Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
27 жовтня 2020 рокуСправа № 912/972/20
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участі секретаря судового засідання Солдатової К.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/972/20
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХІ-ВІК", 25009, м. Кропивницький, просп. Правди, 28
до відповідача 1: Приватного підприємства "ТОРЕНД", 25009, м. Кропивницький, вул. Євгена Тельнова, буд. 28
до відповідача 2: Фізичної особи - підприємця Кравченко Ірини Станіславівни, АДРЕСА_1
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного підприємства "Простір Кіровоград", 25009, м. Кропивницький, вул. Академіка Тамма, буд. 7Г
про зобов'язання повернути нежитлові приміщення, виселення з приміщень
Представники:
від позивача - Пушкарьов Д.Є., ордер серія КР 112825 від 14.07.2020, посвідчення адвоката №101 від 21.11.2005 року;
від відповідачів та третьої особи - участі не брали.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю "ХХІ-ВІК" (далі - ТОВ "ХХІ-ВІК", позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою з вимогами до Приватного підприємства "ТОРЕНД" (далі - ПП "ТОРЕНД", відповідач 1) та до Фізичної особи - підприємця Кравченко Ірини Станіславівни (далі - ФОП Кравченко І.С., відповідач 2) з вимогами наступного змісту:
- зобов'язати Приватне підприємство "Торенд" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ХХІ-ВІК" нежитлові приміщення:
1) модуль № 13 загальною площею 4 кв.м, що входить до складу комплексу будівель (І черга), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 загальною площею 1 245,8 кв. м;
2) модуль № 14 загальною площею 4 кв. м, що входить до складу комплексу будівель (І черга), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 загальною площею 1 245,8 кв. м;
3) частину приміщення площею 15 кв. м магазину «Е» площею 160,3 кв. м, що входить до складу комплексу будівель (III черга), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 загальною площею 1 816,7 кв. м., у стані, в якому вони перебували в момент їх одержання згідно з Актом приймання-передачі за Договором оренди нежитлової будівлі-торгівельного комплексу №б/н від 02.02.2017 року.
- виселити Фізичну особу-підприємця Кравченко (Яхно) Ірину Станіславівну із нежитлових приміщень:
1) модуль № 13 загальною площею 4 кв. м, що входить до складу комплексу будівель (І черга), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 загальною площею 1 245,8 кв. м;
2) модуль № 14 загальною площею 4 кв. м, що входить до складу комплексу будівель (І черга), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 загальною площею 1 245,8 кв. м;
3) частини приміщення площею 15 кв. м магазину «Е» площею 160,3 кв. м, що входить до складу комплексу будівель (III черга), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 загальною площею 1 816,7 кв. м.
В обґрунтування позову зазначено, що ТОВ "ХХІ-ВІК" є власником нерухомого майна, до складу якого входять спірні приміщення, які було передано в оренду ПП "ТОРЕНД", а останнім - в суборенду Приватного підприємства "Простір Кіровоград" та потім в суборенду ФОП Кравченко І.С. По закінченню строку дії договорів оренди та суборенди, майно не повернуто та фактично не звільнено ФОП Кравченко І.С.
Ухвалою від 10.03.2020 за поданим позовом відкрито провадження у справі №912/972/20 за правилами загального позовного провадження. У справі призначено підготовче засідання на 09.04.2020, учасникам справи встановлено строк для подання заяв по суті справи. Ухвалою від 10.03.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Приватне підприємство "Простір Кіровоград" (далі - ПП "Простір Кіровоград", третя особа).
У зв'язку із запровадженням на території України карантину, підготовче засідання у справі 04.04.2020 не відбулось, про що повідомлено учасників справи.
З підстав звільнення судді, в провадженні якої перебувала справа № 912/972/20, здійснено повторний авторозподіл справи, за результатами якого справу призначено судді Тимошевській В.В.
Ухвалою від 15.06.2020 справу прийнято до провадження суддею Тимошевською В.В. та у справі призначено підготовче засідання на 14.07.2020.
14.07.2020 судом розпочато підготовче засідання, в якому оголошено перерву до 13.08.2020.
13.08.2020 судом продовжено підготовче засідання, в якому постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.09.2020.
