22 жовтня 2020 року Справа № 915/1063/20
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,
за участю секретаря судового засідання Ржепецької К. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі: Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, промзона; ідентифікаційний код 20915546)
до відповідача: Комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» (55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Дружби народів, 8; ідентифікаційний код 31948866)
про: стягнення 6 815 933,48 грн,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Тучкова Ю.В., самопредставництво за довіреністю,
від відповідача: Полоз В.І., самопредставництво за довіреністю,
Суть спору:
07.08.2020 Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Южноукраїнська атомна електрична станція» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №32/288 від 31.07.2020 (з додатками), в якій просить суд:
- прийняти позовну заяву до розгляду;
- стягнути з Комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі ВП «Южно-Українська АЕС» основну суму заборгованості в сумі 5603700,53 грн, інфляційні втрати в сумі 110954,29 грн, 3 % річних в сумі 97891,66 грн, 7 % штрафу в сумі 389259,00 грн, пеню в сумі 614128,00 грн та судові витрати в сумі 102239,00 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі Договору № 278 від 29.11.2018 (код 90430000-0) видаляння та обробляння стічних вод (водовідведення) з додатками та додатковими угодами з протоколами розбіжностей до нього, рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.06.2019 у справі № 915/25/19; актів про використання питної води та скидання стічних вод (6 шт.); рахунків (6 шт.); претензії № 32/3966 від 02.03.2020; листування учасників справи; застосування статей 526, 530, 546, 601, 610, 611, 612, 625, 626 Цивільного кодексу України, статей 193, 231, 232, 343 Господарського кодексу України та мотивовані невиконанням відповідачем договірних зобов'язань в частині здійснення своєчасної та повної оплати спожитих послуг за період з липня по грудень 2019 року.
Ухвалою суду від 12.08.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 22 вересня 2020 року об 11:30; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
09.09.2020 до суду від відповідача надійшло клопотання № 23/1112 від 01.09.2020 про зменшення розміру штрафних санкцій, в якому відповідач просить суд з урахуванням майнового стану відповідача, інших об'єктивних обставин, що заслуговують на увагу зменшити розмір штрафних санкцій, що підлягають стягненню на 90%.
11.09.2020 до суду від позивача надійшли заперечення № 32/14936 від 07.09.2020 на клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, у якому заявник, зокрема, зазначає, що підстави для зменшення розміру штрафних санкцій відсутні, а тому позивач просить суд відмовити в задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та стягнути з відповідача суму основного боргу та загальну суму штрафних санкцій в повному обсязі.
Ухвалою суду від 22.09.2020 було закрито підготовче провадження у справі № 915/1063/20, з призначенням її до судового розгляду по суті на 22 жовтня 2020 року о 09:30.
Станом на момент проведення судового засідання інших заяв, як по суті справи, так і з процесуальних питань від учасників справи до суду не надходило.
Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, станом на дату проведення даного засідання не скористався.
Так, як уже було наведено, ухвалою суду від 12.08.2020 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.
Копія вказаної ухвали була отримана відповідачем 17.08.2020, що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400141183261.
Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву тривав до 01.09.2020 включно.
Разом із тим, протягом встановленого процесуального строку відповідач відзиву на позовну заяву не надав.
В судове засідання з'явилися повноважні представники позивача та відповідача, які підтвердили актуальність правових позицій сторін, викладених в письмових заявах у справі.
Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 22.10.2020 за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
При цьому, беручи до уваги відсутність відзиву по суті позову, згідно ст. 165 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.
Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши в судовому засіданні представників сторін, суд -
29 листопада 2018 року між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» та Комунальним підприємством «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» був укладений договір № 278 (код 90430000-0) видаляння та обробляння стічних вод (водовідведення) (реєстраційний № НАЕК 63-123-90-09602 від 19.07.2019) (далі - Договір).
