ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
08.10.2020Справа № 910/8927/20
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна фірма "Еліт"
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ю Сервіс Груп"
простягнення 323 192 грн 05 коп.
Представники:
від позивача:Ясінська Ж.В. - адвокат на підставі ордеру
від відповідача:не з'явились
23.06.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна фірма "Еліт" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю Сервіс Груп" про стягнення 323 192 грн 05 коп. заборгованості за договором про надання послуг від 01.11.2018 № 007/11-2018, в тому числі: 311 192 грн 46 коп. основного боргу, 6 428 грн 99 коп. інфляційних втрат та 5 570 грн 60 коп. 3 % річних.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору про надання послуг від 01.11.2018 № 007/11-2018 неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання з оплати наданих послуг, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 311 192 грн 46 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань позивачем нараховано 6 428 грн 99 коп. інфляційних втрат та 5 570 грн 60 коп. 3 % річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2020 відкрито провадження у справі № 910/8927/20, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.07.2020.
09.07.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання та продовження строку на подання відзиву.
22.07.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
У підготовчому засіданні 23.07.2020, у зв'язку із неявкою представників сторін, судом оголошено перерву до 14.09.2020.
В порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 суд викликав сторін у підготовче засідання на 14.09.2020.
У підготовчому засіданні 14.09.2020 судом розглянуто клопотання відповідача про продовження строку на подання відзиву та відмолено у його задоволенні з огляду на наступне.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2020 встановлено відповідачу строк на подання відзиву - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Судом встановлено, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.06.2020 відповідач отримав 06.07.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01054 73276140.
Таким чином, строк на подання відзиву у відповідача закінчився 21.07.2020.
Відповідно до частини 2 та частини 3 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 (дата набрання чинності - 02.04.2020) розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України доповнено пунктом 4 такого змісту:
"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.
Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-IX, який набрав чинності 17.07.2020, пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції:
"4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 № 731-IX процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Судом встановлено, що відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що неможливість подання відзиву у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином, відтак, клопотання відповідача про продовження процесуального строку визнається судом необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
У підготовчому засіданні 14.09.2020 суд, керуючись п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України, постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 08.10.2020.
В порядку статті 120 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2020 суд викликав відповідача у судове засідання на 08.10.2020.
05.10.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення.
Представник відповідача у судове засідання 08.10.2020 з розгляду справи по суті не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення судового засідання не подав, про час, дату та місце судового засідання сторони був повідомлений належним чином.
Станом на 08.10.2020 відповідачем вимог ухвали суду від 26.06.2020, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано.
У судове засідання 08.10.2020 з'явився представник позивача та надав пояснення, відповідно до яких у повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.
У судовому засіданні 08.10.2020 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд
01.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Охоронна фірма "Еліт" (виконавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю Сервіс Груп" (замовник за договором) укладено договір про надання послуг № 007/11-2018 (далі - договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання забезпечити диспетчеризацію об'єктів та охорону товарно-матеріальних цінностей замовника, прийнятих під охорону, не допускати їх розкрадання, не допускати проникнення сторонніх осіб на об'єкт охорони шляхом дотримання контрольно-перепускного режиму охорони у відповідності з Інструкцією щодо організації охорони об'єкту.
Відповідно до пункту 4.1. договору станом на дату підписання договору вартість послуг за один місяць складає 57 000 грн 00 коп., крім цього ПДВ - 11 400 грн 00 коп., що разом складає 68 400 грн 00 коп. Загальна сума договору на дату його підписання складає: 684 000 грн 00 коп., крім того ПДВ - 136 800 грн 00 коп., що разом складає 820 800 грн 00 коп.
Згідно з пунктами 7.1., 7.3., 7.6. договору виконавець щомісячно подає замовнику рахунок за охоронні послуги, які були протягом минулого місяця, та акт прийому-передачі виконаних робіт. Поданий рахунок підлягає оплаті замовником протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання акту прийому-передачі виконаних робіт шляхом перерахування зазначеної в ньому суми на банківський рахунок охорони.
