09 вересня 2020 року Справа № 160/8957/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Кучми К.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У серпні 2020 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови йому у врахуванні стажу роботи з 28.05.1992 року по 31.12.1997 рік в Палаці Культури «Автомобіліст»;
- визнати противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови йому у врахуванні стажу роботи з 28.02.2002 року по 07.03.2003 рік в Ярославській квартирно-експлуатаційній частині району;
- визнати противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови йому у врахуванні стажу роботи з 24.07.2003 року по 16.10.2003 рік в «Заволжський завод КПД» (ТОВ Ярославський завод сухих будівельних сумішей «ЯРЛИК»);
- визнати противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови йому у врахуванні стажу роботи з 21.09.2007 року по 20.05.2019 рік в ТОВ «Трейдинвест»;
- зобов'язати відповідача призначити йому пенсію за віком зарахувавши до загального стажу роботи періоди: з 28.05.1992 року по 31.12.1997 рік в Палаці Культури «Автомобіліст», з 28.02.2002 року по 07.03.2003 рік в Ярославській квартирно-експлуатаційній частині району, з 24.07.2003 року по 16.10.2003 рік в «Заволжський завод КПД» (ТОВ Ярославський завод сухих будівельних сумішей «ЯРЛИК»), з 21.09.2007 року по 20.05.2019 рік в ТОВ «Трейдинвест», та здійснювати виплату пенсії починаючи з 05.12.2019 року, з моменту настання такого права.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії. Проте відповідач своїм рішенням №14/03-08/18 від 15.01.2020 року відмовив йому в призначенні пенсії за віком, згідно з його заявою від 05.12.2019 року, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», через відсутність загального стажу роботи - 25 років. Періоди роботи з 26.02.2002 р. по 20.05.2019 р. згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 не зараховані, так як вкладка до трудової книжки не заповнена відповідно до Інструкції заповнення трудових книжок. За документами наданими для призначення пенсії загальний стаж зараховано по 31.12.2000 р. та складає 18 років 1 місяць 5 днів. Своїм листом від 08.04.2020 року №5099-4146/К-03/8-0400/20 відповідач також повідомив, що за наданими документами загальний стаж зараховано по 31.12.2000 р. та складає 17 років 25 днів. Згідно з його трудовою книжкою до загального трудового стажу не зараховані також періоди роботи з 28.05.1992 р. по 31.12.1997 р., оскільки в даті прийняття на роботу та в наказі на прийняття наявні виправлення; з 26.02.2002 р. по 20.05.2019 р. згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 не зараховані, так як вкладка до трудової книжки не заповнена відповідно до Інструкції заповнення трудових книжок. Позивач з даним діями відповідача погодитися не може, у зв'язку з чим був змушений звернутися з даним позовом до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.08.2020 року було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На виконання вимог ухвали суду 07.09.2020 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що з урахуванням наданих документів за матеріалами відмовної пенсійної справи загальний страховий стаж позивача зараховано по 07.03.2003 р. та складає 18 років 1 місяць 5 днів. Вимоги позивача до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо зарахування до загального стажу роботи період з 28.02.2002 р. по 07.03.2003 р. в Ярославській квартирно-експлуатаційна частині району - безпідставні, так як цей період вже враховано до загального стажу ОСОБА_1 . При призначенні пенсії за віком позивачу неврахований стаж з 28.05.1992 р. по 31.12.1997 р., оскільки наявні виправлення, які не оформлені належним чином. Зарахувати позивачу період роботи з 24.07.2003 р. по 16.10.2019 р. та з 21.09.2007 р. по 20.05.2019 р. лише на підставі трудової книжки Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області не має підстав, оскільки у спірний період ОСОБА_1 працював у Російській Федерації, довідки про підтвердження стажу та заробітної плати у відповідача відсутні. Зважаючи на викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Керуючись приписами ст.263 КАС України, суд ухвалив розглянути адміністративну справу без повідомлення учасників справи, у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з досягненням пенсійного віку, 05.12.2019 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області через Покровський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області із заявою про призначення пенсії за віком.
Своїм рішенням від 15 січня 2020 року №14/03-08/18 відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком, через відсутність загального стажу роботи - 25 років, зазначивши, що періоди роботи з 26.02.2002 р. по 20.05.2019 р. згідно з його трудовою книжкою НОМЕР_1 не зараховані, оскільки вкладка до трудової книжки не заповнена відповідно до Інструкції заповнення трудових книжок.
20.02.2020 року позивач звернувся до Урядової гарячої лінії з питання призначення пенсії за віком.
Своїм листом від 18.03.2020 року №3282-2919/К-02/8-0400/20 відповідач повідомив, що при прийомі документів позивача було проінформовано про необхідність надання додаткових документів, зокрема, які підтверджують період роботи та заробітну плату у Російській Федерації, про що свідчить підпис позивача в розписці - повідомленні. Станом на 15.01.2020 року загальний страховий стаж позивача складає 18 років 1 місяць та 05 днів.