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 10.06.2019 у справі № 915/25/19 вказаний договір визнано укладеним у редакції Комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» з урахуванням протоколу розбіжностей до договору від 29.11.2018 № 278 (код 90430000-0) видаляння та обробляння стічних вод (водовідведення) в редакції Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», за винятком пунктів 11.11., 11.12., 11.13.
Відповідно до предмету вказаного договору позивач, як виробник, бере на себе зобов'язання у 2019 році приймати від споживача на очистку господарсько-побутові стічні води (водовідведення) в потрібних йому обсягах, а відповідач, як споживач, зобов'язується сплачувати за очистку господарсько-побутових стічних вод (далі - стічні води) за встановленим тарифом в терміни, передбачені цим договором.
За умовами наведеного Договору:
- виробник приймає від споживача на очистку стічні води в обсязі 2800000 м3, що є лімітом водовідведення. Фактична потреба споживача в водовідведенні складає 2300000 м3 (п. 1.2);
- обсяги закупівлі водовідведення можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (п. 1.3);
- при виконанні умов договору сторони зобов'язались керуватись «Правилами користування системи централізованого комунального водопостачання і водовідведення в населених пунктах України», затвердженими наказом Міністерства з питань ЖКГ України № 190 від 27.06.2008 (п. 2.2);
- обсяг водовідведення за звітний період встановлюється з 1 по 31 (30) число поточного місяця (п. 3.1);
- розрахунки за водовідведення здійснюються згідно з діючими тарифами. Порядок встановлення і застосування тарифів регулюється уповноваженими органами відповідно з вимогами чинного законодавства. При зміні тарифів розрахунки проводяться за новими тарифами з дня їх ведення. Виробник письмово повідомляє споживача про зміну тарифів. Повідомлення являється невід'ємною частиною договору. Тариф на момент укладення даного договору тариф складає 6,24 грн за 1 м3 водовідведення, без урахування ПДВ 20 %. Орієнтована вартість послуг по договору складає 17222400,00 грн з урахуванням ПДВ 20 % 2870400,00 грн (п. 3.2);
- остаточна ціна договору визначається виходячи з фактичного обсягу водовідведення у порядку, визначеному умовами договору і відповідно до вимог п. 7 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі». Ціна договору може змінюватися при зміні регульованих цін (тарифів) (п. 3.3);
- оплату за фактичний обсяг водовідведення споживач проводить щомісячно на підставі виставленого виробником рахунку на оплату протягом 30- календарних днів з дня отримання рахунку. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Виробник направляє споживачу рахунки цінним листом з повідомленням про вручення. Грошові кошти перераховуються споживачем по платіжним реквізитам, вказаним у рахунку, пред'явленому виробником до оплати (п. 4.1);
- виробник приймає від споживача на очистку господарсько-побутові стічні води з 01 січня по 31 грудня 2019 року (п. 5);
- за порушення строків виконання зобов'язань за цим договором Виробник сплачує Споживачу пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. За порушення строків оплати водовідведення Споживач сплачує Виробнику пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості (п. 7.4);
- Договір вступає в силу з дати підписання його обома сторонами та скріплення печатками і діє з 01.01.2019 по 31.12.2019 включно в частині водовідведення, а в частині розрахунків - до повного розрахунку (п. 10.1).
Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.
Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача щодо стягнення з відповідача сум основного боргу, інфляційних втрат, відсотків річних, штрафу та пені внаслідок порушення останнім грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином, до предмета доказування у даній справі належить встановлення обставин порушення відповідачем грошового зобов'язання за укладеним між сторонами договором.
Позивач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:
- Договір № 278 від 29.11.2018 (код 90430000-0) видаляння та обробляння стічних вод (водовідведення) з додатками та додатковими угодами з протоколами розбіжностей до нього, рішення Господарського суду Миколаївської області від 10.06.2019 у справі № 915/25/19;
- акти про використання питної води та скидання стічних вод (6 шт.);
- рахунки (6 шт.);
- претензія № 32/3966 від 02.03.2020;
- листування учасників справи.
