"02" листопада 2020 р. Справа № 916/2289/20
Господарський суд Одеської області м. Одеса у складі:
судді Малярчук І.А.,
за участю секретаря судового засідання Мукієнко Д.С.,
розглянувши справу №916/2289/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРТЕК" (69037, м. Запоріжжя, вул. 12 Квітня, 3, к.36) до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватного сільськогосподарського підприємства "Фортуна" (Чернігівська область, Ічнянський район, с.Южне, вул. Т. Шевченка,37), про стягнення 155233,38грн. вартості нестачі вантажу,
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, заяв, клопотань, процесуальні дії суду:
Позивач позовні вимоги, з врахуванням додаткових пояснень щодо розрахунку розміру позовних вимог від 28.09.2020р. за вх.№25681/20, обґрунтовує тим, що 19.01.2019р. ним було відправлено вантаж (зерно кукурудзи), вагою двісті тисяч триста сорок кілограм, залізничною відправкою, що оформлено електронною накладною від 19.01.2020р. номер 44999753. Станція призначення вантажу: Миколаїв-Вантажний (експ.) Одеської залізниці, вантажоодержувач - ТОВ «ДССК» (ЄДРПОУ 31012697). Позивач вказує, що під час здійснення перевезення один вагон №95348520, в якому було виявлено недостачу вантажу, прибув на станцію призначення Миколаїв-Вантажний по досилочній накладній №44999753 від 19.01.2020р., оформленій залізницею самостійно, зі станції Гребінка Південної залізниці. Вагон, в якому виявлено недостачу вантажу прибув на станцію Миколаїв-Вантажний (експ.) 22.01.2020р., в той час як вантаж за накладною №43428300 прибув на станцію призначення 01.02.2020р. 02.02.2020р. станцією призначення оформлено комерційний акт №415207/12, якому передувало оформлення акту загальної форми від 01.02.2020р. №34. Комерційним актом від 02.02.2020р. засвідчено факт того, що вантаж, який прибув у вагоні №95348520 прибув з недостачею, а саме: «вантаж зерно кукурудзи, вага брутто 46900кг., тара перевірена 21250 кг., нетто 25650 кг., що на 41510 кг. менше документа...». У позові TOB «ЗЕРТЕК» зазначено, що ним було здійснено відправлення вантажу за залізничною накладною №44997856 на підставі договору №07205/ЦТЛ-2018 від 07.02.2018р. про надання послуг, предметом котрого є: «... здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях...». На претензію позивача №358/2020 від 26.06.2020р. РФ «Одеська залізниця» відповіла відмовою за вих. №Щ1-02/302 від 21.07.2020р. з мотивів того, що не вважає довідку вантажовласника належним підтвердженням вартості вантажу, недостача якого була зафіксована комерційним актом.
У додаткових поясненнях щодо суми розрахунку позовних вимог позивач пояснив, що суму вартості недостачі визначив наступним чином: 41,04 *3782,49 =155233,38 (з ПДВ), де: 41,04 - кількість недостачі (тон) яка взята для розрахунку та визначена з урахуванням норми природної втрати маси вантажу та граничного розходження у визначенні маси, а саме: від 41510кг - недостача згідно комерційного акту мінус 134,32кг. - 0,2% граничного розходження у визначенні маси та мінус 335,8кг - 0,5% природної втрати вантажу, від маси вантажу у вагоні, що в результаті становить 41040кг, або 41,04т.). При здійсненні розрахунків вартості недостачі вантажу ТОВ «ЗЕРТЕК» від обсягу (маси) недостачі вантажу було окремо віднято 0,2% граничного розходження визначення маси, а також здійснено незначне округлення маси недостачі вантажу. Зазначене вплинуло на загальний розмір позовних вимог в бік зменшення.
Крім того, позивач вказав, що вважає відсутньою необхідність доведення обставин оплати ним вартості відправленого вантажу за залізничною накладною №44997856, оскільки позивач у даній справі не є власником вантажу (кукурудзи), а виступав вантажовідправником, а права на подання позову йому були передані отримувачем вантажу.
