Ухвала від 02.11.2020 по справі 906/1318/19

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

"02" листопада 2020 р. м. Житомир Справа № 906/1318/19 (906/1292/20)

Господарський суд Житомирської області у складі судді Костриці О.О., розглянувши у порядку наказного провадження заяву ОСОБА_1 від 27.10.2020 про видачу судового наказу, в межах справи №906/1318/19 про банкрутство Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (м. Житомир)

ВСТАНОВИВ:

до Господарського суду Житомирської області звернулася ОСОБА_1 із заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 9000,00 рн заборгованості за надані послуги у період з 01.08.2019 по 30.09.2019. Заяву подано у межах справи № 906/1318/19, з посиланням на приписи статей 115,116 КЗпП України, статей 4,161,163,168 ЦПК України.

Проаналізувавши приписи чинного законодавства України, дослідивши подану ОСОБА_1 заяву про видачу судового наказу, яка обгрунтована з посиланням на норми Цивільного процесуального кодексу України, що не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу, з огляду на таке.

Так, у провадженні Господарського суду Житомирської області перебуває справа про банкрутство Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", розгляд справи здійснюється відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства.

ОСОБА_1 звернулась до суду в межах справи № 906/1318/19 із заявою про видачу судового наказу, тобто в порядку наказного провадження.

В силу приписів частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

Порядок розгляду спорів, стороною в яких є боржник, визначено статтею 7 Кодексу України з процедур банкрутства.

Так, відповідно до частини 1 вказаної статті спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частина 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначає, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Відповідно до частини 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Проаналізувавши норми Господарського процесуального кодексу України та Кодексу України з процедур банкрутства, суд дійшов висновку, що процесуальним законодавством не передбачено розгляд заяв в порядку наказного провадження в межах справи про банкрутство.

Суд також звертає увагу заявника на те, що справи про банкрутство не є малозначними, наслідком чого в суду не має можливості розглядати в межах справи про банкрутство заяви про видачу судових наказів.

Поряд із цим, суд вказує на таке.

В даному випадку заявником є фізична особа.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.

Як уже зазначалось вище, у частині 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Предметна та суб'єкта юрисдикція господарських судів визначена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.

Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 1); справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України (пункт 8); справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець (пункт 16).

З огляду на положення частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, а також статей 4, 45 цього Кодексу, для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб'єктний склад саме сторін правочину; наявність спору, що виник у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом.

При цьому статтею 55 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Отже, фізична особа (без статусу фізичної особи-підприємця) може звернутися до господарського суду лише у разі, якщо розгляд такого спору у господарському суді прямо передбачено Господарським процесуальним кодексом України та відповідним законом.

Суд встановив, що ОСОБА_1 не є суб'єктом господарювання (фізичною особою-підприємцем); відносини не є такими, що виникли у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності; відсутня норма, яка б передбачала вирішення такого спору господарським судом.

Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути лише юридичні особи та фізичні особи-підприємці (ч. 3 ст. 147 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищенаведене, вимоги ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення 9000,00 грн заборгованості за надані послуги не можуть бути задоволені шляхом видачі судового наказу.

Суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу (п. 4 ч. 1 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства (в порядку наказного провадження).

Про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 Господарського процесуального кодексу України).

Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3 - 6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою (ч. 2 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин, суд відмовляє у видачі судового наказу на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому суд роз'яснює заявнику, що за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права ОСОБА_1 може звернутися до суду в межах справи про банкрутство в порядку позовного провадження.

Керуючись статтями 152, 153, 232, 233 Господарського процесуального кодексу України,-

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Дочірнього підприємства "Житомирський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 9000,00 грн заборгованості за надані послуги.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в установленому законом порядку.

Дата підписання: 02.11.2020.

Суддя Костриця О.О.