02 листопада 2020 року м. Житомир справа № 240/10209/19
категорія 111030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єфіменко О.В. розглянувши у порядку загального позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрорфірма Серпнева" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду із позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Серпнева" (далі - ТОВ "Агрофірма Серпнева") у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: форми «Р» від 19.08.2019 №0021051401 та форми «Д» №0020461306 від 15.08.2019, прийняті Головним управлінням ДФС у Житомирській області.
В обґрунтування позовних вимог та наданих письмових поясненнях, відзиві на заперечення, посилається на безпідставність висновків контролюючого органу, яких останній дійшов за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Агрофірма Серпнева", з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства, за період з 01.04.2016 по 31.03.2019, з питань дотримання вимог законодавства по єдиному по єдиному соціальному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2011 по 31.03.2019.
Позивач вважає, що податкове повідомлення - рішення форми «Д» №0020461306 від 15.08.2019 про збільшення суми грошового зобов'язання з податків і зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 110741, 68 грн, в т.ч. за основним платежем 50474,57 грн та 42664,22 грн за штрафними санкціями і сумою пені 17602,89 грн винесено неправомірно з огляду на таке:
- факт порушення податкового законодавства може бути встановлений лише за результатами перевірки платника податків, на підставі чого складається акт, а підвищені розміри штрафів у разі виявлення податкових порушень (50%, 75%) застосовуються не за сам факт виявлення будь-яких порушень, а за повторне вчинення - у разі встановлення контролюючим органом повторності порушення протягом 1095 днів, яке зафіксоване в акті перевірки та, відповідно, в податковому повідомленні - рішенні. Таким чином позивач вважає, що контролюючий орган безпідставно застосував штраф у розмірі 50% і 75% суми податку, оскільки не застосовував до позивача штрафних санкцій відповідно до п. 127.1 ст. 127 ПК України протягом 1095 днів, що виключає наявність повторності та підстав для застосування штрафу в таких розмірах;
- сума матеріальної допомоги в розмірі 300 грн у вигляді допомоги на поховання членів родини працівника підприємства не включається до оподаткованого доходу так як не перевищує граничного розміру доходу визначеного згідно з абзацом 1 пп. 169.4.1 ПКУК (у 2018 році - 2470 грн) і її можна кваліфікувати як нецільову благодійну допомогу.
Стосовно податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 19.08.2019 №0021051401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 3682713 грн, в т.ч. за податковим зобов'язанням 2946170 грн і штрафні санкції 736543 грн зазначає, що висновок контролюючого органу про те, що господарські операції, укладені між платником і його контрагентами не виконувались, а обумовлені договорами товари фактично не поставлялись, є неправильним, мотивуючи це тим, що фактичне здійснення операцій підтверджується належними первинними бухгалтерськими документами, які дають змогу ідентифікувати сутність господарських правочинів з контрагентами позивача. Крім того, податкова інформація по ланцюгу постачання не спростовує реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, оскільки відповідальність стосується кожного окремо платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі його контрагентів.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги.
Представник відповідача проти позову заперечував, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву та у письмових запереченнях.
Стосовно сум, що ввійшли до спірного рішення №0020461306 від 15.08.2019 пояснює таке.
На виплачені доходи у вигляді допомоги на поховання членів родини на загальну суму 300 грн було донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2018 рік в сумі 54 грн, так як вказаний податок податковим агентом не було утримано і одночасно застосовано пеню за несвоєчасне перерахування до бюджету вказаного податку на підставі пп.129.1.3 п.129.1 ст. 129 ПК України на суму 10,16 грн та згідно з п. 127.1 ст. 127 ПК України застосовано штраф у розмірі 25 відсотків суми податку у розмірі 13,50 грн.
Перевіркою правильності визначення бази оподаткування доходів у будь-якій не грошовій формі встановлено, що доходи фізичним особам , власникам земельних ділянок (паїв) частково виплачувалась не в грошовій формі, а зерном. При визначенні бази оподаткування вартість доходу податковим агентом розрахована без врахування коефіцієнту передбаченого п. 164.5 ст. 164 ПК України, тому за результатами перевірки нараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 50420,57 грн. Вважає, що штрафні санкції в розмірі 50 та 75 відсотків до вказаного порушення були застосовані правомірно так як в періоді, який перевірявся, вказане порушення здійснювалось повторно.