Відповідач проти позову заперечує, подав відзив на позов від 28.09.2020р. за вх.№2553/20, де вказує, що на підставі ч.2 п.5 Правил приймання вантажів до перевезення (ст. 7, 9, 13, 22, 24, 37, 39 Статуту): «Маса вантажу визначається відправником». Згідно ч.2 ст.24 Статуту Залізниць України: «Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній». Тобто, відповідач вважає, що діючим законодавством не передбачений обов'язок залізниці перевіряти масу усіх вантажів, які вона приймає до перевезення. Відповідач зауважує, що відповідно до наданих спірних залізничних накладних завантаження проводилося засобами і силами відправника вантажу, ним же самостійно було визначено масу вантажу перед відправленням вагонів, без участі представника залізниці. На станції Миколаїв-Вантажний Одеської залізниці було проведено комісійне зважування вищезазначених вагонів, про що був складений відповідний Комерційний акт від 02.02.2020р. №415207/12, яким встановлено, що усі ЗПП відправника справні, в наявності, відповідають документу. При огляді вагону було встановлено: закладення мішковиною та травою всіх розвантажувальних люків, зліва за рухом поїзда деформація 2-го розвантажувального люка. При розкритті завантажувальних люків було виявлено, що залишок вантажу в вагоні займає третю частину вагона; течії вантажу немає. Актом про технічний стан вагона від 02.02.2020р. встановлена технічна несправність вагону, втрата вантажу можлива. Листом від 05.02.2020р. №86/М відповідачем направлено матеріал по комерційному акту у Заводський відділ поліції ГУ Національної поліції України в Миколаївській області. Позивач 26.06.2020р. за №358/2020 звернувся до відповідача із претензійною заявою щодо сплати суми у розмірі 155233,38грн. у зв'язку з недостачею вантажу. Листом від 21.07.2020р. відповідачем була надана відповідь, що в порушення ст.114, 115 Статуту залізниць до претензії надана довідка вартості вантажу, видана ПСП «Фортуна», який не є ані вантажовідправником, ні вантажоодержувачем. Документи посередників про кількість та ціну, за якими вони продали продукцію, не можуть визнаватися належними доказами вартості і ціни відвантаженої продукції, оскільки відповідно до статей 114 та 115 Статуту залізниця несе обмежену матеріальну відповідальність, виходячи з вартості вантажу, визначеної на підстав' документа вантажовідправника.
Відповідач відзначає, що на підставі п.6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу (ст.32 Статуту Залізниць України): «У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої». Будь-яких інших заходів для щодо забезпечення схоронності вантажів у вагонах даного виду перевезення зі сторони перевізника у діючих нормативно-правових актах не передбачено. На думку відповідача, усі перелічені обставини вказують на те, що виявлена нестача вантажу у вагоні №54217252 сталась з вини невстановлених осіб, а не з вини відповідача, внаслідок обставин, яким залізниця не могла запобігти, та усунення яких від неї не залежало. Виходячи з викладеного, відповідач вважає, що зі сторони залізниці, як перевізника, були виконані усі умови, встановлені договором, Правилами приймання вантажів до перевезення та Правилами перевезення вантажів навалом і насипом, а нестача вантажу сталась з вини невстановлених осіб, а отже, з боку перевізника відсутнє і протиправне діяння, і причинний зв'язок, пов'язаний із заподіяною шкодою позивачеві у вигляді нестачі вантажу, а також відсутня й провина відповідача, оскільки всі умови, встановлені діючими нормативно-правовими актами шодо перевезення такого вантажу, шрот, були виконані.
Крім того, відповідач вважає, що в порушення ст.ст.44, 115 Статуту залізниць України позивач надав довідку вартості вантажу, видану ПСП «Фортуна», який не є, ані вантажовідправником, ані вантажоодержувачем. Документи посередників про кількість та ціну, за якими вони продали продукцію, не можуть визнаватися належними доказами вартості і ціни відвантаженої продукції, оскільки відповідно до статей 114 та 115 Статуту залізниць несе обмежену матеріальну відповідальність, виходячи з вартості вантажу, визначеної на підставі документа вантажовідправника. Відповідач вказує, що за заявкою позивача 02.02.2020р. була проведена експертиза та складено акт експертизи від 03.02.2020р. №120-125 експертом Полежаєвим А.В. Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області. Зазначений акт експертизи, на думку відповідача, не містить підпису представника відповідача, що є порушенням вимог Статуту та Правил складання актів. Також відповідач відзначає, що на залізничних накладних №44999753, 44997856 міститься переуступочний напис, засвідчений підписами генерального директора і головного бухгалтера та скріплений печаткою вантажоодержувача - ТОВ «ДССК», який не містить дати його вчинення, а отже не підтверджує передачу вантажоодержувачем прав та повноважень на відповідне звернення вантажовідправнику (позивачу).
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ПСП "Фортуна" 26.10.2020р. за вх.№28426/20 подала до суду пояснення по суті спору. Відповідно до вказаних пояснень та заяви третьої особи від 28.09.2020р. за вх.№25621/20 товариство вважає, що як власник вантажу (виробник), на рівні з позивачем, має правомірні очікування щодо задоволення вимог позивача. Зазначене обумовлено тим, що діючі нормативні акти (Статут залізниць України, Правила заявлення та розгляду претензій) передбачають право пред'явлення претензій вантажоодержувачем або вантажовідправником.
