02 листопада 2020 року м. Житомир справа № 240/6999/20
категорія 112030100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Панкеєвої В.А.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить зобов'язати відповідачів обмінятись необхідними документами з оновленими даними, необхідними для визначення розміру грошового забезпечення за його посадою на час звільнення, і провести йому перерахунок та виплату пенсії з врахуванням: посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2018, 01.01.2019 та 01.01.2020 і множенням на відповідні тарифні коефіцієнти; надбавки за вислугу років (50%) та інших відомостей про двомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразових додаткових видів грошового забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №22б2-ХІІ; постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 та норм приміток Додатків 1-14 до неї; "Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 №45; визначення пенсії в розмірі 85% грошового забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 1987 є військовим пенсіонером. 02.03.2020 звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з проханням повідомити яким чином проведено йому перерахування пенсії, у якому відсотковому розмірі до грошового забезпечення, який застосовувався розмір останнього, складові, тощо і надати завірену належним чином копію його пенсійної справи. 14 квітня 2020 року на його адресу надійшов простий лист у якому знаходилась відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за вих. № 4357-3985/К-02/8-0600/20 від 08.04.2020. Копія пенсійної справи йому не надходили.
Позивач вважає, що відповідачі протиправно у січні 2018 року, січні 2019 року, січні 2020 року не застосували пункт 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови №704 при обчисленні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2018, 01.01.2019, та 01.01.2020 відповідно. Також Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області неправомірно знизило йому основний розмір пенсії за вислугу років з 85% до 70% грошового забезпечення, що і призвело до зменшення розміру пенсії в цілому, оскільки при призначенні йому пенсії було визначено відсоткове співвідношення до грошового забезпечення в розмірі 85%. На підставі викладеного позивач просив позов задовольнити.
Ухвалами суду від 15.05.2020 було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та зупинено до набрання чинності судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду України у справі №510/1286/16-а (номер провадження №К/9901/20882/18).
Відповідно до постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2020 ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 15.05.2020 скасовано справу направлено до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Ухвалою суду від 23.09.2020 призначено адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області для продовження розгляду порядку спрощеного позовного провадження
20 липня 2020 року до відділу документального забезпечення суду надійшов відзив на позовну заяву від Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
23 липня 2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від Житомирського обласного військового комісаріату.
Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відповідності до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області з 1987 року і отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 (далі - Закон № 2262-XII).
02.03.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській із заявою, в якій просить повідомити яким чином проведено йому перерахування пенсії, у якому відсотковому розмірі до грошового забезпечення, який застосовувався розмір останнього, складові, тощо. Просив також надати завірену належним чином копію його пенсійної справи (а.с.15).
Листом Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 08.04.2020 №4357-3985/К-02/8-0600/20 розглянуло звернення позивача щодо перерахунку пенсії. По змісту позивачу повідомлено, що відповідно до п."а" ст.13 Закону, в редакції Закону, яка діяла на 31.12.2017 основний розмір його пенсії був обчислений у розмірі 85% грошового забезпечення (за вислугу 30 років).
Роз'яснено, що відповідно до ст.63 Закону всі призначені за ним Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право па пенсію за цим Законом на умовах у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", згідно з довідкою, виданою Житомирським обласним військовим комісаріатом, позивачу з 01.01.2018 проведено перерахунок пенсії у зв'язку зі зміною грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".
Грошове забезпечення для перерахунку пенсії з 01.01.2018 становить 6285,00 грн, в тому числі: осадовий оклад - 3170,00 грн; оклад за військове звання - 1020,00 грн; надбавка за вислугу років 50 % - 2095,00 грн.
Перерахунок пенсії проведено за діючою на час перерахунку редакцією ст.13 Закону, якою передбачено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. Підстави для обчислення пенсії в розмірі 85% грошового забезпечення, які були встановлені до 01.01.2018, відсутні (а.с.16).
Не погоджуючись з перерахунком пенсії, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Приписами ч.3 ст.46 Конституції України визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Абзац перший преамбули Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Частиною 4 статті 63 Закону № 2262-XII визначено, що всі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Згідно з п."а" ч.1 ст.13 Закону №2262-ХІІ пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Приписами ч.2 ст.13 Закону №2262-ХІІ (в редакції Закону №3591-IV від 04.04.2006, що діяла на час призначення позивачу пенсії), максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
Згідно з п.8 розділу II Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон № 3668-17), який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, та пунктом 23 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (далі - Закон №1166-VII), який набрав чинності з 1 травня 2014 року, до частини 2 статті 13 Закону № 2262-ХІІ було внесено зміни та цифри "90" замінено цифрами "80" та цифри "80" замінено цифрами "70" відповідно.
Як встановлено судом, і не заперечується сторонами, позивачу станом на 31.12.2017 нараховувалась пенсія за вислугу років у розмірі 85% грошового забезпечення на підставі п."а" ч.1 ст.13 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.
