Україна
Донецький окружний адміністративний суд
02 листопада 2020 р. Справа№200/9289/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Зеленова А.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
07 жовтня 2020 року на адресу суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області від 21 вересня 2020 року №288 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 періоди роботи : з 20 липня 1990 року по 28 лютого 1995 року та з 06 листопада 1997 року по 20 березня 2000 року на шахті «Комсомолець Донбасу» виробничого об'єднання «Шахтарськвугілля»; з 22 листопада 2008 року по 31 січня 2009 року, з 18 лютого 2009 року по 28 лютого 2009 року, з 14 березня 2009 року по 20 липня 2009 року у ТОВ «Ексіменерго»; з січня 2011 року по серпень 2014 року в Шахтарській дирекції з виконання проектів ліквідації шахт; з 4 травня 1988 року по 14 травня 1988 року, з 07 липня 1995 року по 03 листопада 1997 року в Шахтоуправління «Комсомольське» виробничого об'єднання «Жовтеньвугілля»;
- зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 17 вересня 2020 року із врахуванням включеного пільгового стажу роботи за Списком №1 періодів роботи з 20 липня 1990 року по 28 лютого 1995 року та з 06 листопада 1997 року по 20 березня 2000 року на шахті «Комсомолець Донбасу» виробничого об'єднання «Шахтарськвугілля»; з 22 листопада 2008 року по 31 січня 2009 року, з 18 лютого 2009 року по 28 лютого 2009 року, з 14 березня 2009 року по 20 липня 2009 року у ТОВ «Ексіменерго»; з січня 2011 року по серпень 2014 року в Шахтарській дирекції з виконання проектів ліквідації шахт; з 4 травня 1988 року по 14 травня 1988 року, з 07 липня 1995 року по 03 листопада 1997 року в Шахтоуправління «Комсомольське» виробничого об'єднання «Жовтеньвугілля».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 17 вересня 2020 року він звернувся до відповідача з заявою про призначення пільгової пенсії відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 21 вересня 2020 року відповідач своїм рішенням відмовив йому в призначенні пенсії, оскільки відсутній необхідний пільговий стаж. До пільгового стажу не було зараховано періоди роботи з 20 липня 1990 року по 28 лютого 1995 року та з 06 листопада 1997 року по 20 березня 2000 року на шахті «Комсомолець Донбасу» виробничого об'єднання «Шахтарськвугілля»; з 22 листопада 2008 року по 31 січня 2009 року, з 18 лютого 2009 року по 28 лютого 2009 року, з 14 березня 2009 року по 20 липня 2009 року у ТОВ «Ексіменерго»; з січня 2011 року по серпень 2014 року в Шахтарській дирекції з виконання проектів ліквідації шахт; з 4 травня 1988 року по 14 травня 1988 року, з 07 липня 1995 року по 03 листопада 1997 року в Шахтоуправління «Комсомольське» виробничого об'єднання «Жовтеньвугілля». З діями відповідача щодо не зарахування до його пільгового стажу вказаних спірних періодів не згодний.
27 жовтня 2020 року від відповідача надійшов відзив, у якому відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з тим, що спірні періоди не підлягають зарахування з наступних підстав:
- з 20 липня 1990 року по 28 лютого 1995 року та з 06 листопада 1997 року по 20 березня 2000 року на шахті «Комсомолець Донбасу» виробничого об'єднання «Шахтарськвугілля», оскільки пільгові довідки, надані ОСОБА_1 , не є дійсними;
- з 22 листопада 2008 року по 31 січня 2009 року, з 18 лютого 2009 року по 28 лютого 2009 року, з 14 березня 2009 року по 20 липня 2009 року у ТОВ «Ексіменерго», оскільки довідки про пільговий характер не надавалися;
- з січня 2011 року по серпень 2014 року в Шахтарській дирекції з виконання проектів ліквідації шахт, оскільки відсутні данні про атестацію підприємства;
- з 4 травня 1988 року по 14 травня 1988 року в Шахтоуправління «Комсомольське» виробничого об'єднання «Жовтеньвугілля», оскільки запис про звільнення завірено нечітким відбитком печатки підприємства;
- з 07 липня 1995 року по 03 листопада 1997 року в Шахтоуправління «Комсомольське» виробничого об'єднання «Жовтеньвугілля», оскільки запис про звільнення завірено печаткою іншого підприємства.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи /а.с.54/.
Відповідно статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.
Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та відзиву проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією паспорту громадянина України НОМЕР_1 /а.с.8-9/.
