Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"28" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2039/20
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
при секретарі судового засідання Лепенець К.В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 1 (61072, м.Харків, вул. Тобольська, 55-а)
до 1- ого відповідача Харківської міської ради (61003, м.Харків, майдан Конституції,7) , 2-ого відповідача Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, пл.Конституції,16) , 3 - ого відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна районна аптека № 16" (61145, м. Харків, вул. Новгородська ,2) 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "БАНК ВОСТОК" (49051, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Курсантська, 24).
про визнання недійсним договору
за участю представників:
Представник прокуратури Ногіна О.М.,
Представник відповідача 1, не з'явився,
Представник відповідача 2, не з'явився,
Представник відповідача 3, Шитель С. О., адвокат
Представник третьої особи, не з'явився,
Керівник Харківської місцевої прокуратури № 1 звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Харківської міської ради, Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна районна аптека № 16"
Визнати незаконним та скасувати рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 №412/16 «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» в частині, а саме, п. 13 додатку до рішення.
Визнати недійсним договір №5464-В-С від 15.03.2017 купівлі - продажу нежитлових приміщень першого поверху 130-1-:-130-13, XIII в житловому будинку літ. «А-5», загальною площею 179,5 кв. м., розташованих за адресою: м. Харків, вул. Космонавтів, 3, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ТОВ «Центральна районна аптека №16», посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за № 448.
Зобов'язати ТОВ «Центральна районна аптека №16» повернути територіальній громаді міста Харкова нежитлові приміщення першого поверху 130-1-:-130-13, XIII в житловому будинку літ. «А-5», загальною площею 179,5 кв. м. та вартістю 823 800 грн., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Космонавтів, 3.
Судові витрати покласти на відповідачів та стягнути за реквізитами: прокуратура Харківської області, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 0901010.
Залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «БАНК ВОСТОК».
Ухвалою господарського суду від 01.07.2020 року, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 922/2039/20. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання "28" липня 2020 р. о 10:30.Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "БАНК ВОСТОК" (49051, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Курсантська, 24).
22.07.2020 року від Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, через канцелярію суду (вх.№16810) надійшов відзив на позовну заяву, в якому другий відповідач, зокрема, вказує на те, що прийнятті рішення Харківської міської ради "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" 26.10.2016 № 412/16 Харківська міська рада діяла в межах своїх повноважень, відповідно до Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки, затвердженої рішенням 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 №565/11.
Як вказує другий відповідач, позивачем не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами той факт, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням вимог законодавства України, з перевищенням компетенції та порушувало права інших осіб.
23.07.2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна районна аптека № 16", через канцелярію суду (вх.№17000) надійшов відзив на позовну заяву, в якому третій відповідач просив суд застосувати строк позовної давності до заявлених позовних вимог та відмовити в задоволенні позову повністю.
24.07.2020 року від Харківської міської ради, через канцелярію суду(вх.№17069) надійшов відзив на позовну заяву, в якій заперечує проти заявлених позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву а також вказує на те, що відповідно до ч. З ст. 9 Закону України «Про прокуратуру» в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради 26.10.2016 прокурори областей, міст Києва і Севастополя, районні, міжрайонні, міські та інші прирівняні до них прокурори, їх заступники мають право брати участь у засіданнях Рад відповідного рівня, їх виконавчих комітетів, інших органів місцевого самоврядування.
Отже, позивач вважається таким, що довідався або міг би довідатись про порушення прав та прийняття оскаржуваного рішення безпосередньо в день пленарного засіданні сесії Харківської міської ради - 26.10.2016.
Разом з тим, як вказує перший відповідач, прокурор лише 25.06.2020 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання незаконним та скасування п. 13 додатку до рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 № 412/16 "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова", з пропущення строку позовної давності.
Протокольною ухвалою господарського суду від 28.07.2020 підготовче засідання відкладено на "01" вересня 2020 р. о 12:00.
29.07.2020 року від Харківської місцевої прокуратури № 1,через канцелярію суду (вх.№17399) надійшла відповідь на відзив, в якому вказує на те, що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем.