Стосовно спірного рішення від 19.08.2019 №0021051401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) зазначає, що позивачем неправомірно завищено суму податкового кредиту на суму ПДВ 2945739 грн по операціям з котрагентами Товариство з обмеженою відповідальністю "Тарвос Оіл" (далі - ТОВ "Тарвос Оіл"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Минерал Ойл" (далі - ТОВ "Минерал Ойл"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінпек" (далі - ТОВ "Вінпек"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Зернопродукт-2015" (далі - ТОВ "Зернопродукт-2015"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергобудмаш" (далі - ТОВ ""Енергобудмаш") та виявлено, що у контрагентів основні засоби на балансі відсутні, немає у наявності складських приміщень, недоліки в товарно-транспортних накладних, не надано сертифікатів якості нафтопродуктів, паспортів походження щодо якісних характеристик товару, та наявна інформація про здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні у ланцюгу постачання вказаних контрагентів. Крім того, відповідачем зроблено висновок про відсутність місць зберігання документально придбаних ПММ, наявності власних чи орендованих ємкостей для зберігання ПММ, що призводить до неможливості факту оприбуткування придбаного палива. З врахуванням наведеного представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Судом відкрите провадження у вказаній справі 04.09.2019, проте, зважаючи на численні клопотання представників сторін про відкладення розгляду справи, які наявні в матеріалах справи, та запровадження в Україні з 12 березня 2020 року карантину, спричиненого спалахом гострої респіраторної хвороби COVID-19, розгляд справи неодноразово відкладався і тому, на думку суду, в даній ситуації слід застосувати визначення поняття «розумний строк», яке міститься у статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) - найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
Необхідність дотримання розумного строку при вирішенні судових справ згадується й у статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Для встановлення розумності строку розгляду конкретної справи Європейський суд з прав людини (до прикладу, рішення від 27.06.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції») виробив у своїй практиці кілька критеріїв, а саме: складність справи; поведінка скаржника; поведінка судових та інших державних органів; важливість предмету розгляду для заявника. Суд у своїй практиці неодноразово відзначав, що такий критерій є суб'єктивним і має трактуватись у кожному випадку, залежно він певних обставин. Таким чином, розумність строку повинна оцінюватись через призму наведених вище критеріїв на предмет можливості розгляду справи протягом більш або менш тривалого строку. Відтак, навіть значна тривалість розгляду справи може бути визнана розумною, з урахуванням певних індивідуальних обставин. Тут слід приділити особливу увагу тому, які саме причини сприяли більш тривалому розгляду справи та пропуску строків, встановлених законодавством.
Також, судом було замінено відповідача у справі - ГУ ДФС у Житомирській області на його правонаступника ГУ ДПС у Житомирській області, відповідно до ст.52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
В якості свідків судом було допитано головних державних ревізорів-інспекторів ГУ ДПС в Житомирській області - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які здійснювали планову виїзну перевірку позивача, результатами якої є спірні рішення.
Суд в судовому засіданні 15.10.2020 заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, усною ухвалою, прийнятою без виходу до нарадчої кімнати, внесеною в протокол судового засідання, перейшов до розгляду справи в письмовому провадженні.
Судом встановлено, що ТОВ "Агрофірма Серпнева" зареєстроване юридичною особою 10.06.2006, включене до ЄДРПОУ за номером 34065705, взяте на облік в контролюючому органі 10.08.2006, одним з видів діяльності є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.
З 27.06.2019 до 18.07.2019 відповідачем здійснювалась документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Агрофірма Серпнева", з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства, за період з 01.04.2016 по 31.03.2019, з питань дотримання вимог законодавства по єдиному по єдиному соціальному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2011 по 31.03.2019.
Перевіркою було встановлено ряд порушень, які викладені в акті документальної планової виїзної перевірки податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи від 25.07.2019 №542/06-30-14-13/34065705, зокрема:
1. П.44.1 ст.44, п. 198.1, п.198.2,п, 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), в результаті чого було занижено: податок па додану вартість на загальну суму 2946170 грн у тому числі по періодах: жовтень 2017 - 145710 грн; травень 2018 - 97264 грн; червень 2018 - 26770 грн; - липень 201 8 - 428284 грн; вересень 2018 - 2208662 грн; грудень 2018 - 39480 грн.
4. Пп.164.1.1, пп. 164.1.2, п.164.1, ст. 164, пп.165.1.22 п.165.1 ст. 165, п. 167.1 ст. 167 пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, пп. «а» п. 176.2 ст 176 ПК України від 2 грудня 2010 року № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), а саме за результатами перевірки донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 54,00 грн. на нараховані та виплачені кошти працівникам у вигляді допомоги на поховання.
6. Пп. 164.1.2, п. 164.1. п. 164.5, ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2, п.168.1 ст 168, пп. "а" п. 176.2 ст. 176. Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі мінами та доповненнями), перевіркою встановлено що податковим агентом було виплачено доходи (видано зерно в рахунок орендної плати за земельні ділянки власникам земельних ділянок за 2016 рік на загальну суму 596822,40 грн, за 2017 рік на суму 259698,00 грн; за 2019 рік на суму 419626,69 грн.
При визначенні бази оподаткування вартість доходу податковим агентом розрахована без врахування коефіцієнту передбаченого п. 164.5 ст. 164 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями).
За результатами перевірки донараховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 50420,57 грн;
7. Пп. 168.1.2.,пп. 168.1.5, п. 168.1, ст. 168, пп. "а" п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (зі мінами та доповненнями), перевіркою встановлено несвоєчасне перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб, утриманого з доходів фізичних осіб за період з жовтня 2016 року по листопад 2016 року в сумі 162841,47 грн.