Відповідач - управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області, є юридичною особою (код ЄДРПОУ: 23346757), яке в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 №384/2011 (далі за текстом - Положення №384/2011) та відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 17 вересня 2020 року №676.
Рішенням управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області від 21 вересня 2020 року №288, відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, так як на момент звернення не має необхідного пільгового стажу роботи. /а.с.23-27/.
Так, відповідачем не зараховано до пільгового стажу роботи наступні періоди:
- з 20 липня 1990 року по 28 лютого 1995 року та з 06 листопада 1997 року по 20 березня 2000 року на шахті «Комсомолець Донбасу» виробничого об'єднання «Шахтарськвугілля», оскільки пільгові довідки, надані ОСОБА_1 , не є дійсними;
- з 22 листопада 2008 року по 31 січня 2009 року, з 18 лютого 2009 року по 28 лютого 2009 року, з 14 березня 2009 року по 20 липня 2009 року у ТОВ «Ексіменерго», оскільки довідки про пільговий характер не надавалися;
- з січня 2011 року по серпень 2014 року в Шахтарській дирекції з виконання проектів ліквідації шахт, оскільки відсутні данні про атестацію підприємства;
- з 4 травня 1988 року по 14 травня 1988 року в Шахтоуправління «Комсомольське» виробничого об'єднання «Жовтеньвугілля», оскільки запис про звільнення завірено нечітким відбитком печатки підприємства;
- з 07 липня 1995 року по 03 листопада 1997 року в Шахтоуправління «Комсомольське» виробничого об'єднання «Жовтеньвугілля», оскільки запис про звільнення завірено печаткою іншого підприємства.
Не погодившись із даним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У відповідності до приписів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року № ETS N 005 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до положень частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.(ст.71 КАС України).
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України "Про пенсійне забезпечення".
Закон України "Про пенсійне забезпечення" №1788 від 05 листопада 1991 року, відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IVвід 09 липня 2003 року визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Згідно п.2 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Статтею 114 Закону №1058-IV визначено право та умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Пунктом 1 статті 114 Закону №1058-IVвстановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до пункту 2 статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до п.10 Порядку 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12 серпня 1993 року № 637(далі - Порядок 637).
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугою років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.
Щодо не зарахування до пільгового стажу позивача спірних періодів роботи, суд зазначає наступне.
Так, відповідачем не зараховано ОСОБА_1 до пільгового стажу періоди роботи з 20 липня 1990 року по 28 лютого 1995 року та з 06 листопада 1997 року по 20 березня 2000 року на шахті «Комсомолець Донбасу» виробничого об'єднання «Шахтарськвугілля»; з 22 листопада 2008 року по 31 січня 2009 року, з 18 лютого 2009 року по 28 лютого 2009 року, з 14 березня 2009 року по 20 липня 2009 року у ТОВ «Ексіменерго», оскільки відсутні належним чином оформлені довідки, що підтверджують пільговий характер роботи.
У відповідності до записів у трудовій книжці позивач серії НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , ОСОБА_1 з 20 липня 1990 року по 28 лютого 1995 року та з 06 листопада 1997 року по 20 березня 2000 року працював на посаді електрослюсарем з повним робочим днем під землею підземного на шахті «Комсомолець Донбасу» виробничого об'єднання «Шахтарськвугілля», з 22 листопада 2008 року по 31 січня 2009 року, з 18 лютого 2009 року по 28 лютого 2009 року, з 14 березня 2009 року по 20 липня 2009 року працював на посаді електрослюсарем з повним робочим днем у шахті у ТОВ «Ексіменерго» працював на посадах, які віднесені до Списку №1 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці /а.с.12-22/.
Щодо вказаних періодів містяться відповідні записи, зокрема, про дату прийняття та звільнення з відповідної посади; про накази про прийняття на посаду та звільнення з посади; вказані періоди роботи завірені підписом відповідальної особи та печаткою підприємства, де працював позивач.
Крім того, відповідачем не зараховано період роботи з січня 2011 року по серпень 2014 року в Шахтарській дирекції з виконання проектів ліквідації шахт, оскільки відсутні данні про атестацію підприємства.
01 січня 2004 року набув чинності Закон №1058-ІV.
Відповідно до частини 2 статі 24 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Система персоніфікованого обліку була введена в дію 01 січня 2004 року на виконання Указу Президента України від 4 травня 1998 року № 401 "Про заходи щодо впровадження персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування" згідно постанов Кабінету Міністрів України №1854 від 12.12.2002 та №303 від 12.03.2003.
