ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
30.10.2020Справа № 910/12873/20
Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи - підприємця Воробей Олександра Федоровича (11124, Житомирська обл., Овруцький р-н, село Бігунь)
до проПриватного акціонерного товариства «УКРЕНЕРГОМОНТАЖ» (02166, місто Київ, ПРОСПЕКТ ЛІСОВИЙ, будинок 39) стягнення заборгованості у розмірі 945 472 грн. 71 коп.
Представники: без повідомлення представників сторін
Фізична особа - підприємець Воробей Олександр Федорович (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «УКРЕНЕРГОМОНТАЖ» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 945 472 грн. 71 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за Договором на перевезення пасажирів №01/01-2020 від 01.01.2020 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/12873/20, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України.
30.09.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання, у якому останній просить проводити розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2020 року клопотання Фізичної особи - підприємця Воробей Олександра Федоровича про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від 30.09.2020 року по справі №910/12873/20 залишено без розгляду.
12.10.2020 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 31.08.2020 року була направлена на адреси Сторін, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 12.09.2020 року уповноваженій особі Позивача та поверненням поштового конверту, у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, надісланого на адресу Відповідача.
Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Приватного акціонерного товариства «УКРЕНЕРГОМОНТАЖ» є 02166, місто Київ, ПРОСПЕКТ ЛІСОВИЙ, будинок 39.
Суд зазначає, що Ухвала Господарського суду міста Києва у справі № 910/12873/20 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Приватного акціонерного товариства «УКРЕНЕРГОМОНТАЖ», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.
Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
01.01.2020 року між Фізичною особою - підприємцем Воробей Олександром Федоровичем (Перевізник) та Приватним акціонерним товариством «УКРЕНЕРГОМОНТАЖ» (Замовник) було укладено Договір на перевезення пасажирів №01/01-2020, відповідно до умов якого Перевізник зобов'язався надати послуги по перевезенню визначених Замовником пасажирів з місця відправлення до пункту призначення, а Замовник зобов'язався своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані послуги згідно розцінок на перевезення пасажирів (Додаток №1), обумовлених та узгоджених Сторонами. (а.с.24-27)
Відповідно до пункту 1.4 Договору графік надання послуг та маршрут обумовлюється та погоджується сторонами згідно вимог замовника щодо відправлення пасажирів до пункту призначення.
Надання послуг виконується перевізником лише на підставі заявки в усній чи письмовій формі, що надає замовник (пункт 1.5 Договору).
У п.4.1 Договору передбачено, що за надання послуг Замовник зобов'язується сплатити Перевізнику плату, яка відповідає вартості перевезення пасажирів зазначеної у Додатку №1.
Вартість перевезення пасажирів становить суму в гривнях згідно Розцінок по перевезенням пасажирів (Додаток № 1) та фактичних об'ємів зазначених в Актах за період минулого місяця. (п.4.2 Договору)
Згідно з п.4.3 Договору розрахунок за надані послуги здійснюється Замовником, у грошовій одиниці України - гривні, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Перевізника не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним.
Пунктом 5.3 Договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати за надані послуги відповідно до п.4.3 цього Договору, Замовник сплачує Перевізнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від загальної вартості неоплачених послуг, за кожен день затримки їх оплати.
