ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
про залишення апеляційної скарги без руху
"02" листопада 2020 р. Справа № 906/357/20
Суддя (суддя-доповідач у справі) Північно-західного апеляційного господарського суду Саврій В.А., перевіривши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс" на рішення Господарського суду Житомирської області від 17.09.2020р. (повний текст - 28.09.2020р.) у справі №906/357/20 (суддя Кудряшова Ю.В.)
за позовом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс"
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державного підприємства "Спецагро"
про повернення орендованого майна
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 17.09.2020р. у справі №906/357/20 задоволено позов Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях до Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс", за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державного підприємства "Спецагро", про повернення орендованого майна. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Технополіс" повернути орендодавцю - Регіональному відділенню Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях за участю балансоутримувача - Державного підприємства "Спецагро" за актом приймання-передачі нерухомого майна, що належить до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства України та знаходиться за адресою: вул. Вересівський шлях, 15, м. Житомир, а саме: групу інвентарних об'єктів (комплекс будівель і споруд) у складі: лабораторний корпус (літ.А) площею 2974,3 кв.м (реєстровий номер: 38516592.2.ЧУИКБД001), віварій (літ.Б) площею 2391,1 кв.м (реєстровий номер: 38516592.2.ЧУИКБД002), утилізаційний блок (літ. В) площею 678,1 кв.м (реєстровий номер 38516592.2.ЧУИКБД003), кормоцех (літ.И) площею 651,6 кв.м (реєстровий номер 38516592.2.ЧУИКБД004), дизблок для транспортних засобів (літ.Д) площею 133,3 кв.м (реєстровий номер: 38516592.2.ЧУИКБД005), автовагова (літ.Ж) площею 77,3 кв.м (реєстровий номер: 38516592.2.ЧУИКБД006), прохідна (літ.Е) площею 59,8 кв.м (реєстровий номер: 38516592.2.ЧУИКБД007), розплідник (літ.К) площею 497,0 кв.м (реєстровий номер: 38516592.2.ЧУИКБД008), склад дезінфікуючих засобів (літ. Р) площею 72,2 кв.м (реєстровий номер: 38516592.2.ЧУИКБД009), гараж на 5 автомашин (літ. З) площею 315,3 кв.м (реєстровий номер: 38516592.2.ЧУИКБД010), котельня (літ. М) площею 502,8 кв.м (реєстровий номер: 38516592.2.ЧУИКБД012), насосна станція з артскважиною (літ. Л) площею 24,7 кв.м (реєстровий номер: 38516592.2.ЧУИКБД013), установка для мазутопостачання (літ. Н) площею 66,2 кв.м (реєстровий номер: 38516592.2.ЧУИКБД014), насосна автоматична установка (літ. О) площею 34,6 кв.м (реєстровий номер: 38516592.2.ЧУИКБД015), автоматична установка перечистки стічних вод (літ. П) площею 94,4 кв.м (реєстровий номер: 38516592.2.ЧУИКБД017). Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс" на користь Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Рівненській та Житомирській областях 52100,81 грн. сплаченого судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Технополіс" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.
До апеляційної скарги апелянтом долучено платіжне доручення №177 від 26.10.2020р. про сплату судового збору у розмірі 3153,00 грн. Скаржник зазначає, що у справі спір виник внаслідок невиконання відповідачем зобов'язання за договором оренди в частині невиконання обов'язку повернення, тобто не з позадоговірних відносин, в наслідок чого Фондом заявлено позовну вимогу про зобов'язання відповідача повернути майно за актом приймання-передачі, що є вимогою немайнового характеру.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суддя дійшов висновку, що подана апелянтом апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України з огляду на таке.
Згідно з положеннями п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В силу вимог п.2 ст.163 ГПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Тлумачення норм права повинно відбуватися з урахуванням принципу правової визначеності, який полягає у забезпеченні здатності вірного тлумачення закону пересічною особою. Зокрема, встановлюючи підхід до тлумачення правових норм, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.07.1995р. у справі «Толстой-Милославський» (Тоlstoy Miloslavsky) проти Сполученого Королівства (скарга №18139/91), визначаючи зміст терміну «передбачений законом», сформулював наступну умову: положення національного законодавства повинні бути настільки ясними, зрозумілими і визначеними, щоб будь-яка людина, за необхідності скориставшись порадою юриста, могла б повністю зрозуміти зміст закону.
Саме цим підходом і повинен керуватися кожний суд при тлумаченні норм права.
Приписи п.2 ст.163 ГПК України є достатньо конкретизованими та чіткими, що виключає можливість піддавати їх різному тлумаченню. Закон не визначає жодних умов щодо застосування вказаної норми, зокрема, в залежності від того чи виникла вимога про повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях, або така вимога є похідною від договірних зобов'язань.
Статтею 181 Цивільного кодексу України визначено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Відповідно до ч.1 ст.190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Отже, у розумінні зазначених вимог закону позовна вимога про повернення земельної ділянки є майновою вимогою, та судовий збір з такої вимоги визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Такий висновок викладений в ухвалі Верховного Суду від 15.04.2019р. у справі №918/484/18 за позовом Здолбунівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Деражненської сільської ради до ПП «Деражне-Ліс» про розірвання договору і повернення земельної ділянки.
Окрім того, позиція про те, що вимога про зобов'язання повернути земельну ділянку є вимогою майнового характеру та судовий збір за такою вимогою сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру, викладена в ухвалі Верховного Суду від 04.03.2019р. у справі №923/441/18, у постанові Верховного Суду від 21.10.2019р. у справі №910/2431/19, в ухвалі Верховного Суду від 12.12.2019р. у справі № 908/31/19.
Так, постанова Верховного Суду від 21.10.2019р. у справі №910/2431/19 містить узагальнюючий, не пов'язаний із конкретними обставинами спору, висновок про те, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Стосовно критеріїв визначення, чи є певний спір майновим або немайновим, суд зазначає, що майновий позов (позовна заява майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Тобто будь-який майновий спір має ціну, а категорію майнових спорів складають, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові 16.03.2020р. у справі №910/16651/19, з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, якою в постанові від 26.02.2019р. у справі №907/9/17 зазначено, що наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (п.8.12 постанови).
В договорі визначено вартісне, грошове вираження об'єкту оренди - 3473387,00 грн., при цьому предмет спору пов'язаний із орендними правовідносинами, тобто з володінням та використанням майна.
Зазначене свідчить також про майновий характер вказаної вимоги.
Отже, за звернення з даною позовною заявою позивачем вірно було сплачено 52100,81 грн. судового збору, виходячи з вартості витребувуваного майна - 3473387,00, у відповідності до п.2 ст.163 ГПК України.
Відповідно до пп.4 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" за звернення з апеляційної скарги на рішення суду сплаті підлягає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Отже, за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Житомирської області від 17.09.2020р. у справі №906/357/20 сплаті підлягає судовий збір у розмірі 78151,21 грн., однак скаржником сплачено 3153,00 грн.
Отже, скаржнику необхідно доплатити 74998,21 грн. судового збору.
Відповідно до частини другої статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
За правилами частин другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
У випадку якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою (частини 3 та 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на залишення апеляційної скарги без руху, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження наразі не розглядається.
Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суддя -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс" на рішення Господарського суду Житомирської області від 17.09.2020р. у справі №906/357/20 залишити без руху.
2. Запропонувати апелянту - протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки та подати до суду апеляційної інстанції докази доплати судового збору у розмірі 74998,21 грн.
3. Роз'яснити апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Суддя Саврій В.А.