номер провадження справи 4/137/20
02.11.2020 Справа № 908/2228/20
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Зінченко Н.Г., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін, справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробниче підприємство "Електроексім", (49051, м. Дніпро, вул. Журналістів, буд. 13-А)
до відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133)
про стягнення 32408, 59 грн.
01.09.2020 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява б/н від 18.08.2020 (вх. № 2413/08-07/20 від 01.09.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробниче підприємство "Електроексім" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" про стягнення грошових коштів в сумі 32408, 59 грн., що складаються з основного боргу в сумі 31 338, 78 грн., 3 % річних в сумі 631,00 грн. і інфляційних втрат в сумі 438, 81 грн.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2020 справу № 908/2228/20 за вище вказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду від 03.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/2228/20, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку письмового позовного провадження без виклику представників сторін.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 530, 610, 625, 692, 712 ЦК України, ст. ст. 193, 265 ГК України та умови договору поставки товару № 371(3)19УК/53-121-01-19-08502 від 01.08.2019 на підставі яких позивач просить позов задовольнити стягнути з Державного підприємства НАЕК "Енергоатом", в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" 32408, 59 грн., що складаються з основного боргу в сумі 31 338, 78 грн., 3 % річних в сумі 631,00 грн. і інфляційних втрат в сумі 438, 81 грн.
Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Отже, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду даної справи позивач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що судом вжито необхідних заходів для повідомлення позивача про розгляд даної справи.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач зазначив, що умовами Договору №371(3)19УК від 01.08.2019 сторони розмежували строки сплати ПДВ на поставлену продукцію та вартість самої продукції, тобто, вартість продукції сплачується протягом 45 календарних днів з моменту поставки продукції, а ПДВ сплачується після отримання Покупцем від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), у встановлених Податковим кодексом України випадках та порядку. Так, 26.09.2019 позивач за видатковою накладною № 1323 поставив ВП ЗАЕС продукцію загальною вартістю 416 940,00 грн. з ПДВ (347 450,00 грн. - вартість продукції та 69 940,00 грн. - розмір ПДВ). 01.11.2019 Позивач за видатковою накладною № 1336 поставив ВП ЗАЕС продукцію загальною вартістю З0 267,30 грн. з ПДВ (25 222,75 грн. - вартість продукції та 5 044,55 грн. - розмір ПДВ). В період з 20.02.2020 по 13.03.2020 відповідач сплатив позивачу суму в розмірі 415 868,52 грн. Тобто виконав обов'язок щодо оплати поставленої продукції за договором вартістю 381 981,00 грн. Щодо оплати ПДВ, як частини вартості продукції зазначив, що за умовами договору ПДВ сплачуються відповідачем після отримання покупцем від постачальника податкової накладної. Вважає, що строк оплати частини вартості товару у розмірі 76396, 20 грн. суми ПДВ не настав у зв'язку з чим здійснення оплати ПДВ є правом, а не обов'язком відповідача. Відомості до Єдиного реєстру податкових накладних внесені позивачем лише 21.04.2020, після виправлення помилок, отже строк оплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ настав лише 21.04.2020. При цьому вимога щодо сплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ від позивача не надходила. Крім того, відповідачем у поданому відзиві надані заперечення щодо нарахування 3% річних та інфляційних витрат.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 05.10.2020 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Оскільки судом належним чином виконано обов'язок та вжито заходи щодо повідомлення позивача про розгляд справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 02.11.2020.
Розглянувши матеріали справи, суд
09.09.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю науково - виробниче підприємство "Електроексім" (Постачальник, позивач у справі) та Відокремленим підрозділом "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", (Покупець, відповідач у справі) укладено Договір поставки товару № 371(3)19УК від 01.08.2019/53-121-01-19-08502 (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію згідно з специфікацією №1 (додаток №1 до даного договору, що є невідємною його частиною).
За змістом п. 11.1 Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє протягом 12 місяців з моменту підписання.
Відповідно до п. 3.1 Договору вартість договору без урахуванням ПДВ - 381981,00 грн., крім того ПДВ -76396,20 грн., разом - 458377,20 грн.
Пунктом 3.2 Договору сторони обумовили, що розрахунок за продукцію, поставлену відповідно до п.1.1, здійснюється протягом 45 календарних днів з дати поставки всієї продукції шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Оплата Покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої а Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.
Постачальник зобов'язаний вказувати в податковій накладній позначення одиниці вимірювання товару, що надається за Договором, згідно з вимогами «Класифікатора системи позначень одиниць вимірювання та обліку», ДК 011-96, затверженного наказом Держстандарту України від 09.01.1997 №8.( п. 3.3. Договору).
