Іменем України
02 листопада 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3540/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,
23 вересня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - позивач, Марківське ОУПФУ Луганської області) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - відповідач) про скасування постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про накладення штрафу від 01.09.2020 у виконавчому провадженні № 51201299.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постановою від 20.05.2016 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень відкрито виконавче провадження № 51201299 з примусового виконання виконавчого листа № 2-а/427/125/13 виданого 04.05.2016 Біловодським районним судом Луганської області про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 пенсію.
Листом від 02.06.2016 № 1471/08-38 позивачем було надано пояснення відділу примусового виконання рішень, щодо неможливості виконання рішення суду, а саме відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №1942/01-09 від 12.11.2014 до управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області повинно було переміститися та перереєструватися Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області. Станом на 02.06.2016 переміщення управління не відбулося. Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області згідно з даних ЄДРПОУ зареєстроване за адресою: вул. Пирогова, 9 м. Довжанськ, (Свердловськ), Луганська область, 94800. Згідно з Постановою правління Пенсійного фонду України від 12 травня 2015 року № 9-1 «Про здійснення повноважень з обслуговування страхувальників», було передано частину повноважень управлінь, що знаходяться на території, яка не підконтрольна українській владі, управлінням, що знаходяться на території підконтрольній українській владі, зокрема прийняття звітності, передбаченої законодавством, надання довідок, встановлених законодавством, формування звітності та виконання завдань, передбачених підпунктами 2-4, 6, 9-12, 16, 19 пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2. Повноваження щодо нарахування і виплати пенсії вищезазначеною постановою на Управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області не покладаються. Додатково повідомляємо, що як пенсіонер ОСОБА_1 безпосередньо на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області не перебуває. 30.03.2017 Управління Пенсійного фонду України в Марківському районі Луганської області було реорганізовано в Марківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області.
02.06.2020 заступником начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) було винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій.
Листом від 15.06.2020 № 1238-07-5/495 позивачем було надано пояснення відділу примусового виконання рішень, щодо неможливості виконання рішення суду, а саме відповідно до пункту 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунок) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1 заява про призначення пенсії подається до управління ПФУ у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі за місцем проживання (реєстрації), заяви встановленого зразка про взяття на облік від представника або стягувана про взяття на облік до управління не надходило, тому ОСОБА_1 на обліку в управлінні не перебуває. Крім того в матеріалах справи, відсутні будь-які документи, що посвідчують особу стягувана та його законного представника. Управлінню відомо про виїзд стягувана на постійне місце проживання до Німеччини в 1998 році, тому 15.11.2019 за вих. № 6530/07 було направлено запит до ВПС Марківка Луганського прикордонного загону про надання інформації щодо останнього перетину кордону ОСОБА_1 , по теперішній час відповіді не надходило. 04.06.2020 управління звернулося до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної Прикордонної служби України з запитом щодо інформації про факт перетинання державного кордону України, в тому числі ліні розмежування з тимчасово-окупованою територією Донецької і Луганської областей та адміністративної межі Автономної республіки Крим, у період з 01.01.2007 по теперішній час відносно стягувача. Також до управління із заявою про призначення та/або переведення пенсії з іншого району (як внутрішньо переміщена особа з м. Свердловськ) стягувач не звертався. Безпосередньо на обліку в управлінні як внутрішньо переміщена особа ОСОБА_1 не перебуває.
07.09.2020 на адресу позивача надійшла постанова від 01.09.2020 винесена начальником відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про накладення на управління за невиконання судового рішення по справі № 2-а/427/125/13 штрафу на користь держави у розмірі 5100,00 грн. Позивач вважає, що винесення постанови про накладення штрафу у ВП № 51201299 суперечить нормам чинного законодавства.
Ухвалою суду від 28 вересня 2020 року позовну заяву Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області залишено без руху (арк.спр.25-26).
Ухвалою суду від 22.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі (арк. спр. 33-34).
27 жовтня 2020 року від відповідача до суду на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 37-40).
