27 жовтня 2020 року м. ЧернівціСправа № 926/1784/20
За позовом Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг", м. Київ
до Фермерського господарства "Відродження 2007", с. Ворничани Хотинського району Чернівецької області
про стягнення заборгованості - 144636,29 грн
Cуддя О.В. Гончарук
Секретар судового засідання Балух-Бзовик М.В.
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Державне публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Фермерського господарства "Відродження 2007" в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором фінансового лізингу № 24-17-142 ств-фл/478 від 15.08.2017 у загальній сумі 144636,29 грн, з яких: 96373,48 грн основного боргу, 2209,86 грн пені, 486,32 грн інфляційних втрат, 25% річних у розмірі 3916,63 грн та 41650,00 грн штрафу.
В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на те, що 15.08.2017 між Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" та Фермерським господарством "Відродження 2007" укладено договір фінансового лізингу № 24-17-142 ств-фл/478, відповідно до якого позивач передав відповідачеві у користування трактор "Беларус-1221.2" зав. №12046263 (1 од.) строком на 3 роки, а останній зобов'язався сплатити за це лізингові платежі на умовах договору. В порушення умов договору, відповідач не здійснив сплату лізингових платежів, в результаті чого утворилась заборгованість.
Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 13.08.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 14.09.2020.
14 вересня 2020 року від позивача надійшло клопотання (вх. № 2084) про закриття провадження у справі у частині стягнення 72598,27 грн за відсутністю предмета спору та про повернення з Державного бюджету сплачену суму судового збору у розмірі 1088,97 грн.
15 жовтня 2020 року від позивача надійшло клопотання (вх. № 2383) про закриття провадження у справі у частині стягнення 96373,48 грн за відсутністю предмета спору та про повернення з Державного бюджету сплачену суму судового збору у розмірі 1445,60 грн.
Ухвалою від 14.09.2020 відкладено розгляд справи на 15.10.2020.
Ухвалою від 15.10.2020 відкладено розгляд справи на "27" жовтня 2020 року та зобов'язано позивача, в строк до 27.10.2020, надати суду докази наявності заборгованості, що становить предмет спору у справі 926/1784/20, станом на момент звернення з цією позовною заявою.
26 жовтня 2020 року від позивача надійшли письмові пояснення (вх. № 3074) та довідка про стан заборгованості відповідача, станом на 04.08.2020, яка, згідно з цією довідкою, становила 23775,21 грн.
У судове засідання 27.10.2020 представники сторін не з'явились.
При цьому, судом з'ясовано, що сторін належним чином повідомлено про дату, час і місце даного судового засідання; позицію представника позивача щодо необхідності задоволення позову з підстав, зазначених у позовній заяві, судом заслухано у судовому засіданні 15.10.2020, у зв'язку з чим неявка представників сторін не перешкоджає продовженню розгляду справи.
Заслухавши представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив таке.
15 серпня 2017 між Державним публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" та Фермерським господарством "Відродження 2007" укладено договір фінансового лізингу № 24-17-142 ств-фл/478 (Договір), згідно з умовами якого позивач передав відповідачеві у користування трактор "Беларус-1221.2" зав. №12046263 (1 од.) строком на 3 роки, а останній зобов'язався сплатити за це лізингові платежі на умовах договору.
Згідно з пунктом 4.1. Договору протягом 7 (семи) календарних днів з моменту набрання чинності цим договором лізингоодержувач перераховує на рахунок лізингодавця:
- попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості предмета лізингу в розмірі 15 (п'ятнадцяти) відсотків його вартості (включаючи ПДВ).
Датою сплати попереднього лізингового платежу є дата надходження коштів на рахунок лізингодавця.
Пунктами 4.2. та 4.3. Договору передбачено, що з моменту підписання акту лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі, що включають:
- відшкодування вартості предмету лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості предмета лізингу;
- комісію за організацію лізингової операції в розмірі 7 (семи) відсотків (без ПДВ) від вартості предмету лізингу відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість, яка сплачується одночасно із сплатою першого та другого лізингового платежу в частині відшкодування вартості предмета лізингу та комісії за супроводження договору згідно з Графіком сплати лізингових платежів, що є додатком до цього договору;
- комісію за супроводження договору в розмірі 11 (одинадцяти) відсотків річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими лізинговими платежами вартості предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування на додану вартість.