Не погоджуючись з висновком акту перевірки 07.08.2019 ТОВ "Агрофірма Серпнева" подала до Головного управління ДФС України в Житомирській області заперечення до вказаного акту перевірки від 25.07.2019 в яких просила здійснити перегляд висновків акту.
14.08.2019 Головне управління ДФС України в Житомирській області надало позивачу відповідь про те, що розглянуло заперечення та вважає за необхідне висновки по акту перевірки по ТОВ "Агрофірма Серпнева" залишити без змін.
На підставі висновків перевірки відповідачем було винесено спірні податкові повідомлення - рішення: №0020461306 від 15.08.2019 та №0021051401 від 19.08.2019.
Стосовно рішення №0020461306 від 15.08.2019 про збільшення суми грошового зобов'язання з податків і зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 110741, 68 грн, в т.ч. за основним платежем 50474,57 грн та 42664,22 грн за штрафними санкціями і сумою пені 17602,89 грн суд зазначає наступне.
Розрахунок штрафних санкцій та пені з податку на доходи з фізичних осіб за актом перевірки ТОВ "Агрофірма Серпнева" по податковому рішенню №0020461306 від 15.08.2019 (том ІІІ, а.с.73) складається з трьох наступних частин.
1. Сума заниженого несплаченого податку становить 50474,57 грн, так як при визначенні бази оподаткування вартість доходу податковим агентом розрахована без врахування коефіцієнту передбаченого п. 164.5 ст. 164 ПК України, відповідно донараховано контролюючим органом ПДФО на суми орендної плати на загальну суму 50420,57 грн, а саме: 11.10.2016 на суму 22214,99 грн; 26.10.2016 на суму 1365,47 грн ; 29.12.2017 на суму 10260,67 грн; 02.01.2019 року на суму 16579,45 грн.
Як зазначає контролюючий орган, відповідно до договорів оренди землі ТОВ "Агрофірма Серпнева" приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та сплачує орендодавцям орендну плату у грошовій формі готівкою через касу орендаря або у натуральній формах в рахунок орендної плати з оформленням відповідних актів. Перевіркою правильності визначення бази оподаткування під час нарахувавання (надання) доходів у будь - якій не грошовій формі встановлено, що доходи фізичним особам, власникам земельних ділянок (паїв) частково виплачувались не в грошовій формі а зерном, що підтверджується податковими накладними на видачу пшениці в рахунок оплати земельного паю, відомостей на видачу пшениці в рахунок оплати земельного паю, головних книг по рахункам 641/2,671.
Згідно з п. 164.5 ст. 164 ПК України під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помноженого на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К=100 : (100-Сп), де К - коефіцієнт; Сп-ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.
Відповідно до ч. 1 п. 127.1 ст. 127 ПК України, ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
На суму донарахованого ПДФО за дохід, що був виплачений у негрошовій формі 11.10.2016, як орендна плата за оренду нерухомого майна на суму 22214,99 грн станом на 11.10.2016, відповідач вперше застосував штраф у розмірі 25 відсотків на суму 5553,75 грн.
На суму донарахованого ПДФО за дохід, що був виплачений у негрошовій формі 26.10.2016, як орендна плата за оренду нерухомого майна на суму 1365,47 грн станом на 26.10.2016 повторно, відповідач застосував штраф у розмірі 50 відсотків на суму 682,72 грн.
На суму донарахованого ПДФО відповідач за дохід, що був виплачений у негрошовій формі 29.12.2017 як орендна плата за оренду нерухомого майна на суму 10260,67 грн станом на 29.12.2017 втретє та більше, застосовував штраф у розмірі 75 відсотків на суму 7695,50 грн.
На суму донарахованого ПДФО за дохід, що був виплачений у негрошовій формі 02.01.2019 як орендна плата за оренду нерухомого майна на суму 16579,45 грн станом на 02.01.2019 втретє та більше, відповідач застосував штраф у розмірі 75 відсотків на суму 12434,59 грн.
Як пояснював представник позивача в судовому засіданні - про порушення позивачем нарахувань без застосування коефіцієнта не заперечує, проте не згоден категорично із застосуванням штрафних санкцій, так як підвищені розміри штрафів у разі виявлення податкових порушень застосовуються не за сам факт виявлення будь-яких порушень, а за повторне вчинення - у разі встановлення контролюючим органом повторності порушення протягом 1095 днів, яке зафіксоване в акті перевірки та, відповідно, в податковому повідомленні - рішенні.
Суд зазначає, що згідно з п.61.1 ст.61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до п.62.1 ст.62 ПК України, податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Відповідно до ч.1 ст. 109 ПК України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
У разі вчинення платником податків двох або більше порушень законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) застосовуються за кожне вчинене разове та триваюче порушення окремо (ч.1 ст.115 ПК України).