ПСП "Фортуна" є власником вантажу (виробником), нестача якого була зафіксована комерційним актом від 02.02.2020р. №415207/12, складеним на станції призначення вантажу Миколаїв-Вантажний (експ.) Од. З метою забезпечення виконання експортного контракту №597014 від 10.12.2019р., укладеного між підприємством та COFCO RESOURCES S.A., ПСП "Фортуна" було укладено з TOB "Зертек" договір на надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення зернових залізничним транспортом №0511-3/2019 від 05.11.2019р. На підставі цього договору ТОВ "Зертек" надано послуги з організації перевезення вантажу і саме ТОВ "Зертек" у відносинах з AT "Укрзалізниця" виступив вантажовідправником, в тому числі відправником вантажу, оформленого залізничною накладною №44997856 від 18.01.2020р. Під час здійснення перевезення AT "Укрзалізниця", вантаж (кукурудза) ввіреного їй для перевезення у вагоні №95348520 зі станції Гребінка було направлено на станцію призначення (Миколаїв- Вантажний (експ.) Од.) за досилочною накладною № 44999753, календарний штемпель станції відправлення 19.01.2020р.. Саме у вагоні, який відправлено Залізницею за досилочною накладною №44999753, було виявлено недостачу вантажу в кількості 41510 кг. Складено комерційний акт від 02.02.2020р. №415207/12. Підприємство також вказує, що, оскільки претензії до AT "Укрзалізниця" пред'являються вантажовідправником або вантажоодержувачем, пред'явлення претензій вантажовласником або виробником законодавством не передбачається, то між ТОВ "Зертек" та третьою особою було укладено додаткову угоду №1/03 від 03.03.2020р. до договору №0511-3/2019 від 05.11.2019р., на підставі якої ТОВ "Зертек" має здійснити на користь ПСП "Фортуна" оплату вартості недостачі вантажу. Таким чином, на думку заявника, задоволення позовних вимог позивача (вантажовідправника, ТОВ "Зертек") дає можливість покрити збитки, нанесені третій особі, як власнику та виробнику втраченого вантажу. Для третьої особи вартість недостачі вантажу фактично являється її збитками, оскільки виявлено недостачу її вантажу, окрім зазначеного ПСП "Фортуна" ще й не отримала дохід, який би могла отримати за експортним контрактом. Саме тому задоволення позовних вимог вантажовідправника є вкрай важливим для третьої особи, адже отримані кошти будуть направленні Позивачем на покриття вартості недостачі вантажу саме ПСП "Фортуна" як виробника та власника.
Ухвалою суду від 01.09.2020р. відкрито провадження у справі №916/2289/20, постановлено розглядати справу №916/2289/20 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою суду від 05.10.2020р. задоволено заяву ПСП "Фортуна" від 28.09.2020р. за вх.№25621/20 про залучення до участі у справі третьої особи, залучено до участі у справі ПСП "Фортуна" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:
07.02.2018р. між ПАТ «Українська залізниця» (перевізник) та ТОВ «Зертек» (замовник) було укладено договір №07205/ЦТЛ-2018, про надання послуг, відповідно до умов якого його предметом є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги. Перевезення - послуга, в процесі надання якої перевізник зобов'язується доставити довірений замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов'язується оплатити послуги у передбаченому цим договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до цього договору, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457 зі змінами та доповненнями, Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, який затверджено наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009р. №317, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15.04.2009р. за №340/16356 (далі - Збірник тарифів), Правил перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 09.12.2002р. №873, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2009р. за №1030/7318, Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (далі -УМВС), Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (далі - КОТІФ) відповідно (п.п.1.1., 1.2. договору).
Відповідно до п.п.8.1., 8.2., 8.2.1. договору №07205/ЦТЛ-2018 від 07.02.2018р. сторони домовились про використання електронного документообігу. Для організації електронного документообігу . використовуються інформаційні системи, в тому числі: АС Клієнт УЗ, АС, Месилан, ПАК АЕДО (програмно-апаратний комплекс «Архів електронного документообігу залізничного транспорту» в комплексі з системою захисту інформації у відповідності до вимог законодавства України). Електронний документообіг між перевізником та замовником передбачає: оформлення наступних документів з накладанням електронного цифрового підпис) (далі-ЕЦП): замовлення на перевезення вантажів форми ГУ-12; накладна та супроводжувальні документи при перевезенні у внутрішньому сполученні; накладна УМВС при перевезенні порожніх власних вагонів між Україною, Російською Федерацією та Республікою Білорусь; податкова накладна; розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної.
Договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС «Месплан» або АС «Клієнт УЗ», або вчинення Замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 20.02.2018р. до 31.12.2018р. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги (п.12.1. договору №07205/ЦТЛ-2018 від 07.02.2018р.).
За накладною №44997856 ТОВ «Зертек» зі станції Ічня Південної залізниці відправив вантаж, зокрема у вагоні №95348520 (67160кг), одержувачем якого є ТОВ «ДССК», на станцію Миколаїв-вантажний. Вантаж завантажено вантажовідправником та ним же визначено масу вантажу.
На станції відправлення залізниця відчепила вагон №95348520 та доставила його окремо за досилочною накладною №44999753. У досильній накладній №44999753 залізниця визначила вагу вантажу у вагоні №95348520 - 67160кг.
Згідно комерційного акту №415207/12 від 02.02.2020р., складеного на станції Миколаїв-вантажний Одеської залізниці, на підставі акта загальної форми від 01.02.2020р. №34 станції Миколаїв-вантажний проведено комісійну перевірку та зважування вагону №95348520 з вантажем зерно кукурудзи на справних 150-тн вагах №40 (перевірені 03.01.2020р.), фактично виявлено: вага брутто 46900кг, тара перевірена 21250кг, нетто 25650кг, що на 41510кг менше документа. Усі ЗПП відправника справні, в наявності, відповідають документу. При огляді вагону було виявлено: закладення мішковиною та травою всіх розвантажувальних люків, зліва за рухом поїзду деформація 2-го розвантажувального люка. При розкритті завантажувальних люків було виявлено: залишок вантажу в вагоні займає третю частину вагону; течії вантажу немає; вагон прибув по досильній накладній №44999753 від 19.01.2020р. ст. Гребінка Південної залізниці; тарування вагону проводилось на справних 150-тн вагах №37 (перевірених 04.01.2020р.).
Із акту №8 про технічний стан вагона (контейнера) від 02.02.2020р. вбачається, що вагон №95348520, критий хоппер для перевезення зерна, збудований 01.03.1983р., капітальний ремонт - 29.11.2018р., є технічно несправним, причина технічної несправності - деформація 2-го люка зліва по ходу поїзда, втрата вантажу можлива.
У зв'язку із виявленням нестачі вантажу, що прямував за накладною №44997856 у вагоні №95348520, залізниця звернулась до Заводського відділу поліції ГУ НПУ в Миколаївській області із листом №86/М від 05.02.2020р. з вимогою провести розслідування за даним фактом.
На той факт, що ТОВ «Зертек» виступав перевізником вантажу з метою його подальшого експортування у вагоні №95348520, вказують подані до справи третьою особою договір №0511-3/2019 від 05.11.2019р. на надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення зернових залізничним транспортом, укладений між ТОВ «Зертек» та ПСП «Фортуна», додаткові угоди до нього №3 від 01.01.2020р., №1/03 від 03.03.2020р., контракт №597914 від 10.12.2019р., укладений між COFCO Resources S.A. та ПСП «Фортуна». Виробником товару, який перевозився у вагоні №95348520 є ПСП «Фортуна», в підтвердження чого подано Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду на 01.12.2019р., ТТН.
Регіональною ТПП Миколаївської області 03.02.2020р. складено акт експертизи №120-125, який підписано експертом та представником ТОВ «Зертек» - Моториним Р.А., згідно якого виявлено, що у вагоні №95348520 маса нетто 25650кг, що на 41510кг менше проти даних вантажовідправника, вказаних у накладній №44997856.
Позивач листами від 27.02.2020р. №323/2020, від 04.06.2020р. №350/2020 звернувся до ТОВ «ДССК» з проханням виконати переуступний напис на залізничних накладних №№44997856, 44999753 задля можливості пред'явлення претензії і позову з приводу нестачі вантажу.
Згідно переуступочного напису на накладних №№44999753, 44997856 ТОВ «ДССК» передало право на пред'явлення претензій та позовів за нею до ТОВ «Зертек».
26.06.2020р. позивач заявив претензію залізниці у зв'язку із недостачею у вагоні №95348520, що прибув за залізничною накладною №44999753 на суму 155233,38грн.
На претензію позивача відповідач листом №НЗ1-02/302 від 21.07.2020р. повідомив, що претензія не може бути прийнята до розгляду згідно зі ст.130 Статуту у зв'язку з непред'явленням оригіналу рахунка відправника, а саме ТОВ «Зертек», що засвідчує кількість, вартість відправленого вантажу з вказаним у ньому номером залізничної накладної, по якій відправлено вантаж. До претензії додана довідка вартості вантажу, видана ПСП «Фортуна», яке не є ні вантажовідправником, ні вантажоодержувачем. Документи посередників про кількість та ціну, за якими вони продали продукцію, не можуть визнаватися належними доказами вартості і цін відвантаженої продукції, оскільки відповідно до статей 114 та 115 Статут залізниця несе обмежену матеріальну відповідальність, виходячи з вартості вантажу, визначеної на підставі документа вантажовідправника.
