02.11.2020 Справа№ 914/2476/20
Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Коссака С.М.,
розглянувши заяву про забезпечення позову
у справі №914/2476/20
за позовом: Фізичної особи-підприємця Стасюк Христини Володимирівна, м. Стебник, Львівська обл.
до відповідача-1: Стебницької міської ради, м. Стебник, Львівська обл.
до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Канзас», м. Стебник, Львівська обл.
про скасування рішення Стебницької міської ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю «Канзас» та Стебницькою міською радою
без виклику сторін
До господарського суду Львівської області від позивача- ФОП Стасюк Х.В. у справі №914/2476/20 надійшла заява про забезпечення позову (вх.№2793/20).
Зокрема позивач - ФОП Стасюк Х.В. просить суд винести ухвалу, якою 1)вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Канзас», та іншим особам здійснювати будівельні чи будь-які інші роботи на земельній ділянці площею 0,25га на вул.Куліша в м.Стебник Львівської області, кадастровий номер 4610670500:01:005:0124, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1797981346106 та 2)накласти арешт на земельну ділянку, кадастровий номер 4610670500:01:005:0124, за адресою: м. Стебник Львівської області, вул.Куліша, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 1797981346106, яка зареєстрована на праві власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Канзас».
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд доходить висновку про відмову в її задоволенні.
Так, на розгляді в суді перебуває справа №914/2476/20 за позовом ФОП Стасюк Христини Володимирівни до Стебницької міської ради Львівської області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Канзас» про визнання незаконним та скасування: пункту 2 рішення Стебницької міської ради Львівської області від 05 березня 2019 року № 591 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її в оренду», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Канзас» площею 2500кв.м. на вул. Куліша, в м.Стебник Львівської області, кадастровий номер - 4610670500:01:005:0124, для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, пункту 3 рішення Стебницької міської ради Львівської області від 05 березня 2019 року № 591 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її в оренду», яким вирішено надати в оренду земельну ділянку Товариству з обмеженою відповідальністю «Канзас» площею 2500кв.м. на вул. Куліша, кадастровий номер - 4610670500:01:005:0124, для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства строком на три роки; визнати недійсним договір оренди землі, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Канзас» та Стебницькою міською радою 15 березня 2019 року, та зареєстрований у Стебницькій міській раді 15.03.2019 року за №141, на земельну ділянку несільськогосподарського призначення для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства площею 2500 кв.м., кадастровий номер 4610670500:01:005:0124, яка знаходиться в м. Стебник Львівської області, вул. П.Куліша.
Відповідно до положень ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ст.137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
В силу приписів, викладених в п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (пункт 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (пункт 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16).
Однак заявник, позивач у справі №914/2476/20 у заяві про забезпечення позову не наводить жодного аргументу та не підтверджує їх наявність належними та допустимими доказами. У заяві зазначено лише, що у зв'язку з тим, що земельна ділянка, щодо якої виник спір, може бути відчужена третім особам, а також на ній відповідачем та іншими особами може проводитись будівництво, здаватися в оренду третім особам та інше, що може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у цій справі.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).
За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенція) кожному гарантується право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Цією статтею також визначено певні гарантії прав приватних осіб у випадку втручання держави у їхні права.
Згідно зі статтями 13, 41 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути здійснене лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.
При цьому суд звертає увагу на те, що, як зазначає сам заявник (позивач у справі №914/2476/20) земельна ділянка площею 0,25 га на вул.Куліша в м. Стебник Львівської області, кадастровий номер 4610670500:01:005:0124, Стебницькою міською радою була продана Відповідачу 2 - Товариству з обмеженою відповідальністю «Канзас», 09.09.2020 згідно договору купівлі- продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Кобак Оксаною Володимирівною районного нотаріального округу Львівської області згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна, № інформаційної довідки 227002169, дата формування 06.10.2020.
Предметом спору у справі №914/2476/20 є визнання незаконним та скасування: пункту 2 рішення Стебницької міської ради Львівської області від 05 березня 2019 року № 591 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її в оренду», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Канзас» площею 2500кв.м. на вул. Куліша, в м.Стебник Львівської області, кадастровий номер - 4610670500:01:005:0124, для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, пункту 3 рішення Стебницької міської ради Львівської області від 05 березня 2019 року № 591 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу її в оренду», яким вирішено надати в оренду цю земельну ділянку Товариству з обмеженою відповідальністю «Канзас»; визнати недійсним договору оренди землі, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Канзас» та Стебницькою міською радою 15 березня 2019 року на зазначену земельну ділянку.
Арешт майна - це судове обмеження свободи власника майна розпоряджатися ним до визначення його дальшої долі. Процесуальний порядок арешту майна полягає у виявленні майна, його описі, опечатуванні і передачі на зберігання.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
У справі №914/2476/20 предметом позову є спір, що виникає з приводу орендних правовідносин.
Суд зазначає, що обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співмірності виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти: збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Згідно зі статтями 73, 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Як зазначено вище, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (пункт 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16).
Таким чином, у матеріалах справи відсутні та заявником суду не надані докази того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд:
1. Відмовити ФОП Стасюк Христині Володимирівні у задоволенні заяви про забезпечення позову (вх.№2793/20 від 29.10.2020р).
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.
Ухвалу підписано 02.11.2020 року.
Суддя С.М. Коссак