Згідно з п. 127.1. ст. 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Відтак, приписами статті 127 ПК України встановлено відповідальність платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу.
Кожний встановлений контролюючим органом факт несплати податку до або під час виплати доходу є податковим правопорушенням.
Кваліфікуючою ознакою податкового правопорушення є повторність вчинення відповідного діяння, яке встановлюється у разі вчинення особою кількох правопорушень.
Відповідно до статті 127 ПК України таким порушенням є бездіяльність податкового агента, тобто ненарахування, неутримання, несплата, неперерахування податку на доходи фізичних осіб до або під час виплати доходу.
Статтею 127 ПК встановлено міру відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не відповідно до часу затримки такої несплати (як передбачено статтею 126 ПК), а залежно від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.
Вказана правова позиція узгоджується з позицією колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду викладеною в постанові від 21.01.2020 у справі № К/9901/19437/18 в якій колегія суддів зазначає, що на підставі аналізу зазначених норм права судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зробила правовий висновок, що несплата (неперерахування) податковим агентом до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків є підставою для накладення штрафу згідно з ст. 127 ПК України. Розмір штрафних санкцій визначається з урахуванням кількості разів допущених податкових правопорушень, незалежно від того, чи виявлено такі порушення контролюючим органом в межах однієї перевірки.
Тому суд вважає, що контролюючим органом правомірно нараховано позивачу штрафні санкції у розмірі 50% та 75% суми податку за наведене порушення, а тому доводи позивача є необґрунтованими в цій частині.
2. Перевіркою достовірності та повноти включення доходів (як у грошовій, так і не грошовій формах) до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу у вигляді заробітної плати платника податків встановлено порушення: податковим агентом виплачено доходи 1 особі у вигляді допомоги на поховання членів родини на загальну суму 300 грн. Податок на доходи фізичних осіб податковим агентом утримано не було - тому за результатами перевірки донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2018 рік в сумі 54 грн (300 грн *18%=54).
Контролюючим органом одночасно застосовано пеню за несвоєчасне перерахування до бюджету вказаного податку на підставі пп.129.1.3 п.129.1 ст. 129 ПК України на суму 10,16 грн (у розрахунку 120% облікової ставки Національного банку України) та згідно з п. 127.1 ст. 127 ПК України застосовано штраф у розмірі 25 відсотків суми податку у розмірі 13,50 грн.
Позивач заперечує проти вищезазначених нарахувань так як вважає, що сума 300 грн не перевищує граничний розмір доходу, визначений згідно з абз. 1 пп.169.4.1 ПК України у 2018 році - 2470 грн.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Відповідно до пп. 170.7.3. п. 170.7. ст. 170 ПК України не включається до оподатковуваного доходу сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, що надається резидентами - юридичними або фізичними особами на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, що не перевищує суми граничного розміру доходу, визначеного згідно з абзацом першим підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, встановленого на 1 січня такого року.
Згідно з абзацом першим пп. 169.4.1. п.169.4 ст.169 ПК України податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та винагороди), якщо його розмір не перевищує суми, що дорівнює розміру місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженого на 1,4 та округленого до найближчих 10 гривень.
Суд погоджується з доводами позивача про неправомірність утримання податку із суми 300 грн і нарахування на цю суму штрафу та пені, так як у 2018 році прожитковий мінімум діючий для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року складав 1762 грн, помноживши на 1,4 виходить 2470 грн, що відповідно до наведених норм ПК України означає, що ця сума благодійної допомоги не підлягає оподаткуванню.
3. Контролюючим органом за період з 01.04.2016 до 31.03.2019 було встановлено, що ТОВ "Агрофірма Серпнева" не сплатила вчасно узгоджену суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб протягом строків визначених ПКУ, тому, відповідно до п.126.1 ст. 126 ПК України платника податків притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу. Сума штрафу за вказане порушення склала 16284,15 грн та одночасно відповідачем згідно з пп.129.1.1 п.129.1 ст. 129 ПК України за результатами перевірки за порушення термінів сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету нарахована пеня в сумі 1130,12 грн.
Представник позивача не заперечує, що позивачем дійсно було сплачено з порушенням строків передбачених ПК України, проте вважає, оскільки, в спірне податкове повідомлення-рішення ввійшли суми штрафних санкцій нараховані неправомірно то скасуванню підлягає спірне рішення повністю, так як такі розрахунки належать виключно до дискреційних повноважень контролюючого органу і суд не може їх здійснювати.
Проаналізувавши викладене, суд підтримує в частині доводи представника позивача, що спірне повідомлення - рішення №0020461306 від 15.08.2019 про збільшення суми грошового зобов'язання з податків і зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на загальну суму 110741,68 грн, підлягає скасуванню частково в сумі 77,66 грн так як відповідачем неправомірно нараховано утримання податку із суми 300 грн та застосовано штраф та пеню.
Стосовно податкового повідомлення-рішення №0021051401 від 19.08.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 3682713 грн, в т.ч. за податковим зобов'язанням 2946170 грн і штрафні санкції 736543 грн суд зазначає наступне.
