"21" жовтня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/624/20
Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.,
за участю секретаря судового засідання Потребенко О.М.
розглянувши справу № 916/624/20 в порядку загального позовного провадження
за позовом: фізичної особи-підприємця Мончинської Ірини Віталіївни /ІПН НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 /
до відповідача: комунального підприємства "Готельно-житловий комплекс" /ЄДРПОУ 23215909, адреса - 65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Будівельників, буд. 7/
про стягнення заборгованості в розмірі 508921,33 грн.
за участю представників:
від позивача: не з'явився, повідомлений належним чином, до суду надано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача /вх. № 28019/20 від 21.10.2020 року/;
від відповідача: не з'явився, повідомлений належним чином, до суду надано клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи /вх. № 28025/20 від 21.10.2020 року/.
06.03.2020 року фізична особа-підприємець Мончинська І.В. звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. № 649/20/ до комунального підприємства "Готельно-житловий комплекс" про стягнення заборгованості за договорами безвідсоткової позики в розмірі 508 921,33 грн., з яких:
- 291 183,09 грн. - основний борг, в тому числі: 84 308,09 грн. - заборгованість за договором безвідсоткової позики від 01.07.2016 року; 121 875,00 грн. - заборгованість за договором безвідсоткової позики від 19.01.2017 року; 85 000,00 грн. - заборгованість за договором безвідсоткової позики від 19.04.2017 року;
- 16 837,33 грн. - 3% річних,
- 146 712,34 грн. - 100% річних,
- 54 188,57 грн. - інфляційні втрати
та стягнення судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами було укладено договори безвідсоткової позики від 19.04.2017 року, від 01.07.2016 року та від 19.01.2017 року, за умовами яких позивач перерахувала на поточний рахунок відповідача кошти, які відповідач мав повернути у строко до 29.04.22017 року. Однак відповідач свої зобов'язання з повернення коштів в повному обсязі не виконав, у зв'язку чим позивач на підставі ст.ст. 526, 610, 612, 625, 1046-1047, 1049-1050 ЦК України змушений звернутися до суду із відповідним позовом.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.03.2020 року позовну заяву фізичної особи-підприємця Мончинської Ірини Віталіївни залишено без руху. 23.03.2020 року вх. № 7493/20 Господарським судом одержано заяву про усунення недоліків позовної заяви у порядку ст. 42 ГПК України на виконання вимог ухвали суду від 11.03.2020 року.
25.03.2020 року ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/624/20; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 22.04.2020р.
Слід зазначити, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" та розпорядженням Одеського міського голови від 15.03.2020 року № 218 "Про тимчасове зупинення роботи об'єктів загального користування, розташованих у м. Одесі, з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19", запроваджено карантин з протидії поширюванню коронавіруса COVID-19 у період з 12 березня по 03 квітня 2020 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2020 № 225, запроваджено карантин з протидії поширюванню коронавіруса COVID-19 по 24 квітня 2020 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 № 291, запроваджено карантин з протидії поширюванню коронавіруса COVID-19 по 11 травня 2020 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 з 11.03.2020 року по 22.05.2020 року на всій території України встановлено карантин з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" зі змінами внесеними постановою КМУ від 17.06.2020 року № 500 дію карантину продовжено з 22.06.2020 року до 31 липня 2020 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020р. №641 установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 31 серпня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061) та від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626).
Рішенням зборів суддів Господарського суду Одеської області від 16.03.2020 року, затвердженого протоколом № 916-3/2020 у період дії вказаного карантину рекомендовано перенести судові засідання за межі призначеного строку.
Відповідно до п. 4 Розділу Х Прикінцевих положень ГПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) /редакція від 23.05.2020р., чинна на момент відкладення судових засідань/.
У зв'язку із викладеним, судом неодноразово відкладались судові засідання, про що сторони по справі сповіщались ухвалами та додатковою публікацією про виклик до суду на офіційному сайті Господарського суду Одеської області.
17.04.2020 року на адресу суду надійшов відзив /вх. № 9726/20/, в якому відповідач визнає суму заборгованості за договорами позики у розмірі 508 921,33 грн., однак заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки 27.11.2019 року Комінтернівською міською прокуратурою внесені відомості до ЄРДР та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019161330000041 за фактом привласнення чужого майна шляхом зловживання службовим становищем за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України. Відповідач зазначає, що на підприємстві КП "Готельно-житловий комплекс" відсутні оригінали та копії договорів позики. У відзиві відповідач посилається на положення ст. 78-1 ГК України.
