вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"26" жовтня 2020 р. Справа№ 910/3434/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Поляк О.І.
Дідиченко М.А.
при секретарі судового засідання Бовсуновській Ю.В.
за участю представників:
від позивачів - не прибули;
від відповідача - представник не прибув;
від третьої особи - Амельченко В.П., ордер серії АА №1049141 від 17.09.2020,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 у справі №910/3434/19 (суддя Джарти В.В., повний текст складено - 06.08.2020) за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Кримфундамент", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення та статуту.
ВСТАНОВИВ наступне.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримфундамент" про:
- визнання недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримфундамент" від 12.08.2015, яке оформлене протоколом №7;
- визнання недійсним статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримфундамент" в новій редакції, зареєстрованого 02.12.2014.
В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначали про не підписання ними протоколу №7 загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримфундамент" від 12.08.2015, а також статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримфундамент" в новій редакції, зареєстрованого 02.12.2014.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 у справі №910/3434/19 у задоволенні позову було відмовлено повністю.
При цьому, суд дійшов висновку про те, що сама по собі незгода учасників із призначенням ними директора товариства, не може бути покладена в основу позовних вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів та статуту, оскільки у свою чергу позивачі належним та допустимим доказами не довели наявності у них порушеного права внаслідок ухвалення відповідного рішення загальних зборів.
Такий висновок суду ґрунтувався також на тому, що надані позивачами висновки експерта № 15/19 від 11.03.2019 та № 16/19 від 11.03.2019 про невідповідність підписів позивачів у протоколі № 7 від 12.08.2015 та статуті є недопустимими доказами. Таких висновків суд дійшов з огляду на те, що позивачами неодноразово зазначалось про відсутність у них оригіналів досліджуваних документів, у той час як експертне дослідження можливе лише за оригіналами. Вказане також підтверджується листом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 07/01-12/2931-20 від 05.03.2020, наданий на запит суду щодо можливості проведення експертизи за копіями документів.
Крім того, суд зазначив, що визнання недійсним Статуту є передчасною вимогою без визнання факту недійсності рішення загальних зборів учасників, якими було затверджене таку редакцію.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивачі звернулися до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просили скасувати вказане рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянти посилаються на те, що висновки суду щодо необґрунтованості позовних вимог не відповідають обставинам справи, оскільки, за доводами позивачів, правомірність їх вимог підтверджується висновками почеркознавчих експертиз про неналежність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підписів, що містяться на протоколі № 7 та Статуті в новій редакції, а також відповіддю Державної прикордонної служби України від 29.05.2019 №0.184-19180/0/15-19.
Окрім наведеного, скаржники вказують про те, що судом першої інстанції не була розглянута заява відповідача про визнання позову та протиправно прийнята до розгляду заява третьої особи про застосування наслідків спливу строку позовної давності.
В ході здійснення апеляційного провадження третьою особою у відзиві на апеляційну скаргу викладено клопотання про витребування у Вітебського обласного виконавчого комітету належним чином завірених копій матеріалів реєстраційної справи Товариства з обмеженою відповідальністю "ДрилТех" (реєстраційний номер 391004161; місцезнаходження: Республіка Білорусь, Вітебська область, місто Орша, вулиця Анатолія Солянникова, будинок 4, приміщення 1).
Колегією суддів відмовлено у задоволенні клопотання третьої особи про витребування доказів з Вітебського обласного виконавчого комітету, оскільки в силу принципів диспозитивності та змагальності господарського судочинства, сутність яких викладено в статтях 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, а також приписах статті 74 цього Кодексу, збирання доказів у справі не є обов'язком суду.
Навпаки, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування у господарському процесі покладений виключно на сторони спору, кожна з яких несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Крім цього, слід зазначити, що третьою особою на підтвердження своїх доводів про визнання позивачами обставин призначення ОСОБА_3 на посаду генерального директора ТОВ "Кримфундамент" були надані до суду першої інстанції докази, оцінка яких буде наведена апеляційним судом у даній постанові.
З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для витребування додаткових доказів.
В судовому засіданні представник третьої особи надав пояснення, якими просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.
Позивачі та відповідач правом на участь у даному судовому засіданні не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялися судом.
При цьому, від позивачів до апеляційного суду надійшло клопотання в якому вони просять розглянути в судовому засіданні 26.10.2020 без їх участі та участі представника клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.
Стосовно розгляду вказаного клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, колегія суддів зазначає, що жодним учасником судового процесу станом на час проведення даного судового засідання до апеляційного суду воно не подавалося, разом з тим, у будь - якому випадку неявка апелянтів не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті у даному судовому засіданні.
До того ж, слід зазначити, що оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.
Щодо повідомлення відповідача, то ухвала апеляційного суду від 28.09.2020 про відкладення розгляду справи на 26.10.2020, повернулася до суду з поміткою органу поштового зв'язку про відсутність адресата.