01.09.2020 від ФОП Кравченко І.С. надійшов відзив на позовну заяву, у відповідності до якого позовні вимоги заперечено повністю з підстав наступного: позивачем не доведено, що він є власником спірних нежитлових приміщень та інших обставин, викладених у позові; у спірних правовідносинах відповідач 2 перебуває як фізична особа Кравченко Ірина Станіславівна; спірні приміщення мали статус рухомого майна та набуті у власність фізичною особою ОСОБА_1, а тому наявні підстави для закриття провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України; висновком експерта за результатами проведення будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 15.111.2019 № 972/973/19-27, складеним Кропивницьким відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, встановлено, що комплекс будівель, які розташовані за адресою: АДРЕСА_6, є тимчасовими спорудами торговельного призначення для здійснення підприємницької діяльності; позивач та пов'язані з позивачем підприємства своїми неодноразовими діями підтвердили право власності ОСОБА_1 та її правопопередників на майно; відповідач 2 не набував та не втрачав статусу орендаря спірних нежитлових приміщень, а тому не може бути виселений з них примусово; позивач неправильно сформулював предмет позову (зміст позовних вимог) та обрав неналежний спосіб захисту своїх прав чи інтересів.
У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 15.09.2020, позивачем наведено наступні аргументи щодо заперечень відповідача 2: позовні вимоги до ФОП Кравченко І.С. носять позадоговірний характер, оскільки жодні правочини між даними особами не укладались, а позовні вимоги спрямовані на захист права власності; право власності позивача на спірні об'єкти підтверджено належними доказами, тоді як наданий відповідачем 2 висновок експерта не є висновком в розумінні ст. 98 Господарського процесуального кодексу України; докази, які надано відповідачем 2 на підтвердження права власності, не є правочинами у вигляді договору купівлі-продажу, так як не містять істотних умов, притаманних такому виду договорів; в період 2006-2008 років ТОВ "ХХІ-ВІК" дійсно отримувало від багатьох фізичних осіб-підприємців грошові кошти, однак, не за передачу у власність якогось майна на території ринку, а виключно за надання цим підприємцям права користування приміщеннями; приміщення, про виселення з яких відповідача ФОП Кравченко І.С. ставиться питання, мають чітке цільове призначення, а саме для здійснення в них торгівельної діяльності, а отже такі приміщення використовуються відповідачем 2 як підприємцем.
29.09.2020 судом відкрито судове засідання з розгляду справи по суті, в якому оголошено перерву до 12.10.2020.
12.10.2020 судом продовжено судове засідання з розгляду справи по суті, в якому оголошено перерву до 27.10.2020.
27.10.2020 продовжено судове засідання з розгляду справи по суті.
В судовому засіданні 27.10.2020 взяв участь представник позивача. Представник відповідача в засідання суду не з'явився, натомість до суду засобами електронного зв'язку (електронна пошта) надійшло клопотання за підписом представника відповідача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з хворобою представника. До клопотання додано копію листка непрацездатності.
Представник позивача не заперечив проти поданого клопотання.
Оцінивши доводи клопотання та норми законодавства суд не встановив підстав для відкладення розгляду справи з огляду на наступне.
Частиною 2 ст. 195 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
відповідно до частини 3 ст. 201 Господарського процесуального кодексу України. з оголошення головуючим судового засідання відкритим розпочинається розгляд справи по суті.
За правилами ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (частина 1).
В частині 2 наведеної норми наведені підстави для відкладення розгляду справи в межах встановленого вказаним Кодексом строку.
Згідно з пунктами 1, 2 частини 3 наведеної статті, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Матеріалами справи підтверджено належне повідомлення відповідача 2 про дату, час і місце судового засідання у справі.
Судове засідання з розгляду справи по суті розпочато 29.09.2020, а отже граничний строк розгляду справи 28.10.2020. Неявка представника відповідача 2 в судове засідання 27.10.2020 є повторною, так як представник відповідача 2 був відсутній в судовому засіданні 12.10.2020. Згідно поданого клопотання відповідач 2 не доводить жодним доказом наявність обмежень, які зумовлені впровадженням карантину.
У зв'язку з наведеним наявні правові підстави для розгляду справи по суті 27.10.2020 за відсутності представника відповідача 2.
