ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
19 жовтня 2020 року Справа № 918/199/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Розізнана І.В. , суддя Філіпова Т.Л.
секретар судового засідання Пацьола О.О.
за участю представників сторін:
позивача: Міщанюк О.А.
відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дубенської міської ради на рішення господарського суду Рівненської області від 25.06.2020р. у справі №918/199/20
за позовом Дубенської міської ради
до Дубенської районної ради
про зобов'язання вчинити певні дії
Дубенська міська рада звернулась до Господарського суду Рівненської області з позовом до Дубенської районної ради про зобов'язання включити до акту приймання-передачі комунального некомерційного підприємства "Дубенська центральна районна лікарня" Дубенської районної ради Рівненської області всі основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, які перебувають на балансі комунального підприємства станом на 12.12.19 р.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 25 червня 2020 року у справі №918/199/20 відмовлено у задоволенні позову.
Вказане рішення мотивоване тим, що акт приймання-передачі прийнятий в ході здійснення дискреційних повноважень. Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закону, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки.
Суд зазначив, що резолютивна частина рішення не повинна містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та зобов'язання його до вчинення чи утримання від вчинення дій на майбутнє, а тому суд позбавлений можливості впливати на дії органів місцевого самоврядування і як наслідок неможливість задоволення судом позовної вимоги.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи позивача, викладені в позовній заяві, не знайшли свого підтвердження, зводяться до помилкового тлумачення позивачем норм матеріального права, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Дубенська міська рада звернулась до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що єдиним законним способом реалізації рішення Дубенської районної ради від 12 грудня 2019 року №772 у випадку затвердження цією радою акту приймання-передачі мало бути включення до нього саме всіх основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів що перебували на балансі комунального некомерційного підприємства "Дубенська центральна районна лікарня", що відповідачем зроблено не було. Враховуючи те, що відповідач по справі прийняв рішення від 06 лютого 2020 року №802, яким затверджено акт приймання-передачі, в нього не було альтернативного варіанта дій (дискреційних повноважень), як включити в такий акт все майно, яке перебувало на балансі лікарні станом на 12 грудня 2019 року.
Відповідач своїм правом, передбаченим статтею 96 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не надав.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, відповідності до вимог статті 269 ГПК України.
Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Дубенської районної ради від 12 грудня 2019 року № 772 "Про передачу з спільної власності територіальних громад сіл Дубенського району (районної комунальної власності) у комунальну власність міста Дубно закладу охорони здоров'я комунального некомерційного підприємства "Дубенська центральна районна лікарня" Дубенської районної ради Рівненської області" вирішено передати з спільної власності територіальних громад сіл Дубенського району (районної комунальної власності) у комунальну власність міста Дубно заклад охорони здоров'я комунальне некомерційне підприємство "Дубенська центральна районна лікарня" Дубенської районної ради Рівненської області" з умовою збереження терапевтичного відділення № 2, що знаходиться за адресою: Дубенський район, с. Верба, вул. Грушевського, 27.
Крім того, вирішено передати зі спільної власності територіальних громад сіл Дубенського району основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, що перебувають на балансі комунального некомерційного підприємства "Дубенська центральна районна лікарня", у комунальну власність територіальної громади міста Дубно, з умовою збереження терапевтичного відділення № 2, що знаходиться за адресою: Дубенський район, с. Верба, вул. Грушевського, 27.
Вказаним рішенням створено комісію з передачі вищезазначеного майна. Комісії доручено підготувати акти прийому-передачі основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, провести передачу, згідно вимог чинного законодавства та подати їх на затвердження до районної ради.
Рішенням Дубенської районної ради від 06 лютого 2020 року №801 "Про внесення змін до рішення районної ради № 772 від 12 грудня 2019 року "Про передачу з спільної власності територіальних громад сіл Дубенського району (районної комунальної власності) у комунальну власність міста Дубно закладу охорони здоров'я комунального некомерційного підприємства "Дубенська центральна районна лікарня" Дубенської районної ради Рівненської області" вирішено внести зміни до рішення районної ради №772 від 12 грудня 2019 року "Про передачу з спільної власності територіальних громад сіл Дубенського району (районної комунальної власності) у комунальну власність міста Дубно закладу охорони здоров'я комунального некомерційного підприємства "Дубенська центральна районна лікарня" Дубенської районної ради Рівненської області", а саме пункт 3 даного рішення викладено у новій редакції, внаслідок чого було змінено склад комісії.
