум у період квітень 2014 року по серпень 2014 року безумовно вплинуло на розрахунок повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум податку на доходи фізичних осіб до оскаржуваного податкового повідомлення рішення від 22.05.2015 №0004161720 (т.1 а.с.83-86) та спричинило невірне визначення позивачеві у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні суми податкового зобов'язання та суми штрафної (фінансової) санкції.
За практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішенні від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів, має саме податкове управління.
Такий обов'язок суб'єкта владних повноважень закріплений і в Кодексі адміністративного судочинства України, частиною другою статті 77 якого передбачено що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право: застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.
Суд зазначає, що наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в якійсь сумі.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Беручи до уваги те, що відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, в якому протиправну частину не можна виокремити, ідентифікувати, суд дійшов висновку про скасування спірного податкового повідомлення-рішення повністю, оскільки правильність визначеної ним суми основного грошового зобов'язання та штрафу не доведена відповідачем.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб'єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства та фактичних обставин справи суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, при ухваленні рішень діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення (дія), що призвело до безпідставного податкового навантаження на позивача.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
Оскільки позивачем документально підтверджено сплату судового збору в сумі 1827 грн такий згідно ст. 139 КАС України слід стягнути на користь Державного підприємства “Львіввугілля” в особі відокремленого підрозділу “Шахта “Степова” з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -
ухвалив :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області №0004161720 від 22.05.2015.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська 35, м. Львів, 79003; код ЄДРПОУ 43143039) судовий збір у сумі 1827,00 грн (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень, 0 копійок) на користь Державного підприємства “Львіввугілля” в особі відокремленого підрозділу “Шахта “Степова” (80054, Львівська обл., Сокальський р-н, село Глухів, вул. Червоноградська, 22-Б; код ЄДРПОУ 26360457).
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 30.10.2020.
Суддя Коморний О.І.