02 листопада 2020 року м. Житомир справа № 240/10223/20
категорія 108020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЦ" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "РЦ" із позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 11.06.2020 № UА100000/2020/300154/2;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці Держмитслужби України від 11.06.2020 №UА100530/2020/00318.
Свої позовні вимоги товариство обгрунтовує тим, що 09.06.2020 позивачем було заявлено до митного оформлення придбаний на підставі зовнішньоекономічного договору № JR19219 від 19.02.2019 товар - фікерти абразивні L14 для граніту зі штучних матеріалів торговельна марка «JINSHAN», виробник : «Quanzhou Jinshan Stone Tools Technology Co, Ltd» «Jinshan Stone», країна виробництва: Народна Республіка Китай та подано до Київської митниці Держмитслужби митну декларацію №UA100530/2020/026118 від 09.06.2020 із заявленою митною вартістю товару 13518 доларів США 24 центи, тобто 0,652 долари США за 1 кг товару та ряд документів на підтвердження митної вартості вказаного товару.
Проте, відповідачем з метою підтвердження митної вартості товару витребувано додаткові документи, оскільки на думку контролюючого органу наданий до митного оформлення контракт № JR19219 від 19.02.2019 не скріплений печаткою покупця, що викликає обґрунтовані сумніви щодо дійсності правочину та заявлена митна вартість є нижчою за вартість ввезених на митну територію України аналогічних товарів.
Після опрацювання витребуваних відповідачем документів, було відмовлено у розмитненні товарів за заявленою митною вартістю товару, у зв'язку із чим прийнято оскаржуване рішення Київською митницею Держмитслужби № UA100000/2020/300154/2 від 11.06.2020, яким здійснено коригування заявленої позивачем митної вартості товарів - фікертів абразивних L14 для граніту зі штучних матеріалів вагою нетто 20732 кг, у сторону збільшення та встановлено, що митна вартість імпортованої позивачем партії вказаного товару становить 25293 долари США 04 центи США та картку відмови від 11.06.2020 № UA100530/2020/00318.
Прийняті митним органом рішення позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки прийняті рішення спричинили товариству матеріальну шкоду на загальну суму 104121,20 грн та моральну шкоду у вигляд підриву авторитету та ділової репутації товариства.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 13.07.2020 прийнято до провадження справу, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 18.08.2020 та відкладено на 22.09.2020 у зв'язку із задоволенням клопотання відповідача про відкладення підготовчого провадження (а.с.90).
21.08.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву №7.8-10/3442 від 19.08.2020 (а.с.95-98), в якому представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача вважає, що надані позивачем документи, не містили об'єктивних відомостей про митну вартість задекларованого товару, а тому дії посадових осіб митниці при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості відповідають приписам законодавства з питань державної митної справи, а тому підстави для скасування рішення про коригування митної вартості товару відсутні.
У підготовчому засіданні, призначеному на 22.09.2020, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, наявних в матеріалах справи документах та наданих усних поясненнях.
Представник відповідача заперечував стосовно задоволення позовних вимог.
Ухвалою судді, винесеною без виходу до нарадчої кімнати, занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 22.09.2020 закрите підготовче провадження у справі та постановлено подальший розгляд справи по суті здійснювати у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Встановлено, що 19.02.2019 позивачем укладено зовнішньоекономічний контракт №JR19219 з фірмою «Quanzhou Jinshan Stone Tools Technology Co, Ltd», Народна Республіка Китай, стосовно реалізації останньою Позивачу полімерних фікертів, фікертів абразивних, полірувальних кругів тощо, які мали реалізовуватися товариством на території України (далі - контракт, а.с.38-40).
Згідно з п.1 контракту товар, асортимент та кількість кожної партії зазначається в рахунку - фактурі (інвойсі), який оформляється на кожну партію товару та є невід'ємною частиною контракту.
При цьому, підпунктом 2.1 пункту 2 цього контракту визначено базисні умови поставки товару - за правилами Інкотермс 2010. Умови поставки кожної партії повинні бути відображені в рахунку - фактурі (інвойсі),
Пунктом 4 вказаного контракту передбачено, що валютою розрахунків по контракту визначається долар США. Оплата за товар здійснюється до моменту прибуття товару в порт доставки.