Відповідач, як уже було наведено вище, відзиву на позовну заяву не надав, водночас, на підтвердження клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій надав суду такі докази:
- Баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.03.2020;
- звіт про фінансові результати відповідача за І півріччя 2020 року;
- постанови державного виконавця про арешт коштів боржника (2 шт.);
- претензія № 23/849 від 22.05.2019;
- рішення виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради щодо встановлення тарифів;
- роздрукований з Єдиного державного реєстру судових рішень текст рішення Господарського суду Миколаївської області від 22.06.2020 у справі № 915/2339/19.
Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов вищенаведеного Договору, у період з липня по грудень 2019 року позивач прийняв на очистку від відповідача стічних вод в обсязі 936164 м3, що підтверджується копіями актів:
- «О расходе питьевой воды КП ТВКХ и сбросе стоков за июль 2019 г.» № АК.0.3104ц.0971 від 31.07.2019;
- «О расходе питьевой воды КП ТВКХ и сбросе стоков за август 2019 г.» № АК.0.3104ц.0977 від 30.08.2019;
- «О расходе питьевой воды КП ТВКХ и сбросе стоков за сентябрь 2019 г.» № АК.0.3104ц.0993 від 30.09.2019;
- «О расходе питьевой воды КП ТВКХ и сбросе стоков за октябрь 2019 г.» № АК.0.3104ц.1030 від 30.10.2019;
- «О расходе питьевой воды КП ТВКХ и сбросе стоков за ноябрь 2019 г.» № АК.0.3104ц.1051 від 29.11.2019;
- «О расходе питьевой воды КП ТВКХ и сбросе стоков за декабрь 2019 г.» № АК.0.3104ц.1063 від 02.01.2020.
Тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, які надає Відокремлений підрозділ «Южно-Українська АЕС» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» встановлені рішенням Виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради від 17.04.2018 № 91, копія якого надана позивачем до позовної заяви.
На підставі вищевказаних актів та рішення, позивачем направлялися відповідачу рахунки для оплати послуг водовідведення у період з липня по грудень 2019 року на загальну суму 7009996,02 грн, зокрема:
- № РС,19-4361 від 31.07.2019 на суму 1220461,63 грн;
- № РС,19-4530 від 31.08.2019 на суму 1166128,70 грн;
- № РС,19-4679 від 30.09.2019 на суму 1098437,18 грн;
- № РС,19-4790 від 31.10.2019 на суму 1163627,71 грн;
- № РС,19-5031 від 30.11.2019 на суму 1175496,19 грн;
- № РС,19-5260 від 31.12.2019 на суму 1185844,61 грн;
За даними позивача, які не спростовані та не заперечені відповідачем, останній оплату спожитих ним послуг у повному обсязі не здійснив.
При цьому, відповідач неодноразово звертався до позивача з заявами про припинення зобов'язання заліком зустрічних однорідних вимог на загальну суму 1406295,49 грн:
- № 05/1304 від 14.08.2019 (щодо заліку 66378,73 грн згідно рахунку № РС,19-4361 від 31.07.2019 по договору № 278 від 29.11.2018);
- № 05/1313 від 16.08.2019 (щодо заліку 2881,50 грн згідно рахунку № РС,19-4361 від 31.07.2019 по договору № 278 від 29.11.2018);
- № 05/1328 від 20.08.2019 (щодо заліку 76827,71 грн згідно рахунку № РС,19-4361 від 31.07.2019 по договору № 278 від 29.11.2018);
- № 05/1483 від 18.09.2019 (щодо заліку 80297,18 грн згідно рахунку № РС,19-4530 від 31.08.2019 по договору № 278 від 29.11.2018);
- № 05/1484 від 18.09.2019 (щодо заліку 79733,12 грн згідно рахунку № РС,19-4530 від 31.08.2019 по договору № 278 від 29.11.2018);
- № 05/1573 від 07.10.2019 (щодо заліку 84493,10 грн згідно рахунку № РС,19-4679 від 30.09.2019 по договору № 278 від 29.11.2018);