Прокурор вважає, що обраний спосіб приватизації не тільки є незаконним а й суперечить інтересам держави та територіальної громади, в зв'язку з тим, що він фактично свідчить про умисне не проведення конкурсного продажу цих об'єктів (аукціон або конкурс), що виключає можливість отримати за об'єкт приватизації більше ринкової вартості, адже на аукціон або конкурс такий об'єкт виставляється з початковою вартістю, що дорівнює ринкової та в ході їх проведення ціна продажу може збільшитись. Така ситуація з умисним не проведенням конкурсного продажу об'єктів суперечить меті, принципам та завданням приватизації щодо максимального наповнення бюджету, зазначеним у законодавстві, зокрема ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного майна» та Програмі.
Також вказує на те, що місцевою прокуратурою не пропущено строки позовної давності, оскільки про вказані у позовній заяві порушення стало відомо лише 07.10.2019, тобто з часу отримання та вивчення приватизаційної справи, отриманої в рамках кримінального провадження № 42017221080000002.
Протокольною ухвалою суду від 01.09.2020 року, на підставі ст. 42, ст. 183, ст.177, ст. 232 ГПК України, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 23.09. 2020 року о(б) 12:00 год.
В порядку статей 120-121 Господарського процесуального кодексу України сторони повідомлені про дату та час наступного підготовчого засідання ухвалами суду від 01.09.2020.
23.09.2020 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна районна аптека № 16", через канцелярію суду (вх.№22026) надійшло клопотання про закриття провадження у справі відносно третього відповідача, оскільки він є неналежним відповідачем у справі №922/2039/20.
Однак, в задоволенні зазначеного клопотання судом відмовлено з підстав, які викладені нижче.
30.09.2020 року від Харківської обласної прокуратури , через канцелярію суду (вх.№22606) надійшли додаткові пояснення щодо заяви третього відповідача про застосування строків позовної давності до заявлених позовних вимог, в яких зокрема вказує про те, що порушення, які свідчать про незаконність набуття ТОВ «Центральна районна аптека № 16» нежитлових приміщень, прокурором виявлено лише за результатами опрацювання отриманих у ході досудового розслідування кримінального провадження № 42017221080000002 доказів - приватизаційної справи, у зв'язку з чим позовну давність не пропущено.
В судовому засіданні 30.09.2020 постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на підставі п.2 ч.2 ст.216 ГПК України до 21.10.2020 року.
В порядку ст.ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені на наступне судове засідання ухвалами від 30.09.2020.
В судовому засіданні 21.10.2020 постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи по суті на підставі п.2 ч.2 ст.216 ГПК України до 28.10.2020 року.
В порядку ст.ст. 120-121 ГПК України сторони повідомлені на наступне судове засідання ухвалами від 21.10.2020.
28.10.2020 року від Харківської міської ради, через канцелярію суду (вх.№25087) надійшло клопотання про відкладення розгляду справи по суті на іншу дату .
Однак, зазначене клопотання не підлягає задоволенню, оскільки 1-й відповідач, як юридична особа, не позбавлена можливості мати в своєму розпорядженні кількох представників, та у випадку неможливості прибуття на судове засідання одного представника направити на засідання іншого представника. За таких обставин, підстави неприбуття представника 1-го відповідача на судове засідання не є поважними.
До того ж, в процесі розгляду даної справи судом створено для 1-го відповідача всі умови для реалізації власних процесуальних прав.
Присутній в судовому засіданні 28.10.2020 прокурор позовні вимоги підтримав та позов просив задовольнити.
Представники першого другого відповідача та третьої особи у судове засідання 28.10.2020 своїх уповноважених представників не направили, про причини неприбуття суд не повідомили.
Представник третього відповідача заперечував проти позову, просив суд повністю відмовити в задоволенні позовних вимог, просив суд застосувати строк позовної давності до заявлених позовних вимог.
Згідно з вимогами ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Таким чином, в разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Судом вжито всіх передбачених законом заходів з метою повідомлення відповідачів про дату, час та місце розгляду справи. Зокрема, судом направлено на адресу реєстрації, яка зазначена в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань копії ухвал, що про що свідчать поштові повідомлення, повернуті до суду поштовим відділенням про вручення ухвали про повідомлення повноважним представникам відповідачів.