Договір набирає чинності з 01.01.2020 та діє до 31.12.2020, а в частині розрахунків до повного їх виконання. (п.8.1 Договору)
Додатком №1 до Договору на перевезення пасажирів №01/01-2020 від 01.01.2020 року Сторони узгодили розцінки на перевезення пасажирів відповідно до марки транспортного засобу. (а.с.28)
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору на перевезення пасажирів №01/01-2020 від 01.01.2020 року Позивач надав послуги по перевезенню пасажирів, а Відповідач в свою чергу прийняв надані послуги, що підтверджується Актом надання послуг №1 від 31.01.2020 року на суму 85 788 грн. 00 коп., №6 від 29.02.2020 року на суму 127 570 грн. 00 коп., №7 від 29.02.2020 року на суму 116 434 грн. 00 коп., №8 від 29.02.2020 року на суму 129 746 грн. 00 коп., а загалом на суму в розмірі 459 538 грн. 00 коп. (а.с.29, 81-83)
Крім того, в матеріалах справи наявні Акти надання послуг №2 від 31.01.2020 року на суму 106 720 грн. 00 коп., №3 від 04.02.2020 року на суму 101 542 грн. 00 коп., №10 від 31.03.2020 року на суму 136 198 грн. 00 коп., №11 від 31.03.2020 року на суму 67 082 грн. 00 коп., а загалом на суму в розмірі 411 542 грн. 00 коп. (а.с.30, 56, 84, 117)
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач всупереч умовам Договору не здійснив оплату за надані послуги у повному обсязі. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Фізичною особою - підприємцем Воробей Олександром Федоровичем в розмірі 871 080 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд також стягнути з Приватного акціонерного товариства «УКРЕНЕРГОМОНТАЖ» інфляційні у розмірі 6 203 грн. 88 коп., 3% річних у розмірі 11 253 грн. 02 коп. та пеню у розмірі 56 935 грн. 81 коп.
Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначав, що Позивач здійснював перевезення незаконно, що виключає їх оплату, у Позивача відсутній належним чином розроблений та погоджений з підрозділами Державтоінспекції паспорт маршруту регулярних спеціальних перевезень. Договір перевезення пасажирів є неукладеним, оскільки Сторони не погодили істотну умову як графік надання послуг та маршрут руху, а підписи на маршрутних листах автомобілів здійснені невідомою особою. Також в Актах надання послуг №№6,7,8 міститься підпис невідомої особи, а не директора Відповідача.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Воробей Олександра Федоровича підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору на перевезення пасажирів №01/01-2020 від 01.01.2020 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з приписами ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Судом розглянуті та відхилені доводи Відповідача щодо неукладеності Договору перевезення пасажирів, оскільки Сторони не погодили істотну умову як графік надання послуг та маршрут руху, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
Відповідач посилається на норми статті 910 Цивільного кодексу України, за умовами якої за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення. Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Із визначення поняття договору перевезення пасажира та багажу випливають його характерні ознаки: по-перше, сторонами договору є пасажир - фізична особа (як при перевезенні пасажира, так і його багажу) та перевізник (транспортна організація, яка відноситься, як правило, до транспорту загального користування); по-друге, договір укладається усно (при купівлі квитка) або шляхом здійснення конклюдентних дій (подача міського транспорту до зупинки, посадка пасажира в таксі, прохід через турнікети метро, здійснення платежу жетоном тощо); по-третє, договір є відплатним, однак законодавець може надати право безоплатного, пільгового проїзду окремим категоріям громадян за рахунок підприємств транспорту або відповідного бюджету у випадках, встановлених законом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ч. 2 статті документами, що підтверджують укладення договору перевезення пасажира та багажу, є квиток та багажна квитанція. Дані документи одночасно є доказом виконання пасажиром обов'язку по оплаті проїзду та перевезення вантажу. При цьому, форми квитків та багажних квитанцій на окремих видах транспорту встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів), зокрема центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту затверджені типові форми квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу на окремих видах транспорту. Так, з метою безпеки авіаквитки є іменними, а в решта випадках - на пред'явника.
Проте, Суд звертає увагу, що Договір на перевезення пасажирів №01/01-2020 від 01.01.2020 року, що визначений Позивачем в якості підстави позову, укладений між Перевізником та Замовником, а не з пасажиром, а тому до даних правовідносин сторін не підлягає застосуванню норми статті 910 Цивільного кодексу України. Суд зазначає, що Сторони при укладенні Договору на перевезення пасажирів №01/01-2020 від 01.01.2020 року погодили всі істотні умови, такі як предмет, ціну, строк договору, а тому даний договір є укладеним та породжує взаємні права й обов'язки Сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору на перевезення пасажирів №01/01-2020 від 01.01.2020 року Позивач надав послуги по перевезенню пасажирів, а Відповідач в свою чергу прийняв надані послуги, що підтверджується Актами надання послуг №1 від 31.01.2020 року на суму 85 788 грн. 00 коп., №6 від 29.02.2020 року на суму 127 570 грн. 00 коп., №7 від 29.02.2020 року на суму 116 434 грн. 00 коп., №8 від 29.02.2020 року на суму 129 746 грн. 00 коп., а загалом на суму в розмірі 459 538 грн. 00 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку (а.с.29, 81-83)
Судом розглянуті та відхилені заперечення Відповідача щодо наявності на актах підпису невідомої особи, а не директора Відповідача, оскільки вказані акти скріплені печаткою підприємства Відповідача.