Згідно даних системи персоніфікованого обліку відносно позивача міститься інформація, що підтверджує стаж за спірний період.
У трудовій книжці за цей період зазначено, що позивач працював на посадах, які віднесені до Списку №1 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці
Відповідачем також не зараховано період роботи з 4 травня 1988 року по 14 травня 1988 року, з 07 липня 1995 року по 03 листопада 1997 року в Шахтоуправління «Комсомольське» виробничого об'єднання «Жовтеньвугілля».
Відповідно до рішення відповідача цей період не врахований до пільгового стажу позивача, оскільки запис в трудовій книжці завірено нечітким відтиском печатки.
Між тим, у трудовій книжці позивача щодо спірного періоду зроблені відповідні записи, відображені відповідні відомості про особу, яка вчинила ці записи, міститься її підпис. Записи завірені печаткою підприємства. Достовірність записів сумніву не викликає. Тому, ці періоди роботи мають бути зараховані.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши вищенаведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позивач має право на зарахування періоду навчання та проходження військової служби до пільгового стажу.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 тощо).
При цьому, суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Вказані спірні періоди роботи позивача підтверджені належними доказами.
У відповідності до пункту 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 вказаної Постанови).
Пунктом 17 Постанови № 637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обов'язків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що позивачем подані необхідні та належні відомості щодо періодів роботи, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні підстави її не враховувати.
Таким чином, відповідачем неправомірно не зараховані вищевказані спірні періоди роботи позивача до його пільгового стажу роботи при призначенні пенсії із зазначених ним підстав.
Суд зазначає, що спірне рішення від 21 вересня 2020 року №288 про відмову у призначенні пенсії позивачу було прийнято не обґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Таким чином, відмова пенсійного органу в зарахуванні спірних періодів до стажу роботи є неправомірною.
На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Також, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 8 листопада 2019 року у справі № 227/3208/16-а і з огляду на приписи ч. 5 ст. 242 КАС України суд враховує його при розгляді даної справи.
Згідно положень частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. TheUnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач тривалий час своїми протиправними діями позбавляє позивача належного рівня пенсійного забезпечення, суд вважає, що для повного захисту порушених прав ОСОБА_1 необхідно:
- визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області від 21 вересня 2020 року №288 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язати Костянтинівсько-Дружіківське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17 вересня 2020 року №676 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та зарахувати до пільгового стажу періодів роботи з 20 липня 1990 року по 28 лютого 1995 року та з 06 листопада 1997 року по 20 березня 2000 року на шахті «Комсомолець Донбасу» виробничого об'єднання «Шахтарськвугілля»; з 22 листопада 2008 року по 31 січня 2009 року, з 18 лютого 2009 року по 28 лютого 2009 року, з 14 березня 2009 року по 20 липня 2009 року у ТОВ «Ексіменерго»; з січня 2011 року по серпень 2014 року в Шахтарській дирекції з виконання проектів ліквідації шахт; з 4 травня 1988 року по 14 травня 1988 року, з 07 липня 1995 року по 03 листопада 1997 року в Шахтоуправління «Комсомольське» виробничого об'єднання «Жовтеньвугілля».
На підставі вищевикладеного, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Позивачем сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на таке, суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати, пов'язані із розглядом цієї справи.
Таким чином, на користь позивача підлягає відшкодуванню сума судового збору, а саме у розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача.
На підстав наведеного, керуючись ст. ст. 2, 139, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , адреса листування: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_4 ) до управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області (вул. Поштова, 5, м. Краматорськ, 84313, ЄДРПОУ 23346757) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області від 21 вересня 2020 року №288 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17 вересня 2020 року №676 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та зарахувати до пільгового стажу періодів роботи з 20 липня 1990 року по 28 лютого 1995 року та з 06 листопада 1997 року по 20 березня 2000 року на шахті «Комсомолець Донбасу» виробничого об'єднання «Шахтарськвугілля»; з 22 листопада 2008 року по 31 січня 2009 року, з 18 лютого 2009 року по 28 лютого 2009 року, з 14 березня 2009 року по 20 липня 2009 року у ТОВ «Ексіменерго»; з січня 2011 року по серпень 2014 року в Шахтарській дирекції з виконання проектів ліквідації шахт; з 4 травня 1988 року по 14 травня 1988 року, з 07 липня 1995 року по 03 листопада 1997 року в Шахтоуправління «Комсомольське» виробничого об'єднання «Жовтеньвугілля».
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в м. Краматорську Донецької області.
Повний текст рішення складено та підписано 02 листопада 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.С. Зеленов