Відповідно до довідки ТОВ «Зертек» №363/2020 від 03.08.2020р.: кількість вантажу (кукурудзи) у вагоні №95348520, відправлення котрого було оформлено залізничною накладною №44997859 від 18.01.2019р., який прибув на станцію призначення Миколаїв-Вантажний по досилочній накладній №44999753 від 19.01.2020р., становить 67160кг.; вартість вантажу (кукурудзи) у вагоні № 95348520, відправлення котрого було оформлено залізничною накладною №44997859 від 18.01.2019р., який прибув на станцію призначення Миколаїв-Вантажний по досилочній накладній №44999753 від 19.01.2020р., становить 254032,10грн.; вартість вантажу в обсязі 41040 кг (з урахуванням норм природної втрати маси вантажу та граничного розходження у визначенні маси), недостача котрого оформлена комерційним актом становить 155233,38грн.
Згідно довідок ПСП «Фортуна» №33 від 05.06.2020р., №193 від 21.09.2020р. вартість кукурудзи, реалізованої згідно договору №597914 від 12.12.2019р. в кількості 67,16т, завантаженої в вагон №95348520, оформленої по залізничній накладній №44997856 від 18.01.2020р. становить 10544,12дол. США (курс НБУ на 18.01.2020р. - 24,0923), що еквівалентно 254032,10грн.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представників сторін, їх мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення чи відмови у позові, проаналізувавши нижченаведені норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно п.п.1, 2, 3 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Частиною 2 ст.306 ГК України визначено, що суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.
Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством (ч.ч.2, 3 ст. 308 ГК України).
Згідно ч.3 ст.310 ГК України відповідальність перевізника за збереження вантажу припиняється з моменту його видачі одержувачу в пункті призначення. Якщо одержувач не затребував вантаж, що прибув, в установлений строк або відмовився його прийняти, перевізник має право залишити вантаж у себе на зберігання за рахунок і на ризик вантажовідправника, письмово повідомивши його про це.
Статтею 918 ЦК України передбачено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць (ст.129 Статуту Залізниць України).
Статтею 924 Цивільного кодексу України визначено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Частиною 3 ст.32 Статуту Залізниць України визначено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.
Згідно ст.110 Статуту Залізниць України перевізник несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення і до видачі його вантажоодержувачу, якщо не доведе, що недостача виникла по незалежним від перевізника причинам.
Відповідно до ст.113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, недостачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що недостача виникла з незалежних від неї причин.
Залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Додаткова підготовка вагонів та контейнерів під завантаження вантажів, що потребують особливих умов перевезення і зберігання, може здійснюватися залізницею на підставі договору за рахунок відправника. Під наливання повинні подаватися цистерни та бункерні напіввагони, що відповідають роду наливного вантажу. Підготовка під наливання спеціальних цистерн та бункерних напіввагонів усіх форм власності здійснюється відправником. Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці; контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів - відправником (ст.31 Статуту залізниць України).
Залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли: вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення; недостача, псування або пошкодження сталися внаслідок дії природних причин, пов'язаних з перевезенням вантажу на відкритому рухомому складі; вантаж перевозився у супроводі провідника відправника чи одержувача; недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси; зіпсований швидкопсувний вантаж, виявлений у вагоні, прибув без порушення встановленого режиму перевезень (охолодження, опалення, вентиляція), і термін перебування вантажу в дорозі не перевищив граничного терміну перевезень, встановленого Правилами; втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок: таких недоліків тари, упаковки, які неможливо було виявити під час приймання вантажу до перевезення; завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція); здачі вантажу до перевезення без зазначення в накладній особливих його властивостей, що потребують особливих умов або запобіжних засобів для забезпечення його збереження під час перевезення; стихійного лиха та інших обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало (ст.111 Статуту залізниць України).
Статтею 125 Статуту залізниць України передбачено, що після прибуття на станцію призначення вантажу всю відповідальність перед залізницею щодо цього перевезення несе одержувач. Якщо вантаж адресовано одержувачу, якого не виявилося на станції призначення, відповідальність перед залізницею несе відправник.