З урахуванням приписів статті 13 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (у редакції, чинній на момент перерахунку), позивач мав право на 85 процентів відповідних сум грошового забезпечення для визначення пенсії.
Виконуючи вимоги постанови КМУ від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", відповідач перерахував пенсію позивачу з 01.01.2018, однак розмір перерахованої пенсії визначив з 70% грошового забезпечення.
Суд наголошує, що внесені Законами №3668-17 та №1166-VII зміни до частини 2 статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80% та 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при призначенні нових пенсій.
Приписами ч.1 ст.58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За загальним правилом закон зворотної сили не має, а тому норми ч.2 ст.13 Закону №2262-ХІІ поширюється на відносини, які виникли після набуття чинності.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2019 у справі №240/5401/18 висловила позицію, що застосування цього показника до перерахунку пенсії відповідача є протиправним, тому, що стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України. Отже, порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців урегульований нормами статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яка змін не зазнавала, а також нормами постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 та від 21 лютого 2018 року № 103, тому застосування статті 13 цього Закону, яка регулює призначення пенсій, є протиправним, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею п'ятою КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.
Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 КАС України.
Обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
З урахуванням того, що без встановлення факту порушення прав позивача суд не може приймати рішення про відновлення таких прав, існують законні підстави вийти за межі позовних вимог і визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо зменшення основного розміру пенсії позивача.
Враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для проведення перерахунку пенсії позивачу, починаючи з 01.01.2018, виходячи з 85% від відповідних сум грошового забезпечення, тому відмова відповідача у цьому є протиправною.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідачів обмінятись необхідними документами з оновленими даними, необхідними для визначення розміру грошового забезпечення за його посадою на час звільнення, і провести йому перерахунок та виплату пенсії з врахуванням: посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2018, 01.01.2019 та 01.01.2020 і множенням на відповідні тарифні коефіцієнти; надбавки за вислугу років (50%) та інших відомостей про двомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразових додаткових видів грошового забезпечення суд зазначає наступне.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто позивач повинен довести, що дійсно має право чи інтерес, про захист якого він просить, та відповідно до приписів частини першої статті 77 КАС України довести обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав чи інтересів позивача належними та допустимими доказами.
Незважаючи на обов'язок, встановлений частиною 2 статті 77 КАС України щодо доказування суб'єктом владних повноважень правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності, процесуальне законодавство не звільняє позивача від обов'язку доказувати ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Як встановлено з матеріалів справи, доказів звернення позивача до Житомирського обласного військового комісаріату із заявою щодо отримання документів з оновленими даними, необхідними для визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку та виплати пенсії з врахуванням: посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з 50% розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2018, 01.01.2019 та 01.01.2020 і множенням на відповідні тарифні коефіцієнти; надбавки за вислугу років (50%) та інших відомостей про двомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразових додаткових видів грошового забезпечення до матеріалів справи не надано.
Таким чином, доказів вчинення Житомирським обласним військовим комісаріатом протиправних дій до матеріалів справи не надано.
Натомість, відповідно до Порядку № 45 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснює перерахунок пенсії на підставі довідок, що надійшли від Житомирського обласного військового комісаріату, в яких визначено розмір грошового забезпечення для такого перерахунку. Форма довідки про розмір грошового забезпечення позивача, в тому числі складові грошового забезпечення, передбачена додатком 2 Порядку № 45.
Відтак, права самостійно визначати розміри грошового забезпечення Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не має.
У зв'язку з наведеним, судом не може бути встановлено правомірність визначення складових перерахованої пенсії позивача та факт наявності або відсутності порушення його прав, а тому позовні вимоги в цій частині визнаються судом безпідставними.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України визначено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з ч.2ст.5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З наведеного випливає, що завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
З огляду на вимоги статей 2, 5 КАС України об'єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб'єктом владних повноважень.
Для визначення інтересу як об'єкта судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені КАС України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об'єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.
Судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який:
- має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання, але виходить за межі суб'єктивного права;
- пов'язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;
- є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві або скарзі особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;
- є персоналізованим (суб'єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу або скаржнику.
- порушений суб'єктом владних повноважень.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Відтак, якщо право особи не є порушеним, то, відповідно, воно не може бути захищеним судом, а тому відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії позивачу з урахуванням для обчислення розміру пенсії 85% грошового забезпечення.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Встановлено, що позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, про, що свідчить квитанція № 19 від 08.05.2020 (а.с.13).
Частиною 3 статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З урахуванням часткового задоволення позову, суд приходить до висновку про необхідність стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області сплачений судовий збір у сумі 420,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , інд. код НОМЕР_1 ) до Житомирського обласного військового комісаріату ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича,7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 85% до 70% сум грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням для обчислення розміру пенсії 85% грошового забезпечення.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 420,40 грн витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Панкеєва