26.10.2020 Справа № 914/2153/20
м.Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ
до відповідача Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго», м.Львів
про стягнення 10 333 975,51 грн.
За участю представників:
від позивача: Орел С.С. - адвокат (довіреність №14-115 від 09.04.2020 р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЗП №001663 від 30.05.2018 р.) - присутній в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку «EаsyCon» з власними технічними засобами;
від відповідача: Старенький О. С. - адвокат (довіреність від 13.05.2020 р. № 10/569, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ №000751 від 05.20.2017 р.).
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» про стягнення 10 333 975,51 грн.
Ухвалою від 26.08.2020 р. суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, ухвалив розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 23.09.2020 р.
14.09.2020 р. на електронну адресу суду від представника позивача надійшло клопотання за вих.№39/3-1731-20 від 10.09.2020 р. (вх.№26527/20) про участь в судовому засіданні, призначеному на 23.09.2020 р. о 14:45 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою від 16.09.2020 р. суд постановив задовольнити клопотання представника позивача про участь в судовому засіданні у справі №914/2153/20 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, проведення підготовчого засідання, призначеного на 23.09.2020 о 14:45 год. здійснити в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку «EаsyCon» (https://easycon.com.ua/).
Представник позивача в судове засідання 26.10.2020 р., яке відбулося в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку «EаsyCon» з'явився, заяви, клопотання не подавав.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, підтримав подане 23.10.2020 р. клопотання (вх.№ 2730/20) в якому просить суд зупинити провадження у справі №914/2153/20 за позовом АТ «НАК «Нафтогаз» до ЛКП «Залізничнетеплоенерго» про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №903/918/19 за позовом АТ «НАК «Нафтогаз України» до Полтавського обласного комунального підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат.
Відповідач обгрунтовує свої заперечення в тому числі спеціальним порядком розрахунків між суб'єктами ринку природного газу, а саме у відповідності до ст.19-1 Закону України «Про теплопостачання», постанови Кабінету Міністрів України №257 від 18.06.2014 р. на виконання яких ЛКП «Залізничнетеплоенерго» відкрито розрахунковий рахунок в АТ «Ощадбанк» із спеціальним режимом використання, а саме автоматичного розподілу коштів згідно нормативів НКРЕКП.
На думку відповідача, оскільки порядок розрахунків підприємства за розподіл природного газу здійснюється згідно тих же правил законодавства, що і розрахунок за природній газ, то правові позиції об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування ст.19-1 Закону України «Про теплопостачання» та Постанови Кабінету Міністрів України №257 від 18.06.2014 р. повинна буде враховуватись судом при розгляді цієї справи.
Представник позивача проти задоволення клопотання про зупинення провадження у справі не заперечив.
Заслухавши пояснення представників сторін, детально ознайомившись з наявними матеріалами справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19-1 Закону України «Про теплопостачання», оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку.
Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється.
Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014р. №217, визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки.
Як встановлено судом, на розгляд Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2020р. та рішення Господарського суду Волинської області від 28.01.2020р. у справі №903/918/19 за позовом АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Підприємства теплових мереж «Ковельтепло» про стягнення 650599,92 грн.
Суд зазначає, що правовідносини в справі, що розглядається є подібними правовідносинам у справі №903/918/19, оскільки предметом спору у вказаних справах є в тому числі штрафні санкції, для стягнення яких є необхідним встановлення наявності чи відсутності порушення зобов'язання з боку відповідача, на що у спірних відносинах впливає механізм автоматичного розподілу коштів, передбачений постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 р.№ 217.
Ухвалою від 04.09.2020 р. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду справу №903/918/19 разом із касаційною скаргою АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Волинської області від 28.01.2020 р. і постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2020 р., передав на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2020р. прийнято справу №903/918/19 разом із касаційною скаргою АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2020 р. та рішення Господарського суду Волинської області від 28.01.2020 р. до розгляду.
Як вбачається з ухвали Касаційного господарського суд у складі Верховного Суду №903/918/19 від 04.09.2020 р., передаючи вказану справу на розгляд об'єднаної палати, суд касаційної інстанції зазначив про неоднозначність практики Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо стягнення пені та інших штрафних санкцій за розрахунками за поставлений природний газ теплопостачальних організацій та газопостачальних підприємств, здійснених у відповідності до Порядку №217.
Зокрема, Верховний Суд у постановах від 27.02.2020 р. у справі №921/12/19 та від 21.02.2018 р. у справі №910/16072/16 виклав правову позицію: Порядком №217 встановлений конкретний механізм розподілу коштів, які надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання, та зазначений Порядок не стосується договірних зобов'язань сторін у частині порядку та строків розрахунків між сторонами й не впливає на них. Ураховуючи викладене, Суд відхилив відповідні твердження скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій положень Порядку №217, оскільки останній не впливає на порядок здійснення розрахунків сторін за договором, за умовами якого обов'язок зі сплати вартості наданих позивачем послуг з розподілу природного газу покладено на відповідача.
Водночас, у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 р. у справі №917/530/19 викладено такий висновок: відповідач не міг самостійно впливати на порядок оплати послуг з постачання природного газу, що надавались йому позивачем на підставі договору, оскільки кошти з оплати отриманого відповідачем природного газу було перераховано постачальнику на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання відповідно до Порядку № 217.
У постанові від 18.03.2020 р. №908/2304/18, проаналізувавши положення Порядку №217, Верховний Суд виклав такий висновок: відповідач позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків, оскільки державою фактично визначено спеціальний режим проведення розрахунків за поставлений природний газ, що по суті, усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає у автоматичному перерахуванні зі спеціальних рахунків грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами.
Також про різність судової практики щодо застосування положень Порядку №217 свідчать правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 15.10.2019 р. у справі №921/214/18, від 17.12.2019 р. у справі №922/932/19, від 06.02.2020 р. у справі №922/2130/19, від 13.02.2020 р. у справі №917/536/19, від 20.02.2020 р. у справі №924/235/19, від 27.05.2020 р. у справі №914/1029/19.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ГПК України, у постанові палати, об'єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об'єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об'єднаної палати, Великої Палати.
Таким чином, з викладеного вище вбачається, що за наслідками розгляду об'єднанню палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №903/918/19 будуть надані правові висновки щодо застосування Порядку №217, у правовідносинах, які є подібними до правовідносин у даній справі. Вказані висновки безпосередньо впливатимуть на правильність вирішення даної справи, адже відповідно до ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є, зокрема, справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є верховенство права.
Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики. Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (ч. 1 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
З огляду на винятковість ситуації (наявність різної судової практики щодо застосування Порядку №217 в аналогічних правовідносинах), суд зазначає про неможливість розгляду даної справи до вирішення об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №903/918/19, оскільки погоджується з необхідністю забезпечення реалізації закріпленого в п. 4 ч. 4 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» принципу єдності судової практики.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Так, п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України передбачено, що провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі до закінчення перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у справі №903/918/19 об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Керуючись ст. 42, п. 7 ч. 1 ст. 228, п. 11 ч. 1 ст. 229, ст. ст. 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Задовольнити клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.
2. Зупинити провадження у справі №914/2153/20 до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду справи №903/918/19.
3. Зобов'язати учасників справи повідомити Господарський суд Львівської області про результати розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 903/918/19.
4. Ухвала набирає законної сили у порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки встановлені ст. ст. 255, 256 ГПК України.
Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.
Повний текст ухвали
складено 02.11.2020р.
Суддя Ю.О. Сухович