Відповідно до частин 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Враховуючи те, що неявка вказаних осіб в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
ТОВ "Кримфундамент" (далі - Товариство) було створено 10.01.2007 з розміром статутного капіталу - 19 690 000 грн., сформованого 28.11.2008. Учасниками Товариства виступили: ОСОБА_1 , розмір внеску до статутного фонду - 9 845 000,00 грн (50 % в статутному капіталі), ОСОБА_2 розмір внеску до статутного фонду - 8 860 500,00 грн (45 % в статутному капіталі), ОСОБА_4 , розмір внеску до статутного фонду - 984 500,00 грн (5 % в статутному капіталі).
За твердженнями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у грудні 2018 року їм стало відомо про існування рішення загальних зборів Товариства від 12.08.2015, яке оформлене протоколом № 7, згідно з яким відбулося звільнення ОСОБА_5 з посади директора та призначення на посаду директора Товариства ОСОБА_3 .
Як вказують позивачі, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_4 участі у загальних зборах Товариства 12.08.2015 не приймали, протоколу № 7 від 12.08.2015 не підписували. Підпис на протоколі № 7 вчинений не ОСОБА_1 , а іншою особою, що підтверджується висновком експерта № 16/19 від 11.03.19. Підпис на протоколі № 7 вчинений не ОСОБА_2 , а іншою особою, що підтверджується висновком експерта № 15/19 від 11.03.19.
У протоколі № 7 вказано, що його підписала ОСОБА_6 , хоча учасником Товариства є ОСОБА_4 .
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є громадянами Російської Федерації і не перебували на території України у серпні 2015 року, що підтверджується паспортом з відмітками про перетин кордону.
Рішення загальних зборів Товариства від 12.08.2015 оформлене протоколом №7 порушує права позивачів, як засновників, оскільки воно ними не приймалось і не підписувалось, рішення є незаконним та підлягає визнанню недійсним, про що й був поданий відповідний позов.
Крім того, позивачі зазначають, що з інформації наданої державним реєстратором Н. Цюпа позивачам стало відомо, що рішенням загальних зборів Товариства від 25.03.2014, оформленим протоколом № 3, була затверджена нова редакція Статуту Товариства, яка зареєстрована 02.12.2014.
Позивачі Статут Товариства в новій редакції не підписували. Підпис на статуті вчинений не ОСОБА_1 , а іншою особою, що підтверджується висновком експерта № 19/19 від 11.03.19. Підпис на статуті вчинений не ОСОБА_2 , а іншою особою, що підтверджується висновком експерта № 18/19 від 11.03.19.
За твердженнями позивачів, Статут Товариства в новій редакції (зареєстрований 02.12.2014) порушує їх права, як засновників, оскільки вони його не підписували, статут є незаконним та підлягає визнанню недійсним, про що також був поданий даний позов.
Як вже вказувалося, місцевий господарський суд, дійшовши висновку про необґрунтованість позовних вимог, відмовив у задоволенні позову.
Колегія суддів погоджується із висновками, наведеними в оскаржуваному рішенні суду, враховуючи наступне.
Стосовно вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримфундамент" від 12.08.2015, що оформлене протоколом № 7, яка обґрунтована обставинами не підписання позивачами вказаного протоколу, колегія суддів виходить з нижчевикладеного.
Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Відповідно до статті 97 Цивільного кодексу України, управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Рішення про внесення змін до статуту товариства, відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства, та про ліквідацію товариства приймаються більшістю не менш як у 3/4 голосів, якщо інше не встановлено законом (стаття 98 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом.
Згідно до пункту 17, 18, 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", рішення загальних зборів учасників є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників господарського товариства можуть бути порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства, позбавлення учасника товариства можливості взяти участь у загальних зборах, порушення прав чи законних інтересів учасника товариства рішенням загальних зборів. Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів є прийняття загальними зборами рішень за відсутності кворуму для проведення загальних зборів. Суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника товариства.
Позивачами на підтвердження обставин не підписання ними протоколу №7 було надано суду першої інстанції висновки експертів № 15/19 від 11.03.2019 та №16/19 від 11.03.2019.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо неналежності вказаних доказів, з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5), основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (буквених та цифрових) і підпису. Цією експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдання (установлення факту виконання рукопису під впливом будь-яких (природних, штучних) збиваючих факторів; у незвичних умовах або в незвичайному стані виконавця, навмисно зміненим почерком, з наслідуванням почерку іншої особи; визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо).
Згідно з положеннями оформлення документів для проведення експертиз (досліджень), які наведено у Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженій Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5), коли об'єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об'єкта (крім об'єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз (пункт 3.5).
Отже, вказаними положеннями передбачено, що для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів мають надаватися лише оригінали документів.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 910/23176/16.