Відповідно до п.101 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію» №736 від 19.10.2016 року документи і справи з грифом "Для службового користування" зберігаються у шафах, сейфах, що розташовані у службових приміщеннях або сховищах архіву. Шафи, сейфи, службові приміщення, сховища архіву повинні надійно замикатися і опечатуватися металевими печатками. Порядок виготовлення, ведення обліку, використання металевих печаток та порядок ведення обліку шаф, сейфів і ключів від них визначаються керівником установи. Зберігання документів і справ із грифом "Для службового користування" здійснюється працівниками, які безпосередньо отримали їх під розписку, у спосіб, що унеможливлює доступ до них сторонніх осіб.
Враховуючи вищевикладене, саме Відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, накладних, а тому за відсутності доказів втрати печатки Приватним акціонерним товариством «УКРЕНЕРГОМОНТАЖ», Суд приходить до висновку, що спірні Акти надання послуг скріплені печаткою підприємства Відповідача.
При цьому, відсутність в Акті назви посади особи, за наявності підпису у цьому Акті, який засвідчений відтиском печатки підприємства, не може свідчить про те, що такі Акти є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на Актах надання послуг є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими актами.
Крім того, в матеріалах справи наявні Акти надання послуг №2 від 31.01.2020 року на суму 106 720 грн. 00 коп., №3 від 04.02.2020 року на суму 101 542 грн. 00 коп., №10 від 31.03.2020 року на суму 136 198 грн. 00 коп., №11 від 31.03.2020 року на суму 67 082 грн. 00 коп., а загалом на суму в розмірі 411 542 грн. 00 коп. (а.с.30, 56, 84, 117)
Суд зазначає, що вказані Акти надання послуг були надіслані на адресу Приватного акціонерного товариства «УКРЕНЕРГОМОНТАЖ», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 18.08.2020 р., накладної, фіскального чеку. (а.с.136-137) Проте, Відповідачем не надано жодних обґрунтованих заперечень з посиланням на належні докази щодо невиконання або неналежного виконання Позивачем умов Договору на перевезення пасажирів №01/01-2020 від 01.01.2020 року за Актами надання послуг №2 від 31.01.2020 року, №3 від 04.02.2020 року, №10 від 31.03.2020 року, №11 від 31.03.2020 року, а також не надано обґрунтованої відмови від підписання вказаних Актів.
За таких підстав, Суд приходить до висновку, що на виконання умов Договору на перевезення пасажирів №01/01-2020 від 01.01.2020 року Позивач надав послуги по перевезенню пасажирів, а Відповідач в свою чергу прийняв надані послуги, що підтверджується Актами надання послуг №2 від 31.01.2020 року на суму 106 720 грн. 00 коп., №3 від 04.02.2020 року на суму 101 542 грн. 00 коп., №10 від 31.03.2020 року на суму 136 198 грн. 00 коп., №11 від 31.03.2020 року на суму 67 082 грн. 00 коп., а загалом на суму в розмірі 411 542 грн. 00 коп. (а.с.30, 56, 84, 117), у зв'язку з чим у Приватного акціонерного товариства «УКРЕНЕРГОМОНТАЖ» виник обов'язок по оплаті за надані й прийняті послуги на загальну суму в розмірі 411 542 грн. 00 коп.
Вартість перевезення пасажирів становить суму в гривнях згідно Розцінок по перевезенням пасажирів (Додаток № 1) та фактичних об'ємів зазначених в Актах за період минулого місяця. (п.4.2 Договору)
Згідно з п.4.3 Договору розрахунок за надані послуги здійснюється Замовником, у грошовій одиниці України - гривні, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Перевізника не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним.
Крім того, на підтвердження факту надання послуг з перевезення Фізична особа - підприємець Воробей Олександр Федорович надав дорожні листи автобусів, які Суд приймає до уваги в якості належних та допустимих доказів на підтвердження факту надання послуг за Договором на перевезення пасажирів №01/01-2020 від 01.01.2020 року.
