02 листопада 2020 року м. Житомир справа № 240/10454/20
категорія 112030100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову в перерахунку йому щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці на підставі довідки № 617\20 вих. від 02.03.2020, виданої ТУ ДСА України в Житомирській області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок і виплату йому щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90% суддівської винагороди, визначеного у довідці №617\20 вих. від 02.03.2020, виданої ТУ ДСА України в Житомирській області, починаючи з 19.02.2020 без обмеження граничним розміром, з урахуванням фактично проведених виплат.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 16.03.2017 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% від грошового утримання судді. 20.05.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про проведення перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Територіального управління державної судової адміністрації України в Житомирській області про суддівську винагороду від 02.03.2020 №617/20 про розмір окладу з 01.01.2020, який враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці. Проте, листом від 11.06.2020 №0600-0304-8/25955 відмовлено у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання. Таке рішення відповідача щодо нездійснення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 вважає протиправним, оскільки, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Зазначає, що з 01.01.2020 змінились складові суддівської винагороди, а тому виникли правові підстави для проведення перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 15.07.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статей 258-263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
В той же день, зупинено провадження у справі №240/10454/20 до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у зразковій справі №620/1116/20 (провадження №Пз/9901/5/20).
Ухвалою від 19.08.2020 року поновлено провадження у справі №240/10454/20.
Через відділ документального забезпечення суду 24.09.2020 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву №0600-0802-8/50204 від 21.09.2020, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування якого зазначив, що рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, визнано неконституційним положення пункту 25 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VШ зі змінами. Положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Починаючи з 18.02.2020 порядок визначення розмірів щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці регулюється статтею 142 Закону №1402, згідно з якою розмір щомісячного довічного грошового утримання не залежить від факту проходження суддею кваліфікаційного оцінювання або призначення на посаду судді за результатами конкурсу. Порядок перерахунку з 18.02.2020, визначений п. 4 ст. 142 Закону № 1402, згідно якого у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. У зв'язку з цим, на переконання відповідача, підстав для застосування розміру суддівської винагороди до 18.02.2020 при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання за нормами, які діють з 18.02.2020, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, немає.
Відповідно до наказу Житомирського окружного адміністративного суду №01-75-В від 11.08.2020 (у період з 26.08.2020 до 09.09.2020) суддя Єфіменко О.В., перебувала у щорічній відпустці.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Встановлено, що ОСОБА_1 з 16.03.2017 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди, призначеної відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VІ.
Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", відповідно до яких судді України, які перебувають у відставці, мають право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання лише за умови проходження кваліфікаційного оцінювання або призначення судді за результатами конкурсу.
У зв'язку з вказаним, Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України видано довідку від 02.03.2020 №617/20 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зі змісту якої встановлено, що станом на 01.01.2020 суддівська винагорода, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 100896,00 грн (а.с.7).
З огляду на вказане, 20.05.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України від 02.03.2020 №617/20 про розмір окладу з 01.01.2020.
Однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яке викладене у листі від 11.06.2020 №0600-0304-8/25955, позивачу відмовлено у здійсненні такого перерахунку (а.с.8).
Вважаючи протиправною відмову відповідача в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 22 Конституції України, зокрема, передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 126 Конституції України встановлено, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Відповідно до ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
30.09.2016 набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від02.06.2016 №1402-VIII (далі за текстом - Закон №1402-VIII).
Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Розмір суддівської винагороди визначається ст.135 Закону №1402-VIII.
Частиною 2 ст.135 вказаного Закону, зокрема, передбачено, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Згідно з п.1 ч.3 ст.135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відповідно до пп.4 п.24 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у п.23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
При цьому, п.23 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, який передбачав, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010р., №№41-45, ст.529; 2015р., №№18-20, ст.132 із наступними змінами) - виключений з 01.01.2020 на підставі пп.16 п.1 розділу I Закону № 193-IX від 16.10.2019.
Тобто з 01.01.2020 працюючі на відповідній посаді судді отримують однакову суддівську винагороду, незалежно від проходження кваліфікаційного оцінювання.
Також п.25 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII передбачалося, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010р., №№41-45, ст.529; 2015р., №№18-20, ст.132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Відповідно до ч.3 ст.133 Закону №2453-VI, в редакції, яка є чинною відповідно до рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018 №11-р/2018, посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 січня 2011 року - 6 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2012 року - 8 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2013 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2014 року - 12 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2015 року - 15 мінімальних заробітних плат.
Разом з тим, положення п.25 розділу ХІІ Закону №1402-VIII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
У пунктах 16, 17 вказаного Рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Конституційний Суд України зазначив, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (п.4 ч.6 с.126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий пп.3.1 п.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 №10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци п'ятий, шостий пп.2.2 п.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03.06.2013 №3-рп/2013).
Також Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Запровадження згідно із положеннями п.25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням Ч.1 ст.126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
Отже, вирішуючи даний спір, суд дійшов висновку, що після визнання неконституційними положень п.25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII позивач, як суддя у відставці, набув право на перерахунок розміру його щомісячного довічного грошового утримання, виходячи з розміру суддівської винагороди, обчисленої відповідно до ст.135 та пп.4 п.24 Розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII, які визначають розмір суддівської винагороди працюючого судді.
Розмір такої суддівської винагороди для позивача вказаний у довідці ТУ ДСА України в Житомирській області від 02.03.2020 та складає 100 896,00 грн (а.с.7).
Згідно з пунктом 3 Рішення Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18.02.2020 положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі наведеної вище довідки з 19.02.2020, оскільки саме з цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені пунктом 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII.
Щодо позовних вимог позивача в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 90% від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, без обмеження граничним розміром, суд зазначає про таке.
Частиною третьою статті 142 Закону № 1402-VIII передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Таким чином, захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Враховуючи, що спір про відсоткову ставку розміру щомісячного довічного грошового утримання на час звернення позивача до суду між сторонами відсутній, права позивача у частині виплати йому щомісячного довічного утримання судді у неналежному відсотковому розмірі від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, на час звернення до суду не порушені, оскільки перерахунок та виплату щомісячного довічного утримання судді у відставці на підставі нової довідки не проведено, тому суд не може під час прийняття рішення вирішувати питання щодо правовідносин, які можливо будуть мати місце у майбутньому. З огляду на це суд дійшов висновку про відмову в позові у частині вказаних позовних вимог.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
З врахуванням викладеного на користь позивача слід стягнути 840,80 грн сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 291, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341) про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України від 02.03.2020 №617/20 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України від 02.03.2020 №617/20, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003. ЄДРПОУ: 13559341) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду складено у повному обсязі: 02 листопада 2020 року.
Суддя О.В. Єфіменко