Контракт діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків по ньому (п. 10.2 п.10 контракту).
Справжній контракт підписаний по факсу, має юридичну силу оригінала та є оригіналом при наявності однієї оригінальної печатки (п.п.10.3 п.10 контракту).
09.06.2020 позивачем через уповноваженого представника подано до відповідача митну декларацію № UA 100530/2020/026118 від 09.06.2020 (а.с.63) та заявлено до митного оформлення придбаний на підставі контракту товар, який надійшов Товариству з обмеженою відповідальністю «РЦ» (далі - ТОВ «РЦ»), зокрема товар №1 - «фікерти абразивні L14 для граніту зі штучних матеріалів», код УКТЗЕД - 6804229000» та товар №2 - «металеві фікерти для граніту з агломерованих штучних алмазів, код УКТЗЕД - 6804210000.
Митну вартість визначено декларантом самостійно за основним методом на рівні: 0,63 доларів за кілограм.
На підтвердження митної вартості товару до митної декларації надано такі документи: контракт (а.с.38-40); рахунок-фактура № JS20141 від 29.04.2020 (а.с.56-57); рахунок-проформа № JS20141 від 25.03.2020 (а.с.59-60); коносамент № COSU6262710160 від 03.05.2020 (а.с.105); автотранспортна накладна № 6660 від 05.06.2020 (а.с.106); платіжні документи, що підтверджують вартість товару № 1172 від 01.06.2020 (а.с.109).
Як вказує представник відповідача, після реєстрації вищевказаної митної декларації в базі даних електронної автоматизованої інформаційної системи (далі ЄАІС) та початку здійснення митного контролю спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками (далі АС АУР), а саме ризики: 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів»; 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів».
На вимогу митного органу та згідно з ч.3 ст.53 Митного кодексу України, декларанту надіслано електронне повідомлення про необхідність надання додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме: висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення.
Відповідно до ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України декларанту запропоновано за власним бажанням подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
На вимогу митного органу декларантом додатково надано: зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу стороною якого є виробник товару № JR19219 від 19.02.2019; висновок про вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №В-1049 від 10.06.2020; виписка з бухгалтерської документації: прибуткова накладна №6 від 28.01.2020, видаткова накладна №13 від 12.02.2020; прайс-лист виробника товару №б/н від 28.01.2020; комерційна пропозиція №б/н від 21.01.2020; копія митної декларації країни відправлення №370820200000167186 від 29.04.2020.
Крім того, з метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів проведено консультацію, в ході якої декларанту надавалася інформація щодо вартості схожого товару та інформувалося про вищезазначені розбіжності у документах. Факт проведення консультації підтверджується відповідним електронним повідомленням декларанта. Додаткові документи та інформація щодо вартості товару під час проведення консультації декларантом не надавались, про що зроблено декларантом відповідний напис (а.с.45-46).
Подані позивачем документи, на думку органу доходів і зборів, не підтверджують заявлену митну вартість товару, у зв'язку із чим 11.06.2020 відповідачем було винесене рішення про коригування митної вартості №UA100000/2020/300154/2, яким митна вартість товару скорегована до рівня 1,22$ за кілограм на загальну суму 25293,04 долара (а.с.71-72).
У подальшому товар випущено у вільний обіг на підставі митної декларації №UA100530/2020/026602 від 11.06.2020 із застосуванням фінансових гарантій у порядку, передбаченому ч. 7 ст. 55 Митного кодексу України.
Оскаржуване рішення прийняте відповідачем, оскільки на думку відповідача, декларантом подані неповні або недостовірні відомості про митну вартість товарів, а подані документи не містять всіх відомостей щодо числових значень складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, що у свою чергу слугувало коригуванню митної вартості та підставою для видачі відповідачем картки відмови № UА 100530/2020/000318 з причин, що митна декларація не може бути оформлена, оскільки декларантом заявлена митна вартість товару не підтверджена документально.
Однак, винесені відповідачем оскаржувані рішення про коригування митної вартості та картка відмови позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Надаючи правову оцінку спірних правовідносин, суд вказує наступне.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, регулюються положеннями Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 (далі - МК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються МК України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Відповідно до частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
В силу приписів частини 3 статті 318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до частини 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів (ч.1 ст.246 МК України).