З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення відповідача, про дату, час та місце розгляду справи, а останній в розумінні вимог ст. 120 ГПК України вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Оскільки неявка на судове засідання представника відповідачів та третьої особи не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за необхідне розглядати справу за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 202 ГПК України.
Щодо правомірності представництва інтересів держави у суді прокуратурою судом встановлено наступне.
Згідно зі статтею 131 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює: підтримання публічного обвинувачення в суді; організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом (частина перша); організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом (частина друга).
Таким чином, Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування. Наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Повноваження прокуратури, у тому числі щодо представництва інтересів держави в суді, встановлені Основним Законом України, не можуть бути передані законом будь-яким іншим державним органам.
Згідно із ч.ч.3-5 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Згідно з частинами 2, 4 статті 53 ГПК України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, які звертаються до суду за захистом прав і інтересів інших осіб, повинні надати суду документи, які підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах таких осіб (ч.2). Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч.4).
При цьому, як визначено в рішенні Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 року, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про прокуратуру" функції прокуратури України здійснюються виключно прокурорами; делегування функцій прокуратури, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.
Відповідно до вимог ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Аналогічна позиція висловлена в рішенні Конституційного Суду України від 05.06.2019 року у справі № 3-234/2018.
Частиною 4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор підставою звернення в інтересах держави зазначив про проведення приватизації з порушенням законодавства, а суд встановив, що прокурором визначено, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовано необхідність їх захисту, тому суд визнає підстави для представництва прокурором інтересів держави достатніми та обґрунтованими.
В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Присутні в судовому засіданні представник прокуратури та відповідачів погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.
Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.
У судовому засіданні 28.10.2020, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Звертаючись до суду із даним позовом прокурор зазначає, що Харківською місцевою прокуратурою № 2 здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017221080000002 від 04.01.2017 за ч. 2 ст. 366 КК України, за фактами службового підроблення під час оцінки та продажу комунального майна Харківською міською радою.
В ході досудового розслідування встановлено, що 02.09.2011 між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі-Орендодавець) та ТОВ «Центральна районна аптека №16» в особі директора Лук'яненка Михайла Єлисейовича (далі-Орендар) укладено договір оренди нежитлових приміщень № 4045.
На підставі вказаного договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху № XIII, 130-1-:-130-13, загальною площею 179,5 кв.м., технічний паспорт КП «Харківське МіськБТІ» інв. справа №55439 від. 02.12.2005 року), далі «Майно», яке належить до комунальної власності територіальної м.Харкова, розташоване за адресою: м. Харків, вул. Космонавтів, 3, літ. «А-5» та знаходиться на балансі КП «Жилкомсервіс».
Даний договір укладено на підставі розпорядження управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради №1477 від 10.08.2011 року «Про переукладання договору оренди №3292 від 25.01.2004 року на нежитлові приміщення, які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Космонавтів, 3, літ. «А-5».
Майно передано в оренду з метою використання: розміщення аптеки з реалізації готових ліків - 160,6 кв.м., аптечного складу - 10,9 кв.м., відділу з продажу оптики - 6,0 кв.м., надання послуг із ксерокопіювання документів - 2,0 кв.м.
Відповідно до умов договору оренди Орендар зобов'язаний: змінювати стан орендованого Майна виключно за письмовою згодою Орендодавця (п. 4.7.). Здійснювати поточний ремонт та реконструкцію за письмовою згодою Орендодавця на підставі документації, оформленої відповідно до чинного законодавства (п. 4.8.).
Акт прийому-передачі складено 02.08.2014.
Рішенням 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 №412/16 «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова», вирішено провести відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Харкова шляхом викупу (згідно з додатком - переліком об'єктів, які підлягають приватизації (відчуженню) шляхом викупу).
У вказаному переліку зазначено, що приватизації (відчуженню) шляхом викупу Орендарем - ТОВ «Центральна районна аптека №16» підлягають:
- п. 13 - нежитлові приміщення 1-го поверху в житловому будинку за
адресою: м. Харків, вул. Космонавтів, 3, літ. «А-5», площею 179,5 кв.м.
