ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
02 листопада 2020 року м. Херсон Справа № 923/932/20
Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН", м. Миколаїв
до: фізичної особи- підприємця Амеліної Олени Юріївни, м. Херсон
про стягнення 115416,72 грн заборгованості за договором на виконання судово-економічної експертизи № 139 від 04.12.2019
представники сторін не викликались
До Господарського суду Херсонської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" (позивач) до фізичної особи- підприємця Амеліної Олени Юріївни (відповідач) про стягнення 115416,72 грн заборгованості за договором на виконання судово-економічної експертизи № 139 від 04.12.2019, з яких 115081 грн вимога про повернення попередньої оплати та 335,72 грн 3% річних.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.09.2020, справу розподілено судді Литвиновій В.В.
Ухвалою від 21.09.2020 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено Відповідачу строк, відповідно до ст. 251, 252 ГПК України, протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання суду (з доказами надіслання іншим учасникам справи): відзив на позов з документальним обґрунтуванням викладених обставин, заяви процесуальних питань (за наявності), належним чином засвідчені копій статутних та реєстраційних документів. Роз'яснено Відповідачу, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання заяв по суті справи у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.
Позивач отримав ухвалу про відкриття провадження у справі 24.09.2020 відповідно до поштового повідомлення про вручення.
Відповідач отримав ухвалу суду - 28.09.2020.2020 відповідно до поштового повідомлення про вручення за адресою, зазначеною в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch)- м. Херсон вул. П.Орлика (колишня вул. 9-го Січня) буд. 14, кв. 5.
Відзиву на позов відповідач не надав.
Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про розгляд справи, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Дослідивши матеріали справи, суд
04.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" (замовник, позивач у справі) та фізичною особою- підприємцем Амеліною Оленою Юріївною (виконавець, відповідач у справі) укладено договір № 139 на виконання судово-економічної експертизи, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе доручення про проведення судово-економічної експертизи згідно заяви (листа) замовника № 18864/3-19/27 від 04.12.2019 на підставі укладеного договору за наданими для дослідження документами та за узгодженими питаннями, що викладені в заяві (листі).
Згідно з п. 2.1 договору, обов"язок відповідача - провести судово-економічну експертизу відповідно до норм чинного законодавства якісно і в строки, визначені розділом 10 даного договору.
В розділі 10 договору зазначено, що термін дії договору з 04.12.2019 по 05.03.2020.
Відповідно до п. 4.1, 4.2 договору, за виконання передбаченого даним договором дослідження замовник сплачує виконавцю вартість в сумі 115081 грн на розрахунковий рахунок згідно виставленого рахунку у відповідності до наказу Мін"юсту № 607/5 від 27.02.2019. Оплата проводиться шляхом перерахування коштів на умовах повної передплати за виконані послуги згідно виставленого рахунку.
Відповідач виставила позивачу рахунок № 139 від 04.12.2019 на суму 115081 грн. Розрахунковий рахунок свій відповідач зазначила IBAN НОМЕР_1 ХОУ АТ "Ощадбанк" (а.с. 13).
Платіжним дорученням № 74234 від 10.12.2019 (а.с. 14) позивач сплатив відповідачу 115081 грн на вищезазначений розрахунковий рахунок.
З огляду на викладене, позивач виконав свої зобов"язання за договором № 139 від 04.12.2019 щодо повної передоплати.
Таким чином, враховуючи умови п. 4,1, 4.2 договору, відповідач повинна була провести судово-економічну експертизу до 05.03.2020.
Враховуючи те, що відповідач не встигала провести судово-економічну експертизу до 05.03.2020, між сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 03.03.2020 до договору (а.с. 15-16), про розірвання договору № 139 від 04.12.2019.
Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 1, з моменту набуття чинності зазначеною угодою договір буде вважатися розірваним.
Згідно з п. 4 додаткової угоди № 1, угода набуває чинності з моменту її підписання.
Пунктом 1.1 додаткової угоди № 1 сторони передбачили, що відповідач повертає позивачу 115081 грн шляхом перерахування на рахунок позивача IBAN НОМЕР_2 АТ "Укрексімбанк" до 31.08.2020 наступним чином:
- 25000 грн до 30.06.2020,
- 45000 грн до 31.07.2020,
- 45081 грн до 31.08.2020.
Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за їх відсутності - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.
Належне виконання зобов'язання означає виконання його належними суб'єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.
Якщо при виконанні зобов'язання порушується хоча б одна із зазначених вимог, таке виконання вважається неналежним.
Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір № 139 від 14.12.2019 разом з додатковою угодою № 1 до договору, набирає силу закону. Він є обов'язковим для виконання обома сторонами і сторони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань за договором.
Але, відповідач не виконала свої зобов"язань за п. 1.1 додаткової угоди № 1, а саме - не повернула позивачу кошти у встановлений строк, у зв"язку з чим позивач надіслав відповідачу вимогу № 11249/3-20/27 від 01.09.2020 (а.с. 17-18) про повернення 115081грн.
Відповідач отримала вимогу 02.09.2020, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення (а.с. 19), але кошти так і не повернула позивачу.
Доказів перерахування боргу в сумі 115081 грн, як і будь-яких заперечень проти позову, відповідачем не надано станом на день розгляду спору, тому позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному розмірі.
Позивач у зв"язку з простроченням відповідачем повернення коштів, просить суд стягнути з відповідача 335,72 грн 3% річних.
Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Крім того, відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином, початком для нарахування річних за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано.
Відповідно до п. 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.
Таким чином, 29.06.2020 був останнім днем для оплати відповідачем 25000 грн, 30.07.2020 був останнім днем для сплати 45000 грн, та 30.08.2020 - останнім днем для сплати відповідачем суми 45081 грн. Однак, позивач не врахував зазначеного в наданому ним розрахунку 3% річних (а.с. 21).
З огляду на вищевикладене, встановивши помилки в розрахунку позивача, судом здійснено власний розрахунок 3% річних:
Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуВідсоткова ставкаВідсотки
30.06.202010.09.20207325 000.003149.59
31.07.202010.09.20204245 000.003154.92
31.08.202010.09.20201145 081.00340.65
Всього: 126 345.16
При цьому суд враховує, що відповідно до правових норм Господарського процесуального кодексу України, суд позбавлений права самостійно виходити за межі позовних вимог, тобто суд не може стягнути суми пені, річних та втрат від інфляції, які перевищують суми, які заявлені позивачем до стягнення.
З огляду на викладене, вимога щодо стягнення річних у розмірі 335,72 грн підлягає задоволенню у повному обсязі.
Враховуючи викладене, заявлений позивачем позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1, 9 ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі 2102 грн сплаченого судового збору покладаються на відповідача.
На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця Амеліної Олени Юріївни (код НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "НІБУЛОН" (код 14291113, м. Миколаїв вул. Каботажний спуск, 1) 115416,72 грн заборгованості та 2102грн витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 02.11.2020
Суддя В.В.Литвинова