30 жовтня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/2364/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравчук О.В. розглянув у порядку спрощеного позовного письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )
до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ - 39767636, адреса: вул. Академіка Корольова, 26, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25030)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення у формі наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі - відповідач) від 06.04.2020 року №11-5692/14-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації по землеустрою", яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Родниківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, орієнтовний розмір земельної ділянки у розмірі земельної частки (пай), із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, повторно розглянути заяву (клопотання) ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з цільовим призначенням: для ведення фермерського господарства, у розмірі земельної частки (паю), розташованої на території Родниківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, з урахуванням висновків суду, та прийняти законне та обґрунтоване рішення, яким надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою;
Принагідно позивач просить суд зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області подати звіт про виконання судового рішення протягом 30 днів з дня набрання законної сили рішенням суду.
В обґрунтування позовних вимог позивач наголошує, що маючи намір отримати земельну ділянку у власність, звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої у власність для ведення фермерського господарства, у розмірі земельної частки (паю), за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3520586000:02:000:9029, розташованої на території Родниківської сільської ради, Олександрівського району Кіровоградської області. Натомість Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області прийнято Наказ №11-5692/14-20-СГ від 06 квітня 2020 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою. Вважаючи такий Наказ протиправним, позивач звернулася до суду з відповідними позовними вимогами.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року відкрите провадження у відповідній адміністративній справі; справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с.16).
Відповідач своїм правом на подання письмового відзиву на адміністративний позов не скористався.
На підставі частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Разом з тим, суд не має правових підстав для задоволення вимоги позивача в частині зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області прийняти законне і обґрунтоване рішення, яким надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, обов'язок відповідача приймати законні рішення визначений Основним Законом України та додатковому спонуканню з боку суду не підлягає.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Законодавчо поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень не унормовано. Однак, у судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли йдеться лише про один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
З огляду на наведене, дискреційне повноваження може полягати у виборі суб'єкта діяти чи не діяти, а якщо діяти - то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, прямо або опосередковано закріплених у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У спірних правовідносинах повноваження Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання вмотивованої відмови у його наданні чітко регламентовано положеннями ЗК України.
Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні - орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). Згідно з законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.
В контексті обставин спору, застосування такого способу захисту можливе виключно за умови виконання позивачем усіх визначених законом вимог, необхідних для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою. Натомість правова оцінка спірного Наказу стосувалася безпосередньо наведених у ньому мотивів. Предмет доказування у даній справі не охоплює вичерпності цих мотивів та дотримання позивачем усіх умов для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки. За таких обставин у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення.
Розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , додані до неї документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
На території Родниківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 3520586000:02:000:9029 площею 16,7500 га, яка перебуває у користуванні громадянина ОСОБА_2 згідно Державного акту на право постійного користування землею від 30.01.2001 року (а.с.10).
25 лютого 2020 року ОСОБА_2 складена та нотаріально засвідчена заява, (погодження) землекористувача земельної ділянки, якою групі осіб (серед інших і ОСОБА_1 ) надано згоду щодо оформлення права власності на земельні ділянки орієнтовною площею в розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3520586000:02:000:90029, розташованої на території Родниківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, яка перебуває у його користуванні (а.с.12).
У свою чергу, ОСОБА_1 (національний паспорт серії НОМЕР_2 видана ЦВМ Дзержинського РОХГУМВД України в Кіровоградській області; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 12 жовтня 2020 року звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею у розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства, за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3520586000:02:000:9029, розташованої на території Родниківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області (а.с.6,8-9).
До вказаної заяви позивачем додані: графічні матеріали на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; копію паспорта та копію ідентифікаційного номера; копія довідки про відсутність у власності громадянки ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення фермерського господарства, копі заяви (погодження) землекористувача земельної ділянки про розподіл; документ, що підтверджує наявність стажу роботи у сільському господарстві заявника, виписка з трудової книжки заявника (а.с.6-7).
06 квітня 2020 року Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області видано Наказ №11-5692/14-20-СГ, яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Родниківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, орієнтовний розмір земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю), з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства з таких підстав: за результатом розгляду поданих документів встановлено відсутність інформації, що підтверджує членство у фермерському господарстві, відповідно до статті 32 Земельного кодексу України та статті 13 Закону України «Про фермерське господарство» (а.с.19).
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.
Статтею 14 Конституції України та статтею 373 Цивільного кодексу України земля визнається основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
Статтею 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Частинами першою, другою, пунктом "а" частини третьої статті 22 ЗК України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Так, згідно з частинами першою, другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Пунктом "в" частини третьої статті 116 ЗК України встановлено, зокрема, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам визначені у статті 121 ЗК України. Так, зокрема, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району (пункт "а" частини першої статті 121 ЗК України).
При цьому, законом чітко та постадійно визначена процедура надання зацікавленим громадянам земельних ділянок у власність, зокрема, алгоритм дій уповноваженого органу.
У спірних правовідносинах, з огляду на Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15 та Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затверджене Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №308 від 17 листопада 2016 року, розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Кіровоградської області, у тому числі передача таких земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України, належить саме до повноважень відповідача як територіального органу Держгеокадастру.