У подальшому на підставі вказаного рішення Харківської міської ради з ТОВ «Центральна районна аптека №16» укладено договір купівлі-продажу №5464-В-С від 15.03.2017, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А. зареєстрований в реєстрі за № 448, на підставі якого, шляхом викупу у власність ТОВ «Центральна районна аптека №16» перейшло все Майно, яке було орендовано на підставі договору № 4045 від 02.09.2011.
Так, відповідно до договору купівлі-продажу №5464-В-С від 15.03.2017 до ТОВ «Центральна районна аптека №16» перейшло право власності на нежитлові приміщення першого поверху 130-1-:-130-13, XIII в житловому будинку літ. «А-5», загальною площею 179,5 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, вулиця Космонавтів, будинок 3, загальною вартістю 823 800 грн.
Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, 20.02.2019 між ПАТ «БАНК ВОСТОК» та ТОВ «Центральна районна аптека №16» укладений Іпотечний договір, виданий приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Хаславською К.В. серія та номер: р.№ 511. Предметом іпотеки є нежитлові приміщення першого поверху 130-1-:-130-13, XIII в житловому будинку літ. «А-5», загальною площею 179,5 кв.м., розташовані за адресою: м.Харків, вул.Космонавтів, 3.
Звертаючись із даним позовом до суду, прокурор зазначив, що що Харківська міська рада незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем. Прокурор наполягає на тому, що Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж нерухомого майна, що перебуває у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації, а саме Управління комунального майна, має укласти відповідний договір купівлі-продажу, як правило, за результатами проведення аукціону або конкурсу (конкурсний продаж). У виключних випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме в даному випадку продаж шляхом викупу орендарем об'єкту, який вже перебуває у нього в оренді, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна. Зокрема, прокуратурою встановлено, що у звіті про оцінку майна, договорі оренди, договорі купівлі-продажу, заявці орендаря з проханням надати дозвіл на приватизацію будь які відомості про такі поліпшення відсутні. А отже, орендарем до органу приватизації не подавались документи, що містять невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації. Прокурор вважає, що обраний спосіб приватизації не тільки є незаконним, а й суперечить інтересам держави та територіальної громади.
Вважаючи, що під час прийняття оскаржуваного рішення Харківської міської ради, в процесі здійснення процедури відчуження об'єктів нерухомості та укладання спірного договору купівлі-продажу відповідачами були порушені вимоги ЗУ "Про приватизацію державного майна", ЗУ "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні", Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2017 - 2022 роки, що безпосередньо порушує права та інтереси територіальної громади м. Харкова, прокурор звернувся з відповідною позовною заявою до господарського суду Харківської області, в якій просить суд:
визнати незаконним та скасувати рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 №412/16 «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» в частині, а саме, п. 13 додатку до рішення,
визнати недійсним договір №5464-В-С від 15.03.2017 купівлі - продажу нежитлових приміщень першого поверху 130-1-:-130-13, XIII в житловому будинку літ. «А-5», загальною площею 179,5 кв.м., розташованих за адресою: м. Харків, вул. Космонавтів, 3, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ТОВ «Центральна районна аптека №16», посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за № 448,
зобов'язати ТОВ «Центральна районна аптека №16» повернути територіальній громаді міста Харкова нежитлові приміщення першого поверху 130-1-:-130-13, XIII в житловому будинку літ. «А-5», загальною площею 179,5 кв. м. та вартістю 823 800 грн., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Космонавтів, 3.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Відповідно до статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Згідно зі статтею 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом.
У частині першій статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" установлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом від умерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Згідно із частиною п'ятою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування й оренду.
Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) приватизація державного майна (далі - приватизація) - платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об'єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.
Статтею 15 вказаного Закону визначені способи приватизації, зокрема, шляхом: продажу об'єктів приватизації на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу об'єктів приватизації за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс); продажу акцій (часток, паїв), що належать державі у господарських товариствах, на аукціоні, за конкурсом, на фондових біржах та іншими способами, що передбачають загальнодоступність та конкуренцію покупців; продажу на конкурсній основі єдиного майнового комплексу державного підприємства, що приватизується, або контрольного пакета акцій акціонерного товариства при поданні покупцем документів, передбачених частиною першою статті 12 цього Закону; продажу акцій на міжнародних фондових ринках, у тому числі у вигляді депозитарних розписок; іншими способами, які встановлюються спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об'єктів окремих галузей, викупу.