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 МК України).
Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною 1 ст.50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частинами 4-5 статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (ч.1 ст.51 МК України).
Статтею 52 (ч.ч.1-3) МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Разом з тим, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв'язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 53 МК України визначені документи, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті
Аналіз ст.53 вказаного кодексу дає підстави для висновку, що таким передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 МК України, якою визначено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Відповідно до положень статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу (ч.2-3 ст.58 МК України).
Аналізуючи вищезазначені положення МК України, слід відмітити, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.
Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності взаємозв'язку між продавцем і покупцем і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.
Під час розгляду справи, судом встановлено та не заперечується представником відповідача, що декларантом (позивачем у справі) для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару №UA 100530/2020/026118 були подані документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України та на вимогу відповідача додаткові документи, проте при перевірці правильності визначення митної вартості товару, відповідачем встановлені наступні розбіжності у поданих документах, зокрема:
- заявлена митна вартість є нижчою за вартість ввезених на митну територію України аналогічних товарів;
- наданий висновок № В-1049 від 10.05.2020, ґрунтується на інформації про вартісні характеристики товару лише із одного джерела у мережі Інтернет htps://alibaba.com. та експертом не проведено аналіз кон'юнктури ринку, не проаналізована інформація про вартісні характеристики товарів із інших джерел, а тому не може бути використаний, як документ, що підтверджує заявлену митну вартість;
- надана видаткова накладна №13 від 12.02.2020 не може бути використана для підтвердження митної вартості, так як відповідно до даного документу фікерти (№120, №24, №320, №36, №60) продаються на митній території України по 14,70 грн, що становить 0,60 за одиницю. На митну територію даний товар поставляється по 0,56 за одиницю, комерційна різниця становить 7, що суперечить нормальній торгівельній практиці, та унеможливлює підтвердженню заявленої митної вартості товару;
- невірно оформлений прайс-лист, оскільки адресований лише ТОВ «РЦ» (пропозиція продавця повинна бути адресована необмеженому колу покупців) та не містить усіх необхідних відомостей (найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру, ціну з обов'язковим зазначенням валюти, умови поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки).
Втім, суд не погоджується із вищевказаними доводами та звертає увагу на те, що вартість товару підтверджується перш за все рахунком-фактурою (інвойсом) №JS20141 від 29.04.2020 (а.с.56-57), який є невід'ємною частиною контракту та відповідно до якого вартість товару становить 13518,24 доларів США.
Крім того, вказаний інвойс має відомості про умови поставки (CFR Oдеса); дату та номер контракту (JR 19219 від 19.02.2019), згідно з яким здійснюється поставка товару позивачу; кількість/марка товару (кількість зазначена одиницями - ОД); найменування та опис товару (абразивний інструмент «Фікерти» L14 см для граніту та алмазний абразивний інструмент «Фікерт» L14 см для граніту, Т =12 мм); ціна за одиницю товару (0,56, 0,65, 0,75, 6,12 доларів США), печатку компанії «Quanzhou Jinshan Stone Tools Technology Co», якою підтверджується, що товар поставляється, походить із Китаю.
Крім того, товар оплачено товариством у повному розмірі, що підтверджується доданим до матеріалів справи платіжним дорученням №1172 від 01.06.2020 (а.с.51-52).
Разом з тим, ціна товару підтверджується вантажно-митною декларацією для експартованої продукції з Китайської народної республіки (а.с.27), з якої відслідковується, що абразивного інструменту марки Цзіньшань доставлено товариству - 20720 кг (23040 од.) ціна за одиницю 0,5676 та загальна вартість якого становила 13077,60 доларів США, а також 120 кг алмазного абразивного інструменту марки Цзіньшань (72 од) ціна за 1 кг якого становила 6,12 доларів США, а загальна вартість - 440, 64 доларів США.
Крім того, вартість товару підтверджується прайс-листом (а.с.28-29) та комерційною пропозицією (а.с.54-55) які адресовані ТОВ «РЦ», містить перелік товару, відомості про ціну за одиницю товару та умови доставки. Інформація вказана у прайс-листі дійсна до 26.05.2020, а комерційній пропозиції до 20.05.2020.