Рішенням Дубенської міської ради від 24 грудня 2019 року №4416 "Про прийняття у власність територіальної громади м. Дубно основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів комунального некомерційного підприємства "Дубенська центральна районна лікарня" Дубенської районної ради Рівненської області вирішено: надати згоду на прийняття у власність територіальної громади м. Дубно основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів комунального некомерційного підприємства "Дубенська центральна районна лікарня" Дубенської районної ради Рівненської області; прийняти у власність територіальної громади м. Дубно основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи комунального некомерційного підприємства "Дубенська центральна районна лікарня" Дубенської районної ради Рівненської області; створити комісію з прийняття у власність територіальної громади м. Дубно основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, передбачених у п. 1 цього рішення у зазначеному в рішенні складі; комісії за актами приймання-передачі прийняти у власність територіальної громади м. Дубно основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, передбачені у пункті 1 цього рішення та подати їх на затвердження виконавчого комітету.
В матеріалах справи міститься акт приймання-передачі комунального некомерційного підприємства "Дубенська центральна районна лікарня" Дубенької районної ради Рівненської області та міста, відповідно до якого комунальне підприємство та майно, що передається розташоване за адресою Рівненська обл., м. Дубно, вул. Львівська, 73 належить до спільної власності територіальних громад сіл Дубенського району в особі Дубенської районної ради Рівненської області передаються територіальній громаді м. Дубно в особі Дубенської міської ради Рівненської області. До складу майна, що передається належать основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи.
Рішенням Дубенської районної ради від 06 лютого 2020 року №802 затверджено Акт приймання-передачі основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів що перебувають на балансі комунального некомерційного підприємства "Дубенська центральна районна лікарня", у комунальну власність територіальної громади міста Дубно.
17.02.2020 р. позивач звернувся до відповідача з листом №639/05-02-32/20, в якому вказує на те, що в акті зазначено, про те не додано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою та свідоцтво на право власності на нерухоме майно, а саме: на будівлю інфекційного відділення, на будівлю харчо блоку, головного корпусу, котельну та будівлю урологічного відділення. Просить підписати акт приймання-передачі основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів.
Листом від 21 лютого 2020 року № 05/10-32 відповідач повідомив позивача, що комісією з передачі майна внесено пропозицію, яка підтримана депутатами районної ради, щодо залишення в спільній власності територіальних громад сіл Дубенського району частини будівлі терапевтичного корпусу (І поверх) площею 142,5 м2 та будівлі стерилізаційного відділення площею 385,3 м2 по вул. Львівській, 73 у м. Дубно для розміщення КНП "Дубенський районний центр ПМСД". Разом з тим, відповідач повідомив, що у разі виникнення необхідності використання даних приміщень КНП "Дубенська міська лікарня", просить звернутися до КНП "Дубенський районний центр ПМСД", з метою вирішення питання щодо використання частини даних приміщень за умови оренди.
На думку позивача, всупереч рішенню Дубенської районної ради від 12 грудня 2019 року № 772 відповідач не передав позивачу та відповідно не зазначив про це в акті: три будівлі гаражів, частина будівлі терапевтичного корпусу (І поверх) та будівля стерилізаційного відділення, яке є важливе для функціонування лікарні.
Предметом розгляду у даній справі є зобов'язати відповідача включити до акту приймання-передачі все нерухоме майно, яке перебувало на балансі КНП "Дубенська центральна районна лікарня" Дубенської районної ради Рівненської області та яке передбачено рішенням від 12 грудня 2019 року № 772.
Аналізуючи встановлені обставини справи, апеляційний господарський суд вважає за необхідне враховувати наступні положення чинного законодавства України.
