28 жовтня 2020 року № 320/7340/20
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Щавінського В.Р., при секретарі судового засідання Ставничому Н.В., за участю: представника позивача - Масленнікової Т.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості,
ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київської області, щодо відмови виплати сформованої заборгованості з 01 березня 2016 року по 30 вересня 2018 року ОСОБА_1 ;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 сформовану заборгованість, що виникла з березня 2016 року по вересень 2018 року 2018 року у сумі 92243,16 грн., шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.08.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що вона є пенсіонером та внутрішньо переміщеною особою. Розпорядженням Ірпінського ОУ ПФУ Київської області від 25.08.2018 ОСОБА_1 взято на облік, проведено нарахування пенсії за період з 01.03.2016 по 30.09.2018 в сумі 92243,16 грн., але так і не отримала пенсійні виплати. 23.11.2018 Відповідач листом від 08.07.2020 №1000-0236-8/55798 повідомив, що виплати позивач отримає після погодження окремого порядку, який визначений Кабінетом Міністрів України. На думку позивача пенсійний орган незаконно обмежує її конституційне право на отримання пенсії.
У судовому засіданні представник позивача підтвердила обставини викладені у позовній заяві, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву за змістом якого, він заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що будуть виплачені на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України згідно з Постановою № 637 від 5 листопада 2014 р. з урахуванням внесених змін Постановою № 788 від 30 серпня 2019 р..
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
ОСОБА_1 є пенсіонером та отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 , перебуває на обліку, як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою від 23.07.2018 №3251009348 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
З 01.03.2016 по 30.09.2018 виплата пенсії позивачу не проводилася (сторонами вказана обставина не заперечується).
Листом від 08.07.2020 №1000-0236-8/55798 повідомив, що нарахована сума пенсії за минулий період з 01.03.2016 по 30.09.2018 обліковується в управлінні та буде виплачуватись у визначеному окремому порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV).
Частиною 3 ст.4 Закону №1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону №1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Отже, нормативно-правовими актами, яким визначаються спірні правовідносини є Закон №1058-IV та Закон №1105-XIV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Суд відхиляє твердження відповідача про те, що зобов'язання виплати за минулий період не може визначатися у позовному порядку, оскільки, виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.
Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку (ч. 1, 4, 7 ст. 47 Закону № 1105).
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем не виплачено суми заборгованості з 01 березня 2016 року по 30 вересня 2018 року, у зв'язку з не затвердженням Кабінетом Міністрів України порядку сплати внутрішньо переміщеним особам сум соціальних виплат, які не виплачені за минулий період.
Разом з тим, відповідно до п. 1 ч. 1 та 2 ст. 47 Закону № 1105-XIV страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду.
Як зазначалось раніше, частиною 1 ст. 17 Закону № 1706-VII передбачено, що для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Таким чином, дії відповідача стосовно відмови виплатити позивачу страхові виплати з 01 березня 2016 року по 30 вересня 2018 року суперечать вимогам ст. 7 Закону №1706-VII та Закону № 1105-XIV.
До того ж, постанови Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач, не є законом, а тому зазначені підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Відповідач зазначив, що норми Постанови №365 не оскаржувалися та не скасовані, тому судове врегулювання не може врегульовуватися інакше як визначено Постановою №365.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України №335 від 25.04.2018 затверджено зміни, що вносяться до Постанови № 365, а саме:
- "пункт 15 викласти в такій редакції: "15. Орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України." (підпункт 2 пункту 1);
- "пункти 16 і 18 доповнити реченням такого змісту: "Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України." (підпункт 2 пункту 2).
Разом з тим, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.06.2019 , яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2019 у справі № 640/18720/18 визнано протиправними та нечинними пп. 2 п. 1, пп. 2 п.2 Постанови Міністрів України № 335 від 25.04.2018 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016. № 365" в частині, що стосується сум невиплачених соціальних виплат.
З огляду на зазначене, вимоги по змоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем під час звернення до суду було сплачено судовий збір у розмірі 922,50 грн., який підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Песнсійного фонду України у Київській області щодо відмови виплати сформованої заборгованості з 01 березня 2016 року по 30 вересня 2018 року ОСОБА_1
3. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 заборгованость, що виникла з 01 березня 2016 року по 30 вересеня 2018 року у сумі 92243,16 грн. шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача.
4. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 922 (дев'ятсот двадцять дві) грн. 50 коп. на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійоного фонду України у Київській області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Щавінський В.Р.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 29 жовтня 2020 р.