Втім, як стверджує відповідач прайс-лист невірно оформлений, оскільки адресований лише ТОВ «РЦ», проте пропозиція продавця повинна бути адресована необмеженому колу покупців, а також не містить усіх необхідних відомостей (найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру, ціну з обов'язковим зазначенням валюти, умови поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки).
Однак вказані твердження відповідача підлягають спростуванню.
Слід відмітити, що жодним нормативно-правовим актом України не встановлено вимог до змісту та форми прайс-листа постачальника. Порядок складання іноземними суб'єктами документів в іноземних державах та вимоги щодо форми та змісту таких документів визначаються законодавством відповідної іноземної держави. Прайс-лист виробника товару не має імперативного характеру та не є єдиним документом, що підтверджує митну вартість товару, і за наявності його у декларанта може прийматися митними органами лише до уваги як додаткове джерело інформації для прийняття рішення щодо правильності визначення митної вартості.
Прайс-лист виробника товару виступає в якості документу, що підтверджує митну вартість товару, лише за наявності розбіжностей, неповноти відомостей чи неточностей в основних документах.
Більш того, відсутність у прайс-листі будь-якої інформації не може бути підставою для коригування митної вартості, адже ідентифікація може бути проведена на основі інших документів та прайс-листу в сукупності.
Щодо достовірності інформації у експертному висновку № В-1049 від 10.05.2020 (а.с.30) слід вказати наступне.
Зі змісту висновку відслідковується, що за результатами дослідження ринку експерт встановив, що аналогічні фікерти є в продажу на первинному ринку за кордоном, ринкова вартість фікертів визначена на підставі маркетингу цін на ринку за кордоном. Ціни, які зазначені в прайс-листі базові, а при оптовій торгівлі вводиться знижка, розмір яких обмовляється окремо для конкретного покупця з урахуванням кількості.
За висновками експерта, вартість, зазначена в транспортних документах на фікерти однієї одиниці знаходяться в інтервалі цін, які склалися на аналогічні фікерти на ринку за кордоном, і відповідає їх ринковій вартості.
Експертизою установлено, що ринкова вартість фікертів, що надійшли на адресу ТОВ «РЦ» на 10.06.2020 без ПДВ становить - 360142, 14 грн, а за курсом Національного банку України (26,6412) становить 13518,24 доларів США.
Таким чином, на підставі вивченої інформації, і з урахуванням досліджених документів, експерт зробив висновок про те, що ринкова вартість продукції відповідає ціні, яка вказана позивачем при митному оформленні товару.
Таким чином, доводи відповідача щодо неправильності інформації, яка викладена експертом у такому висновку, суд не бере до уваги, оскільки такі не містять жодних посилань на інші джерела в яких інформація про вартісні характеристики товарів відрізняється від тієї, що викладена у висновку.
Крім того, вказаний висновок чинний та ніким не скасований, а тому інформація вказана у ньому могла та повинна була використовуватися відповідачем при здійсненні митного оформлення. Разом з тим, такий висновок підготовлений спеціалізованими експертними установами та наданий позивачем контролюючому органу додатково.
Відмовляючи у прийнятті до уваги додатково надану видаткову накладну від 12.02.2020 № 13, представником відповідача вказано, що даний документ не може бути використаний для підтвердження митної вартості, так як відповідно до даного документу фікерти (№120, №24, №320, №36, №60) продаються на митній території України по 14,70грн, що становить 0,60 доларів за одиницю. На митну територію даний товар поставляється по 0,56 доларів за одиницю, комерційна різниця становить 7, що суперечить нормальній торгівельній практиці, та унеможливлює підтвердженню заявленої митної вартості.
Однак, суд погоджується із доводами позивача з цього приводу, та вважає за необхідне вказати, що законодавством не надано право відповідача втручатися у комерційну діяльність суб'єкта господарювання та визначати ціну товару, яка відповідно до вимог статті 691 Цивільного кодексу України визначається сторонами договору, в даному випадку контракту, загальна сума якого становить 100000 доларів США (п.1, п.п. 3.1 п.3 контракту).