Згідно із статтею 16-2 Закону України Закону України "Про приватизацію державного майна" (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) викуп акцій (часток, паїв), що належать державі в статутному капіталі господарських товариств, інших господарських організацій та підприємств, заснованих на базі об'єднання майна різних форм власності, здійснюється відповідно до законодавства з питань приватизації та з урахуванням установчих документів таких товариств. Викуп об'єктів малої приватизації здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Відповідно до статті 4 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності, є відповідно: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва; органи приватизації, створені місцевими радами.
Статтею 3 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено способи приватизації об'єктів малої приватизації. Приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни); продажу за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону (далі - конкурс). Шляхом продажу за конкурсом може здійснюватися приватизація окремих єдиних майнових комплексів групи А та окремих об'єктів групи Ж.
Відповідно до частини 1 ст.2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктами малої приватизації є, зокрема, окреме індивідуально визначене майно, в тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких таке майно розташовано (група А).
Частиною шостою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" установлено, що доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку.
Таким чином, орган місцевого самоврядування, його виконавчий комітет, міський голова (в межах їх компетенції) у спірних правовідносинах реалізують права власника майна, що перебуває у комунальній власності, щодо володіння, користування та розпорядження таким майном на підставі та у порядку, визначеному чинним законодавством України.
Відповідно до частини 1 ст.345 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.
Частинами 1, 4 ст.289 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування) передбачено, що орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо таке право передбачено договором оренди. Приватизація цілісних майнових комплексів, нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного майна, зданих в оренду, здійснюється у випадках і порядку, передбачених законом.
Рішенням Харківської міської ради 12 сесії 6 скликання від 23.12.2011 №565/11 «Про Програму приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки» з метою найбільш ефективного використання нежитлового фонду м. Харкова та поповнення бюджету м. Харкова, на підставі законів України «Про приватизацію державного майна», «; Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», ст.26, 59, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», затверджено Програму приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки (далі - Програма).
Відповідно до пункту 1.2 у Програмі визначено мету, пріоритети та умови приватизації комунального майна територіальної громади міста на 2012-2016 роки.
Метою приватизації є, зокрема: підвищення ефективності використання майна, створення конкурентного середовища, залучення інвестицій з метою забезпечення соціально-економічного розвитку міста, а також забезпечення надходження коштів від приватизації до міського бюджету (пункт 1.2.1 Програми).
До пріоритетів проведення приватизації у 2012-2016 роки належать, зокрема: досягнення максимальної ефективності приватизації об'єктів, що підлягають приватизації відповідно до Програми, і тих об'єктів, приватизація яких почалася до набрання чинності цієї Програми (пункт 1.2.2 Програми).
Згідно з пунктом 1.4 Програми об'єктами приватизації, зокрема, є: окреме індивідуально визначене майно (рухоме та нерухоме, у тому числі будівлі, споруди, нежитлові приміщення).
Основними принципами індивідуальної приватизації є: досягнення максимального економічного ефекту від продажу об'єкта приватизації; вибір способу приватизації об'єкта; індивідуальний підхід при підготовці об'єкта до приватизації та прийняття рішень про приватизацію; визначення економічної доцільності приватизації об'єкта (пункт 2.2 Програми).
Відповідно до пункту 3.3 Програми приватизація об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова здійснюється способами, що визначаються законодавством України і цією Програмою.
Приватизація об'єктів здійснюється шляхом, зокрема: викупу, іншими способами, які встановлюються спеціальними законами, що регулюють особливості приватизації об'єктів окремих галузей. Викуп застосовується щодо об'єктів комунальної власності, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими та нормативними актами, а також щодо тих, які не продано на аукціоні, за конкурсом. Продаж об'єктів малої приватизації на аукціоні полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував у ході торгів найвищу ціну. Продаж об'єктів малої приватизації за конкурсом полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував найвищу ціну (пункт 3.4 Правил).
Згідно з пунктом 5.1 Програми ціна продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова ціна об'єкта приватизації на аукціоні або за конкурсом встановлюється на підставі результатів його оцінки.
Незалежна оцінка вартості майна з метою приватизації шляхом викупу проводиться суб'єктом оціночної діяльності на підставі договору, укладеного з орендарем (пункт 5.4 Програми).