На виконання умов Договору, сторонами укладена Специфікація №1 до Договору, якою сторони обумовили найменування продукції, її кількість, ціну, технічні характеристики, гарантійний строк.
Як свідчать матеріали справи, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором, а саме здійснив поставку відповідачу обумовленого Договором товару на загальну суму 447207, 30 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними:
-№ 1323 від 26.09.2019 на суму 416 940,00 грн. з ПДВ (347 450,00 грн. - вартість продукції та 69 940,00 грн. - розмір ПДВ).
-№ 1336 від 01.11.2019 на суму 30 267,30 грн. з ПДВ (25 222,75 грн. - вартість продукції та 5 044,55 грн. - розмір ПДВ).
Зазначені вище видаткові накладні узгоджені сторонами та підтверджують факт прийняття відповідачем товару без жодних зауважень та претензій, про що свідчать підписи уповноважених представників позивача та відповідача скріплені печатками на вказаних видаткових накладних.
Також, позивачем виставлені рахунки за №1660 від 26.09.2019 на суму 416 940, 00 грн. та №1683 від 01.112019 на суму 30 267, 30 грн.
Відповідач факт отримання від позивача товару за вище вказаними видатковими накладними на загальну суму 447207, 30 грн. не заперечив.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу товару згідно умов Договору № 371(3)19УК від 01.08.2019/53-121-01-19-08502 від 09.09.2019 на суму 447207, 30 грн. є доведеним.
Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання згідно умов Договору виконав у повному обсязі та належним чином.
Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором - у строк, визначений відповідно до статті 530 ЦК України. (частина 1 статті 693 ЦК України).
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджується факт укладення між сторонами договору поставки товару № 371(3)19УК від 01.08.2019/53-121-01-19-08502 від 09.09.2019, на загальну суму 447 207,30 грн з ПДВ. Факт поставки товару не заперечується стороною відповідача.
Сторонами у розділі 3 договору поставки погоджено, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 45 календарних днів з дати поставки всієї продукції, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Отже, враховуючи дату отримання відповідачем всього поставленого товару (01.11.2019), відповідачем оплата за поставлений товар мала бути здійснена до 16.12.2019 включно.
Оплату за поставлений товар, що поставлявся позивачем за умовами Договору №371(3)19УК від 01.08.2019/53-121-01-19-08502 від 09.09.2019, відповідач здійснив частково в розмірі 415868, 52 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких долучені до матеріалів справи. Решту суми боргу відповідач не сплатив.
Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору № 371(3)19УК від 01.08.2019/53-121-01-19-08502 від 09.09.2019 зобов'язання та вимоги чинного законодавства, у зв'язку із чим станом на час вирішення справи в судовому засіданні за ним рахується заборгованість за поставлений товар в сумі 31338, 78грн.
На день розгляду спору відповідач доказів оплати товару в повному обсязі суду не надав.
Доводи відповідача стовно того, що умовами Договору сторони розмежували строки сплати ПДВ на поставлену продукцію та вартість самої продукції, тобто, вартість продукції сплачується протягом 45 календарних днів з моменту поставки продукції, а ПДВ сплачується після отримання Покупцем від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), судом до уваги не приймаються з огляду на таке.
Сторонами визначено у п.п. 3.1., 3.2. розділу 3 договору, що розрахунок за продукцію, здійснюється протягом 45 календарних днів з дати поставки всієї продукції шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, при цьому загальна вартість товару з урахуванням ПДВ складає 458377,20 грн.
Таким чином, встановлений у п. 3.2. розділу 3 договору строк оплати за товар (45 календарних днів) визначений для оплати всієї вартості поставленого товару, у тому числі ПДВ.
Зазначення у п. 3.2 розділі 3 договору необхідності передачі постачальником покупцю податкової накладної та оплата ПДВ покупцем після надання такої податкової накладної у своїй взаємозалежності визначає, що податкова накладна має бути подана та зареєстрована у реєстрі постачальником, а оплата суми ПДВ здійснена покупцем на протязі визначеного сторонами строку (45 календарних днів з дати поставки).
Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем порушено строки проведення оплати за поставлений товар у зв'язку з чим позивачем правомірно заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 31338,78грн. в якості оплати за поставлений товар. При цьому судом встановлено та не заперечувалося стороною відповідача, що товар відповідачем отримано, що свідчить про належне виконання позивачем своїх зобов'язань.
Враховуючи вищевикладене, наведені у відзиві заперечення відповідача не звільняють його як покупця від обов'язку здійснити оплату за поставлений товар. При цьому, суд враховує, що безпосередньо факт отримання товару відповідач не заперечив.
Також суд звертає увагу, що, статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.