- № 05/1719 від 17.10.2019 (щодо заліку 77006,12 грн згідно рахунку № РС,19-4679 від 30.09.2019 по договору № 278 від 29.11.2018);
- № 05/1864 від 13.11.2019 (щодо заліку 96411,30 грн згідно рахунку № РС,19-4790 від 31.10.2019 по договору № 278 від 29.11.2018);
- № 05/1865 від 13.11.2019 (щодо заліку 83838,73 грн згідно рахунку № РС,19-4790 від 31.10.2019 по договору № 278 від 29.11.2018);
- № 05/2006 від 10.12.2019 (щодо заліку 172326,23 грн згідно рахунку № РС,19-5031 від 30.11.2019 по договору № 278 від 29.11.2018);
- № 05/2055 від 17.12.2019 (щодо заліку 105109,68 грн згідно рахунку № РС,19-5031 від 30.11.2019 по договору № 278 від 29.11.2018);
- № 05/65 від 15.01.2020 (щодо заліку 237153,44 грн згідно рахунку № РС,19-5260 від 31.12.2019 по договору № 278 від 29.11.2018);
- № 05/66 від 15.01.2020 (щодо заліку 234838,65 грн згідно рахунку № РС,19-5260 від 31.12.2019 по договору № 278 від 29.11.2018).
Зі змісту позовної заяви та наданих позивачем розрахунків вбачається, що відповідний залік зустрічних однорідних вимог було погоджено сторонами.
З метою досудового врегулювання спору позивач 04.03.2020 скеровував відповідачу претензію № 32/3966 від 02.03.2020. У вказаній претензії позивач просив перерахувати йому борг у розмірі 6084692,62 грн.
За даними позивача, відповідач на вказану претензію не відреагував, зобов'язання щодо оплати отриманих послуг не виконав, чим порушив договірні зобов'язання.
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин обов'язок доведення факту належної оплати за послуги з приймання стічних вод закон покладає на споживача.
Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором не представив, доводи позивача не спростував. При цьому, як у відзиві на позовну заяву, так і під час виступу у судових засіданнях, зазначив про визнання суми основної заборгованості.
Таким чином, відповідач не спростував вимоги позивача, заборгованість перед Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Южно-Українська АЕС» в частині основної заборгованості визнав.
Отже, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушені норми та приписи чинного законодавства в частині своєчасності оплати за очистку господарсько-побутових стічних вод № 278 від 29.11.2018 (код 90430000-0) видаляння та обробляння стічних вод (водовідведення), в зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму заборгованості в розмірі 5603700,53 грн зазначено вірно.
За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.
Крім того, внаслідок неналежного виконання грошового зобов'язання позивачем було нараховано відповідачу (згідно наданих до позовної заяви розрахунків):
1. Інфляційні витрати на загальну суму 110954,29 грн, у тому числі:
- щодо заборгованості за надання послуг у липні 2019 року на суму 25985,14 грн за період з 01.10.2019 по 26.06.2020;
- щодо заборгованості за надання послуг у серпні 2019 року на суму 2433,81 грн за період з 01.10.2019 по 26.06.2020;
- щодо заборгованості за надання послуг у вересні 2019 року на суму 15038,60 грн за період з 01.12.2019 по 26.06.2020;
- щодо заборгованості за надання послуг у жовтні 2019 року на суму 17786,32 грн за період з 01.01.2020 по 26.06.2020;
- щодо заборгованості за надання послуг у листопаді 2019 року на суму 14418,23 грн за період з 01.02.2020 по 26.06.2020;
- щодо заборгованості за надання послуг у грудні 2019 року на суму 13392,19 грн за період з 01.03.2020 по 26.06.2020.