22.04.2020 року на адресу суду надійшло клопотання відповідача /вх. № 9923/20/ про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву та надано відзив відповідача /вх. № 9926/20 від 22.04.2020 року/, в якому відповідачем викладено ті ж обставини, що і у відзиві від 17.04.2020 року.
20.05.2020 року до суду надійшла відповідь на відзив /вх. № 11654/20/, в якому позивач зазначає, що відкрите кримінальне провадження жодним чином не стосується спірних договорів позики. Позивач вважає безпідставним посилання відповідача у відзиві на положення ст. 78-1 ГК України.
24.06.2020 року до суду надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі /вх. № 16425/20/, в якому відповідач просить на підставі ч. 5 ст. 227 ГПК України зупинити провадження у справі до набрання законної сили рішенням у кримінальній справі.
03.08.2020 року до суду надійшло клопотання відповідача /вх. № 20401/20/ про розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи.
У судовому засіданні 09.09.2020 року судом оголошено протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі /вх. № 16425/20 від 24.06.2020 року/.
Ухвалою суду від 09.09.2020 року призначено справу № 916/624/20 до судового розгляду по суті; судове засідання по суті призначено на 23.09.2020 р.
У судовому засіданні по суті 23.09.2020 року судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання по суті на 21.10.2020 року на 09:15.
До судового засідання позивач не з'явився, повідомлений належним чином, до суду надано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача /вх. № 28019/20 від 21.10.2020 року/.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, матеріали справи містять клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи. У ході розгляду справи представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.
Як встановлено у судовому засіданні при безпосередньому дослідженні доказів, 01.07.2016 року між ФОП Мончинська І.В. та КП «Готельно-житловий комплекс» в особі директора Яценко В.П., який діє на підставі Статуту, укладено договір безвідсоткової позики.
Відповідно до п. 1 Договору безвідсоткової позики від 01 липня 2016р., позикодавець, у порядку та строки, визначені у цьому Договорі, перераховує на розрахунковий рахунок КПТМ «Южтеплокомуненерго» кошти в погашення заборгованості КП «ГЖК» (надалі - сума позики), а позичальник, у порядку та строки, визначені у цьому договорі, зобов'язується повернути позикодавцю вищевказані кошти позики.
Згідно п. 2 цього Договору, позикодавець зобов'язаний перерахувати кошти позики протягом 3 (трьох) місяців з моменту укладання цього Договору.
Пунктом 5 договору визначено строк надання позики - з моменту набрання чинності цього договору і становить рік.
Пунктом 6 сторони узгодили, що проценти та/або будь-яка інша винагорода за користування позикою не нараховуються та не сплачуються.
Пунктом 7 сторони дійшли згоди про те, що після закінчення строку, встановленого в п. 5 цього договору позичальник зобов'язується протягом 120 банківських днів повернути позикодавцю всю суму позики.
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем перераховано на поточний рахунок КП ТМ «Южтеплокомуненерго» кошти у розмірі 259 087,52 грн., на підтвердження чого судом досліджено:
- платіжне доручення № 1 від 01.07.2016 року на суму 120 000,00 грн.;
- платіжне доручення № 4 від 09.08.2016 року на суму 51 587,52 грн.;
- платіжне доручення № 5 від 09.08.2016 року на суму 87 500,00 грн.;
Таким чином, позивачем у повному обсязі виконано свої зобов'язання за договором щодо перерахування на розрахунковий рахунок КПТМ «Южтеплокомуненерго» коштів в погашення заборгованості КП «ГЖК» у строк протягом 3 (трьох) місяців з моменту укладання Договору.
Судом встановлено, що відповідачем КП «ГЖК» частково здійснено оплату за договором безвідсоткової позики від 01.07.2016 року, а саме у розмірі 174 829,43 грн., на підтвердження чого судом досліджено:
- платіжне доручення № 528 від 21.07.2017 року на суму 15 000,00 грн.;
- платіжне доручення № 773 від 30.11.2018 року на суму 30 000,00 грн.
- платіжне доручення № 808 від 26.02.2019 року на суму 10 200,00 грн.
- платіжне доручення № 706 від 29.03.2019 року на суму 25 550,00 грн.
- платіжне доручення № 834 від 26.04.2019 року на суму 22 000,00 грн.
- платіжне доручення № 840 від 10.05.2019 року на суму 46 529,43 грн.
- платіжне доручення № 916 від 28.08.2019 року на суму 25 500,00 грн.