18.05.2016 до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області надійшов виконавчий лист Біловодського районного суду Луганської області від 04.05.2016 № 2-а/427/125/13 про зобов'язання УПФУ в м. Свердловську нарахувати і виплатити пенсію ОСОБА_1 пенсію, з урахуванням пропуску строків звернення до суду, з 20.03.2011. Державним виконавцем20.05.2016, керуючись статтями 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 51201299. Копії постанови направлено боржнику для виконання, стягувачу - для відома. 03.02.2017 державним виконавцем, керуючись абзацом 1 частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 18.01.2017 № 2а-204/12 винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження. На адресу відділу надійшла відповідь боржника з якої встановлено, що рішення суду не виконано. Державним виконавцем, керуючись ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», направлено вимогу боржнику про надання до відділу інформації щодо повного та фактичного виконання вищевказаного рішення суду з попередженням про наслідки невиконання рішення суду. На адресу відділу надійшла відповідь боржника з якої встановлено, що боржник звернувся із заявою про роз'яснення судового рішення до Біловодського районного суду Луганської області. 15.05.2017 державним виконавцем, керуючись пунктом 2 частини першої статті 34, статтею 35 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій. 02.06.2020 державним виконавцем, керуючись частиною п'ятою статті 35 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про поновлення вчинення виконавчих дій. 05.06.2020 державним виконавцем, керуючись абзацом 1 частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до ухвали Біловодського районного суду Луганської області від 18 листопада 2019 року № 2а-204/12 винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження. Па адресу відділу надійшла відповідь боржника з якої встановлено, що рішення суду не виконано. Державним виконавцем, керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
Відповідач зазначає, що боржником Марківським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Луганської області не здійснено жодних заходів направлених на виконання рішення суду. Отже, дії відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) є правомірними та відповідають нормам Закону України «Про виконавче провадження».
У судове засідання сторони не прибули, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, просили розглядати справу без участі їх представників (арк. спр. 8, 40).
Згідно із частиною дев'ятою статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов такого.
04 травня 2016 року Біловодським районним судом Луганської області видано виконавчий лист № 2-а/427/125/13 (арк. спр. 43-44).
20 травня 2016 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Віхлініним Д.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-а/427/125/13 ВП № 51201299 (арк. спр. 59).
Постанову про відкриття виконавчого ВП № 51201299 провадження відповідачем направлено для виконання до УПФУ в Марківському районі Луганської області, зважаючи на те, що відповідно до Постанови правління Пенсійного Фонду України від 12 травня 2015 року № 9-1 «Про здійснення повноважень з обслуговування страхувальників», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 травня 2015 за № 608/27053, обслуговування страхувальників, які перебувають на обліку в управліннях Фонду, що тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, на період проведення антитерористичної операції, здійснюється управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах Донецької та Луганської областей згідно з додатком до цієї постанови (далі - управління Фонду, які здійснюють повноваження з обслуговування страхувальників). Зазначеним додатком функції УПФУ в м. Свердловську Луганської області закріплені за УПФУ в Марківському районі Луганської області.
Листом від 02 червня 2016 року № 1471/08-38 УПФУ в Марківському районі Луганської області повернуло відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Луганської області постанову про відкриття виконавчого провадження без виконання у зв'язку з тим, що повноваження щодо нарахування і виплати пенсії на УПФУ в Марківському районі Луганської області не покладено, а Постановою правління Пенсійного фонду України від 12 травня 2015 року № 9-1 «Про здійснення повноважень з обслуговування страхувальників» «було передано частину повноважень управлінь, що знаходяться на території, яка не підконтрольна українській владі, управлінням, що знаходяться на території підконтрольній українській владі, зокрема прийняття звітності, передбаченої законодавством, надання довідок, встановлених законодавством, формування звітності та виконання завдань, передбачених підпунктами 2-4, 6, 9-12, 16, 19 пункту 4 Положення про управління Пенсійного Фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою правління пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2.