Рішенням 9 сесії 7 скликання Харківської міської ради від 26.10.2016 №412/16 «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» Харківською міською радою вирішено провести відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова шляхом викупу (згідно з додатком). У пункті 13 додатку до вказаного рішення визначено орендоване Товариством з обмеженою відповідальністю "Центральна районна аптека № 16" .
Згідно зі статтею 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами. Покупець, який став власником об'єкта і не скористався на момент його приватизації правом викупу будівлі (споруди, нежитлового приміщення) у межах займаної таким об'єктом площі, має право викупити відповідну будівлю (споруду, нежитлове приміщення), якщо це не заборонено законодавчими актами. Порядок викупу об'єкта встановлюється Фондом державного майна України.
Статтею 13 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" продаж об'єктів малої приватизації на аукціоні полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував у ході торгів найвищу ціну.
У статті 14 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" продаж об'єктів малої приватизації за конкурсом полягає у передачі права власності покупцю, який запропонував найвищу ціну та взяв зобов'язання виконати умови конкурсу.
З наведених норм права убачається, що основною метою приватизації, у тому числі комунального майна, є досягнення максимального економічного ефекту від продажу об'єкта комунальної власності, тобто отримання найвищої ціни за об'єкти, що підлягають приватизації та залучення коштів для здійснення структурної перебудови економіки територіальної громади.
Частиною 1 статті 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлено, зокрема, що приватизація об'єктів групи А здійснюється з урахуванням таких особливостей: у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Таким чином, викуп орендарем орендованого ним приміщення у спірних правовідносинах, у силу приписів статті 18-2, з урахуванням статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" може бути лише за умови, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства, зокрема, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до пункту 4 частини 3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є змагальність сторін.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частина 1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що орендарем здійснювались будь-які поліпшення орендованих ним приміщень за договором оренди 4045 від 02.09.2011 року.
Згідно з частиною 10 статті 51 Закону України "Про місцеве самоврядування" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що пункт 13 додатку до рішення Харківської міської ради 9 сесії 7 скликання від 26.10.2016 №412/16 «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова» прийнято з порушенням вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м.Харкова на 2012-2016 роки, а відтак є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки спрямоване не на досягнення мети, визначеної у цих Законах і Програмі, і тим самим порушує права територіальної громади на отримання максимального економічного ефекту від продажу об'єкта комунальної власності.
Оцінюючи баланс інтересів територіальної громади та відповідачів колегія суддів дійшла висновку, що порушення порядку проведення приватизації об'єктів групи А (шляхом викупу) завдає суспільним відносинам більшої шкоди, ніж ризики, пов'язані зі з'ясуванням питання, чи брали б участь інші особи в приватизації цього майна при проведенні конкурсу чи аукціону, який у разі приватизації спірного майна мав проводитись.
Слід зауважити, що абзацом першим пункту 4 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі №1-9/2009 зазначено, що в Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144).
Порядок викупу встановлений Фондом державного майна України. На час виникнення спірних правовідносин діяв Порядок продажу об'єктів малої приватизації шляхом викупу, на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни), за конкурсом з відкритістю пропонування ціни за принципом аукціону, затверджений Фондом державного майна України від 02.04.2012 № 439.
Згідно з пунктом 8.1 зазначеного Порядку викуп об'єктів малої приватизації застосовується відповідно до пункту 3.3 розділу III та пункту 7.15 розділу VII цього Порядку щодо об'єктів малої приватизації, які не продані на аукціоні, за конкурсом, а також, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено чинним законодавством України.
Отже, з огляду на наведені положення законодавства Харківська міська рада має право прийняти рішення про продаж об'єктів нерухомого майна, що перебувають у власності територіальної громади, а уповноважений нею орган приватизації - у цьому випадку управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, має право укласти відповідний договір купівлі-продажу. При цьому такий продаж має бути проведений шляхом аукціону або за конкурсом; у виняткових випадках такий продаж може бути проведений шляхом викупу, а саме у цьому випадку продаж шляхом викупу орендарем об'єкта, який перебуває у нього в оренді, якщо орендар за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснив поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менше 25% ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Щодо позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 15.03.2017 №5464-В-С суд зазначає таке.