2. 3 % річних на загальну суму 97891,66 грн, у тому числі:
- щодо заборгованості за надання послуг у липні 2019 року на суму 25166,83 грн за період з 16.09.2019 по 26.06.2020;
- щодо заборгованості за надання послуг у серпні 2019 року на суму 21252,10 грн за період з 14.10.2019 по 26.06.2020;
- щодо заборгованості за надання послуг у вересні 2019 року на суму 17095,90 грн за період з 18.11.2019 по 26.06.2020;
- щодо заборгованості за надання послуг у жовтні 2019 року на суму 15356,85 грн за період з 20.12.2019 по 26.06.2020;
- щодо заборгованості за надання послуг у листопаді 2019 року на суму 11662,48 грн за період з 21.01.2020 по 26.06.2020;
- щодо заборгованості за надання послуг у грудні 2019 року на суму 7357,50 грн за період з 21.02.2020 по 26.06.2020.
3. Пеню на загальну суму 614128,00 грн, у тому числі:
- щодо заборгованості за надання послуг у липні 2019 року на суму 152182,75 грн за період з 16.09.2019 по 18.03.2020;
- щодо заборгованості за надання послуг у серпні 2019 року на суму 130915,70 грн за період з 14.10.2019 по 15.04.2020;
- щодо заборгованості за надання послуг у вересні 2019 року на суму 110070,96 грн за період з 18.11.2019 по 20.05.2020;
- щодо заборгованості за надання послуг у жовтні 2019 року на суму 102236,53 грн за період з 20.12.2019 по 21.06.2020;
- щодо заборгованості за надання послуг у листопаді 2019 року на суму 73562,428 грн за період з 21.01.2020 по 26.06.2020;
- щодо заборгованості за надання послуг у грудні 2019 року на суму 43639,23 грн за період з 21.02.2020 по 26.06.2020.
4. 7 % штрафу на загальну суму 389259,00 грн, у тому числі:
- щодо заборгованості за надання послуг у липні 2019 року на суму 72206,15 грн;
- щодо заборгованості за надання послуг у серпні 2019 року на суму 70426,88 грн;
- щодо заборгованості за надання послуг у вересні 2019 року на суму 65585,65 грн;
- щодо заборгованості за надання послуг у жовтні 2019 року на суму 68836,43 грн;
- щодо заборгованості за надання послуг у листопаді 2019 року на суму 62864,22 грн;
- щодо заборгованості за надання послуг у грудні 2019 року на суму 49339,67 грн.
Щодо заявлених до стягнення сум інфляційних витрат в розмірі 110954,29 грн та 3% річних у розмірі 97891,66 грн суд зазначає таке.
За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов'язання).
Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв'язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.
Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язання.
На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що відповідний розрахунок здійснено правильно.
За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Разом із тим, перевіривши розрахунки позивача в частині нарахування 3 % річних, суд встановив, що нарахування позивача здійснені з допущенням помилок.
По-перше, позивачем не були враховані вимоги ч. 5 ст. 254 ЦК України, відповідно до яких, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Так, з огляду на приписи ч. 5 ст.254 ЦК України та п. 4.1 Договору:
- днем прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за надання послуг у липні 2019 року слід вважати 17.09.2019, оскільки 15.09.2019 (30 календарний день з дня отримання рахунку) припадає на неділю, а перший за ним робочий день - це 16.09.2019;
- днем прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за надання послуг у серпні 2019 року слід вважати 16.10.2019, оскільки 12.10.2019 (30 календарний день з дня отримання рахунку) припадає на суботу, а перший за ним робочий день - це 15.10.2019;
- днем прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за надання послуг у вересні 2019 року слід вважати 16.11.2019, оскільки 30 календарний день з дня отримання рахунку припадає на робочий день 15.11.2019 (водночас не виходячи за межі позовних вимог, з огляду на принцип диспозитивності господарського судочинства, суд враховуватиме визначену позивачем дату прострочення - 18.11.2019);
- днем прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за надання послуг у жовтні 2019 року слід вважати 18.12.2019, оскільки 30 календарний день з дня отримання рахунку припадає на робочий день 17.12.2019 (водночас не виходячи за межі позовних вимог, з огляду на принцип диспозитивності господарського судочинства, суд враховуватиме визначену позивачем дату прострочення - 20.12.2019);
- період прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за надання послуг у листопаді 2019 року позивачем визначено вірно;
- днем прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за надання послуг у грудні 2019 року слід вважати 19.02.2020, оскільки 30 календарний день з дня отримання рахунку припадає на робочий день 18.02.2020 (водночас не виходячи за межі позовних вимог, з огляду на принцип диспозитивності господарського судочинства, суд враховуватиме визначену позивачем дату прострочення - 21.02.2020).