Таким чином, судом встановлено, що за договором безвідсоткової позики від 01.07.2016 року у відповідача наявна заборгованість у розмірі 84 308,09грн. Вказана обставина не заперечується відповідачем у відзиві.
19.01.2017 року між ФОП Мончинська І.В. та КП «Готельно-житловий комплекс» в особі директора Яценко В.П., який діє на підставі Статуту, укладено договір безвідсоткової позики.
Відповідно до п. 1 Договору безвідсоткової позики від 19 січня 2017р., позикодавець, у порядку та строки, визначені у цьому Договорі, передає у власність позичальника грошові кошти (надалі - Сума позики), а позичальник, у порядку та строки, визначені у цьому Договорі, зобов'язується повернути позикодавцю одержану від нього суму позики.
Згідно п. 2 цього Договору, позикодавець зобов'язаний перерахувати кошти позики протягом 6 (шести) місяців з моменту укладання цього Договору.
Пунктом 5 договору визначено строк надання позики - з моменту набрання чинності цього договору і становить рік.
Пунктом 6 сторони узгодили, що проценти та/або будь-яка інша винагорода за користування позикою не нараховуються та не сплачуються.
Пунктом 7 сторони дійшли згоди про те, що після закінчення строку, встановленого в п. 5 цього договору позичальник зобов'язується протягом 120 банківських днів повернути позикодавцю всю суму позики.
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем надано відповідачу грошові кошти через касу підприємства у розмірі 121 875 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів, а саме:
- № 1 369 від 23.02.2017 року на суму 11 000,00 грн.;
- № 1 376 від 28.02.2017 року на суму 10 000,00 грн.;
- № 1 474 від 19.04.2017 року на суму 50 000,00 грн.;
- № 1 476 від 20.04.2017 року на суму 28 875,00 грн.;
- № 1 485 від 28.04.2017 року на суму 22 000,00 грн..
Зазначена обставина також не заперечується, а навпаки, визнається відповідачем по справі у відзиві на позов.
При цьому матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем за договором безвідсоткової позики від 19.01.2017р.
19.04.2017 року між ФОП Мончинська І.В. та КП «Готельно-житловий комплекс» в особі директора Яценко В.П., який діє на підставі Статуту, укладено договір безвідсоткової позики.
Відповідно до п. 1 Договору безвідсоткової позики від 19.04.2017р., позикодавець, у порядку та строки, визначені у цьому Договорі, передає у власність позичальника грошові кошти у сумі 85 000 гривень (надалі -Сума позики), а позичальник, у порядку та строки, визначені у цьому Договорі, зобов'язується повернути позикодавцю одержану від нього муму позики.
Згідно п. 2 цього Договору позикодавець зобов'язаний перерахувати кошти позики протягом 6 (шості) місяців з моменту укладання цього Договору.
Пунктом 5 договору визначено строк надання позики - з дати її надання позикодавцем та до 19 квітня 2018 року.
Пунктом 6 сторони узгодили, що проценти та/або будь-яка інша винагорода за користування позикою не нараховуються та не сплачуються.
Пунктом 7 сторони дійшли згоди про те, що після закінчення строку, встановленого в п. 5 цього договору позичальник зобов'язується протягом 10 днів повернути позикодавцю всю суму позики. У випадку неповернення всієї суми позики у визначений строк, позичальник сплачує суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також позичальник сплачує позикодавцеві 100 відсотків річних від простроченої суми.
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем перераховано на поточний рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 85 000,00 грн., на підтвердження чого судом досліджено:
- платіжне доручення № 13 від 19.04.2017 року на суму 40 000,00 грн.;
- платіжне доручення № 18 від 31.08.2017 року на суму 45 000,00 грн.
Таким чином, позивачем у повному обсязі виконано свої зобов'язання за договором щодо перерахування коштів КП «ГЖК» у строк протягом 6 місяців з моменту укладання Договору.
Наявність заборгованості за вказаним договоромо також не заперечується відповідачем по справі. Матеріали справи не містять доказів оплати відповідачем за договором безвідсоткової позики від 19.04.2017р.
Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду з відповідним позовом про стягнення.
Суд зазначає, що спірні правовідносини регламентуються положеннями ст. ст. 11, 16, 509, 526, 530, 536, 611, 612, 625, 1046 ЦК України та ст.ст. 20, 173, 193, 216, 218 ГК України.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).
За положенням частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з вимогами частин 1, 8 статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.
