вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
про закриття апеляційного провадження
"21" жовтня 2020 р. Справа№ 910/17977/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Копитової О.С.
суддів: Грека Б.М.
Остапенка О.М.
за участю секретаря судового засідання: Гуньки О.В.
у присутності представників сторін згідно протоколу судового засідання від
21.10.2020 року
розглянувши матеріали апеляційної скарги Головного управління Державної
податкової служби у місті Києві
на постанову господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року
у справі №910/17977/19 (суддя Івченко А.М.)
за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ256"
про банкрутство
Постановою господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року у справі №910/17977/19 визнано банкрутом товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕ256". Відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ256" арбітражного керуючого Ревункова Віталія Михайловича. Підприємницьку діяльність банкрута завершено. Строк виконання всіх грошових зобов'язань ухвалено вважати таким, що настав 27.05.2020 року. Оприлюднено повідомлення про визнання товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ256" банкрутом у встановленому порядку. Припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном з 27.05.2020 року. Зобов'язано ліквідатора надати суду ліквідаційний баланс банкрута та звіт ліквідатора до 27.05.2021 року. Зобов'язано районну у місті Києві державну адміністрацію, відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців за місцезнаходженням боржника, внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців запис про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та відомості про ліквідатора банкрута.
Не погоджуючись з вказаною постановою господарського суду міста Києва, Головне управління Державної податкової служби у місті Києві звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною
скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження по справі №910/17977/19. Також скаржником подано клопотання
про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови господарського
суду міста Києва від 27.05.2020 року у справі № 910/17977/19.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник зазначає, що постанова господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що судом не було повно та всебічно з'ясовано обставин справи, та не було проаналізовано дії керівника боржника; моменту виникнення загрози неплатоспроможності на підставі аналізу наявних активів та пасивів, не зазначено момент настання строку виконання керівником боржника строків подання відповідної заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, разом з тим відбулось порушення ч. 4 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства, а саме відсутні докази наявності у боржника активів достатніх для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням щодо нього провадження у справі про банкрутство, та які є обов'язковою умовою при ініціюванні боржником власного банкрутства.
Підсумовуючи апеляційну скаргу скаржник зазначає, що недотримання даної вимоги виключає можливість відкриття провадження у справі про банкрутство відносно боржника.
Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 14.07.2020 року апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на постанову господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Копитова О.С., судді: Грек Б.М., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 року клопотання Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року у справі № 910/17977/19 задоволено. Поновлено Головному управлінню Державної податкової служби у місті Києві строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві та призначено справу до розгляду на 02.09.2020 року.
03.08.2020 року через відділ документального забезпечення суду від представника Головного управління Державної податкової служби у місті Києві надійшли пояснення на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2020 року.
У своїх поясненнях скаржник зазначає, що відповідно до положень норм Кодексу України з процедур банкрутства, Податкового кодексу України та Господарського процесуального кодексу України Головне управління Державної податкової служби у місті Києві має правовий статус контролюючого органу, і є учасником даної справи про банкрутство, незважаючи на те, що не зверталось з грошовими вимогами до боржника.
Крім того, посилаючись на правову позицію викладену у постанові Верховного суду від 27.03.2018 року №904/6061/17 скаржник зазначає, що відповідно до ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», правовий статус органів Державної фіскальної служби, як контролюючих органів, який визначено нормами цивільного та податкового законодавства, місце реєстрації боржника як платника податків, орган Державної фіскальної служби мав передбачене ГПК України право на апеляційне оскарження судового рішення у справі про банкрутство.
10.08.2020 року через відділ документального забезпечення суду від ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ256" арбітражного керуючого Ревункова В.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить в задоволенні апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у місті Києві відмовити в повному обсязі.
На думку ліквідатора право на оскарження судових рішень виникає з моменту набуття особою статусу учасника у справі про банкрутство.
Учасники у справі про банкрутство - це сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представників працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, щодо прав або обов'язків яких існує спір. Сторони у справі про банкрутство - це конкурсні кредитори (представників комітету кредиторів), забезпечені кредитори, боржник (банкрут).
Особа, яка має до боржника кредиторські вимоги, набуває саме процесуальний статус кредитора з правом на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, після звернення із заявою з кредиторськими вимогами у справі про банкрутство, розгляду такої заяви судом та визнання його вимог до боржника господарським судом з прийняттям відповідного рішення.
Ліквідатор вважає, що конкурсні кредитори набувають право на оскарження судових рішень у процедурі банкрутства після визнання їхніх вимог у попередньому засіданні, а забезпечені кредитори - з моменту відкриття
провадження у справі. Щодо оскарження судового рішення іншими особами у тому числі скаржником, то на думку ліквідатора, останній не позбавлений права посилатися на те, що оскаржуваним судовим рішенням було вирішено питання про їх права, інтереси та (або) обов'язки. При цьому, скаржник повинен довести дані обставини.