Так, відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим. Вказана норма містить застереження, за яким органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
У свою чергу, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (абзац перший частини сьомої статті 118 ЗК України).
Вказаною нормою передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
При цьому, як наголосив Верховний Суд у постанові від 24 січня 2019 року у справі №806/2978/17, відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Підставою для винесення спірного Наказу 06 квітня 2020 року №11-5692/14-20-СГ стала відсутність серед поданих позивачем документів інформації, що підтверджує членство у фермерському господарстві відповідно до статті 32 Земельного кодексу України та статті 13 Закону України «Про фермерське господарство» (а.с.13).
Надаючи оцінку таким доводам відповідача, суд виходить з того, що згідно зі статтею 31 ЗК України землі фермерського господарства можуть складатися із: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.
Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).
Відповідно до частин першої, другої статті 32 ЗК України громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.
Дія частини першої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).
Аналогічні за своїм змістом норми містяться у статті 13 Закону України "Про фермерське господарство" .
Суд зазначає, що позивач звернулася до відповідача із заявою (клопотанням), бажаючи скористатися правом на одержання у приватну власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства із земель державної власності в межах норм безоплатної приватизації відповідно до пункту "б" частини 1 статті 81, пункту "в" частини третьої статті 116, пункту "а" частини першої статті 121 ЗК України, а не в порядку приватизації земельної ділянки членами фермерського господарства, який регламентований статтею 32 ЗК України та статтею 13 Закону України "Про фермерське господарство".
Суд також наголошує, що частина шоста статті 118 ЗК України містить вичерпний перелік документів, які повинні подавати громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, серед яких: графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. При цьому вказана норма прямо передбачає заборону органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені статтею 118 ЗК України.
Всупереч цьому відмова ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, оформлена спірним Наказом, мотивована тим, що позивач до свого клопотання не додала інформацію, яка підтверджує її членство у фермерському господарстві. Між тим, вимоги щодо обов'язкового членства у фермерському господарстві громадянина, який бажає отримати земельну ділянку для ведення фермерського господарства в порядку безоплатної приватизації, передбаченому статтею 118 ЗК України, чинне земельне законодавство не висуває.
За таких умов суд доходить висновку, що рішення відповідача не відповідає критеріям, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, є необґрунтованим, та підлягає скасуванню, з огляду на не доведення належними доказами правомірність прийняття такого рішення як того вимагає частина 2 статті 77 КАС України.
Позовна вимога ОСОБА_1 в частині зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву (клопотання) позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою підлягає задоволенню як похідна вимога у розумінні пункту 23 частини першої статті 4 КАС України.
Разом з тим, суд не має правових підстав для задоволення вимоги позивача в частині зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області прийняти законне і обґрунтоване рішення, яким надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, обов'язок відповідача приймати законні рішення визначений Основним Законом України та додатковому спонуканню з боку суду не підлягає.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Законодавчо поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень не унормовано. Однак, у судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли йдеться лише про один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
З огляду на наведене, дискреційне повноваження може полягати у виборі суб'єкта діяти чи не діяти, а якщо діяти - то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, прямо або опосередковано закріплених у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У спірних правовідносинах повноваження Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання вмотивованої відмови у його наданні чітко регламентовано положеннями ЗК України.
Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні - орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). Згідно з законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.
В контексті обставин спору, застосування такого способу захисту можливе виключно за умови виконання позивачем усіх визначених законом вимог, необхідних для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою. Натомість правова оцінка спірного Наказу стосувалася безпосередньо наведених у ньому мотивів. Предмет доказування у даній справі не охоплює вичерпності цих мотивів та дотримання позивачем усіх умов для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки. За таких обставин у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення.
Щодо зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановленому законом.
Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом (частина четверта статті 372 КАС України)
Згідно з частиною першою статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.
З огляду на встановлені у даній справі обставини та визначений судом спосіб захисту прав позивача, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю під час ухвалення судового рішення. Більш того, законодавчо встановлений місячний строк розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, який навіть при повторному розгляді клопотання не може бути змінено.
Судові витрати у справі (судовий збір в сумі 840,80 грн, а.с. 14) належить розподілити відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України, присудивши позивачеві 561,00 грн (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) з бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39767636, адреса: вул. Академіка Корольова, 26, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25030) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення у формі Наказу Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 06 квітня 2020 року №11-5692/14-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації по землеустрою", яким ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Родниківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, орієнтовний розмір: земельна ділянки у розмірі земельної частки (пай), із цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, повторно розглянути заяву (клопотання) ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки з цільовим призначенням: для ведення фермерського господарства, у розмірі земельної частки (паю), розташованої на території Родниківської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на оплату судового збору в сумі 561,00 грн. (п'ятсот шістдесят одна гривня, нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39767636).
Копію рішення надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду може бути оскаржене у 30-денний строк з дня його складення до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд (а у разі початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - безпосередньо до суду апеляційної інстанції).
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.В. Кравчук