По-друге, суд встановив, що при здійсненні відповідних нарахувань за період прострочення 2020 року у розрахунку взято за основу 365 днів у році, в той час коли 2020 рік є високосним, і за основу для розрахунків має бути 366 днів у році.
Судом здійснено перерахунок розміру 3 % річних за допомогою програми Законодавство та встановлено, що обґрунтованою сумою відповідних нарахувань (з урахуванням вищенаведених зауважень) є 97508,82 грн, у тому числі:
- щодо заборгованості за надання послуг у липні 2019 року - 25035,59 грн;
- щодо заборгованості за надання послуг у серпні 2019 року - 21129,20 грн;
- щодо заборгованості за надання послуг у вересні 2019 року - 17058,46 грн;
- щодо заборгованості за надання послуг у жовтні 2019 року - 15317,55;
- щодо заборгованості за надання послуг у листопаді 2019 року - 11630,62 грн;
- щодо заборгованості за надання послуг у грудні 2019 року - 7337,40 грн.
За такого, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача 3% річних на суму 382,84 грн.
Стосовно заявлених позивачем до стягнення сум пені в розмірі 614128,00 грн та штрафу в розмірі 389259,00 грн, суд зазначає таке.
За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За приписами ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 7.4 Договору за порушення строків виконання зобов'язань за цим договором виробник сплачує споживачу пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. За порушення строків оплати водовідведення споживач сплачує виробнику пеню у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Таким чином, на підставі наведених правових норм та положень Договору, позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню та штраф.
Судом перевірено розрахунок штрафу, заявленого позивачем до стягнення та встановлено, що відповідні нарахування проведено правильно, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Водночас, перевіривши розрахунок пені, суд встановив, що нарахування позивача здійснені з допущенням помилок.
Так, позивачем не були враховані вимоги ч. 5 ст. 254 ЦК України, відповідно до яких, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
З урахуванням вказаного, у зв'язку із помилковим визначенням дня, коли зобов'язання мало бути виконано позивачем неправильно застосовано вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України відповідно до яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, з огляду на приписи ч. 5 ст.254 ЦК України у сукупності з ч. 6 ст. 232 ГК України та п. 4.1 Договору:
- днем коли грошове зобов'язання відповідача за надання послуг у липні 2019 року мало бути виконане слід вважати 16.09.2019, а тому прострочення мало місце з 17.09.2019, а нарахування пені мало припинитися 16.03.2020;
- днем коли грошове зобов'язання відповідача за надання послуг у серпні 2019 року мало бути виконане слід вважати 15.10.2019, а тому прострочення мало місце з 16.10.2019, а нарахування пені позивачем правомірно здійснено до 15.04.2020;
- днем коли грошове зобов'язання відповідача за надання послуг у вересні 2019 року мало бути виконане слід вважати 15.11.2019, а тому прострочення мало місце з 16.11.2019, а нарахування пені мало припинитися 15.05.2020 (водночас не виходячи за межі позовних вимог, з огляду на принцип диспозитивності господарського судочинства, суд враховуватиме визначену позивачем дату прострочення - 18.11.2019);
- днем коли грошове зобов'язання відповідача за надання послуг у жовтні 2019 року мало бути виконане слід вважати 17.12.2019, а тому прострочення мало місце з 18.12.2019, а нарахування пені мало припинитися 17.06.2020 (водночас не виходячи за межі позовних вимог, з огляду на принцип диспозитивності господарського судочинства, суд враховуватиме визначену позивачем дату прострочення - 20.12.2019);
- період прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання за надання послуг у листопаді 2019 року позивачем визначено вірно;
- днем коли грошове зобов'язання відповідача за надання послуг у грудні 2019 року мало бути виконане слід вважати 18.02.2020, а тому прострочення мало місце з 19.02.2020, а нарахування пені позивачем правомірно здійснено до 26.06.2020 ((водночас не виходячи за межі позовних вимог, з огляду на принцип диспозитивності господарського судочинства, суд враховуватиме визначену позивачем дату прострочення - 21.02.2020).