Як видно з детального розрахунку щодо встановлених порушень з податку на додану вартість, встановлених актом планової перевірки від 25.07.2019 ТОВ "Агрофірма Серпнева" (том ІІІ, а.с. 72) позивачем неправомірно завищено суму податкового кредиту на суму ПДВ 2945739 грн по операціям з котрагентами: ТОВ "Тарвос Оіл" у жовтні 2017 року на суму 145710 грн; ТОВ "Минерал Ойл" у березні 2018 року на суму 283335 грн; ТОВ "Вінпек" у липні 2018 року на суму 319836 грн; ТОВ "Зернопродукт-2015" у вересні 2018 року на суму 11854 грн; ТОВ "Енергобудмаш" у вересні 2018 року на суму 2185004 грн. Крім цього до спірного рішення відповідачем було включено суму 431 грн за невідображення розрахунку коригування по контрагенту ТОВ "Віконт Трейдінг" у вересні 2018 року.
Щодо операцій з ТОВ "Тарвос Оіл" у жовтні 2017 року контролюючий орган зазначає, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 145710 грн внаслідок здійснення безпідставного документального оформлення нереальної господарської операції, так як вказаний контрагент позивача не має основних засобів на балансі; чисельність працюючих всього 4 особи; остання податкова звітність подавалась у квітні 2019 року, та згідно з інформацією здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №32018100000000116 від 13.09.2018 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.3 ст. 212 КК України про те, що директором ТОВ "Нафтохім Оіл" створена схема по мінімізації податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, яка полягає лише у документальному відображенні в бухгалтерському обліку та податковій звітності фінансово-господарських операцій з купівлі паливно-мастильних матеріалів (далі - ПММ) в ряду суб'єктів господарювання в т.ч. ТОВ "Тарвос Оіл".
Відповідач звертає увагу, що в ході проведення перевірки інформація та підтверджуючі документи щодо місць зберігання документально придбаних ПММ в кількості 38960 л, наявності власних чи орендованих ємкостей для зберігання ПММ надано не було. Вказує на недоліки в товарно-транспортних накладних - не вказано адресу пункту навантаження, печатки автопідриємства, код ЄДРПОУ, за якими можна ідентифікувати дане підприємство. Також, на отриманий товар (паливо дизельне ЄВРО СОРТ С клас К5) до перевірки та на запит не надавались сертифікати якості, паспорти походження та інші документи для підтвердження якісних характеристик товару. Зазначає, що на видаткових накладних не вказано інформації про отримувача товару.
Представник позивача заперечував проти доводів відповідача. Пояснює, що висновки контролюючого органу щодо сумнівності контрагента є передчасними, так як жодним чином не доведено зворотнє. Цистерни в яких зберігались ПММ, є майном, яке відображається на балансі підприємства ТОВ "Озадівське" і на підставі договору зберігання з цим підприємством позивач користувався ними для зберігання ПММ. А зауваження щодо якісних характеристик ПММ, їх перевірка і наявність, не відноситься до компетенції контролюючого органу. Крім того, товарно-транспортні накладні на думку представника позивача, не є обов'язковими до оформлення і тому встановлювати невідповідність заповнення певних реквізитів не дає права робити висновки щодо нереальності господарських операцій з ТОВ "Тарвос Оіл". Узагальнюючи наведене вважає, що відповідачем не доведено належним чином неправомірність віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 145710 грн внаслідок здійснення безпідставного документального оформлення нереальної господарської операції.
Проаналізувавши наведене суд встановив, що за договором поставки №ТО-54/17 від 19 жовтня 2017 року (том ІІ, а.с. 16-18), укладеним між ТОВ "Тарвос Оіл" та ТОВ "Агофірма Серпнева" було поставлено нафтопродукти - дизельне паливо ЄВРО СОРТ С клас К5, загальною кількістю 39123, 870 л на загальну суму 874262,40 грн, з яких сума ПДВ становить 145710,40 грн. На підтвердження вказаної операції було надано рахунок фактуру №Т-00000010 від 20.10.2019, видаткову накладну №-Т00000019 від 25.10.2019, ТТН на відпуск нафтопродуктів № Т-0000000017 від 25.10.2017, податкову накладну №17 від 25.10.2017 на загальну суму 874262,40 грн.
Відповідно до укладеного між позивачем та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Озадівське" договору зберігання дизельного палива №11/01-17 від 11.01.2017 (т. ІІ, а.с. 182) вказане дизельне пальне було передане на зберігання та надалі в процесі господарської діяльності використане для заправлення с/г техніки з метою обробки культур на полях. На підтвердження використання цього пального в матеріалах справи містяться звіт про рух товарно - матеріальних цінностей за квітень - липень 2018 року та облікові листи тракториста машиніста і відомості розходу палива. В своїх поясненнях (том ІІ, а.с. 167-172) представник позивача зробив узагальнення з 30 пунктів по кожному обліковому листу тракториста-машиніста з зазначенням, які поля оброблялися та з якою культурою, якою технікою, вид робіт та кількістю витраченого палива. Всього витрачено було 37638 л. дизелього палива, придбаного в ТОВ "Тарвос Оіл" і залишок пального залишився на зберіганні у СТОВ "Озадівське".