Окрім того, суд враховує, що згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
29.09.2020 судом відкрито судове засідання з розгляду справи по суті, в якому за усним клопотанням присутнього представника відповідача оголошено перерву до 12.10.2020.
В судове засідання 12.10.2020 представник відповідача не з'явився та подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням на лікуванні.
27.10.2020 представник відповідача повторно не з'явився в судове засідання у даній справі та повідомив суд про перебування його на лікарняному. До клопотання додано копію листка непрацездатності.
Тобто, сторона відповідача вже тричі ініціює питання перенесення розгляду справи по суті.
Частиною 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Таким чином, відповідач 2 ФОП Кравченко І.С. має право брати участь в засіданні суду при розгляді справи як особисто, так і через представника.
Між тим, в клопотанні про відкладення розгляду справи жодним чином не мотивовано неможливість відповідача 2 взяти участь в засіданні суду, зокрема 27.10.2020, особисто, при тому, що всі заперечення і аргументи вже викладені сторонами в письмових заявах по суті справи які прийнято судом.
З підстав вищенаведеного, суд не встановив підстав для відкладення розгляду справи згідно клопотання відповідача 2 від 27.10.2020 та розглядає справу по суті з урахуванням законодавчо визначених строків розгляду за відсутності представника відповідача 2 в судовому засіданні 27.10.2020.
Також не є перешкодою розгляду справи по суті відсутність в судовому засіданні представників відповідача 1 та третьої особи. Зазначені учасники належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, однак своїм право на участь в засіданні суду жодного разу не скористались, про причини відсутності суд не повідомлено, відзив на позов та пояснення третьої особи від зазначених учасників не надходили.
В судовому засіданні 27.10.2002 представником позивача позовні вимоги підтримано повністю.
В судовому засіданні 27.10.2020 судом досліджено докази у справі.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, а також врахувавши обставини заперечень відповідача 2, які викладено у відзиві на позов, та дослідивши докази, судом встановлено наступний перелік обставин, які є предметом доказування у справі, та подані докази.
На підставі рішення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 16.03.2007 № 345 ТОВ "ХХІ-ВІК" видано свідоцтво від 26.03.2007 про право власності на нерухоме майно - комплекс будівель (І черга) за адресою АДРЕСА_4 загальною площею 1245,8 кв.м, серед яких Модулі 1-20 (а.с. 7).
На підставі рішення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 11.02.2008 № 162 ТОВ "ХХІ-ВІК" видано свідоцтво від 12.02.2008 про право власності на нерухоме майно - комплекс будівель ІІІ черги за адресою АДРЕСА_5 загальною площею 1816,7 кв.м, серед яких магазин Е (а.с. 8).
Право власності на зазначене в свідоцтвах майно зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ "ХХІ-ВІК", що підтверджено відповідними Витягами з реєстру (а.с. 9,10).
02.02.2017 між ТОВ "ХХІ-ВІК" (Орендодавець) та ПП "ТОРЕНД" (Орендар) укладено договір оренди нежитлової будівлі-торгівельного комплексу (далі - Договір), за умовами якого Орендодавець передає Орендарю у тимчасове платне користування (далі - оренду) нерухоме майно - згідно Додатку № 1, а Орендар зобов'язується прийняти об'єкт оренди, використовувати його для здійснення господарської діяльності, сплачувати орендну плату, комунальні платежі та виконувати, взяті на себе зобов'язання відповідно до умов нього Договору (а.с. 22-25).
Строк дії Договору протягом 35-ти календарних місяців з дати набрання ним чинності, а саме - підписання Акту приймання-передання об'єкту оренди (пункт 7.1. Договору).
Відповідно до Додатку № 1 до Договору оренди від 02.02.2017 до складу майна, яке передавалось в оренду, ввійшов комплекс будівель (І черга), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4; та комплекс будівель (ІІІ черга), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 26).
09.02.2017 між ТОВ "ХХІ-ВІК" та ПП "ТОРЕНД" підписано Акт прийому-передачі нерухомого майна, відповідно до якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв нерухоме майно за Договором (а.с. 27).
31.12.2018 між сторонами Договору підписано Додаткову угоду № 3, за змістом якої сторони Договору на підставі п. 7.3. Договору дійшли взаємної згоди достроково припинити Договір з 31.12.2018 (а.с. 28).