Скаржник не є а ні учасником, а ні стороною у справі про банкрутство №910/17977/19, а апеляційна скарга не містить беззаперечних, переконливих доказів того, що оскаржуваною апелянтом постановою господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року було вирішено питання про його права, інтереси та обов'язки, в зв'язку з чим на думку ліквідатора він не має права на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі.
14.08.2020 року через відділ документального забезпечення суду від представника конкурсного кредитора ОСОБА_1 - адвоката Михайлова Т. М. надійшов відзив на апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової у місті Києві, в якому останній просить поновити конкурсному кредитору ОСОБА_1 процесуальний строк на подання відзиву на апеляційну скаргу та закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на постанову господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року на підставі п.3 ч.1 ст. 264 ГПК України.
Обґрунтовуючи поданий відзив представник кредитора зазначає, що Головне управління Державної податкової служби у місті Києві жодних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ256" не пред'являло, із заявами до господарського суду в порядку ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства не зверталося.
Представник кредитора зазначає, що скаржник не набув статусу учасника справи та не має права апеляційного оскарження у даній справі.
Підсумовуючи відзив представник кредитора зазначає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними по суті. Апеляційна скарга не містить конкретних доводів щодо того, які саме порушення матеріального або процесуального права були допущені місцевим судом при винесенні оскаржуваної постанови про визнання товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ256" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
17.08.2020 через відділ документообігу суду від ліквідатора Ревункова В.М. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2020 року, у зв'язку з перебуванням суддів Грека Б.М. та Буравльова С.І., які не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці 02.09.2020 року, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2020 року, для розгляду справи сформовано колегію у складі головуючого судді: Копитової О.С. суддів: Остапенка О.М., Сотнікова С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2020 року прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на постанову господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року у справі № 910/17977/19, задоволено заяву ліквідатора Ревункова В.М. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та призначено справу до розгляду на 02.09.2020 року.
02.09.2020 року до початку судового засідання на електронну адресу суду від представника заявника ОСОБА_1 - адвоката Михайлова Т.М. надійшла заява про вступ у справу, як представника заявника ОСОБА_1 та клопотання про розгляд апеляційної скарги за відсутності кредиторів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . В поданих документах Михайлов Т.М. просить розглядати апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві за його відсутності та за відсутності його клієнтів. Крім того, просить суд закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління державної податкової служби у місті Києві.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2020 року розгляд справи №910/17977/19 відкладено на 23.09.2020 року.
14.09.2020 року через відділ документообігу суду від ліквідатора Ревункова В.М. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2020 року відмовлено ліквідатору товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ256" арбітражному керуючому Ревункову В.М. у задоволенні заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2020 року, у зв'язку з перебуванням судді Сотнікова С.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці 23.09.2020 року, призначено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2020 року, для розгляду справи сформовано колегію у складі головуючого судді: Копитової О.С. суддів: Остапенка О.М., Грека Б.М.
23.09.2020 року судове засідання не відбулося у зв'язку з відпусткою головуючого судді Копитової О.С.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 року апеляційну скаргу Головного управління державної податкової служби у місті Києві на постанову господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року у справі №910/17977/19 прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 21.10.2020 року.
21.10.2020 року до початку судового засідання на електронну адресу суду від ліквідатора Ревункова В.М. надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі ліквідатора за наявними матеріалами справи.
Присутній в судовому засіданні 21.10.2020 року представник кредитора надав усні пояснення по справі.
Представники скаржника в судове засідання 21.10.2020 року не з'явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника кредитора, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління державної податкової служби у місті Києві на постанову господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року у справі №910/17977/19 підлягає закриттю з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).
Разом з тим, 21.04.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 року №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019 року, відтак в даному випадку застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, товариство з обмеженою відповідальністю "ЗЕ256" звернулося до суду із заявою про відкриття провадження у справі про власне банкрутство.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.01.2020 року відкрито провадження у справі №910/17977/19 та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Ревункова В.М.
Ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 24.04.2020 року визнано кредиторами у справі № 910/17977/19 по відношенню до боржника: ОСОБА_2 на суму 54 204,00 грн., з яких: 4 204, 00 грн. - перша черга; 50 000,00 грн. - четверта черга; ОСОБА_1 на суму 344 409,23 грн., з яких: 4 204, 00 грн - перша черга; 340 205,23 грн. - четверта черга; зобов'язано розпорядника майна боржника надати суду уточнений реєстр вимог кредиторів, оформлений відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства; визначено дату проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів на 12.05.2020 року; зобов'язано розпорядника майна боржника проаналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках; надати письмові докази про розмір активу та пасиву боржника, наявну дебіторську заборгованість; зобов'язано розпорядника майна боржника надати суду протокол зборів кредиторів боржника, на яких обрано комітет кредиторів боржника, а також протокол засідання комітету кредиторів, на якому вирішено питання про відкриття ліквідаційної процедури або процедури санації боржника, призначення ліквідатора або керуючого санацією боржника; призначено підсумкове засідання.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.04.2020 року визнано
кредитором у справі №910/17977/19 по відношенню до боржника: закрите
акціонерне товариство "Маргінас" на суму 3 229 240,70 грн., з яких: 4204,00
грн. - вимоги першої черги; 3 225 036,70 грн. - вимоги четвертої черги;
зобов'язано розпорядника майна боржника надати суду уточнений реєстр вимог
кредиторів, оформлений відповідно до вимог Кодексу України з процедур
банкрутства.
18.05.2020 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про визнання боржника банкрутом, призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Ревункова В.М., про затвердження положення про створення та формування фонду авансування основної грошової винагороди арбітражного керуючого при виконанні ним повноважень ліквідатора банкрута і порядку його використання.
Відповідно до прийнятого зборами кредиторів рішення, визначено наступну судову процедуру, яка застосовується до товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ256" - ліквідаційна процедура, доручено розпоряднику майна подати до господарського суду міста Києва клопотання про визнання товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ256" банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Ревункова В.М.
Місцевий суд, дослідивши всі докази, враховуючи положення ст. 28, 60 Кодексу України з процедур банкрутства, а також той факт, що були виконані всі необхідні умови процедури розпорядження майном, складено реєстр заявлених вимог кредиторів, створено комітет кредиторів, подано клопотання зборів кредиторів щодо введення процедури ліквідації, відсутні пропозиції щодо санації боржника, господарський суд прийшов до висновку щодо необхідності введення процедури ліквідації та визнання боржника банкрутом та задовольнив клопотання зборів кредиторів стосовно призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Ревункова В.М. (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1891 від 21.12.2018).
Головне управління Державної податкової служби у місті Києві з даною постановою місцевого господарського суду не погодилося та в поданій апеляційній скарзі посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Вирішуючи питання щодо наявності у скаржника права на апеляційне оскарження, судова колегія зазначає наступне.
Приписами статті 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, законність, рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Частиною 2 статті 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
У відповідності до статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус
суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону . Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України.
Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.
Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена на належній судовій
процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що учасники справи, яка є предметом судового розгляду та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи. Реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення названим законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Процесуальна діяльність суду щодо здійснення правосуддя має чітко визначені в законі мету, завдання і коло учасників - носіїв процесуальних прав і обов'язків. Реалізація своїх процесуальних прав обумовлена виключно процесуальним статусом учасника (позивач, відповідач, третя особа, а у справах про банкрутство - боржник, кредитор, інші учасники у справі).
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі "Белле проти Франції" ("Bellet v. France", заява N 13343/87) від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права". Як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість
звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не
повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
Відповідно до частини 1 статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Отже процесуальним законом виокремлено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділи на дві групи: 1) учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
Так, дійсно, особи, які не брали участі у справі, також мають право подавати апеляційні скарги на таке рішення суду, нарівні з іншими учасниками відповідної справи, однак, при цьому обов'язковою умовою для наявності такого права є вирішення судом у справі питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки.
У такому разі особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї такого права, обґрунтувавши наявність трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) права, (2) інтереси та (3) обов'язки. У свою чергу суд має з'ясувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з цієї справи таку особу наділено новими правами або покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому, або ж це рішення матиме вплив на інтереси скаржника тощо.
Слід ураховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п.1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 19.06.2018 року у справі № 910/18705/17, від 11.07.2018 року у справі №911/2635/17, від 03.06.2019 року у справі №910/6767/17, від 25.10.2019 року у справі №910/16430/14, від 05.05.2020 року у справі №910/9254/18 та від 19.05.2020 року у справі №908/2332/19.
У разі встановлення господарським судом відповідних обставин суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (частина 2 статті 50 ГПК України), та, як наслідок, скасовує судове рішення на підставі п. 4 ч.3 ст.277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права у будь-якому випадку є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку немає правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, а отже немає і суб'єкта апеляційного оскарження (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 11.07.2019 року у справі №911/2635/17).
З'ясовуючи питання про те, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов'язків скаржника, суд апеляційної інстанції виходить з того, що законодавством про банкрутство передбачено певну процедуру набуття кредиторами статусу учасника провадження у справі про банкрутство, яка формалізується ухвалою суду про визнання поданих вимог кредитора боржника, і дозволяє таким кредиторам оскаржувати прийняті у справі судові рішення.