Судом здійснено перерахунок розміру пені за допомогою програми Законодавство та встановлено, що обґрунтованою сумою відповідних нарахувань (з урахуванням вищенаведених зауважень) є 607265,28 грн, у тому числі:
- щодо заборгованості за надання послуг у липні 2019 року - 149972,08 грн;
- щодо заборгованості за надання послуг у серпні 2019 року - 130915,70 грн;
- щодо заборгованості за надання послуг у вересні 2019 року - 107966,20 грн;
- щодо заборгованості за надання послуг у жовтні 2019 року - 101209,65 грн;
- щодо заборгованості за надання послуг у листопаді 2019 року - 73562,42 грн;
- щодо заборгованості за надання послуг у грудні 2019 року - 43639,23 грн.
Отже, обґрунтованим розміром штрафних санкцій до стягнення з відповідача є:
- пеня в загальній сумі 607265,28 грн;
- штраф в загальній сумі 389259,00 грн.
Разом із тим, відповідачем, як у відзиві на позовну заяву, так і під час виступу у судовому засіданні, заявлялося клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90 %.
Позивач проти вказаного клопотання заперечував, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
Розглянувши клопотання відповідача № 23/1112 від 01.09.2020 про зменшення розміру штрафних санкцій, вислухавши мотивацію представника комунального підприємства у судовому засіданні, суд вважає, що клопотання підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке:
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені зменшувати її розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.
Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Враховуючи те, що відповідач є комунальним підприємством, та оскільки в матеріалах справи позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором (залучення кредитних коштів зі сплатою процентів тощо) або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору № 278 (код 90430000-0) видаляння та обробляння стічних вод (водовідведення) від 29.11.2018; нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та збитків від інфляції у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов'язані з порушенням відповідачем умов договору, стягнення ж з відповідача штрафу та пені у повному обсязі, на думку суду, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов'язання, суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру штрафних санкцій на 50%, зокрема встановивши розмір належної до стягнення пені - 303632,64 грн (50% обґрунтовано заявленого розміру), а розмір штрафу - 194629,50 грн (50% заявленого розміру).
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, відповідно до п.4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Крім того, відповідно до положень п. 2.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.
З урахуванням наведеного, з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру правомірно та обґрунтовано заявлених позовних вимог) 102126,54 грн ((6808687,92 / 6815933,48) * 100 %= 99,89 %; 99,89 % * 102239,00 = 102126,54) судового збору.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» (55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Дружби народів, 8; ідентифікаційний код 31948866) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі: Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, промзона; ідентифікаційний код 20915546) основну суму заборгованості в розмірі 5 603 700,53 грн, інфляційні втрати в сумі 110 954,29 грн, 3 % річних в сумі 97 508,82 грн, 7 % штрафу в сумі 194 629,50 грн, пеню в сумі 303 632,64 грн, а також 102 126,54 грн судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 382,84 грн, штрафу в розмірі 194 629,50 грн та пені в розмірі 310 495,36 грн відмовити позивачу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
Позивач: Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі: Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, промзона; ідентифікаційний код 20915546);
Відповідач: Комунальне підприємство «Теплопостачання та водо-каналізаційне господарство» (55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, вул. Дружби народів, 8; ідентифікаційний код 31948866).
Повне рішення складено та підписано судом 02.11.2020.
Суддя О.Г. Смородінова