02.09.2019 ТОВ "ХХІ-ВІК" звернулось до ПП "ТОРЕНД" з листом-вимогою за вих. № 03/09 про повернення об'єктів оренди за актом приймання-передачі, зокрема: модулів № № 13, 14 по АДРЕСА_4 та магазину "ІНФОРМАЦІЯ_2" по АДРЕСА_5 (далі - Майно, спірне майно) (а.с. 29).
У відповідь на вимогу ПП "ТОРЕНД" надано позивачу лист за вих. № 07/09/2019 від 06.09.2019, в якому повідомлено, що зазначене Майно було передано в суборенду ПП "Простір Кіровоград" та не повернуто останнім після припинення договору суборенди, повідомлено, що такі приміщення займає і використовує ФОП Кравченко (Яхно) Ірина Станіславівна (а.с. 30).
До вказаної відповіді додано лист ПП "Простір Кіровоград" за вих. № 04/09/02 від 04.09.2019, за змістом якого ПП "Простір Кіровоград" повідомляє ПП "ТОРЕНД" про неможливість повернути Майно із суборенди, так як його без жодних правових підстав займає та використовує для отримання прибутку ФОП Кравченко (Яхно) Ірина Станіславівна, з якою було укладено договір найму від 12.02.2017, строк дії якого закінчився 31.12.2017 (а.с. 31).
23.09.2019 ТОВ "ХХІ-ВІК" направлено ФОП Кравченко (Яхно) І.С. лист-вимогу за вих. № 72 від 20.09.2019 про негайне звільнення нежитлових приміщень, а саме: модуль № 13 загальною площею 4 кв. м, що входить до складу комплексу будівель (І черга), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 загальною площею 1 245,8 кв. м; модуль № 14 загальною площею 4 кв. м, що входить до складу комплексу будівель (І черга), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 загальною площею 1 245,8 кв. м; частину приміщення площею 15 кв. м магазину «Е» площею 160,3 кв. м, що входить до складу комплексу будівель (III черга), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 загальною площею 1 816,7 кв. м (а.с. 32-33).
03.03.2020 директорами ТОВ "ХХІ-ВІК", ПП "ТОРЕНД" і ПП "Простір Кіровоград" складено Акт № 03/03 про встановлення факту здійснення господарської діяльності, за змістом якого зазначено, що ФОП Кравченко І.С. продовжує здійснювати господарську діяльність на ринку "Європейський" та без належних правових підстав займає нежитлові приміщення, які належать ТОВ "ХХІ-ВІК", а саме: модуль № 13 площею 4 кв.м, модуль № 14 площею 4 кв.м., що входять до складу комплексу будівель (І черга) по АДРЕСА_4 та магазин "Е" , що входить до складу комплексу будівель (ІІІ черга) по АДРЕСА_5 (а.с. 34).
Зазначаючи про викладене та з підстав того, що Майно з оренди відповідачем 1 не повернуто, а відповідачем 2 фактично не звільнено, ТОВ "ХХІ-ВІК" звернулось з позовом у даній справі.
Під час розгляду справи ПП "ТОРЕНД" відзиву на позов не подано, будь-яких заперечень, пояснень щодо позову не висловлено.
ФОП Кравченко І.С., попереднє прізвище якої Яхно (а.с. 119, 120) вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню за наведених у відзиві обставин, зокрема, у зв'язку з не доведенням позивачем права власності на спірне майно та наявністю у фізичної особи Кравченко І.С. права власності на спірне майно, як на рухоме майно. Відповідач 2 вказує про обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав.
Норми права, застосовані судом при вирішенні спору.
За змістом статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Згідно з положеннями ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
За змістом ст.ст. 317, 319 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, які він реалізує на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно норм Господарського кодексу України, основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України. (ст. 133).
Частина 1 ст. 134 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Об'єктом оренди можуть бути, у тому числі, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання (ч. 3 ст. 283). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст.283).
Відповідно до частини 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін.
Правові наслідки припинення договору оренди визначені в ст. 785 Цивільного кодексу України, відповідно до частини 1 якої, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
За правилами Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. (ч.ч. 1, 3, 4 ст. 13).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч.1 ст. 15).
