ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.11.2020Справа № 910/12524/20
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Біола»
про забезпечення позову
у справі № 910/12524/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Біола»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіппо»
про стягнення 264 749,20 грн
Суддя Удалова О.Г.
без повідомлення учасників справи
У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Біола» (далі - ТОВ «ТД «Біола», позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіппо» (далі - ТОВ «Гіппо», відповідач) про стягнення 264 749,20 грн.
В обґрунтування поданого ним позову позивач послався на неналежне виконання відповідачем його обов'язку оплатити товар, поставлений позивачем на виконання умов укладеного сторонами договору поставки № 020719-01/1г від 01.07.2019.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив суд стягнути з відповідача грошові кошти в загальному розмірі 264 749,20 грн, з яких: 245 157,15 грн - основний борг; 14 608,89 грн - пеня, 4 983,16 грн - 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2020 відкрито провадження у справі № 910/12524/20 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
26.10.2020 до суду надійшла подана позивачем заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, а також усе майно відповідача в межах розміру заявлених позовних вимог.
В обґрунтування поданої ним заяви позивач зазначив, що відповідач здійснює усі можливі зловживання своїми правами з метою створення перепон у здійсненні правосуддя та систематично порушує взяті на себе договірні зобов'язання, що має наслідком наявність великої заборгованості перед різними контрагентами, а також низьку платоспроможність відповідача. Наведені обставини, як вказує позивач, підтверджуються відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень, згідно з якими ТОВ «Гіппо» є відповідачем у 10 судових справах, що перебувають в провадженні Господарського суду міста Києва. Наведені обставини, на переконання позивача, свідчать про можливість утруднення виконання рішення в межах даної справи, у випадку задоволення позовних вимог ТОВ «ТД «Біола», оскільки на момент виконання такого рішення у ТОВ «Гіппо» може не бути грошових коштів або майна у достатній кількості для виконання рішення суду по даній справі у повному обсязі.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши наявні в матеріалах заяви докази, суд вважає, що вказана заява задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Положеннями ст. 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно з роз'ясненнями, наведеними у постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи та гарантією задоволення законних вимог позивача.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Проте, судом встановлено, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Суд зазначає, що Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є, зокрема, забезпечення права кожному на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Отже, вирішуючи питання щодо забезпечення позову суд зобов'язаний виходити з інтересів позивача і вимог Конституції України щодо обов'язковості виконання рішень суду та вживати всі необхідні дії для забезпечення виконання рішення.
Суд зазначає, що за приписами ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Тобто забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на припущеннях заявника щодо дій відповідача у майбутньому, посиланням на суттєвість завданих відповідачем збитків та небажання останнього добровільно сплачувати заборгованість.
Заявником не доведено наявність жодної обставини, яка б свідчила про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заявник не зазначає та не підтверджує відповідними доказами ані факт відчуження відповідачем його майна, ані вчинення підготовчих дій для відчуження майна, ані витрачання відповідачем коштів для здійснення розрахунків з іншими контрагентами, а не з позивачем. При цьому суд зазначає, що статутний капітал та оборотні кошти товариства не є тотожними поняттями, тому невеликий статутний капітал товариства не свідчить про недостатність в розпорядженні товариства грошових коштів, необхідних для виконання зобов'язань перед позивачем.
У порушення наведених вимог закону позивачем в обґрунтування поданої ним заяви не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження наявності підстав для забезпечення позову, а обставини, наведені позивачем в обґрунтування заяви про забезпечення позову, не є такими, що в розумінні ст. 136 Господарського процесуального кодексу України свідчать про можливе істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або позбавлення позивача можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів забезпечення позову про які просить позивач.
При цьому, суд вказує, що посилання на наявність інших справ про стягнення заборгованості з відповідача не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, а подана заява мотивована лише припущенням про ймовірну неможливість виконання рішення суду у цій справі, що не створює підстав для вжиття заходів забезпечення позову (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.09.2020 по справі № 910/1762/20).
За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої ТОВ «ТД «Біола» заяви про забезпечення позову та відсутність підстав для її задоволення.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 74, 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Біола» про забезпечення позову.
Ухвала підписана та набрала законної сили 02.11.2020. Ухвала підлягає оскарженню в порядку, встановленому чинним Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя О.Г. Удалова