Щодо операцій з ТОВ "Минерал Ойл" у березні 2018 року контролюючий орган зазначає, що позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 283335 грн внаслідок здійснення безпідставного документального оформлення нереальної господарської операції, так як вказаний контрагент позивача не має основних засобів на балансі; чисельність працюючих всього 2 особи; немає в наявності складських приміщень та згідно з інформацією здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №42017111200000142 від 17.03.2019 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 366, ч.1 ст. 205, ч. 3 ст. 212, ч. 2, ст. 222-1, ч. 2 ст. 209, ч. 2, ст. 364 КК України про те, що ТОВ "Моринер" створена схема по мінімізації податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, яка полягає лише у документальному відображенні в бухгалтерському обліку та податковій звітності фінансово-господарських операцій в ряду суб'єктів господарювання в т.ч. ТОВ "Минерал Ойл". Крім цього зазначає, що згідно з аналізом ланцюга походження товару встановлено відсутність придбання вказаного товару поставки, що свідчить про здійснення документального оформлення операцій підміною номенклатури товару для надання податкової вигоди підприємствам реального сектору економіки.
Відповідач звертає увагу, що в ході проведення перевірки інформація та підтверджуючі документи щодо місць зберігання документально придбаних ПММ в кількості, наявності власних чи орендованих ємкостей для зберігання ПММ надано не було. Вказує на недоліки в товарно-транспортних накладних - немає печатки автопідриємства, код ЄДРПОУ, за якими можна ідентифікувати дане підприємство. Також, на отриманий товар (фракції газойлево - гудронові широкі ТУ У 19.2 - 37435738-001:2015) до перевірки та на запит не надавались сертифікати якості, паспорти походження та інші документи для підтвердження якісних характеристик товару. Зазначає, що станом на 31.02.2019 по контрагенту ТОВ "Минерал Ойл" існує кредиторська заборгованість в сумі 1700010 грн.
Представник позивача заперечував проти доводів відповідача. Пояснює, що висновки контролюючого органу щодо сумнівності контрагента є передчасними, так як жодним чином не доведено зворотнє. Цистерни в яких зберігались ПММ, є майном, яке відображається на балансі підприємства ТОВ "Озадівське" і на підставі договору зберігання з цим підприємством позивач користувався ними для зберігання ПММ. А зауваження щодо якісних характеристик ПММ, їх перевірка і наявність, не відноситься до компетенції контролюючого органу. Крім того, товарно-транспортні накладні на думку представника позивача, не є обов'язковими до оформлення і тому встановлювати невідповідність заповнення певних реквізитів не дає права робити висновки щодо нереальності господарських операцій з ТОВ "Минерал Ойл". Узагальнюючи наведене вважає, що відповідачем не доведено належним чином неправомірність віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 283335 грн внаслідок здійснення безпідставного документального оформлення нереальної господарської операції.
Проаналізувавши наведене суд встановив, що за договором поставки №МО-1203/1 від 12 березня 2018 року (том ІІ, а.с. 29-30), укладеним між ТОВ "Минерал Ойл " та ТОВ "Агрофірма Серпнева" було поставлено нафтопродукти: фракції газойлево - гудронові широкі ТУ У 19.2 - 37435738-001:2015, загальною кількістю 56,667 тон на загальну суму 1700010 грн, з яких сума ПДВ становить 283335 грн. На підтвердження вказаної операції було надано: видаткову накладну № МО-27033 від 27.03.2018; ТТН на відпуск нафтопродуктів №032718/1 від 27.03.2018; ТТН на відпуск нафтопродуктів №032718/2 від 27.03.2018; податкову накладна №27033 від 27.03.2018 на загальну суму 1700010 грн.
Відповідно до укладеного між позивачем та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Озадівське" договору зберігання дизельного палива №11/01-17 від 11.01.2017 (т. ІІ, а.с. 182) вказане пальне було передане на зберігання та надалі в процесі господарської діяльності використане для заправлення с/г техніки з метою обробки культур на полях. На підтвердження використання цього пального в матеріалах справи містяться звіти про рух товарно - матеріальних цінностей за серпень - вересень 2018 року та акти: від 31.08.2018 за яким комісія підтверджує про використання фракції газойлево - гудронові широкі на сушіння зерна протягом серпня 2018 року у кількості 34170 кг, від 30.09.2018 за яким комісія підтверджує про використання фракції газойлево - гудронові широкі на сушіння зерна протягом вересня 2018 року у кількості 22497 кг; лімітно-забірна карта на отримання матеріальних цінностей за серпень 2018 року згідно з якою здійснено використання фракції газойлево - гудронові широкі у кількості 34170 кг; лімітно-забірна карта на отримання матеріальних цінностей за вересень 2018 року згідно з якою здійснено використання фракції газойлево - гудронові широкі у кількості 22497 кг (том ІІ, а.с. 190-196).