Судом встановлено, що спірні договори безвідсоткової позики від 01.07.2016 року та від 19.01.2017 року не містять істотних умов договору, а саме предмету даних договорів, так як із досліджених договорів не вбачається, що сторони визначили конкретний розмір позики.
При прийнятті рішення суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 01.06.2020 року у справі № 906/355/19, а саме якщо буде доведено, що спірний договір його сторонами виконується, це виключає кваліфікацію договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини 8 статті 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11.10.2018 у справі №922/189/18, від 06.11.2018 у справі № 926/3397/17, від 09.04.2019 у справі №910/3359/18, від 29.10.2019 у справі №904/3713/18, від 19.02.2020 у справі №915/411/19.
Як встановлено судом вище сторонами спірні договори виконані позивачем у повному обсязі, проте відповідач не у повному осбязі здійснював повернення коштів за договорами, зокрема відповідачем КП «ГЖК» частково здійснено оплату за договором безвідсоткової позики від 01.07.2016 року, а саме у розмірі 174 829,43 грн. Вказані обставини свідчать про виконання спірних договорів сторонами.
Отже, не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону та залежно від встановлених обставин вирішити питання щодо наслідків його часткового чи повного виконання сторонами.
Зазначена правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 та Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №456/2946/17.
Положеннями ст. 526 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 ГК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд погоджується із наданим позивачем розрахунком інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором безвідсоткової позики від 01.07.2016 року, відповідно до якого інфляційні втрати становлять 31 854,19 грн., 3 % річних - 11 538,3 грн.
Суд погоджується із наданим позивачем розрахунком інфляційних втрат та 100 % річних, нарахованих внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором безвідсоткової позики від 19.04.2017 року, відповідно до якого інфляційні втрати становлять 8 075,00 грн., 100 % річних - 146 712,34 грн.
Суд погоджується із наданим позивачем розрахунком інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором безвідсоткової позики від 19.01.2017 року, відповідно до якого інфляційні втрати становлять 14 259,38 грн., 3 % річних - 5 299,03 грн.
У ході розгляду справи судом не виявлено норм права, на які посилався позивач, що не підлягають застосуванню до даних правовідносин.
За правилами ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд критично оцінює доводи відповідача в частині заперечення проти стягнення заборгованості з посиланням на внесення 27.11.2019 року Комінтернівською місцевою прокуратурою відомостей до ЄРДР та початок досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42019161330000041 за фактом привласнення чужого майна шляхом зловживання службовим становищем за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України. Оскільки досудове розслідування стосовно посадових осіб комунального підприємства не спростовує факт укладання договорів, отримання коштів за договорами, а також здійснення часткового повернення коштів за договорами.
Положеннями ч. 1 ст. 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, приймаючи до уваги відсутність з боку відповідача заперечень стосовно розміру заборгованості, господарський суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ФОП Мончинської І.В. у повному обсязі.
Стосовно вимог позивача про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при пред'явленні позову сплатив судовий збір у розмірі 7 633,82 грн., що вбачається із меморіального ордеру № МВ 44451920 від 13.02.2020 року.
Таким чином, враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог ФОП Мончинської І.В. у повному обсязі, судовий збір у розмірі 7 633,82 грн підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 74-75, 129, 237-241 Господарського процесуального кодексу України суд
1. Позовні вимоги фізичної особи-підприємця Мончинської Ірини Віталіївни - задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з комунального підприємства "Готельно-житловий комплекс" /ЄДРПОУ 23215909, адреса - 65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Будівельників, буд. 7/ на користь фізичної особи-підприємця Мончинської Ірини Віталіївни /ІПН НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 / заборгованість за договором безвідсоткової позики від 01.07.2016 року, від 19.01.2017 року, від 19.04.2017 року у загальному розмірі 508 921,33 грн. /п'ятсот вісім тисяч дев'ятсот двадцять одна гривня 33 копійки/, з яких: 291 183,09 грн. - основний борг, 16 837,33 грн. - 3 % річних, 146 712,34 грн. - 100 % річних, 54 188,57 грн. - інфляційні втрати.
3. Стягнути з комунального підприємства "Готельно-житловий комплекс" /ЄДРПОУ 23215909, адреса - 65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Будівельників, буд. 7/ на користь фізичної особи-підприємця Мончинської Ірини Віталіївни /ІПН НОМЕР_1 , адреса - АДРЕСА_1 / судовий збір у розмірі 7 633,82 грн. /сім тисяч шістсот тридцять три гривні 82 копійки/.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження аби прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Повний текст складено 02 листопада 2020 р.
Суддя Н.Д. Петренко