Враховуючи те, що експертні дослідження, за результатами яких були складені вказані вище висновки № 15/19 від 11.03.2019 та №16/19 від 11.03.2019, проведені за електрофотокопією протоколу № 7 загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримфундамент" від 12.08.2015, вказані докази не можуть бути належним підтвердженням обставин не підписання позивачами протоколу загальних зборів учасників №7.
Окрім наведеного колегією суддів враховуються наступні обставини.
Так, третьою особою до суду першої інстанції подавалося клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи, яке було підтримано представником із зазначенням при цьому про готовність заявника сплатити витрати за проведення експертизи та надати для проведення дослідження оригінали Статуту та Протоколу.
За наслідками підготовчого засідання 10.01.2020 суд першої інстанції ухвалив викликати для участі у судовому засіданні особисто позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для відбору експериментальних зразків підписів, явку у судове засідання визнати обов'язковою, зобов'язати позивачів надати до суду вільні зразки підписів, повторно запропонувати позивачам у строк подати до суду письмові пояснення щодо клопотання третьої особи про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, перелік запитань роз'яснення яких потребує висновку експерта, перелік експертів або експертних установ, яким доручити проведення експертизи; викликати для участі у судовому засіданні та надання пояснень особисто третю особу ОСОБА_3 та відкласти підготовче засідання.
Представник позивача підтримав викладену у поясненнях від 13.02.2020 позицію щодо неможливості проведення експертизи за копіями документів (на підтвердження надано відповідь Кропивницького відділення КНДІСЕ на адвокатський запит) та просив відмовити в задоволенні клопотання третьої особи про призначення експертизи. Також, адвокат повідомив, що його довірителі обізнані про визнання їх явки до суду обов'язковою та витребування у них документів, проте причини невиконання ухвали суду в зазначеній частині йому невідомі.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим господарським судом вживалися заходи щодо призначення судової почеркознавчої експертизи, проте з незалежних від суду обставин її так і не було проведено.
Стосовно посилань скаржників на відповідь Державної прикордонної служби України від 29.05.2019 №0.184-19180/0/15-19, як на доказ, який підтверджує обставини відсутності позивачів на території України станом на час проведення загальних зборів Товариства 25.03.2014 та 12.08.2015, колегія суддів зазначає наступне.
Так, з огляду на вчинення позивачами дій, які свідчать про визнання та погодження обставин обрання ОСОБА_3 на посаду директора Товариства, зазначена відповідь Державної прикордонної служби України від 29.05.2019 №0.184-19180/0/15-19 не може бути достатнім доказом для задоволення вимог про визнання недійсним рішення, оформленого протоколом №7 від 12.08.2015.
Стосовно впливу вказаного доказу на результат розгляду вимоги про визнання недійсним Статуту, то зазначене буде наведено нижче у даній постанові.
Підтвердженням вчинення позивачами дій, які свідчать про визнання ними обставин призначення ОСОБА_3 на посаду директора ТОВ "Кримфундамент" є наступне.
Так, згідно наявної у матеріалах даної справи копії довіреності від 09.09.2015 (т.2, а.с.137) ТОВ "Кримфундамент" в особі генерального директора ОСОБА_3 уповноважило ОСОБА_1 бути представником товариства у відповідних уповноважених органах державної влади та управління Республіки Білорусь з метою створення на території цієї держави товариства з обмеженою відповідальністю з будь-якою назвою і вчинення відповідних реєстраційних дій.
Також, наявною у матеріалах даної справи довідкою (т.2, а.с.142) та випискою (т.3, а.с. 183-184) підтверджуються обставини створення ТОВ "ДрилТех", засновником якого виступило, зокрема, ТОВ "Кримфундамент", а керівником з 30.01.2016 по 09.08.2018 був ОСОБА_1 .
Отже, наведеними доказами у сукупності підтверджуються обставини виконання ОСОБА_1 , виданої на його ім'я директором ОСОБА_3 довіреності.
Крім цього, згідно протоколу №8 позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Кримфундамент" від 07.11.2016 (т.2, а.с.145), на яких були присутні учасники товариства: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також запрошена особа - генеральний директор ОСОБА_3 , були прийняті наступні рішення:
продати належну ТОВ "Кримфундамент" частку у статутному капіталі у розмірі 3 відсотків ТОВ "ДрилТех" ОСОБА_8 ;
видати ОСОБА_1 довіреність на представництво інтересів ТОВ "Кримфундамент" в процесі підписання договору купівлі - продажу. Уповноважити генерального директора ОСОБА_3 видати довіреність від імені ТОВ "Кримфундамент".
Вказаний протокол містить підписи ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Доказів оскарження рішень прийнятих на вказаних зборах до суду подано не було.