Пунктом 6 статті 3 Цивільного кодексу України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.
Відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні підстави недійсності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей
За приписами статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що продовжує змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду.
Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Як зазначено вище, договір купівлі-продажу нежитлового приміщення №5464-В-С від 15.03.2017 укладений на підставі, зокрема, рішення Харківської міської ради 9 сесії 7 скликання від 26.10.2016 №412/16 «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова», яке з мотивів, зазначених вище, визнано незаконним та скасовано, а також з порушенням вимог статті 18-1 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Програми приватизації та відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова на 2012-2016 роки, затвердженої рішенням 12 сесії 6 скликання Харківської міської ради від 23.12.2011 №565/11.
Помилкове посилання позивача на статтю 228 Цивільного кодексу України не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки: по-перше, позивач у позові також визначає підставами для визнання договору недійсним статті 203, 215, 216 Цивільного кодексу України; по-друге, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 зазначила, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання ТОВ «Центральна районна аптека №16» повернути територіальній громаді міста Харкова нежитлові приміщення першого поверху 130-1-:-130-13, XIII в житловому будинку літ. «А-5», загальною площею 179,5 кв. м. та вартістю 823 800 грн., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Космонавтів, 3, суд зазначає, що дані вимоги є похідними від вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень від 15.03.2017 року №5464-В.С., яку задоволено судом, тому вказані вимоги позивача також підлягають задоволенню.
Оцінюючи доводи сторін щодо можливості або неможливості застосування наслідків спливу строків позовної давності, суд зазначає наступне.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Стаття 256 ЦК України визначає позовну давність як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).
Визначення моменту початку відліку позовної давності міститься у статті 261 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 261 ЦК України, за загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи-носія порушеного права (інтересу).
При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" та частини 2 статті 53 ГПК України передбачено право прокурора з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді в межах повноважень, визначених законом, звертатися до суду з позовною заявою, брати участь у розгляді справ за його позовом тощо.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі він набуває статусу позивача (частина 4,5 статті 53 ГПК України).
Згідно із частиною 1 статті 55 ГПК України органи та інші особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах, мають процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої вони діють.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.
На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини 1 статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення) чинники.
В даному випадку, враховуючи, що по даній справі прокурор виступає самостійним ініціатором позовного розгляду, та виступає в якості позивача, відлік строку позовної давності починає з моменту коли останній довідався про порушення відповідачами приватизаційного законодавства.
Таким чином, визнаючи початок перебігу позовної давності у цьому спорі, слід враховувати, коли про порушене право довідалась або могла довідатись саме держава в особі уповноваженого органу, у цьому спорі з часу, коли прокурор довідався або міг довідатись про те, що відповідачами без урахування норм матеріального права, здійснено відчуження власності територіальної громади.
Так, як вже було зазначено вище, на адресу Харківської місцевої прокуратури № 1 надійшов лист від 07 жовтня 2019 року № 04-10-21/17 (від 10 жовтня 2019 року № 2541-19) Харківської місцевої прокуратури № 2 з копіями вилучених приватизаційних справ з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради в рамках вище вказаного кримінального провадження, зокрема, щодо нежитлових приміщень 130-1-:-130-13,XIII в житловому будинку літ."А-5", загальною площею 179,5 кв.м.
І сама з даного моменту розпочинається розрахунок строку позовної давності, тобто з 08 жовтня 2019 року (як-то передбачає стаття 253 Цивільного кодексу України), а з позовом прокурор звернувся 22 листопада 2019 року, що в свою чергу свідчить про безпідставність доводів відповідачів щодо пропуску прокурором строку позовної давності.
Враховуючи, що строк позовної давності прокурором не пропущений, оскільки останній довідався про порушення відповідачами законодавства щодо проведення відчуження за процедурою приватизації нежитлових приміщень 130-1-:-130-13,XIII в житловому будинку літ."А-5", загальною площею 179,5 кв.м. лише 07 жовтня 2019 року, коли на адресу Харківської місцевої прокуратури № 2 надійшов лист № 04-10-21/17 (від 10 жовтня 2019 року № 2541-19) з копіями вилучених приватизаційних справ з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 42017221080000002, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною 3 статті 365-2 КК України, отже строк позовної давності розпочинає свій перебіг 08 листопада 2019 року, а з позовом прокурор звернувся 26 червня 2020 року, суд рахує, що заяви першого, другого, третього, відповідачів про застосування наслідків спливу строку позовної давності до позовних вимог не підлягає задоволенню.