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Стаття 52 Статуту залізниць України передбачає, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу у разі: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами. У зазначених вище випадках тарні і штучні вантажі видаються залізницею з перевіркою кількості і стану вантажу тільки у пошкоджених місцях. У разі виявлення пошкодження тари або інших обставин, що можуть привести до зміни стану вантажу, залізниця зобов'язана перевірити вантаж у пошкоджених місцях за фактурами і рахунками з розкриттям пошкоджених місць. У решті випадків вантажі, завантажені відправником, і ті, що прибули у справних вагонах, контейнерах із непошкодженими пломбами відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухомому складі або у критих та інших вагонах без пломб, якщо такі перевезення передбачені Правилами, видаються без перевірки їх кількості і стану. Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.
Згідно ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Положення ст.130 Статуту залізниць України передбачають, що пред'явленню залізниці позову, який випливає із цього Статуту, може передувати пред'явлення до неї претензії. Право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають: у разі втрати вантажу: Відправник - за умови пред'явлення вантажної квитанції і документів, що підтверджують кількість і вартість відправленого вантажу; одержувач - за умови пред'явлення вантажної квитанції з відміткою станції призначення про неприбуття вантажу і документів, що підтверджують кількість і вартість відправленого вантажу. У разі неможливості пред'явлення вантажної квитанції подається довідка станції відправлення про прийняття вантажу до перевезення з відміткою станції призначення про неприбуття вантажу; у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу: одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову; у разі прострочення доставки вантажу - одержувач за умови пред'явлення накладної; у разі втрати багажу чи вантажобагажу - пред'явник багажної чи вантажобагажної квитанції, а у разі недостачі, псування, пошкодження або прострочення доставки багажу, вантажобагажу - пред'явник акта, виданого залізницею про недостачу, прострочення доставки, псування, пошкодження багажу чи вантажобагажу. Накладна, вантажна, багажна і вантажобагажна квитанції та комерційний акт подаються лише в оригіналі.
Згідно ст.133 Статуту передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені. Передача права на пред'явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно із законодавством. До претензії або позову додаються документи, які підтверджують вимоги заявника. До претензії або позову щодо втрати, нестачі, псування або пошкодження крім документів, які обґрунтовують їх пред'явлення (подання), додається документ, який засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Пунктом 12 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р. визначено, що відповідно до статті 52 Статуту на станції призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу в разі: прибуття вантажу в пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами (ЗПП) відправника або пломбами (ЗПП) попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження на відкритому рухомому складі або в критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачено Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму транспортування в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею. Перевірка вантажу не провадиться в разі вивантаження його залізницею за договором згідно зі статтею 30 Статуту. У зазначених випадках тарні й штучні вантажі видаються з перевіркою кількості й стану вантажу тільки в пошкоджених місцях. У разі виявлення пошкодження тари або інших обставин, що можуть призвести до зміни стану вантажу, залізниця зобов'язана перевірити вантаж у пошкоджених місцях за фактурами й рахунками з розкриттям пошкоджених місць. У разі відсутності пошкодження вантажу комерційний акт про пошкодження тари (упакування) не складається. У решті випадків вантажі, завантажені відправником, і ті, що прибули в справних вагонах, контейнерах із непошкодженими пломбами (ЗПП) відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухомому складі або в критих та інших вагонах без пломб, якщо такі перевезення передбачені Правилами, видаються без перевірки їх кількості й стану. При наявності на станції призначення або в одержувача вагонних ваг залізниця може здійснювати перевірку маси вантажів, що перевозяться навалом і насипом і прибули без ознак утрати, відповідно до договору між залізницею і одержувачем.
Відповідно до п.3.1. Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею„ (із змінами та доповненнями), відповідно до статей 909 ЦК України та 307 ГК України, статті 110 Статуту за договором перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його одержувачу і несе відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його для перевезення і до моменту видачі одержувачу, поки не доведе, що втрата, недостача, псування або пошкодження вантажу сталося внаслідок обставин, яким залізниця не могла запобігти та усунення яких від неї не залежало. У статті 111 Статуту наведено перелік обставин, наявність яких звільняє залізницю від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу. Відповідно до статті 110 Статуту залізниця може бути звільнена від відповідальності, якщо вона доведе й інші обставини, що свідчать про відсутність її вини.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч.1, 2 ст.76 ГПК України).
Позивачем на адресу ТОВ «ДССК» зі станції Ічня Південної залізниці за накладною №44997856 було відправлено вантаж, зокрема у вагоні №95348520. Вантаж завантажено силами відправника, ним же визначено масу вантажу у вказаному вагоні, а саме в розмірі 67160кг. Однак, вагон №95348520 на станції відправлення був відчеплений залізницею та доставлений за окремою досилочною накладною №44999753, в якій визначила масу вантажу у розмірі 67160кг.