Позивач, уклавши Договір № 371(3)19УК від 01.08.2019/53-121-01-19-08502 від 09.09.2019 і передавши товар відповідачу, розраховує на отримання оплати у розумні строки, а відповідач, уклавши цей договір, свідомо прийняв на себе зобов'язання щодо своєчасного і повного розрахунку з позивачем за отриманий товар.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем оплата отриманого товару у передбачені строки у повному обсязі не здійснена.
З урахуванням викладеного, оскільки заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 31 338, 78грн. за поставлений позивачем товар станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача 31 338, 78грн. основного боргу підлягає задоволенню судом.
Позивачем заявлено також вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 631,00 грн., за період з 17.12.2019 по 18.08.2020 та інфляційних втрат в розмірі 438, 81 грн., за період з січня 2020 р. по липень 2020 р. стосовно яких суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідачем контррозрахунок сум річних відсотків та інфляційних втрат не наданий.
Відповідно до змісту ст., ст. 610-612 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплати гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати товару, поставленого за Договором № 371(3)19УК від 01.08.2019/53-121-01-19-08502 від 09.09.2019, вимоги про стягнення з нього 3 % річних та інфляційних втрат заявлено позивачем обґрунтовано.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" розрахунок 3 % річних, наданий позивачем, та встановлено, що розрахунок позивачем виконаний не вірно, оскільки позивачем допущені арифметичні помилки при підрахунку розміру 3 % річних.
Фактично у спірних правовідносинах стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 632, 02 грн. 3 % річних, за період з 17.12.2019 по 18.08.2020.
Однак, оскільки відповідно до ст. 14 ГПК України судом спір вирішується в межах заявлених позовних вимог, а позивачем за невиконання відповідачем грошових зобов'язань за спірним Договором заявлено до стягнення 631,00 грн. 3 % річних, то судом позовні вимоги в цій частині задовольняються в межах суми, заявленої позивачем.
Таким чином, стягненню підлягають 3 % річних в розмірі 631,00 грн.
Розрахунок інфляційних втрат судом перевірений та визнаний таким, що виконаний правильно.
Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 438, 81 грн., за період з січня 2020 по липень 2020 за порушення строків оплати за Договором № 371(3)19УК від 01.08.2019/53-121-01-19-08502 від 09.09.2019 заявлені до стягнення правомірно та підлягають задоволенню судом.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.
На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Стосовно заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн., то з цього приводу суд зазначає наступне.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч., ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката суд має виходити також з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Частиною 4 ст. 129 ГПК України унормовано, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6102,00 грн. позивачем додано до матеріалів справи оригінали наступних документів: Договір про надання правової допомоги №25-06/2020 від 25.06.2020, укладеного між Адвокатським об'єднанням «Пашніна і партнери» та ТОВ науково - виробниче підприємство "Електроексім", з додатком до нього; Акт від 17.08.2020 виконаних робіт (наданих послуг) на загальну суму 3000, 00 грн.; рахунок-фактура №СФ-2506 від 25.06.2020 на суму 6500, 00 грн., платіжні доручення №131 від 30.06.2020 на суму 1000, 00 грн. та №2 від 19.08.2020 на суму 2000, 00 грн.
Детальний опис робіт (наданих послуг) викладений в додатку №1 до Договору№25-06/2020 від 25.06.2020 - «Опис і вартість правової допомоги ( робіт /послуг)».
Так, в зазначеному Додатку №1 «найменування робіт роботи (послуги)» зазначено: - складення претензії - 1000,00 грн., складення позовної заяви - 2000,00 грн., участь в судовому засіданні (судодень) - 1000,00 грн., складення заяв, скарг, клопотань, процесуальних та інших документів правового характеру (сторінка) - 500,00 грн.
Приймаючи до уваги що дана справа є малозначною справою та розглядалась в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання, заяв, скарг, клопотань на адресу суду від представника позивача не надходило, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму витрат на послуги адвоката в розмірі 3000, 00 грн., яку суд вважає співрозмірною з урахуванням обставин справи та наданим детальним описом робіт (наданих послуг).
За таких обставин, суд вважає наявними підстави для покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000, 00 грн. В іншій частині витрати на професійну правничу допомогу покладаються на позивача.
Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробниче підприємство "Електроексім" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства НАЕК "Енергоатом", (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", (71504, м. Енергодар Запорізької області, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ 019355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробниче підприємство "Електроексім", (49051, м. Дніпро, вул. Журналістів, буд. 13-А, код ЄДРПОУ 40803621) 31 338 (тридцять одну тисячу триста тридцять вісім) грн. 78 коп. основного боргу, 631 (шістсот тридцять одну) грн. 00 коп. 3 % річних, 438 (чотириста тридцять вісім) грн. 81 коп. інфляційних втрат, 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.
Повне судове рішення складено " 02" листопада 2020 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н. Г. Зінченко