Щодо посилань Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна районна аптека № 16" , на те що останній не є належним відповідачем за позовними вимогами по цій справі, та закриття провадження за цими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна районна аптека № 16", господарський суд враховує наступне.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо
1) спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства;
2) відсутній предмет спору;
3) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу;
4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом;
5) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана;
6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;
7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи та між сторонами не залишилося неврегульованих питань щодо предмету спору.
Втім, відповідач-3 не довів суду наявність обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи № 922/2039/20, зокрема не довів припинення існування в процесі розгляду справи предмету спору.
Більше того, вимога відповідача-3 про закриття провадження у справі, оскільки останній не є належним відповідачем не підлягає задоволенню, оскільки така підстава не передбачена нормами чинного ГПК України
Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено підстави для визнання незаконним та скасування пункту 13 рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 №412/16 «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» , визнання недійсним договору №5464-В-С від 15.03.2017 купівлі - продажу нежитлових приміщень першого поверху 130-1-:-130-13, XIII в житловому будинку літ. «А-5», загальною площею 179,5 кв. м., розташованих за адресою: м. Харків, вул. Космонавтів, 3, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ТОВ «Центральна районна аптека №16», посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за № 448, зобов'язання ТОВ «Центральна районна аптека №16» повернути територіальній громаді міста Харкова нежитлові приміщення першого поверху 130-1-:-130-13, XIII в житловому будинку літ. «А-5», загальною площею 179,5 кв. м. та вартістю 823 800 грн., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Космонавтів, 3, суд задовольняє позовні вимоги прокурора, з урахуванням наведеного.
Судові витрати зі сплати прокурором при поданні позову судового збору, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 216-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області,-
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати незаконним та скасувати рішення 9 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 26.10.2016 №412/16 «Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова» в частині, а саме, п. 13 додатку до рішення.
Визнати недійсним договір №5464-В-С від 15.03.2017 купівлі- продажу нежитлових приміщень першого поверху 130-1-:-130-13, XIII в житловому будинку літ. «А-5», загальною площею 179,5 кв.м., розташованих за адресою: м. Харків, вул. Космонавтів, 3, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та ТОВ «Центральна районна аптека №16», посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Гавриловою С.А. і зареєстрований в реєстрі за № 448.
Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Центральна районна аптека №16» (61145, м. Харків, вул. Новгородська ,2, код 32134362) повернути територіальній громаді міста Харкова нежитлові приміщення першого поверху 130-1-:-130-13, XIII в житловому будинку літ. «А-5», загальною площею 179,5 кв. м. та вартістю 823 800 грн., розташовані за адресою: м. Харків, вул. Космонавтів, 3.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна районна аптека №16» (61145, м. Харків, вул. Новгородська ,2, код 32134362) на користь прокуратури Харківської області за реквізитами: прокуратура Харківської області, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 0901010 - 5 520,33грн. судового збору.
Стягнути з Харківської міської ради (61003, м. Харків, майдан Конституції,7, код 04059243) на користь прокуратури Харківської області за реквізитами: прокуратура Харківської області, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 0901010 - 5 520,33грн. судового збору.
Стягнути з Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, пл.Конституції,16, код 14095412 ) на користь прокуратури Харківської області за реквізитами: прокуратура Харківської області, код 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету - 0901010 - 5 520,33грн. судового збору.
Прокурор: Харківська місцева прокуратура № 1 (61072, м. Харків, вул. Тобольська, 55-а) .
Відповідач: Харківська міська рада (61003, м. Харків, майдан Конституції,7, код 04059243).
Відповідач: Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (61003, м. Харків, пл.Конституції,16, код 14095412 ) .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Центральна районна аптека №16» (61145, м. Харків, вул. Новгородська ,2, код 32134362).
Повне рішення складено "02" листопада 2020 р.
Суддя О.О. Присяжнюк