про залишення позовної заяви без руху
02.11.2020 р. Справа № 914/2778/20
м.Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Кітаєвої С.Б., розглянувши матеріали позовної заяви: Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтом Україна», смт.Щирець Пустомитівського району Львівської області
до відповідача-1: Львівської міської ради, м.Львів
до відповідача-2: Агенції ресурсів Львівської міської ради, м.Львів
про: стягнення заборгованості . Ціна позову:144237203,00 грн.
Встановив:
На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтом Україна» до Львівської міської ради, до Агенції ресурсів Львівської міської ради про стягнення:
- з Агенції ресурсів Львівської міської ради грошових коштів в сумі 32477691,76грн;
- з Львівської міської ради грошових коштів в сумі 111759511,00грн., з яких 4927514,14грн. пені, 657762,27грн. інфляційних втрат, 8020088,00грн. 3% річних, 98154146,28грн. знецінення грошей у розмірі курсової різниці.
До позовної заяви позивачем долучено клопотання про відстрочення сплати судового збору, у зв'язку з значними фінансовими труднощами.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Редакція зазначеної статті передбачає право суду з урахуванням майнового стану сторони відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк лише за наявності викладених вище умов.
Даний перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати є вичерпним.
Отже наведеними правовими нормами Закону України «Про судовий збір» встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб'єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк.
Зазначена норма стосується окремих категорій фізичних осіб і не розповсюджується на юридичних осіб, яким є ТзОВ «Балтом Україна» як учасник господарської справи.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №911/1418/17, від 27.02.2020 у справі №922/823/19, від 05.03.2020 у справі №907/378/18, від 05.032020 у справі №909/1254/14, від 26.03.20520 у справі №922/1584/19.
Визначений ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» перелік умов, за яких допускається відстрочення сплати судового збору заявнику при зверненні до суду із заявою (скаргою), є вичерпним, тому не допускається його розширення з ініціативи суду лише з урахуванням майнового стану сторони за відсутності умов, передбачених ч. 1 ст. 8 цього Закону.
Редакція зазначеної статті передбачає право суду з урахуванням майнового стану сторони відстрочити або розстрочити, а також зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, лише за наявності викладених вище умов, а не тільки виходячи з майнового стану сторони.
В свою чергу, наявність таких умов ТзОВ «Балтом Україна» у позовній заяві не наведено, а склад сторін у справі та предмет позову не свідчить про їх поширення на дані правовідносини.
Оскільки відповідно до ст. 129 Конституції України, як однією із засад судочинства, визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для відстрочення від сплати.
Оцінивши доводи, наведені позивачем на обґрунтування вимог заявленого ним клопотання, суд не вбачає, у даному випадку, наявності обставин, які б відповідали зазначеним вище критеріям, узгоджувались з наведеними законодавчими приписами в контексті визначених законодавцем умов та підстав для відстрочення сплати судового збору, що могли б зумовити вчинення такої процесуальної дії.
Аналогічну правову позицію щодо застосування приписів ст. 8 Закону України «Про судовий збір» викладено в ухвалах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.04.2020 у справі №562/1941/16-ц, від 07.04.2020 у справі №279/402/20 (провадження №61-5791ск20) та ухвалі Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.04.2020 у справі №910/11025/18.
Враховуючи даний принцип, а також положення ст. 8 Закону України «Про судовий збір» (в чинній редакції), господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні в тому числі й у питанні відстрочення сплати судового збору.
Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» та від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України» зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства»).
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95 від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку із поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Зважаючи на вищевказане, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
До позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України).
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позову немайнового характеру встановлено ставку судового збору у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до господарського суду позову майнового характеру, встановлено ставку судового збору у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За приписами статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік", з 1 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2102,00 грн.
З огляду на те, що позивачем заявлено у позовній заяві дві майнові вимоги, то повинен бути сплачений судовий збір у розмірі 2163558,04 (144237203,00*1,5%) за подання відповідної позовної заяви. Проте, зважаючи на ч.2 ст.4 Закону України щодо ставки судового збору за подання до суду позову майнового характеру, позивачем повинен бути сплачений судовий збір в розмірі 735700,00грн (2102,00*350).
Доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі за подання на розгляд до Господарського суду Львівської зазначеної позовної заяви ТзОВ «Балтом Україна» не подано.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Частиною 1 ст.172 ГПК України встановлено, що позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копій та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.
Відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, розрахунковим документом, що підтверджує факт надання послуг поштового зв'язку, є документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми і змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).
Враховуючи викладене, належним доказом відправлення відповідачеві (відповідачам) копії позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладення в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), надані в оригіналі.
Як вбачається з додатків до позовної заяви, позивачем в підтвердження надіслання позовної заяви з додатками відповідачам - Львівській міській раді та Агенції ресурсів Львівської міської ради додано копії експрес-накладних компанії «Нова Пошта», що надає послуги з експрес-доставки документів, вантажів, тощо №10030041285 та №10030041273 від 09.10.2020. Проте, суд зазначає, що з поданих ТзОВ «Балтом Україна» експрес-накладних не видається за можливе встановити які саме документи надіслано відповідачам.
Відтак, судом зазначається, що оригіналів описів поштових вкладень в цінні листи та документів, що підтверджують надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), які б підтверджували факт надіслання та вкладення у поштові відправлення, а саме: яка позовна заява, та які додатки надіслані Львівській міській раді та Агенції ресурсів Львівської міської ради, ТзОВ «Балтом Україна» до позовної заяви не долучено.
Таким чином, позивач не виконав вимоги п. 1 ч. 1 ст. 164, ч. 1 ст. 172 ГПК України, оскільки належних доказів відправлення відповідачам копії позовної заяви та всіх доданих до неї документів не надав.
Відповідно до ст.162 ГПК України, позовна заява повинна містити:
п.3 - зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;
п.5 - виклад обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Відповідно до ч.2 ст.164 ГПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких грунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Позивачем всупереч наведеним нормам Процесуального закону не долучено зазначених у позовній заяві доказів на які ТзОВ «Балтом Україна» посилається в обгрунтування позовних вимог, в тому числі договору від 10.09.2010 №20.
Відповідно до п. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 164 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З наведених підстав позовна заява підлягає залишенню її без руху.
Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 3 ст. 174 ГПК України позовна заява вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 162, 164, 172, 173, 174 та 180 Господарського процесуального кодексу України, суддя
1. У задоволенні клопотання ТзОВ «Балтом Україна» про відстрочення сплати судового збору за подання позову до винесення рішення - відмовити.
2. Позовну заяву ТзОВ «Балтом Україна» залишити без руху.
3. Встановити ТзОВ «Балтом Україна» спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом:
- надання належних доказів (в оригіналі) оплати судового збору у розмірі 735700,00 грн.
- надання належних документів, які підтверджують відправлення Львівській міській раді та Агенції ресурсів Львівської міської ради копії позовної заяви б/д від 07.10.2020 (зареєстрована в Господарському суді Львівської області 26.10.2020р. за вх.№2955) і доданих до неї документів (описи вкладення);
- надання належно засвідчених копій доказів, на які ТзОВ «Балтом Україна» посилається в обгрунтування позовних вимог, в тому числі договору від 10.09.2010 №20; актів виконаних робіт; довідок про вартість виконаних робіт; листів тощо.
4. Попередити позивача, що відповідно до частини 4 статті 174 ГПК України, у разі якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та оскарженню не підлягає.
Суддя С.Б. Кітаєва