Щодо операцій по контрагенту ТОВ "Вінпек" судом встановлено, що 26 липня 2018 року ТОВ "Вінпек" (постачальник) та ТОВ "Агрофірма Серпнева" (покупець) уклали договір поставки нафтопродуктів (а.с. 22, том ІІ). В матеріалах справи є підтвердження поставки дизпалива ДТ-Л-К5, сорт С у кількості 82220 л на суму 1919014,80 грн у т.ч. ПДВ -319835,80 грн: видаткова накладна №1164 від 30 липня 2018 року (а.с.24, том ІІ); товарно - транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів від 30 липня 2018 року №№1164/3, 1164/2, 1164/1 (а.с. 26-28, том ІІ).
Відповідно до укладеного між позивачем та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Озадівське" договору зберігання дизельного палива №11/01-17 від 11.01.2017 (т. ІІ, а.с. 182) вказане дизельне пальне було передане на зберігання та надалі в процесі господарської діяльності використане для заправлення с/г техніки з метою обробки культур на полях. На підтвердження використання цього пального в матеріалах справи містяться звіт про рух товарно - матеріальних цінностей за серпень-вересень 2018 року та облікові листи тракториста машиніста і відомості розходу палива. В своїх поясненнях (том ІІ, а.с. 173-176) представник позивача зробив узагальнення з 27 пунктів по кожному обліковому листу тракториста-машиніста з зазначенням, які поля оброблялися та з якою культурою, якою технікою, вид робіт та кількістю витраченого палива. Всього витрачено було 82872 л дизелього палива, придбаного в ТОВ "Вінпек".
Одним з доводів відповідача в підтримку спірних рішень, є посилання на те, що ТОВ "Вінпек" мало взаємовідносини з суб'єктами господарювання, які здійснюють діяльність спрямовану на провадження операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди товариствам, з метою незаконної конвертації грошових коштів, привласнення і заволодіння останніми, а також їх подальшої легалізації і в підтвердження цих доводів надає копію вироку Печерського районного суду м. Києва від 01.06.2010 у справі №757/3948/20-к, в якому визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 205-1 КК України (підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб - підприємців) директора ТОВ "Марвел Стиль" в якого були господарські відносини з ТОВ "Вінпек".
Щодо взаємовідносин з ТОВ "Зернопродукт-2015" суд встановив, що за договором поставки №08/2018 від 17 вересня 2018 року (том ІІ, а.с.34-35) ТОВ "Зернопродукт-2015" поставив позивачу товар, а саме пилу торцювальну "Протон" електричну, дрилі ударні, пили ланцюгові на загальну вартість 71124 грн, в т.ч. ПДВ -11854 грн. На підтвердження даної господарської операції позивачем надано: рахунок на оплату №30 від 18 вересня 2018 року; видаткова накладна №22 від 18 вересня 2018 року; журнал оборотних відомостей по товарно-матеріальних рахунках станом на 01.01.2019.
Стосовно господарських операцій по контрагенту ТОВ "Енергобудмаш" суд встановив, що відповідно до договору купівлі-продажу №19/09 від 19 вересня 2018 року (том ІІ, а.с.38-40) позивач придбав у ТОВ "Енергобудмаш" паливо дизельне ДП-Л-Євро5-ВО у загальному розмірі 409637 л на загальну суму 13110022,55 грн в тому числі ПДВ-2185003,75 грн. На підтвердження цього в матеріалах справи є рахунки на оплату №№53-68 від 19-20 вересня 2018 року, видаткові накладні №№ 44-60 від 19-20 вересня 2020 року та за цими господарськими операціями позивачем були надані та зареєстровані податкові накладні №№48-63 від 19-20 вересня 2018 року. Як зазначає представник позивача товар безоплатно знаходиться на товарному складі продавця ТОВ "Енергобудмаш", як це передбачено п. 4.3. зазначеного договору купівлі-продажу.
Суд зазначає, що згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу тощо.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно із пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.
Проаналізувавши документи надані позивачем до матеріалів справи суд вважає, що ними підтверджуються операції позивача щодо суми податкового кредиту по операціям з котрагентами: ТОВ "Тарвос Оіл" у жовтні 2017 року на суму 145710 грн; ТОВ "Минерал Ойл" у березні 2018 року на суму 283335 грн; ТОВ "Вінпек" у липні 2018 року на суму 319836 грн; ТОВ "Зернопродукт-2015" у вересні 2018 року на суму 11854 грн. .
В свою чергу, наявність кредиторської заборгованості не є підставою для позбавлення суб'єкта господарювання права на податковий кредит з податку на додану вартість, а за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання таких документів як сертифікати якості, паспорти походження та інші документи для підтвердження якісних характеристик товару, не може бути підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару.
