про повернення позовної заяви
30 жовтня 2020 року м. Житомир справа № 240/16322/20
категорія 106030000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Чернова Г.В., розглянувши позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення шкоди,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася Військова частина НОМЕР_1 , із позовом у якому просить: стягнути з громадянина ОСОБА_1 суму не відшкодованої шкоди на суму 762 грн. 19 коп. на користь Військової частини НОМЕР_1 .
Одночасно, позивачем заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення виявлених недоліків, шляхом подання до суду: обгрунтованої заяви, в якій вказати інші поважні причини пропуску строку звернення до суду, підтвердити належними доказами, що свідчать про неможливість звернення до суду у встановлений законом строк.
26 жовтня 2020 року на виконання вимог ухвали суду, позивачем подано клопотання про поновлення строку, яке мотивовано тим, що у 2019 році позивач звернувся до суду з цивільним позовом про відшкодування моральної шкоди, заподіяної військовослужбовцем під час виконання військового обов'язку. Ухвалою Овруцького районного суду від 28.12.2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі, оскільки відшкодування мітеріальної шкоди, заподіяної військовослужбовцем під час виконання військового обов'язку проводиться у порядку адміністративного судочинаства. Позивач зазначає, у зв'язку із зміною судової практики щодо юрисдикції цієї категорії справ, вказана обставина є поважною, а тому просить поновити строк звернення до суду.
Розглянувши подане позивачем клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд зважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи встановлено, що відповідач звернувся до суду з вимогою стягнути з ОСОБА_1 суму невідшкодованої шкоди у розмірі 762 грн. 19 коп. на користь Військової частини НОМЕР_1 . При цьому, позивач у позовній заяві зазначає, що шкода заподіяна Військовій частині НОМЕР_1 була виявлена позивачем 31.10.2017 року, коли за результатими службового розслідування було видано наказ від 31.10.2017 року про притягнення відповідача до матеріальної відповідальності. Тобто, про порушення своїх прав, свобод чи інтересів позивач дізнався 31.07.2017 року. Проте, лише у грудні 2020 року, військова частина НОМЕР_1 звернулася до Овруцького районного суду з відповідним позовом.
Ухвалою Овруцького районного суду від 28.12.2019 року відмовлено у відкритті провадження по справі за позовною заявою Військової частини НОМЕР_1 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної військовослужбовцем під час виконання військового обов'язку. У даній ухвалі суд зазначив, що відшкодування мітеріальної шкоди, заподіяної військовослужбовцем під час виконання військовсого обов'язку проводиться у порядку адміністративного судочинаства.
Вказану ухвалу суду позивач отримав 08.01.2020 року, про що свідчить відповідна відмітка, що міститься у матеріалах справи.
До Житомирського окружного адміністративного суду позивач звернувся в вересні 2020 року.
Надаючи оцінку поважності підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку може бути визнана поважною за умови відповідності її таким умовам: це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; ця причина виникла протягом строку, який пропущено; ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Аналогічня висновки містяться у постановах Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі №686/2558/18, від 16 березня 2020 року у справі №640/17218/19.
Суд відмічає, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
У контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Як вже зазначалось, позивач про порушення своїх прав та інтересів дізнався 31.07.2017 року, до суду звернувся 10.12.2019 року, тобто після спливу більше двох років. При цьому, позивачем не доведено, що у період, починаючи з 01.08.2017 року до дня звернення до суду з відповідним позовом, існували обставини, які були об'єктивно непереборними, та не залежали від волевиявлення особи, звернутися до суду в межах встановленого законом строку.
Суд вважає, що позивач мав реальну можливість своєчасно звернутися до суду, за захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Жодних доказів зворотнього позивачем до матеріалів справи не додано.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Доказами того, що особа знала про можливе порушення своїх прав є, зокрема, умови за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Необхідно зауважити, що зазначені позивачем підстави для поновлення строку не можна визнати поважними, оскільки останні не є такими, що не залежать від волі особи, яка подає позовну заяву, і не надають їй права у будь-який необмежений після спливу цього строку час реалізовувати право на звернення до суду.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).
Наведеною правовою нормою КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.
Відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, у пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
У рішеннях Європейського суду з прав людини від 28.10.1998 по справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 по справі «Круз проти Польщі» зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Частинами 1 та 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Положення частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України кореспондують приписам пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, якими передбачено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
На переконання суду, підстави наведені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду не пояснюють причини, що позбавили його можливості звернутися до суду, в строк визначений законом, крім того останні, не свідчать про наявність поважних причин для поновлення строку звернення до суду, адже вони не є об'єктивно непереборними, не є такими, що не залежали від волевиявлення позивача, а також не пов'язані з істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з позовом.
З огляду на те, що наведені позивачем аргументи не свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, суд вважає, що наявні підстави для повернення позовної заяви позивачу.
Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення шкоди повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду, у строк та в порядку, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Г.В. Чернова