Як свідчить комерційний акт №415207/12 від 02.02.2020р., складений на станції Миколаїв-вантажний Одеської залізниці, на підставі акта загальної форми від 01.02.2020р. №34 станції Миколаїв-вантажний проведено комісійну перевірку та зважування вагону №95348520 з вантажем зерно кукурудзи на справних 150-тн вагах №40 (перевірені 03.01.2020р.), фактично виявлено: вага брутто 46900кг, тара перевірена 21250кг, нетто 25650кг, що на 41510кг менше документа. Усі ЗПП відправника справні, в наявності, відповідають документу. При огляді вагону було виявлено: закладення мішковиною та травою всіх розвантажувальних люків, зліва за рухом поїзду деформація 2-го розвантажувального люка. При розкритті завантажувальних люків було виявлено: залишок вантажу в вагоні займає третю частину вагону; течії вантажу немає.
Одночасно, із акту №8 про технічний стан вагона (контейнера) від 02.02.2020р. вбачається, що вагон №95348520, критий хоппер для перевезення зерна, збудований 01.03.1983р., капітальний ремонт - 29.11.2018р., є технічно несправним, причина технічної несправності - деформація 2-го люка зліва по ходу поїзда, втрата вантажу можлива.
Таким чином, як у акті №8 про технічний стан вагона (контейнера) від 02.02.2020р., №415207/12 від 02.02.2020р. залізниця підтвердила факт несправності вагону №95348520, яка полягала у деформації 2-го розвантажувального люка, закладення мішковиною та травою всіх розвантажувальних люків - дані обставини встановлені візуальним оглядом вагону. Отже, якби на момент прийняття вагону до перевезення такі несправності мали б місце, залізниця повинна була їх виявити та не приймати такий вагон до перевезення. Оскільки залізниця вказаний вагон до перевезення прийняла, то саме на неї покладено обов'язок по збереженню вантажу у ньому.
Між тим, в акті №8 про технічний стан вагона (контейнера) від 02.02.2020р., залізниця вказала, що течії вантажу не має, отже щілини в розвантажувальних люках були закладені мішковиною та травою в процесі перевезення вантажу.
Поряд із цим комерційним актом №415207/12 від 02.02.2020р. встановлено нестачу вантажу у вагоні №95348520.
Суд погоджується із твердженням залізниці про те, що підставі ч.2 п.5 Правил приймання вантажів до перевезення, ч.2 ст.24 Статуту маса вантажу визначається відправником та до обов'язку залізниці не поставлено масу усіх вантажів, які вона приймає до перевезення. Такі обставини у спірних правовідносинах мали місце, однак, відповідачем не доведено суду неправильність визначення позивачем маси вантажу у вагоні №95348520 перед його прийняттям залізницею до перевезення.
Так, відповідач стверджує, що виявлена нестача вантажу у вагоні №54217252 сталась з вини невстановлених осіб, а не з вини відповідача, внаслідок обставин, яким залізниця не могла запобігти, та усунення яких від неї не залежало, але доказів такого до матеріалів справи не подав.
Самий лише факт звернення залізницею до Заводського відділу поліції ГУ НПУ в Миколаївській області із листом №86/М від 05.02.2020р. з вимогою провести розслідування за фактом виявлення нестачі вантажу, що прямував за накладною №44997856 у вагоні №95348520, не свідчить про відсутність вини залізниці у незбереженні вантажу.
Регіональною ТПП Миколаївської області 03.02.2020р. складено акт експертизи №120-125, який підписано експертом та представником ТОВ «Зертек» - Моториним Р.А., згідно якого виявлено, що у вагоні №95348520 маса нетто 25650кг, що на 41510кг менше проти даних вантажовідправника, вказаних у накладній №44997856.
З огляду на те, що висновок РТПП Миколаївської області №120-125 від 03.02.2020р. складений без участі залізниці, не подані докази запрошення залізниці до проведення експертом огляду, він не може бути прийнятий судом в якості доказу обставин, на які послався позивач.
Не погоджується суд із твердженням відповідача стосовно того, що відсутність дати переуступочного напису на накладних №№44999753, 44997856 свідчить про непідтвердження факту передачі вантажоодержувачем прав та повноважень на відповідне звернення вантажовідправнику (позивачу), оскільки положення ст.133 Статуту залізниць України не вимагають такого обов'язкового реквізиту переустопочного напису, як дата його вчинення.
Вищевказані обставини свідчать про наявність доступу до вантажу під час його перевезення через технічну несправність (пошкодження) вагону, а отже, відповідальність за нестачу повинен нести перевізник (залізниця).