З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що стягувач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження ВП № 51201299 з УПФУ в м. Свердловську Луганської області на УПФУ в Марківському районі Луганської області.
Ухвалою Біловодського районного суду Луганської області від 23 вересня 2016 року у справі № 2а-204/12 у задоволенні заяви відмовлено.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року у справі № 2а-204/12 ухвалу Біловодського районного суду Луганської області від 23 вересня 2016 року у справі №2а-204/12 скасовано, замінено боржника у виконавчому провадженні ВП № 51201299 з УПФУ в м. Свердловську Луганської області на УПФУ в Марківському районі Луганської області (арк. спр. 67-68).
03 лютого 2017 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Віхлініним Д.В. винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадженняз виконання виконавчого листа у справі № 2а-204/12 ВП ВП № 51201299 з УПФУ в м. Свердловську Луганської області на УПФУ в Марківському районі Луганської області (арк. спр. 70).
Листом від 14 лютого 2017 року № 948/08-38 УПФУ в Марківському районі Луганської області повідомило відповідача про подання касаційної скарги на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року у справі № 2а-204/12 про заміну сторони виконавчого провадженні ВП № 51201299 з УПФУ в м. Свердловську Луганської області на УПФУ в Марківському районі Луганської області та також у листі зазначено про неможливість виконання рішення суду за виконавчим листом №2а-204/12, а саме зазначивши, що стягувач ОСОБА_1 не перебуває на обліку в управлінні як пенсіонер (арк. спр. 71-72).
01 березня 2017 року № 598/02-30 відповідачем до УПФУ в Марківському районі Луганської області скеровано вимогу, згідно якої державний виконавець просить надати інформацію про стан виконання рішення суду у виконавчому провадженні ВП №51201299, у разі виконання надати підтверджуючи документи, у разі невиконання - надати документи, які підтверджують хід виконання, а саме нарахування та виплату відповідної заборгованості (арк. спр. 74-78).
На вимогу відповідача від 01 березня 2017 року № 598/02-30 листом від 17.03.2017 № 1319/08-38 УПФУ в Марківському районі Луганської області просить відстрочити виконання рішення, зазначивши, що управління звернулось до суду з заявою про роз'яснення судового рішення у справі № 2а-204/12 (арк. спр. 79, 81).
Листом від 28.04.2017 № 355/09-38 Марківське ОУПФУ Луганської області повідомило відповідача, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.04.2017 зупинено виконання ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року у справі № 2а-204/12 та у зв'язку із цим, просить зупинити вчинення виконавчих дій під час касаційного розгляду справи (арк. спр. 83).
15 травня 2017 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Віхлініним Д.В. винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП №51201299 на час касаційного розгляду справи (арк. спр. 90).
Постановою Верховного суду від 11 лютого 2019 року ухвалу Біловодського районного суду Луганської області від 23 вересня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2017 року у справі № 2а-204/12 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд (арк. спр. 91-96).
Ухвалою Біловодського районного суду Луганської області від 18 листопада 2019 року у справі № 2а-204/12 заяву про заміну сторони виконавчого провадження задоволено, замінено боржника у виконавчому провадженні ВП № 51201299 з УПФУ в м. Свердловську Луганської області на Марківське ОУПФУ Луганської області (арк. спр. 101-104).
Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Марківського ОУФУ Луганської області на ухвалу Біловодського районного суду Луганської області від 18 листопада 2019 року у справі № 2а-204/12 (арк. спр. 106-107).
Постановою від 02 червня 2020 року відповідачем поновлено вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 51201299 (арк. спр. 98).
05 червня 2020 року відповідачем винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження з виконання виконавчого листа у справі № 2а-204/12 ВП ВП № 51201299 з УПФУ в м. Свердловську Луганської області на Марківське ОУПФУ Луганської області за ухвалою Біловодського районного суду Луганської області від 18 листопада 2019 року у справі № 2а-204/12 (арк. спр. 109).
У відповідь на постанову про поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 51201299 від 02.06.2020 листом від 15 червня 2020 року № 1238-07-5/495 Марківське ОУПФУ повідомило відповідача про неможливість виконання рішення суду у справі № 2а-204/12 (арк. спр. 110-113).