У справі про банкрутство, що здійснюється за загальною процедурою особа, яка має до боржника кредиторські вимоги, набуває саме процесуального статусу кредитора - сторони та учасника провадження у справі про банкрутство з правом на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, які визначають права та обов'язки учасників провадження у справі про банкрутство, після звернення із заявою із кредиторськими вимогами у справі про банкрутство, розгляду такої заяви судом та визнання його вимог до боржника господарським судом з прийняттям відповідного рішення.
Колегія суддів звертає увагу на висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 20.02.2019 року у справі №5005/2329/2011, від 16.01.2020 року у справі № 911/5186/14, згідно з якими в силу особливостей справи про банкрутство, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.
Особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме, кредитора, лише після заявлення у встановленому порядку грошових вимог до боржника, визнання цих кредиторських вимог судом. Тільки після цього така особа набуває статусу кредитора та має процесуальне право на оскарження процесуальних документів
у справі про банкрутство. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 19.05.2020 року у справі №908/2332/19.
У статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов'язків яких існує спір; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Враховуючи, що наведений перелік не є вичерпним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що в даному конкретному випадку, право на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції мають учасники справи про банкрутство та інші, окрім кредиторів, юридичні особи, а також державні та інші органи, в тому числі й контролюючі органи, які не є учасниками справи, але судове рішення, що оскаржується, безпосередньо вирішує питання про їх права та обов'язки.
З матеріалів справи вбачається, що Головне управління Державної податкової служби у місті Києві із заявою про визнання грошових вимог до боржника до суду не зверталось, відповідні вимоги до реєстру вимог кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ256" не включались та не визнавались, а тому Головне управління Державної податкової служби у місті Києві не набуло статусу кредитора у даній справі про банкрутство та не є учасником справи про банкрутство, оскільки не звернулося з грошовими вимогами до боржника в установленому законом порядку та на час подання апеляційної скарги не включено до реєстру вимог кредиторів боржника, затвердженого ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 24.04.2020 року.
Скаржником при зверненні з апеляційною скаргою також не доведено, а з матеріалів справи не вбачається, що оскаржуваною постановою місцевого суду вирішено питання про права та обов'язки останнього.
Також, колегія суддів зазначає, що заява про порушення провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ256" була подана, в загальному порядку, відповідно до положень ст.34 Кодексу України з процедур банкрутства.
Таким чином, скаржник, як контролюючий орган, має дотримуватись порядку виявлення кредиторів, визначеного Кодексом, та довести факт порушення учасниками провадження у справі його прав.
Аналогічна правова позиція щодо відсутності у податкового органу, який не є кредитором у справі, безумовного права на звернення до суду з апеляційною скаргою на постанову місцевого господарського суду у справі про банкрутство, відкритій в загальному порядку, викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.07.2020 року у справі №904/4681/19, від 19.05.2020 року у справі №908/2332/19 та від 15.05.2020 року у справі №908/2717/19.
При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що перехід боржника до ліквідаційної процедури не перешкоджає податковим органам, вжити заходів щодо перевірки діяльності боржника на предмет наявності (відсутності) у нього заборгованості зі сплати податкових платежів, оскільки податковим законодавством України не визначається стадія процедури банкрутства, у якій така перевірка повинна бути проведена.
У постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі N 922/2431/17, від 14.05.2019 у справі N 905/1675/18, від 19.05.2020 у справі N 908/2332/19, від 17.08.2020 у справі N 904/4398/19 вже неодноразово була висловлена правова позиція стосовно того, що норми чинного податкового законодавства та законодавства про банкрутство не містять заборони щодо проведення податковим органом перевірки боржника після визнання останнього банкрутом.
Таких заборон не містять і норми чинного Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Згідно ч. 2 наведеної статті про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки скаржник не має статусу сторони чи учасника у справі №910/17977/19 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕ256", права скаржника оскаржуваною постановою не порушені, а рішення стосовно його прав та обов'язків судом не приймалось, то відповідно він не наділений процесуальний правом на апеляційне оскарження прийнятих у даній справи процесуальних документів, зокрема на оскарження постанови господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року, а відтак апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на постанову господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року у справі №910/17977/19 підлягає закриттю.
Керуючись статтями 231, 234, 264, 281 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на постанову господарського суду міста Києва від 27.05.2020 року у справі №910/17977/19 закрити.
2. Копію ухвали суду надіслати учасникам провадження у справі.
3. Справу №910/17977/19 повернути до господарського суду міста Києва.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її
прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст ухвали підписано 02.11.2020 року
Головуючий суддя О.С. Копитова
Судді Б.М. Грек
О.М. Остапенко