Разом з тим, слід відзначити, що при винесенні оскаржених рішень, відповідач помилково керувався інформацією про раніше визнану (визначену) органами доходів та зборів митну вартість товарів - за митними деклараціями: №UA101020/2019/21118 від 08.11.2019 (а.с.123-124), №UA101020/2019/12415 від 08.11.2019 (а.с.125-126), №UA100530/2020/20329 від 24.04.2020 (а.с.127-128), №UA100630/2020/606718 від 21.04.2020 (а.с.129-130), оскільки у таких деклараціях перелік товару не ідентичний.
Крім того, виробником таких товарів не являється «Quanzhou Jinshan Stone Tools Technology Co», а тому вартість такого товару може відрізнятися.
З огляду на наведене суд вважає, що відповідач протиправно керувався такою інформацією.
Враховуючи встановлені обставини справи та досліджені докази, суд не погоджується з позицією відповідача, що декларантом подані неповні або недостовірні відомості про митну вартість товарів, які не містять всіх відомостей щодо числових значень складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Основні документи, які подані товариством, не містили розбіжностей, у них відсутні ознаки підробки, такі документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена товариством.
Суд відмічає, що матеріали справи не містять доказів, що при коригуванні митної вартості вищезазначеного товару, митним органом враховувались усі викладені судом обставини.
Таким чином, Київською митницею Держмитслужби при прийнятті рішення про коригування митної вартості не наведено достатньо обґрунтувань, які б могли слугувати винесенню оскаржуваних рішень.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем документів для визначення митної вартості товару. А саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Враховуючи встановленні обставини справи та норми чинного законодавства суд вважає, що митним органом не у повній мірі реалізовано повноваження в частині проведення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості та прийняття рішення про коригування митної вартості імпортованого товару, а відтак, оскаржуване рішення про коригування митної вартості №UА100000/2020/300154/2 від 11.06.2020 та Картки відмови у митному оформленні №UА100530/2020/00318 від 11.06.2020 є такими, що підлягають скасуванню.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, зокрема у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).
Також при вирішенні цієї справи судом береться до уваги висновок ЄСПЛ, викладений у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.2003, у якому вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Частиною 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладені обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення сплаченого товариством судового збору, суд роз'яснює наступне.
Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Так, вказана позовна заява містить позовні вимоги немайнового та майнового характеру, дві з яких є похідними двом іншим, зокрема сплата судового збору за позовну вимогу щодо визнання протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 11.06.2020 №UА100000/2020/300154/2 становить 4874,05 грн, як за одну майнову вимогу (скорегована сума - 25293 доларів США х 26,6005 (курс валют) = 672807,51 грн// 672807,51 грн - 347870,70 грн (розрахована митна вартість декларантом) = 324936,81 грн х 1,5%). За позовну вимогу щодо визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці Держмитслужби України від 11.06.2020 №UА100530/2020/00318 сплата судового збору становила - 2102 грн.
Таким чином, сплата судового збору за подання до суду даної позовної заяви становила 6976,05 грн (4874,05 грн+2102 грн), який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби.
При цьому, позивачем сплачено судовий збір при зверненні до суду з даним позовом у розмірі 10105,86 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1182 від 25.06.2020 (а.с.25).
Враховуючи викладене, позивачем надмірно сплачений судовий збір у розмірі 3129,86 грн (10105,86 грн - 6976,05 грн), у зв'язку із чим вказана сума підлягає поверненню з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250-251, 295 КАС України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РЦ» (вул.Чехова,1, офіс 8, м.Житомир, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 33309592) до Київської митниці Держмитслужби (бульвар Вацлава Гавела, 8 А, м.Київ 124, 03124. РНОКПП/ЄДРПОУ: 43337359) про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UА100000/2020/300154/2 від 11.06.2020.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці Держмитслужби України від 11.06.2020 №UА100530/2020/00318.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РЦ» за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби сплачений судовий збір в розмірі 6976,05 (шість тисяч дев'ятсот сімдесят шість) грн 05 коп.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «РЦ» з Державного бюджету України надміру сплачену, відповідно до платіжного доручення №1182 від 25.06.2020, суму судового збору у розмірі 3129,86 (три тисячі сто двадцять дев'ять) грн 86 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Єфіменко