02 листопада 2020 року Справа № 915/1303/20
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,
розглянувши матеріали
за позовом: Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області (57113, Миколаївська обл., Миколаївський район, селище міського типу Ольшанське, вул. Костянтина Ольшанського, буд. 1А; ідентифікаційний код 04375553)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ВЕСТБУД ПЛЮС» (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 126, офіс 7; ідентифікаційний код 40227482)
про: стягнення 399 000,00 грн,
26.10.2020 Ольшанська селищна рада Миколаївського району Миколаївської області звернулася до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 517-04.07 від 21.10.2020 (з додатками), в якій просить суд:
- прийняти позовну заяву до розгляду та задовольнити позовні вимоги;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ВЕСТБУД ПЛЮС» ЄДРПОУ: 40227482 ІПН 402274826594 неустойку за невиконання умов договору підряду № 150 від 05.11.2018 року у розмірі 295 000,00 грн;
- прийняти позовну заяву до розгляду та задовольнити позовні вимоги;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ВЕСТБУД ПЛЮС» ЄДРПОУ: 40227482 ІПН 402274826594 пеню за невиконання умов договору підряду № 70 від 19.08.2019 року у розмірі 104 000,00 грн;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ВЕСТБУД ПЛЮС» ЄДРПОУ: 40227482 ІПН 402274826594 витрати які позивач поніс у зв'язку з розглядом справи, а саме судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2102,00 грн та 4425,00 грн.
Дослідивши вказану позовну заяву, суд дійшов висновку про повернення останньої позивачу, з огляду на таке.
Судовий захист прав суб'єктів господарювання передбачає їх звернення до відповідного судового органу з метою поновлення чи визнання прав зазначених суб'єктів, якщо ці права порушені, не визнаються чи оспорюються. Втім, таке звернення до суду обумовлене дотриманням вимог процесуального закону, що надає можливість доступу особи до правосуддя та отримання нею судового захисту, гарантованого статтею 55 Конституції України.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
При цьому слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до відкриття провадження у справі.
Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (заява № 24402/02), від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України» (заява № 49069/11), право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти.
Відтак, механізм реалізації вищевказаного права, яке закріплене в Основному Законі, включає в себе необхідність дотримання вимог процесуального законодавства при зверненні до суду.
Статтею 173 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави та порядок об'єднання і роз'єднання позовних вимог. Зокрема, згідно з частиною першою цієї статті в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Отже, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Як на правову підставу вимог про стягнення неустойки позивач у своїй позовній заяві посилається, зокрема, на норми ст.ст. 549, 837, 843, 846 Цивільного кодексу України, які регулюють інститут підряду та відповідальності у разі порушення договірних зобов'язань.
Розмір неустойки, зазначений до стягнення з відповідача, позивачем визначений як відповідальність за порушення генпідрядником строків будівельних робіт за двома договорами, укладеними між позивачем та відповідачем:
1) Договір підряду в капітальному будівництві № 150 від 05.11.2018; з додатковими угодами № 1 від 13.11.2018 та № 5 від 28.12.2019 до нього, а також з 10 (десятьма) актами приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма КБ-2в);
2) Договір підряду в капітальному будівництві № 70 від 19.08.2019; з додатковою угодою № 1 від 28.12.2019 до нього, а також з 2 (двома) актами приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма КБ-2в).
За аналізом матеріалів позовної заяви, враховуючи заявлений предмет позову, суд вбачає, що кожний договір підряду потребує окремого дослідження його умов, строків виконання робіт, вартості робіт, відповідальності в разі порушення зобов'язань.
Так, по-перше, окремої перевірки потребує оформлений позивачем розрахунок неустойки, з урахуванням встановлення простроченого періоду виконаних робіт (кількість днів), узгодженої між сторонами як в договорі, так і в додаткових угодах до нього загальної вартості будівельних робіт.
По-друге, при дослідженні умов окремого договору з додатковими угодами та оформленого позивачем розрахунку неустойки за цим договором, суд здійснюючи аналіз кожного акту приймання виконаних будівельних робіт на виконання певного договору, повинен надати оцінку всім цим обставинам у сукупності.
Суд зазначає, що об'єднанням позовів може забезпечуватися правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об'єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.
Крім того, об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.
При цьому сам факт наявності правовідносин в одному складі учасників, подібність умов укладених правочинів та документів, які мають бути доказами на підтвердження викладених в позовній заяві обставин, та спільний спосіб захисту не свідчить про правомірність об'єднання позовних вимог у даній справі.
Суд вважає за необхідне зауважити, що підстави виникнення позовних вимог, які позивач об'єднав у даному позові - це два окремі договори підряду, а обставина укладення цих договорів між одними й тими ж сторонами не є спільною підставою позову, яка об'єднує вимоги, оскільки наведені докази, зокрема - Акти приймання виконаних будівельних робіт, є різними (складеними окремо щодо кожного з договорів).
Своїх обґрунтувань (пояснень) щодо необхідності об'єднання вимог за двома договорами позивач в позовній заяві взагалі не навів.
При цьому, навіть у випадку коли позивач правомірно об'єднав вимоги, пов'язані між собою, суд вправі повернути позовну заяву, якщо вважатиме, що сумісний розгляд об'єднаних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.
Вчинення відповідної процесуальної дії є дискрецією господарського суду, яка застосовується (або не застосовується) ним за власним переконанням та з урахуванням конкретних обставин справи.
Враховуючи вищевикладене, суд, по-перше, не вбачає пов'язаність заявлених вимог між собою поданими доказами; по-друге, вважає, що об'єднання заявлених позивачем вимог у даній позовній заяві та одночасний їх розгляд перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін, належній, ретельній оцінці доказів, що має ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що, в свою чергу, може призвести до суттєвого утруднення правильного і своєчасного вирішення господарського спору.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).
Підстав для застосування положень ст. 173 ГПК України судом не встановлено.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню заявнику без розгляду для роз'єднання позовних вимог.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків (ч. 8 ст. 174 ГПК України).
Керуючись ст. ст. 174, 232, 233, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовну заяву № 517-04.07 від 21.10.2020 з доданими до неї документами у справі № 915/1303/20 повернути Ольшанській селищній раді Миколаївського району Миколаївської області.
2. Надіслати позивачу Акт відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області від 26.10.2020
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку та у строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Додатки (лише на адресу позивача):
- позовна заява № 517-04.07 від 21.10.2020 з доданими до неї документами на 92 арк., у тому числі конверт;
- Акт відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області від 26.10.2020.
Суддя О.Г. Смородінова