Положеннями частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування" обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
Пунктом 20 статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються такі питання, зокрема: вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників, крім випадків, передбачених частиною другою статті 21 Закону України "Про культуру".
Частиною 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Згідно частини 1 статті 71 Закону України "Про місцеве самоврядування" територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.
Згідно з рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятими Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за таких обставин.
Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Отже, дискреційні повноваження, в тому числі органів місцевого самоврядування, завжди мають межі, встановлені законом.
Акт, прийнятий в ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу. Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Завдання судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Як вбачається з матеріалів справи, Дубенська районна рада відповідно до рішення № 772 від 12.12.19 на засіданні від 06 лютого 2020 року прийняла рішення № 802 про затвердження Акта прийому - передачі основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів що перебувають на балансі Комунального некомерційного підприємства "Дубенська районна лікарня", у комунальну власність територіальної громади міста Дубно. Даний акт є додатком до рішення районної ради.
Рішення Дубенської районної ради від 06 лютого 2020 року № 802 про затвердження Акта прийому - передачі основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів що перебувають на балансі Комунального некомерційного підприємства "Дубенська районна лікарня" не оскажено, а тому є чинним на час розгляду справи судом першої інстанції.
У відповідності до ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Рішення № 802 від 06 лютого 2020 року, яким затверджено акт приймання-передачі є чинним, в судовому порядку не оскаржувалось. Враховуючи, що акт приймання передачі є лише документом, що складається на виконання рішення, відсутні підстави для покладення на Дубенську районну раду обов'язку включення до акта приймання-передачі всіх основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, які перебували на балансі КНП "Дубенська центральна районна лікарня" станом на 12 грудня 2019 року.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
За змістом статей 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Суд звертає увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним, тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).
Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
Предметом спору у даній справі є вимога зобов'язати відповідача включити в акт приймання-передачі нерухоме майно, з тих підстав, що передане за даним актом майно суперечить рішенню Дубенської районної ради від 12 грудня 2019 року № 772.
Разом з цим, як встановлено судом, оскаржуваний акт був затверджений рішенням Дубенської районної ради № 802 від 06 лютого 2020 року, яке чинне та не скасовано у встановленому законом порядку.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов'язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та іншими способами відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.11.18 у справі № 905/2260/17 звертає увагу на те, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
По суті, предмет позову у вигляді спонукання відповідача до включення до акта приймання передачі визначеного майна є неналежним (таким, що не відповідає закону) та неефективним способом захисту цивільного права, оскільки він не підпадає під примусове виконання обов'язку в натурі, передбачене пунктом 5 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України. Щодо визначення вимоги (згідно позовної заяви) про зобов'язання вчинення дій, то така не відповідає способам, визначеним ст. 16 ЦК України та виходить за межі повноважень суду, оскільки суперечитиме чинному рішенню районної ради № 802 від 06 лютого 2020 року, що призведе до втручання суду в дискрецію органу.
Водночас, суд не може підміняти державний орган, приймати замість нього рішення, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений до Ради позов про зобов'язання включити в акт приймання-передачі певне нерухоме майно не призведе до реального відновлення порушених прав позивача (у разі встановлення факту їх порушення), оскільки складання акта приймання передачі є процедурою виконання рішення 48 сесії Дубенської районної ради, що відбулося 06.02.20 р. (рішення № 802 від 06.02.20 р.), яке в свою чергу прийнято на реалізацію рішення № 772 від 12.12.19 та є чинним на час розгляду спору.
Зважаючи на вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про необґрунтованість даного позову, в зв'язку з чим у його задоволенні слід відмовити.
Доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, не занайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду та споростовані висновками суду.
Судові витрат за розгляд апеляційної скарги слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Дубенської міської ради на рішення господарського суду Рівненської області від 25.06.2020р. у справі №918/199/20 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Рівненської області від 25.06.2020р. у справі №918/199/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №918/199/20 повернути Господарському суду Рівненської області.
Повний текст постанови складений "30" жовтня 2020 р.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Розізнана І.В.
Суддя Філіпова Т.Л.