Надання послуг за цим договором підтверджується в акті прийому-передачі виконаних робіт, який підписується сторонами у 2-х примірках, що мають однакову силу.
Оплата здійснюється замовником на підставі підписаного сторонами акту шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання акту.
Цим сторони домовились, що цей договір набуває чинності з дати його укладення і діє до 31.10.2019. Якщо на дату закінчення строку дії цього договору які-небудь з зобов'язань сторін невиконані, вони залишаються чинними до їх повного виконання. По закінчення строку, вказаного в п. 12.1. цього договору, строк дії договору подовжено на той самий строк, за умови, що не пізніше ніж за 1 (один) місяць до закінчення терміну його дії жодна із сторін не направить іншій стороні повідомлення про припинення цього договору (пункти 12.1., 12.2. договору).
01.11.2019 сторони підписали протокол зміни договірної ціни (додаток № 2 від 01.02.2019 до договору № 007/11-2018), відповідно до якого встановили вартість послуг з ПДВ у розмірі 1 000 грн 00 коп.
16.04.2019 між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору № 007/11-2018, відповідно до умов якої сторони погодили додаток № 2 від 01.02.2019 та додаткову угоду № 1 від 01.02.2019 до договору № 007/11-2018 вважати такими, що втратили чинність та повернутись до умов договору № 007/11-2018 на надання послуг від 01.11.2018.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного договору від 01.11.2018 № 007/11-2018, позивач надав, а відповідач без заперечень прийняв послуги, що підтверджується наявними в матеріалах справи підписаними між сторонами належним чином засвідченими копіями актів надання послуг: від 30.11.2018 № 258 на суму 68 400 грн 00 коп., від 31.12.2018 № 280 на суму 68 400 грн 00 коп., від 31.01.2019 № 21 на суму 68 400 грн 00 коп., від 28.02.2019 № 76 на суму 1000 грн 00 коп., від 31.03.2019 № 104 на суму 1000 грн 00 коп., від 30.04.2019 № 146 на суму 34 131 грн 14 коп., від 31.05.2019 № 196 на суму 68 400 грн 00 коп., від 30.06.2019 № 258 на суму 68 400 грн 00 коп., від 31.07.2019 № 316 на суму 68 400 грн 00 коп., від 31.08.2019 № 376 на суму 68 400 грн 00 коп., від 30.09.2019 № 444 на суму 68 400 грн 00 коп., від 31.10.2019 № 511 на суму 68 400 грн 00 коп., від 30.11.2019 № 576 на суму 52 781 грн 30 коп., від 31.12.2019 № 652 на суму 61 780 грн 66 коп., від 17.01.2020 № 16 на суму 15 249 грн 84 коп.
Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату: від 01.08.2019 № 365 на суму 68 400 грн 00 коп., від 01.09.2019 № 424 на суму 68 400 грн 00 коп., від 01.10.2019 № 489 на суму 68 400 грн 00 коп., від 01.11.2019 № 558 на суму 52 781 грн 30 коп., від 01.12.2019 № 628 на суму 61 780 грн 66 коп., від 01.01.2020 № 15 на суму 15 249 грн 84 коп.
30.01.2020 позивач звернувся до відповідача із претензією від 30.01.2020 № 23 щодо погашення заборгованості за надані послуги охорони згідно договору від 01.11.2018, яка залишилася без відповіді та задоволення.
14.02.2020 позивач звернувся до відповідача із запрошенням на переговори для досудового вирішення спору від 13.02.2020 № 45.
05.03.2020 позивач звернувся до відповідача із вимогою щодо погашення заборгованості за надані послуги від 05.03.2020 № 96 та актом звіряння взаємних розрахунків.
Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору від 01.11.2018 № 007/11-2018 та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості наданих позивачем послуг, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за надані послуги у розмірі 311 192 грн 46 коп., що також не спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано доказів сплати заборгованості у розмірі 311 192 грн 46 коп.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати отриманих послуг за договором від 01.11.2018 № 007/11-2018 та факту наявності заборгованості з оплати вартості наданих послуг у розмірі 311 192 грн 46 коп., вимоги позивача про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у розмірі 311 192 грн 46 коп.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати вартості наданих послуг, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 6 428 грн 99 коп. інфляційних втрат та 5 570 грн 60 коп. 3 % річних.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Судом перевірено розрахунок 3 % річних та встановлено його правильність та відповідність умовам договору та нормам чинного законодавства.
Здійснюючи перевірку наданого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, судом враховано, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Зазначене помилково не враховано позивачем при здійсненні розрахунку, як і те, що для нарахування інфляційних втрат необхідно, щоб прострочення виконання зобов'язання у місяці, в якому діє відповідний індекс інфляції, мало місце.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 № 904/7401/16.
Таким чином, судом здійснено перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат по кожному акту надання послуг окремо починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж не виходячи при цьому за межі заявленого періоду нарахування (кінцевої дати).
За перерахунком суду, сума інфляційних втрат за прострочення відповідачем оплати вартості послуг за загальний період прострочення з вересня 2019 року по червень 2020 року становить 6 168 грн 31 коп.
За таких обставин, вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 6 428 грн 99 коп. підлягають частковому задоволенню на суму 6 168 грн 31 коп.
З огляду на вищенаведене та доведення факту несвоєчасності виконання грошового зобов'язання за договором про надання послуг від 01.11.2018 № 007/11-2018, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача у розмірі 5 570 грн 60 коп. та вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду у розмірі 6 168 грн 31 коп.
Щодо тверджень відповідача, викладених у письмових поясненнях, стосовно того, що між сторонами досягнуто згоди на предмет погашення заборгованості, яка виникла згідно договору від 01.11.2018 № 007/11-2018 шляхом підписання договору від 01.10.2020 № ЮП-9/10 про надання юридичних послуг, суд зазначає наступне.
За умовами договору від 01.11.2018 № 007/11-2018 виконавець прийняв на себе зобов'язання забезпечити диспетчеризацію об'єктів та охорону товарно-матеріальних цінностей замовника, прийнятих під охорону, не допускати їх розкрадання, не допускати проникнення сторонніх осіб на об'єкт охорони шляхом дотримання контрольно-перепускного режиму охорони у відповідності з Інструкцією щодо організації охорони об'єкту.
Так, предметом спору у задній справі є стягнення заборгованості за надані позивачем, але не оплачені відповідачем послуги з охорони, тоді як відповідно до укладеного між сторонами договору від 01.10.2020 № ЮП-9/10 про надання юридичних послуг позивач надає відповідачу юридичні послуги пов'язані з досудовим врегулюванням питань заборгованості за житлово-комунальні послуги боржника перед замовником.
Відтак, договором від 01.10.2020 № ЮП-9/10 сторони врегулювали питання погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги, а не за послуги з охорони, стягнення заборгованості по яким є предметом даного спору.
Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237-238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю Сервіс Груп" (вул. Драгомирова, 2 А, м. Київ, 01103, ідентифікаційний код 42189780) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна фірма "Еліт" (вул. Шовковична 34 В, м. Київ, 01024, ідентифікаційний код 41252635) заборгованість у розмірі 311 192 (триста одинадцять тисяч сто дев'яносто дві) грн 46 коп., 3 % річних у розмірі 5 570 (п'ять тисяч п'ятсот сімдесят) грн 60 коп., інфляційних втрат у розмірі 6 168 (шість тисяч сто шістдесят вісім) грн 31 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 843 (чотири тисячі вісімсот сорок три) грн 97 коп.
3. В іншій частині позову щодо вимог про стягнення 260 грн 68 коп. інфляційних втрат відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
У зв'язку із перебуванням судді Плотницької Н.Б. на лікарняному в період з 12.10.2020 по 20.10.2020 та у щорічній відпустці в період з 21.10.2020 по 30.10.2020 повний текст складено: 02.11.2020.
Суддя Н.Б.Плотницька