Лізингові платежі у частині відшкодування вартості предмета лізингу та комісії за супроводження договору сплачуються лізингоодержувачем на користь лізингодавця щомісячно. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акта. Перший лізинговий платіж сплачується через 1 місяць з дати підписання акта, всі наступні лізингові платежі - щомісячно.
Відповідно до п. 4.4. Договору розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до цього договору.
У додатку № 2 до Договору сторонами погоджено графіки сплати лізингових платежів за трактор "Беларус-1221.2" зав. №12046263.
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами, і діє до закінчення строку лізингу, зазначеного в додатку до цього договору "Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу", та виконання сторонами всіх зобов'язань за цим договором, якщо інше не визначено цим договором (пункт 9.1. Договору).
Пунктами 10.3., 10.4., 10.10. Договору передбачено, що строк позовної давності за цим договором, у тому числі для стягнення заборгованості, пені, штрафу, інших видів неустойки, трьох процентів річних та індексу інфляції - 10 років. Правовідносини між сторонами, не врегульовані договором, регулюються законодавством. Всі зміни до договору здійснюються у письмовій формі шляхом укладення додаткового договору або обміну листами.
На виконання умов Договору, за актом приймання-передачі № 3 від 05.09.2017 позивач передав відповідачу трактор "Беларус-1221.2" зав. №12046263 вартістю 980000 грн.
З доданих до позовної заяви документів - розрахунків суми позову - які відповідають графіку платежів, вбачається, що відповідачем порушено графік сплати лізингових платежів та не сплачено у строк наступні платежі: № 31 в сумі 24411,53 грн (сплата - не пізніше 05.04.2020), № 32 в сумі 24199,42 грн (не пізніше 05.005.2020), № 33 в сумі 23987,32 грн (не пізніше 05.06.2020) та № 34 в сумі 23775,21 грн (не пізніше 05.07.2020).
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Нормами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 ЦК України та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" на лізингоодержувача покладено обов'язок своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.
Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), стаття 610 Цивільного кодексу України визначає як порушення зобов'язання.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як зазначалось вище, відповідач неналежним чином виконав свій обов'язок щодо лізингових платежів, однак, позивачем при поданні позову (30.07.2020) не взято до уваги здійснений 28.07.2020 відповідачем на користь позивача платіж у розмірі 187253,54 грн, частина якого - 72598,27 грн у відповідності до заяви №23 від 04.08.2020 зараховано в рахунок погашення суми основного боргу за Договором у період з квітня по червень 2020 року.
Таким чином, сума правомірно заявленого основного боргу, станом на момент звернення до суду з позовом, становила 23775,21 грн, а щодо стягнення іншої частини основного боргу - 72598,27 грн, позивач звернувся безпідставно, у зв'язку з чим в цій частині позову слід відмовити.
Одночасно, судом встановлено, що в процесі розгляду справи (28.09.2020), відповідачем, в рахунок погашення суми основного боргу за Договором, сплачено ще 23775,21 грн, що підтверджується випискою з рахунку позивача в АТ "УКРСИББАНК" від 28.09.2020 та заявою №43 від 30.09.2020.
У відповідності до п. 2 ч. 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині стягнення з Фермерського господарства "Відродження 2007" на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" частини основного боргу в розмірі 23775,21 грн, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно пункту 8.1. Договору сторони цим договором домовилися і встановили, що за будь-яке порушення умов договору (у тому числі строків розрахунків та сум платежів), що не передбачене п. 8.4. цього договору, лізингоодержувач зобов'язаний сплатити на користь лізингодавця штраф у розмірі 0,1% від невідшкодованої вартості предмета лізингу.
Крім того, у пункті 8.3. Договору сторони домовилися і встановили, що на прострочену суму лізингових платежів (встановлюється графіком) нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ що діяла в період нарахування пені, та відсотки (проценти) у розмірі 25% річних. Сплата лізингоодержувачем на користь лізингодавця пені та процентів, що були нараховані на прострочену суму чергового платежу за договором, не звільняє лізингоодержувача від сплати штрафу, встановленого п.8.1. цього договору.
За змістом частини 2 статті 217 Господарського кодексу України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які в силу частини 1 статті 230 Господарського кодексу України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.
Пеня як вид забезпечення виконання зобов'язання та її розмір визначена частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 та частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України. Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України.