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Мотивована аргументів сторін та поданих доказів.
Щодо позовних вимог до ПП "ТОРЕНД" про зобов'язання повернути ТОВ "ХХІ-ВІК" спірне майно.
Як встановлено матеріалами справи, Договір оренди нежитлової будівлі-торгівельного комплексу від 02.02.2017, за яким Майно передавалось в оренду від Орендодавця ТОВ "ХХІ-ВІК" до орендаря ПП "ТОРЕНД", розірвано між сторонами в добровільному порядку шляхом укладення Додаткової угоди № 3 від 31.12.2018.
У зв'язку з наведеним, Майно підлягає поверненню орендарю в тому стані, в якому воно було одержано, в силу положень, зокрема, ст. 785 Цивільного кодексу України.
Право сторін на розірвання договору за їх згодою закріплено, зокрема, частині 1 ст. 651 Цивільного кодексу України.
Пункт 7.3. Договору також передбачає можливість припинення дії такого Договору за взаємною згодою сторін.
Відповідно до пункту 9.2. Договору, повернення Об'єкту оренди оформлюється відповідним Актом прийому-передачі, який складається і підписується сторонами.
Суд констатує, що матеріали справи не містять доказів повернення Майна від ПП "Торенд" до ТОВ "ХХІ-ВІК", у тому числі, шляхом складання Акта прийому-передачі, з підстав чого позовні вимоги ТОВ "ХХІ-ВІК" до ПП "ТОРЕНД" про зобов'язання останнього повернути відповідні нежитлові приміщення за Договором оренди від 02.02.2017 є обґрунтованими.
Щодо позовних вимог про виселення ФОП Кравченко (Яхно) І.С. з нежитлових приміщень.
Як вже зазначено, статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Представник позивача в судовому засіданні 27.10.2020 зазначив про підстави звернення з позовними вимогами до відповідача 2 саме згідно вказаної норми.
Суд зауважує, що під час розгляду позову про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном позивач насамперед має підтвердити право власності на спірне майно та надати суду відповідні докази. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень власника майна.
Цивільний кодекс України поділяє речі на рухомі та нерухомі. Згідно ст. 181 Цивільного кодексу України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.
Відповідно до частини 4 ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Тобто, особа, яка зареєструвала право власності на об'єкт нерухомості, набуває щодо нього повноваження власника.
Згідно ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Пункт 6 частини 1 ст. 27 наведеного Закону визначає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката.
Наведеними вище доказами встановлено, що на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих позивачу за рішеннями виконавчого комітету Кіровоградської міської ради, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено записи про реєстрацію права власності за ТОВ "ХХІ-ВІК" на нерухоме майно, а саме: комплекс будівель по АДРЕСА_4 загальною площею 1245,8 кв.м., серед якого модулі 1-20 та по АДРЕСА_5 загальною площею 1 816,7 кв.м, серед якого магазин під літерою Е загальною площею 160,3 к.м.
Натомість, ФОП Кравченко І.С. в обґрунтування наявності в неї права власності на майно, стверджує, що спірне майно є рухомим майном та було набуто фізичною особою ОСОБА_1 в порядку успадкування модуля №13 від чоловіка ОСОБА_2 , разом з яким вони придбали цей модуль у громадянина ОСОБА_3 , який, в свою чергу, придбав такий модуль у ТОВ "XXI-ВІК" у 2016 році як рухому річ на підставі квитанції до прибуткового касового ордера № б/н від 15.06.2016. Щодо модуля № 14, зазначено про його придбання у ОСОБА_4 , як первинного власника модуля № 14, який купив його у 2006 році. Відповідач 2 вказує що відкрито володіє і користується модулями № 13, № 14 і магазином Е, тоді як позивач і пов'язанні з ним підприємств неодноразовими діями підтверджували право власності ОСОБА_1 .
Надаючи оцінку наведеним доводам та поданим доказам суд зазначає, що згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу положень частини 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Надана відповідачем 2 до матеріалів справи копія квитанції до прибуткового касового ордеру від 15.06.2006 не містить умов щодо продажу модуля № 13 та не ідентифікує таке майно, зокрема, не зазначено його місцезнаходження. Натомість, позивач заперечує обставини відчуження модуля № 13 згідно зазначеної квитанції та повідомляє, що підставами отримання плати за майно була передача такого майна в користування для здійснення торгівельної діяльності.
