79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
26.10.2020 справа № 914/1782/20
За позовом: Фізичної особи-підприємця Бойчук Мар'яни Ярославівни, м. Львів
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Гірної Оксани Євгенівни, м. Львів
про стягнення 36 502, 34 грн
Суддя Манюк П.Т.
За участю секретаря Чорної І.Б.
Представники сторін:
від позивача: Венглевський Б.Б. - представник
від відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду Львівської області Фізичною особою-підприємцем Бойчук Мар'яною Ярославівною подано позов до Фізичної особи-підприємця Гірної Оксани Євгенівни про стягнення 36 502, 34 грн.
Ухвалою суду від 24.07.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 17.09.2020.
Розгляд справи було відкладено з підстав викладених у відповідних ухвалах суду, зокрема ухвалою від 12.10.2020 розгляд справи було відкладено на 26.10.2020.
В судове засідання 26.10.2020 представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві.
В судове засідання 26.10.2020, представник відповідача в черговий раз не з'явився, 14.09.2020 через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги заперечив, просив відмовити у їх задоволенні.
Враховуючи те, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 26.10.2020 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення у справі.
Позиція позивача.
Фізична особа-підприємець Бойчук Мар'яна Ярославівна (надалі позивач, постачальник) звернулася в Господарський суд Львівської області з позов до Фізичної особи-підприємця Гірної Оксани Євгенівни (надалі відповідач, покупець) про стягнення 36 502, 34 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 06 червня 2018 року між сторонами у справі було укладено договір поставки № 06/07/18 (надалі договір), за умовами якого постачальник зобов'язаний передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.
Пунктами 1.2, 1.3 договору передбачено, що предметом договору є текстильні товари. Найменування, вартість та кількість товару визначається у рахунках та видаткових накладних на кожну окрему партію товару
06 липня 2018 року, за результатами усного замовлення, що надійшло від відповідача на відповідну партію товару (рушників), позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату №15.
Відповідно п.п. 2.1., 2.2. договору, покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, передбаченою в рахунку на кожну одиницю товару, що вказана із врахуванням ПДВ. Оплата товару здійснюється покупцем не пізніше 3 трьох) днів після отримання рахунку, виданого постачальником, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на умовах 100 % передоплати.
На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 30 868, 56 грн. Факт поставки товару підтверджується видатковою накладною від 11.07.2018 № 15.
В порушення умов договору відповідач оплати за поставлений позивачем товар не здійснив, в результаті чого у нього виникла заборгованість в розмірі 30 868, 56 грн.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом. Крім стягнення основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, на підставі ст. 625 ЦК України, 1 859, 72 грн 3% річних і 3 774, 06 грн інфляційних втрат.
Позиція відповідача.
Заперечуючи позовні вимоги, відповідач зазначає, що ним 10.07.2018 на виконання умов договору було перераховано на поточний рахунок позивача вартість поставленого останнім товару на загальну суму 30 868, 56 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 10.07.2018 № 278 із призначенням платежу «рахунок 15 від 06.07.2018» та випискою з особового рахунку відповідача, наданою АТ «Укрсоцбанк» за 10-11.07.2018. Таким чином, відповідач належним чином виконав умови договору поставки щодо оплати поставленого позивачем товару, а відтак в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з таких мотивів.
Згідно з ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як встановлено судом, 06 червня 2018 року між сторонами у справі було укладено договір поставки № 06/07/18, за умовами якого постачальник зобов'язаний передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.
Пунктами 1.2, 1.3 договору передбачено, що предметом договору є текстильні товари. Найменування, вартість та кількість товару визначається у рахунках та видаткових накладних на кожну окрему партію товару
06 липня 2018 року, за результатами усного замовлення, що надійшло від відповідача на відповідну партію товару (рушників), позивачем було виставлено та передано відповідачу рахунок на оплату №15.
На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 30 868, 56 грн. Факт поставки товару підтверджується видатковою накладною від 11.07.2018 № 15.
Відповідно до ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно п.п. 2.1., 2.2. договору, покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, передбаченою в рахунку на кожну одиницю товару, що вказана із врахуванням ПДВ. Оплата товару здійснюється покупцем не пізніше 3 (трьох) днів після отримання рахунку, виданого постачальником, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника на умовах 100 % передоплати.
Судом встановлено, що 10.07.2018 відповідачем на поточний рахунок позивача була перерахована вартість замовленого товару в розмірі 30 868, 56 грн., однак відповідачем при формуванні платіжного доручення була допущена помилка у РНОКПП одержувача (позивача), що як наслідок потягнуло відображення цієї помилки і у виписці із особового рахунку, відкритого в АТ «Укрсоцбанк» за 10-11 липня 2018. На підтвердження факту не надходження вказаних коштів на рахунок позивача, ним до матеріалів справи долучено заключну виписку за період з 01.07.2018-31.07.2018 та за період з 10.07.2018-10.07.2018 видану АТ КБ «Приватбанк». Зважаючи на допущену відповідачем помилку, АТ КБ «Приватбанк» вказані кошти були поверненні на банківський рахунок відповідача на підставі платіжного доручення від 13.07.2018 № 278.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на викладене суд приходить до висновку, що відповідачем не надано доказів, які б належним чином підтверджували факт оплати ним отриманого від позивача товару, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 30 868, 56 грн є обгрунтованими та підлягають до задоволенню.
Відповідно до 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем при поданні позовної заяви заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати в розмірі 3 774, 06 грн та 3% річних в розмірі 1 859, 72 грн. Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, проведений позивачем, вважає його правильним. Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних в розмірі 1 859, 72 грн та інфляційних втрат на суму 3 774, 06 грн підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
02.09.2020 позивачем подано заяву про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 9 459, 00 грн, понесених на підставі договору про надання правової допомоги, професійної правничої допомоги від 01.07.2020.
Згідно з ч. 3 ст. 2 ГПК України, однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Стаття 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Суд зазначає, що відшкодування судових витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які особа сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи , встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Обґрунтовуючи розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем додано до матеріалів справи: договір про надання правової допомоги від 01 липня 2020; додаткову угоду від 02.07.2020 № 1; акт приймання-передачі наданих послуг 17.08.2020.
З врахуванням ч. 4 статті 126 ГПК України щодо врахування співмірності витрат на оплату послуг адвоката із ціною позову, складністю справи та наданих послуг, часом, витраченим адвокатом на надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг, зважаючи на доводи відповідача щодо неспівмірності зазначених позивачем витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму витрат на правову допомогу у розмірі 3 500, 00 грн. В задоволенні решти суми витрат пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги, слід відмовити.
Відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача повністю.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 124, 126, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Гірної Оксани Євгенівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи - підприємця Бойчук Мар'яни Ярославівни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) суму в розмірі 42 104, 34 грн, з яких:
- 30 868, 56 грн - заборгованості;
- 3 774, 06 грн - інфляційних втрат
- 1 859, 72 грн - 3% річних;
- 2 102, 00 грн - судового збору;
- 3 500, 00 грн - витрат на правовому допомогу.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 30 жовтня 2020 року.
Суддя П.Т. Манюк