Постановою начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Харків) Пихоніною М.В. винесено постанову про накладення штрафу на позивача за невиконання рішення суду у сумі 5100 грн (арк. спр. 116).
Вирішуючи справу по суті заявлених вимог, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частинами другою та третьою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною першою статті 255 КАС України визначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Згідно з частинами першою, другою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1).
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:
- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);
- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п'ята);
- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).
Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).
Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відповідно до частини другої статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Частинами першою та другою статті 75 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
З вищевикладеного слідує, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.
З матеріалів справи вбачається, що вимогою від 01 березня 2017 року № 598/02-30 державний виконавець просив боржника и стягувача надати інформацію щодо виконання рішення суду (арк. спр. 74-78). Разом з тим, після отримання листів Марківського ОУПФУ Луганської області від 17.03.2017 № 1319/08-38 у відповідь на вимогу та від 28.04.2017 № 355/09-38 державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 51201299 на час касаційного розгляду справи (арк. спр. 90).
Зважаючи, що прийняття остаточного рішення у справі за заявою про заміну сторони виконавчого провадження мало місце відповідно до ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2020 року, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Марківського ОУФУ Луганської області на ухвалу Біловодського районного суду Луганської області від 18 листопада 2019 року у справі №2а-204/12 (арк. спр. 106-107), постановою від 02 червня 2020 року відповідачем поновлено вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 51201299 (арк. спр. 98).
У відповідь на постанову про поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП №51201299 від 02.06.2020 Марківське ОУПФУ Луганської області листом від 15 червня 2020 року № 1238-07-5/495 повідомило відповідача про неможливість виконання судового рішення з таких підстав. ОСОБА_1 з заявою про постановлення на облік не звертався, на обліку в управлінні як пенсіонер не перебуває. З заявою про призначення/перерахунок пенсії з іншого району (як внутрішньо переміщена особа з м. Свердловську) також не звертався. ОСОБА_1 не проживає на території України, а мешкає в Федеративній Республіці Німеччина. Питання про виплату пенсій громадянам України, які постійно проживають за кордоном та яким пенсія виплачувалась за місцем останнього проживання в Україні на тимчасово окупованій території України або району проведення антитерористичної операції, залишилось неврегульованим. Зазначає, що відповідно до частини 1 статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 1.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії для можливості отримання пенсії в Марківському ОУФУ стягувач має проживати на території України та звернутися з заявою особисто або через представника за довіреністю (арк. спр. 110-113).
Отже, Марківським ОУПФУ Луганської області після вирішення у судовому порядку спірного питання правонаступництва у виконавчому провадженні ВП № 51201299, за наслідками розгляду якого судами прийнято остаточне рішення, яке набрало законної сили 31.01.2020, про визнання позивача правонаступником з виконання рішення суду про зобов'язання виплатити суму пенсії на користь ОСОБА_1 , судом встановлено, що рішення суду позивачем не виконане.
В обґрунтування існування поважних причин, що перешкоджали боржнику у виконанні рішення суду, Марківське ОУПФУ Луганської області у листі від 15 червня 2020 року № 1238-07-5/495 у відповідь на постанову про поновлення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 51201299 від 02.06.2020 вказано на проживання стягувача в іншій державі, необхідність особистого звернення або представника за довіреністю для отримання пенсії в Марківському ОУФУ Луганської області.
Судом надається оцінка виключно підставам, зазначених позивачем, з яких рішення суду не виконується.
Відповідно до частин першої та другої статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства України.
Міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Отже, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства України відповідно до положень статті 9 Конституції України.
За змістом статті 32 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід'ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.
Предметом регулювання Конвенції є захист основних прав і свобод особи, що передбачає пряму дію норм Конвенції.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У пунктах 46, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Варто також зауважити, що у справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання.
Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень» КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов'язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх «ex-officio». Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.
Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, складовою права на справедливий суд.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Суд зазначає, що рішення Свердловського міського суду від 13.06.2013 у справі № 2а-204/12 про визнання неправомірними дій УПФУ в м. Свердловську Луганської області з ненарахування та невиплати пенсії ОСОБА_1 пенсії, зобов'язання нарахувати та виплатити пенсію, з урахуванням пропуску строків звернення до суду, з 20.03.2011 (арк. спр. 47-55) відповідно до постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП № 51201299 від 20.05.2016 та на час розгляду справи не виконувалось.
Матеріалами виконавчого провадження підтверджується, що у виконавчому провадженні мало місце визначення питання правонаступництва боржника, яке тривало значний період часу, проте після його вирішення вказане судове рішення боржником не виконане.
Доводи позивача як обставину невиконання рішення суду на необхідність особистого звернення стягувача або його представника з заявою до пенсійного органу з метою отримання суми пенсії за судовим рішенням з метою встановлення особи є неприйнятними.
Посилання позивача на положення частини першої статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 1.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії суд вважає необґрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до частини першої, другої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Статтею 44 Закону № 1058-IV визначено, що:
- заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (частина перша);
- заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (частина друга);
- органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя).
Згідно з абзацами першим, третім пункту 4.1 розділу ІV Порядку подання та оформлення документів про призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (абзац перший пункту 4.3 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1).
Згідно з абзацом першим пункту 4.7 розділу ІV «Приймання, оформлення і розгляд документів» Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Отже, зазначене правове регулювання стосується осіб, які звертаються до пенсійного органу за призначенням, перерахунком пенсії, та не поширюється та не врегульовує правовідносини щодо виплати соціальних виплат за судовим рішенням про стягнення на користь особи (стягувача) суми заборгованості з пенсії.
Слід зазначити, що стягувач не є внутрішньо переміщеною особою, на обліку в управлінні Пенсійного Фонду України в Марківському районі Луганської області не перебуває, пенсійна справа заявника в УПФУ Марківського району відсутня, місцем постійного проживання є ФРН.
Суд звертає увагу, що питання про виплату пенсій громадянам України, які постійно проживають за кордоном та яким пенсія виплачувалась за місцем останнього проживання в Україні на тимчасово окупованій території України або району проведення антитерористичної операції, залишилось неврегульованим.
Відповідно до правової позиції Європейського Суду з прав людини, бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу (рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine), № 68385/10 та 71378/10), від 26 вересня 2014 року).
Отже, право позивача на отримання пенсії за віком є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державною зобов'язань.
Суд зазначає, що стягувач у виконавчому провадженні, як громадянина України, який постійно проживає за кордоном, має право на виплату пенсії згідно судового рішення, яке набрало законної сили.
Доводи позовної заяви щодо незгоди з правонаступництвом УПФУ в м. Свердловську Луганської області та заміною сторони виконавчого провадження судом відхиляються, оскільки таким доводам надавалась оцінка судом при вирішенні заяви стягувача про заміну сторону виконавчого провадження та за наслідками розгляду заяви наявне судове рішення, яке набрало законної сили, про заміну сторони виконавчого провадження з УПФУ в м. Свердловську Луганської області на правонаступника Марківське ОУПФУ Луганської області. Отже, Марківське ОУПФУ Луганської області є боржником у виконавчому провадженні ВП № 51201299 з виконання виконавчого листа № 2-а/427/125/13 та повинно виконувати рішення суду.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність поважності причин не виконання судового рішення у повному обсязі.
З огляду на встановлені обставини справи та не підтвердження поважності причин не виконання судового рішення в частині виплати нарахованої суми заборгованості по виплаті пенсії у визначений державним виконавцем строк, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та наявності підстав для відмови у задоволенні позову.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За вказаних обставин суд дійшов висновку, що відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість свого рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 2102,00 грн. (арк. спр. 31).
Таким чином, оскільки у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено, витрати зі сплати судового збору не підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 01.09.2020 ВП № 51201299 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.В. Захарова