З підстав викладеного відсутні підстави для кваліфікації квитанції до прибуткового касового ордера від 15.06.2006, як договору купівлі-продажу майна.
Оскільки не доведено належними доказами обставин набуття Модуля № 13 по АДРЕСА_2 у власність ОСОБА_3 , то відповідно розписка від 08.08.2006 не підтверджує укладення даною особою договору купівлі-продажу щодо такого майна з ОСОБА_2 та Яхно Іриною Станіславівною (а.с. 118). Згідно ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення. Однак, зазначені підстави відповідачем 2 не повідомляються та не доводяться.
Сам факт володіння і користування майном, на що вказує відповідач 2, не є беззаперечною правовою підставою виникнення права власності на майно та не є безумовним підтвердженням наявності права власності.
Отримання в користування торгівельних місць за договором найму та видача абонементних талонів не підтверджує розміщення на таких місцях саме майна користувача торгівельного місця.
Так, визначення "торговельне місце" наведено в Правилах торгівлі на ринках, які затверджено наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 N 57/188/84/105.
Згідно вказаних Правил, торговельне місце - це площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо. Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринках, що затверджуються відповідно до законодавства.
Тобто, на торговельному місці може розміщуватися майно, з якого здійснюється торгівля, яке належить як продавцю, так і особі, яка надає торгівельне місце в користування, або іншим особам.
Між тим, зміст абонементних талонів та договір найму торгівельного місця від 31.08.2011, які надає відповідач 2, не містять умов про те, що на торгівельних місцях розміщено модулі та магазин, які належать ОСОБА_1 . Відсутність таких умов не виключає можливість розміщення відповідного майна ОСОБА_1 , однак за відсутності в даному випадку доказів на підтвердження права власності на спірне майно, сам факт зайняття торгівельного місця та укладення договору найму і оформлення абонентних талонів НЕ підтверджує право власності на спірні модулі та магазин, як розміщені на відповідних торгівельних площах. Зміст редакції пункту 5 абонементних талонів наведеного не спростовує. Окрім того, строк дії договору найму торгівельного місця від 31.08.2011 встановлено до 01.09.2014, докази його продовження в матеріалах справи відсутні.
Суд відхиляє твердження відповідача 2 щодо формальної зміни позивачем статусу спірних речей з рухомих на нерухомі, які ґрунтуються на висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи від 15.11.2019 №972/973/19-27, складеного за постановою слідчого по кримінальному провадженню.
По-перше, наданий відповідачем 2 висновок експерта виготовлений не на замовлення учасника справи та не на підставі ухвали суду про призначення експертизи, а отже не є висновком експерта в розумінні параграфу 6 Глави 5 Господарського процесуального кодексу України у даній справі.
По-друге, предметом спору у даній справі не є правомірність виникнення у сторін права власності на майно. Згідно поданого позову та застосовуючи ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд в межах даного спору досліджує надані сторонами докази на предмет доведення обставин наявності чи відсутності права власності на відповідне майно.
З підстав наведеного, суд дійшов висновку, що докази, які надані позивачем на підтвердження права власності на Майно (свідоцтво про право власності, реєстрація права власності) є більш вірогідними ніж докази, надані відповідачем 2 (квитанція до прибуткового касового ордера, розписка від 08.08.2006, абонементні талони, стрічки про сплату електроенергії, договір найму торгівельного місця, висновок експерта).
Відповідно до частини 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені ст.16 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України.
Оцінюючи наведені норми та наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позивачем обрано належний спосіб захисту, оскільки усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення відповідача 2 зі спірних приміщень полягає у фактичному звільнені таких приміщень від відповідача 2 та від будь-якого його майна, що надасть можливість позивачу безперешкодного користування Майном. Позовні вимоги в даному випадку носять бездоговірний характер, про що вказує позивач та що відповідає фактичним обставинам. Як вже зазначено, серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (ст. 391 Цивільного кодексу України).
Під час розгляду справи, ФОП Кравченко І.С. не заперечено обставин фактичного зайняття спірного майна, однак не надано доказів на підтвердження наявності правових підстав для зайняття спірного майна.