Доводи Відповідача з приводу відсутності у Позивача належним чином розробленого та погодженого з підрозділами Державтоінспекції паспорту маршруту регулярних спеціальних перевезень не приймаються Судом до уваги, оскільки п.2.1 Договору передбачено, що перевізник повинен мати ліцензію, видану в установленому порядку, на здійснення діяльності, пов'язаної з перевезенням пасажирів. Як встановлено Судом, в матеріалах справи міститься копія ліцензії № 422505 від 30.04.2014, видана Державною інспекцією України з безпеки на наземному транспорті, згідно з якою Позивачу надано дозвіл на внутрішні перевезення пасажирів автомобільним транспортом.
Таким чином, заборгованість Приватного акціонерного товариства «УКРЕНЕРГОМОНТАЖ» перед Фізичною особою - підприємцем Воробей Олександром Федоровичем за Договором на перевезення пасажирів №01/01-2020 від 01.01.2020 року становить 871 080 грн. 00 коп.
Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Фізичній особі - підприємцю Воробей Олександру Федоровичу в розмірі 871 080 грн. 00 коп.
Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату наданих й прийнятих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 871 080 грн. 00 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 16.02.2020 р. по 20.08.2020 р. у розмірі 11 253 грн. 02 коп. та інфляційні за загальний період березень 2020 р. - липень 2020 р. у розмірі 6 203 грн. 88 коп.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за надані послуги за загальний період прострочки з 16.02.2020 р. по 20.08.2020 р. у розмірі 11 253 грн. 02 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача. Так, Позивачем не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню 3% річних за загальний період прострочки з 16.02.2020 р. по 20.08.2020 р. у розмірі 11 151 грн. 75 коп.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)
Таким чином, законом установлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.
Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.
Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань.
Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.
Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.
При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.
Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі №924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.
Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки березень 2020 р. - липень 2020 р. у розмірі 6 203 грн. 88 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.
Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 16.02.2020 р. по 20.08.2020 р. у розмірі 56 935 грн. 81 коп.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)
Пунктом 5.3 Договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати за надані послуги відповідно до п.4.3 цього Договору, Замовник сплачує Перевізнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від загальної вартості неоплачених послуг, за кожен день затримки їх оплати.
Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 16.02.2020 р. по 20.08.2020 р. у розмірі 56 935 грн. 81 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача. Так, Позивачем не враховано, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України). Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню пеня за загальний період прострочки з 16.02.2020 р. по 20.08.2020 р. у розмірі 56 289 грн. 10 коп.
Таким чином, з Приватного акціонерного товариства «УКРЕНЕРГОМОНТАЖ» на користь Фізичної особи - підприємця Воробей Олександра Федоровича підлягає стягненню заборгованість у розмірі 871 080 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 11 151 грн. 75 коп., інфляційні у розмірі 6 203 грн. 88 коп., пеня у розмірі 56 289 грн. 10 коп.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позвоних вимогам.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Фізичної особи - підприємця Воробей Олександра Федоровича - задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «УКРЕНЕРГОМОНТАЖ» (02166, місто Київ, ПРОСПЕКТ ЛІСОВИЙ, будинок 39, Ідентифікаційний код юридичної особи 16403289) на користь Фізичної особи - підприємця Воробей Олександра Федоровича (11124, Житомирська обл., Овруцький р-н, село Бігунь, Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) заборгованість у розмірі 871 080 (вісімсот сімдесят одна тисяча вісімдесят) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 11 151 (одинадцять тисяч сто п'ятдесят одна) грн. 75 (сімдесят п'ять) коп., інфляційні у розмірі 6 203 (шість тисяч двісті три) грн. 88 (вісімдесят вісім) коп., пеню у розмірі 56 289 (п'ятдесят шість тисяч двісті вісімдесят дев'ять) грн. 10 (десять) коп. та судовий збір у розмірі 14 170 (чотирнадцять тисяч сто сімдесят) грн. 88 (вісімдесят вісім) коп.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 30 жовтня 2020 року.
Суддя О.В. Чинчин