Оцінюючи доводи відповідача про відсутність сертифікатів якості на товар та/або паспортів, що підтверджують походження товару, суд зазначає, що такі доводи контролюючого органу не є достатньою підставою для висновку про нереальність господарських операцій, оскільки сертифікати якості та паспорти, що підтверджують походження товару у контексті ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не є первинними документами, якими підтверджується фактичне вчинення господарської операції.
Також суд зазначає, що наявність кримінальних проваджень, внесених до ЄРДР за ознаками фіктивного підприємництва не є належним підтвердженням фіктивної діяльності контрагентів позивача, оскільки вказані факти та обставини відповідно до положень чинного законодавства України можуть бути встановлені виключно вироком суду в кримінальному провадженні, ухвалою про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постановою суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили.
Однак, доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - позивача та контрагента за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 212 КК України (ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів відповідачем не надано, а договори, укладені позивачем з контрагентами до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними).
В свою чергу, вирок суду щодо контрагента по ланцюгу постачання ТОВ "Марвел Силь" у якого за інформацією контролюючого органу були взаємовідносини з ТОВ "Вінпек" не спростовує реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.
Враховуючи наведене суд погоджується з доводами позивача про те, що господарські операції позивача з зазначеними вище контрагентами здійснювались в межах господарської діяльності, є реальними та підтверджуються необхідними документами.
Суд зазначає, що посилання відповідача на інформацію баз даних контролюючого органу щодо відсутності у контрагентів позивача можливості виконувати роботи (надавати послуги) не заслуговують на увагу, оскільки внесені відомості баз даних податкового органу є одним із заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на відповідача функцій та завдань, а висновки, викладені в податковій інформації, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків.
Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Енергобудмаш" суд підримує висновки відповідача про неправомірність віднесення податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 2185004 грн, так як належних первинних документів в підтвердження цієї господарської операції не надано, не оплачено товар до цього часу, жодного документу про те що товар до цього часу зберігається у ТОВ "Енергобудмаш" не надано. Суду не доведено реальність здійснення придбання цього товару і здійснення цієї операції і відповідно позивачем безпідставно віднесено цю суму до податкового кредиту.
Крім цього, до спірного рішення відповідачем було включено суму 431 грн за невідображення позивачем розрахунку коригування по контрагенту ТОВ "Вісконт Трейдінг" у вересні 2018 року. Як пояснює відповідач, при опрацюванні співставлень податкового кредиту та податкових зобов'язань ТОВ "Агрофірма Серпнева" з його постачальником ТОВ "Віконт Трейдінг" встановлено розбіжність по податковому кредиту підприємства на суму ПДВ 431 грн, а саме позивачем не відображено в податковому кредиті за вересень 2018 року розрахунок коригування №12 від 31.08.2018, виписаний ТОВ "Вісконт Трейдінг" до податкової накладної №18 від 31.10.2017 та зареєстрований в ЄРПН 17.09.2018.
Відповідно до п. 192.1. ст. 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З огляду на викладене суд вважає, що дане порушення відбулося і воно підтверджується даними платника з витягу з автоматизованої системи ІС "Податковий блок " (том ІІІ, а.с. 141) тому доводи представника щодо цієї частини позовних вимог судом не приймаються.
З урахуванням викладеного, суд вирішив що податкове повідомлення-рішення №0021051401 від 19.08.2019, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 3682713 грн, в т.ч. за податковим зобов'язанням 2946170 грн і штрафні санкції 736543 грн, підлягає скасуванню в частині розрахунку по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ "Тарвос Оіл" у жовтні 2017 року на суму 145710 грн; ТОВ "Минерал Ойл" у березні 2018 року на суму 283335 грн; ТОВ "Вінпек" у липні 2018 року на суму 319836 грн; ТОВ "Зернопродукт-2015" у вересні 2018 року на суму 11854 грн., що склало податкові зобов'язання на суму 760735 грн та штрафні санкції застосовані на цю суму в розмірі 25%, що склало 190184 грн.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено повністю правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень тому вони підлягають скасуванню в частині.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Позивачем було сплачено при поданні позову судовий збір в розмірі 19210 грн (том І, а.с.4), тому пропорційно до задоволених вимог підлягає стягненню на його користь з відповідача сума 4815 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6-9, 14, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
вирішив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрорфірма Серпнева" (вул. Кірова, 5, с. Озадівка, Бердичівський район, Житомирська область, 13360, код ЄДРПОУ 34065705) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 43142501) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати в частині податкові повідомлення-рішення: форми «Р» від 19.08.2019 №0021051401 на суму 950919 грн, та форми «Д» №0020461306 від 15.08.2019 на суму 77,66 грн, прийняті Головним управлінням ДФС у Житомирській області.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрорфірма Серпнева" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області сплачений судовий збір у розмірі 4815 (чотири тисячі вісімсот п'ятнадцять) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфіменко
Повне судове рішення складене 02 листопада 2020 року