З огляду на вищевикладене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ТОВ "ХХІ-ВІК" до ФОП Кравченко (Яхно) І.С. про виселення останньої зі спірних приміщень.
Суд відхиляє твердження відповідача 2 про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки, як встановлено матеріалами справи, спірне майно використовується ОСОБА_1 для здійснення підприємницької діяльності - торгівля та вказана особа зареєстрована в статусі фізичної особи-підприємця за основним видом економічної діяльності "47.89. Роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами" (а.с. 39-40, 60-63).
З підстав вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ "ХХІ-ВІК" до ПП "ТОРЕНД" про зобов'язання повернути Майно і до ФОП Кравченко (Яхно) І.С. про виселення з приміщень та наявність підстав для задоволення позову повністю.
Судові витрати.
У відповідності до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на ПП "ТОРЕНД" за вимогою про зобов'язання повернути Майно та на ФОП Кравченко І.С. за вимогою про виселення.
Інших судових витрат позивач не заявляє.
Щодо судових витрат відповідачів, ПП "ТОРЕНД" про наявність судових витрат не повідомляє. ФОП Кравченко І.С. у відзиві на позов наведено попередній розрахунок витрат, які відповідач 2 очікує понести у зв'язку з розглядом справи, в розмірі 6 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Однак, доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу відповідачем 2 не надано. Заява про подання таких доказів після ухвалення рішення суду в порядку частини 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України не надходила.
Окрім того, згідно пункту 1 частини 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
З підстав наведеного відсутні підстави для покладення на позивача витрат відповідача 2 на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 202, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Зобов'язати Приватне підприємство "Торенд" (25009, м. Кропивницький, вул. Євгена Тельнова, 28, ідентифікаційний код 32967848) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ХХІ-ВІК" (25009, м. Кропивницький, просп. Правди, 28, ідентифікаційний код 32967649) нежитлові приміщення:
1) модуль № 13 загальною площею 4 кв.м, що входить до складу комплексу будівель (І черга), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 загальною площею 1 245,8 кв. м;
2) модуль № 14 загальною площею 4 кв. м, що входить до складу комплексу будівель (І черга), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 загальною площею 1 245,8 кв. м;
3) частину приміщення площею 15 кв. м магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» площею 160,3 кв. м, що входить до складу комплексу будівель (III черга), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 загальною площею 1 816,7 кв. м., у стані, в якому вони перебували в момент їх одержання згідно з Актом приймання-передачі за Договором оренди нежитлової будівлі-торгівельного комплексу №б/н від 02.02.2017 року.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Виселити Фізичну особу-підприємця Кравченко (Яхно) Ірину Станіславівну (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) із нежитлових приміщень:
1) модуль № 13 загальною площею 4 кв. м, що входить до складу комплексу будівель (І черга), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 загальною площею 1 245,8 кв. м;
2) модуль № 14 загальною площею 4 кв. м, що входить до складу комплексу будівель (І черга), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 загальною площею 1 245,8 кв. м;
3) частини приміщення площею 15 кв. м магазину «Е» площею 160,3 кв. м, що входить до складу комплексу будівель (III черга), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 загальною площею 1 816,7 кв. м.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Приватного підприємства "ТОРЕНД" (25009, м. Кропивницький, вул. Євгена Тельнова, 28, ідентифікаційний код 32967848) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХІ-ВІК" (25009, м. Кропивницький, просп. Правди, 28, ідентифікаційний код 32967649) судовий збір у розмірі 2102,00 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кравченко (Яхно) Ірини Станіславівни (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ХХІ-ВІК" (25009, м. Кропивницький, просп. Правди, 28, ідентифікаційний код 32967649) судовий збір у розмірі 2102,00 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копію рішення надіслати ТОВ "ХХІ-ВІК" (25009, м. Кропивницький, просп. Правди, 28); ПП "ТОРЕНД" (25009, м. Кропивницький, вул. Євгена Тельнова, буд. 28); ФОП Кравченко Ірині Станіславівні ( АДРЕСА_1 ); ПП "Простір Кіровоград" (25009, м. Кропивницький, вул. Академіка Тамма, 7-Г).
Повне рішення складено 02.11.2020.
Суддя В.В.Тимошевська