При цьому, в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із принципом свободи договору, встановленим статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а в силу статей 217, 230 Господарського кодексу України штраф та пеня визначені як види штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. Відтак, в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Відповідна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 19.09.2019 у справі № 904/5770/18, від 27.09.2019 у справі № 923/760/16 та від 02.04.2019 у справі № 917/194/18.
Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені та штрафу, суд доходить висновку, що позивачем правомірно, в межах можливих нарахувань, заявлено до стягнення пеня в сумі 2209,86 грн та штраф у розмірі 41650 грн.
Одночасно, слід зазначити, що відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналогічне право суду визначено і частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Проаналізувавши зазначені норми, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, враховуючи часткове виконання відповідачем зобов'язань за Договором на суму у розмірі 72598,27 грн до моменту звернення позивачем з позовом, а також неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків чи додаткових витрат внаслідок допущеного відповідачем порушення, дійшов висновку про можливість застосування приписів статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин та зменшити на 75% суму штрафу, який підлягає до стягнення з відповідача, а саме - до 10412,50 грн.
При цьому суд зазначає, що стягнення штрафу у заявленому розмірі, суперечить критерію справедливості і позивач, заявляючи до стягнення таку суму штрафних санкцій, порушує принцип добросовісності, що полягає в зловживанні своїм правом, завдаючи шкоду відповідачу. Отже, для усунення явної неспіврозмірності між сумою штрафу та порушеним інтересом позивача, оскільки збитків йому не завдано, судом зменшується суму штрафу, як зазначено вище на 75 %.
За таких обставин, з відповідача слід стягнути 2209,86 грн пені та 10412,50 грн штрафу.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів встановлений договором або законом.
Так, п. 8.3 Договору встановлено, що на прострочену суму лізингових платежів нараховується, зокрема, відсотки (проценти) у розмірі 25 % (двадцяти п'яти) річних.
Сума річних у розмірі 25% погоджена сторонами у Договорі, що узгоджується з ст. 625 Цивільного кодексу України.
Суд, враховуючи умови п. 8.3 Договору та перевіривши розмір заявлених позивачем 25% річних та інфляційних нарахувань, зазначає, що останні заявлені в межах можливих нарахувань, а тому позовні вимоги про стягнення суми індексації основного боргу з урахуванням індексу інфляції в сумі 486,32 грн та 25% річних в сумі 3916,63 грн є правомірними та підлягають задоволенню.
За приписами частин 1 і 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Статтею 76 ГПК України унормовано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Отже, з огляду на встановлені обставини справи та з урахуванням вимог вищезазначеного законодавства, суд дійшов висновку, що у позові слід відмовити частково - у стягненні 72598,27 грн основної заборгованості; з відповідача слід стягнути на користь позивача 2209,86 грн пені, 486,32 грн інфляційних втрат, 3916,63 грн 25% річних, 10412,50 грн штрафу, а провадження у справі в частині стягнення 23775,21 грн основного боргу - закрити.
У відповідності до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 129, 130, 220, 222, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Зменшити розмір штрафу на 75 відсотків - до 10412,50 грн.
2. У задоволенні позову Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16-А, код 30401456) до Фермерського господарства "Відродження 2007" (60042, Чернівецька область, Хотинський район, с. Ворничани, код 34907686) про стягнення заборгованості - 144636,29 грн відмовити частково.
3. Стягнути з Фермерського господарства "Відродження 2007" (60042, Чернівецька область, Хотинський район, с. Ворничани, код 34907686) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16-А, код 30401456) 2209,86 грн пені, 486,32 грн інфляційних втрат, 3916,63 грн 25% річних, 10412,50 грн штрафу та 1080,50 грн витрат зі сплати судового збору.
4. Відмовити у задоволенні позовної вимоги про стягнення з Фермерського господарства "Відродження 2007" (60042, Чернівецька область, Хотинський район, с. Ворничани, код 34907686) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16-А, код 30401456) 72598,27 грн основної заборгованості.
5. Закрити провадження у справі в частині стягнення з Фермерського господарства "Відродження 2007" (60042, Чернівецька область, Хотинський район, с. Ворничани, код 34907686) на користь Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, 16-А, код 30401456) 23775,21 грн основної заборгованості.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.
Повне судове рішення складено 02.11.2020.
Суддя О.В. Гончарук