Довіреністю №8 від 08.11.2016 (т.2, а.с.146) ТОВ "Кримфундамент" в особі генерального директора ОСОБА_3 уповноважило ОСОБА_1 укласти договір від імені ТОВ "Кримфундамент" про продаж належної останньому частки у статутному капіталі ТОВ "ДрилТех" ОСОБА_8 .
На виконання рішення загальних зборів про продаж належної ТОВ "Кримфундамент" частки у статутному капіталі ТОВ "ДрилТех" 08.11.2016 між ТОВ "Кримфундамент" в особі ОСОБА_1 , діючого на підставі зазначеної вище довіреності №8 від 08.11.2016 та ОСОБА_8 було укладено договір №1 купівлі - продажу частки у статутному капіталі (т.2, а.с.147).
Згодом, а саме 18.11.2016 відбулися позачергові загальні збори учасників ТОВ "Кримфундамент" (на яких були присутні учасники товариства: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також запрошена особа - генеральний директор ОСОБА_3 ), на яких було прийнято рішення про вихід ТОВ "Кримфундамент" зі складу учасників ТОВ "ДрилТех".
Вказане рішення оформлене протоколом №9 від 18.11.2016, який містить підписи, зокрема, позивачів.
Докази оскарження вказаного рішення, оформленого зазначеним протоколом, у суду відсутні.
Крім цього, відповідачем було надано суду першої інстанції протокол №25/02/19 загальних зборів учасників ТОВ "Кримфундамент" від 25.02.2019 (т.1, а.с.186), згідно якого на вказаних зборах (на яких була присутня особа уповноважена позивачами на представлення їх інтересів) прийнято рішення, зокрема, про звільнення ОСОБА_3 з посади генерального директора Товариства з 25.02.2019.
Отже, наведені вище обставини та подані на їх підтвердження докази свідчать про визнання та не заперечення позивачами факту призначення ОСОБА_3 на посаду директора ТОВ "Кримфундамент" за оскаржуваним наразі рішенням загальних зборів.
Наведене, в свою чергу, унеможливлює задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним рішення загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримфундамент" від 12.08.2015, оформленого протоколом № 7.
Стосовно вимоги про визнання недійсним статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримфундамент" в новій редакції, зареєстрованій 02.12.2014, колегія суддів зазначає, що висновки експертів №18/19 та №19/19 від 11.03.2019, надані позивачами, не можуть бути належними доказами не підписання ними Статуту в новій редакції, оскільки експертні дослідження були проведені за еклектрофотокопією Статуту, що є недопустимим з підстав наведеними судом вище.
Інший доказ, на який посилаються позивачі, а саме відповідь Державної прикордонної служби України від 29.05.2019 №0.184-19180/0/15-19 не містить даних стосовно того, що станом на 25.03.2014 (дата затвердження статуту загальними зборами учасників Товариства) позивачі були відсутні на території України.
За наведених обставин, висновок місцевого господарського суду щодо необґрунтованості позовних вимог визнається колегією суддів правильним.
Доводи апелянтів про те, що судом першої інстанції не була розглянута заява відповідача про визнання позову, апеляційним судом відхиляються враховуючи наступне.
Так, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив про те, що Товариство не вчиняло дій, якими були б порушені права позивачів та вказав, що саме ОСОБА_3 має відповідати за позовом. При цьому, також було вказано, що не підписання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 оскаржуваних рішення, оформленого протоколом № 7 та Статуту є безумовною підставою для визнання їх недійсними.
В подальшому, у своїх письмових поясненнях відповідач також вказував про не підписання позивачами протоколу та статуту та зазначав, що позов підлягає задоволенню.
Колегія суддів, враховуючи заперечення відповідача в частині того, що саме він має відповідати за позовом, а також посилання на відсутність вчинення Товариством дій, які б порушували права позивачів, дійшла висновку, що вказані заяви не можна розцінювати як визнання позову.
До того ж, згідно ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Таким чином, вказані доводи скаржників не можуть бути підставою для задоволення вимог апеляційної скарги.
Також, не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції доводи скаржниіва про розгляд судом заяви, поданої не стороною у справі, а третьою особою, про застосування наслідків спливу строку позовної давності, враховуючи наступне.
Так, суд першої інстанції вірно вказав, що за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Враховуючи необґрунтованість заявлених позовних вимог, позовна давність не була застосована до спірних правовідносин.
Також, обставинами, що унеможливлюють застосування наслідків спливу строку позовної давності є подання не стороною у справі відповідної заяви, оскільки згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Отже, вказані доводи апелянтів є необґрунтованими.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на позивачів (апелянтів).
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 у справі №910/3434/19 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявників - позивачів у справі.
3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 10.06.2020 у справі №910/3434/19.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено: 28.10.2020 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді О.І. Поляк
М.А. Дідиченко