Таким чином, вище проаналізовані докази у сукупності вказують на несправність вагону №95348520 у технічному відношенні, що не дозволяє схоронне транспортування вантажу - зерна, із чого суд вбачає підстави для покладення відповідальності за нестачу вантажу у вагоні №95348520 у кількості 41510кг на перевізника, за умови ще й того, що перевізник не надав суду жодних доказів того, що під час перебування у нього вантажу позивача вжив достатніх та необхідних заходів для його збереження, хоча доведення такого є обов'язком перевізника - ПАТ „Українська залізниця" в особі Регіональної філії „Одеська залізниця".
Відповідно до ст.115 Статуту залізниць України, вартість вантажу визначається на підставі документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
Згідно ч.2 ст.114 Статуту залізниць України, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Відповідно до п.7 Правил заявлення та розгляду претензій, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002р. №334, розрахунок суми претензії про недостачу вантажу складається з урахуванням норми природної втрати маси вантажу при перевезенні, якщо вона встановлена для даного вантажу, та граничного розходження у визначенні маси.
Вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. Норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) для вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, становить: 0,5% маси, зазначеної в перевізних документах для інших вантажів (п.27 Правил видачі вантажів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. № 644).
Так, як судом встановлено вище, ТОВ «Зертек» - відправник вантажу виступав перевізником вантажу з метою його подальшого експортування, виробником та власником вантажу було ПСП «Фортуна», тому його відомості стосовно вартості вантажу є вирішальними. Згідно довідок ПСП «Фортуна» №33 від 05.06.2020р., №193 від 21.09.2020р. вартість кукурудзи, реалізованої згідно договору №597914 від 12.12.2019р. в кількості 67,16т, завантаженої в вагон №95348520, оформленої по залізничній накладній №44997856 від 18.01.2020р. становить 10544,12дол. США (курс НБУ на 18.01.2020р. - 24,0923), що еквівалентно 254032,10грн.
Наразі, оскільки положення ст.115 Статуту залізниць України вказують на те, що вартість вантажу має визначатися на підставі документа відправника, то суд при перевірці розрахунку вартості нестачі у вагоні №95348520 враховує довідку ТОВ «Зертек» №363/2020 від 03.08.2020р., відповідно до якої вартість вантажу у кількості 67160кг. становить 254032,10грн.
За розрахунком позивача, наведеним у позові, вартість нестачі вантажу в обсязі 41040 кг (з урахуванням норм природної втрати маси вантажу та граничного розходження у визначенні маси) становить 155233,38грн.
Перевіривши наведений позивачем розрахунок вартості нестачі вантажу у вагоні №95348520, суд встановив, що він є невірним, оскільки: 41510кг - 335,08кг (норма природної втрати та граничного розходження) = 41174,20кг.; вартість 1 кг вантажу - 3,78грн. = 254032,10/67160кг; вартість нестачі - 155638,47грн. = 41174,20кг*3,78грн.
Однак, так як позивачем заявлено до стягнення з відповідача меншу суму вартості нестачі - 155233,38грн., а суд не може виходити за межі заявленого позивачем розміру позовних вимог, то позовна вимога позивача про стягнення з АТ „Українська залізниця" в особі Регіональної філії „Одеська залізниця" вартості нестачі вантажу підлягає задоволенню в повній мірі, саме в сумі 155233,38грн.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 4 ст.315 ГК України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ч.1 ст.256 ЦК України).
Згідно ч.ч.2, 3, 4, 5 ст.267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Заява позивача від 05.08.2020р. за вх.№20770/20 про поновлення пропущеного строку позовної давності на звернення до суду із даним позовом судом не розглядається, оскільки відповідач не заявляв до суду клопотання про застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності.
Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За розгляд даного позову судом позивач поніс витрати на оплату судового збору в сумі 2328,50грн.
За положеннями ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Понесені позивачем витрати на оплату судового збору в сумі 2328,50грн. підлягають відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача внаслідок повного задоволення судом позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 123, 124, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити повністю позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРТЕК" (69037, м. Запоріжжя, вул. 12 Квітня, 3, к.36) до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Приватного сільськогосподарського підприємства "Фортуна" (Чернігівська область, Ічнянський район, с.Южне, вул. Т. Шевченка,37) про стягнення 155233,38грн. вартості нестачі вантажу.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул.Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 40081200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРТЕК" (69037, м. Запоріжжя, вул. 12 Квітня, 3, к.36, код ЄДРПОУ 3995211) 155233 (сто п'ятдесят п'ять тисяч двісті тридцять три) грн. 38коп. вартості нестачі вантажу, 2328 (дві тисячі триста двадцять вісім) грн. 50коп. судового збору.
У відповідності до ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Згідно ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 02 листопада 2020 р.
Суддя І.А. Малярчук