Листом від 08.04.2020 року №5099-4146/К-03/8-0400/20 відповідач у відповідь на звернення позивача від 06.03.2020 року також повідомив, що згідно з наданою трудовою книжкою до загального трудового стажу не зараховані періоди роботи з 28.05.1992 р. по 31.12.1997 р., оскільки в даті прийняття на роботу та в наказі на прийняття наявні виправлення та з 26.02.2002 р. по 20.05.2019 р. згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , оскільки вкладка до трудової книжки не заповнена відповідно Інструкції заповнення трудових книжок.
Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону № 1058-IV).
Абзацом 2 частини 1 статті 26 Закону України № 1058-IV визначено, що починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 26 років при призначенні пенсії (період з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року).
Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року №22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок №22-1).
Відповідно до підпункту 2 пункту 2.1 Порядку № 22-1, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок № 637).
Положеннями пунктів 4.1, 4.2, 4.3 Порядку №22-1 визначено, що орган, який призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2). Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі; 4) видає пам'ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.
Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження (п.4.7 Порядку №22-1).
Згідно з ст.62 Закону №1788-XII та ч.1 ст.48 КЗпП України, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п.20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Так, позивачем для призначення пенсії було надано наступні документи: трудову книжку серії НОМЕР_1 , довідку із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000 р. по день звернення форми ОК5 від 05.12.2019 р., довідку про прийняття на роботу №88-568-538.
Відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 у спірних періодах роботи позивач працював: (російською мовою) «принят на роботу «ДК «Автомобилист» на должность инженера, приказ №17 от 27.05.1992 г. (з виправленнями)» також значиться відомості про те, що виправленому вірити «27.05.1992 р.» з підписом уповноваженої особи та печаткою, також мається запис «приказ №17 от 27.05.1992 г. исправленому верить» з підписом уповноваженої особи та печаткою.
На продовженні трудової книжки НОМЕР_1 , на стор.42-43 мається запис російською мовою «п.32.» «26.02.2002 «Ярославская КЭЧ района, принят на должность начальника РЭС 16 разряда отдела труда» «Приказ №19 от 28.02.2002 г.»:
-«п.33.» «07.03.2003 уволен по собственному желанию ст.80 ТК РФ» «Приказ №28 от 11.03.2003 г.»;
стор.44-45 «34.» «24.07.2003 г. ООО «Заволжский завод КПД» принят на постоянную работу в администрацию на должность главного інженера завода» «Приказ №74-к от 29.07.2003 г.» ;
- «п.35» «14.08.2003 г. ООО «Заволжский КПД» на основании свидетельства о внесении записи в единый государственный реєстр юридических лиц серия 76 № НОМЕР_2 переименован с 14.08.2003 года в ООО Ярославский завод сухих строительных смесей «Ярлик» «протокол №6 от 07.08.2003 г.»;
- Стор.46-47 «п.36» «16.10.2003 уволен по собственному желанию п.3 ст.77 ТК РФ» «приказ №128-к от 16.10.2003 г.»;
- «п.37» «21.09.2007 ООО «Трейдинвест» принят на должность генерального директора» «приказ №31 от 21.09.2007 г.»;
- «п.38» «20.05.2019 г. трудовой договор расторгнут в связи с ликвидацией организации п.1 ч.1 ст.81 ТК РФ» «приказ №44 от 20.05.2019 г.» (оригінал документу знаходиться у позивача).
Крім того, в особовій картці позивача, мається запис «27.05.1992 г. - інженер - приказ №17 от 17.05.1992 г.».
Довідкою про заробітну плату для обчислення пенсії №325 від 25.12.2019 року надану Палацем культури «Автомобіліст» підтверджено отримання позивачем заробітної плати з 1995 року по 1999 рік, на всі виплати нараховано страхові внески (єдиний внесок).
Відповідно до архівної довідки №5/19176 виданою 23.09.2019 р. «Федеральным государственным казенным учереждением «Центральный архив Министерства обороны Российской Федерации», «По архивным документам установлено, что ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в период с февраля 2002 года по март 2003 года работал в Ярославской квартирно-эксплуатационной части района (далее-КЭЧ в должности начальника РЭС и ему начислялась заработная плата в рублях и копейках» «В приказе начальника Ярославской КЭЧ района от 28 февраля 2002 г. №19 значится «1.Принять с 28.02.2002 г. ОСОБА_1 в РЭС начальником по 16 разряду оплаты труда с окладом 2281-50».
Згідно з довідкою про доходи фізичної особи за 2010 рік №1 від 17.12.2010 р. в ИФНС №7708, «Данные о налоговом агенте ИНН организации 7708649123/770801001; наименование организации ООО «Трейдинвест» код ОКАТО 45286565000; данные о физическом лице - получателе доходов: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; общая сумма дохода 220000,00; облагаемая сумма дохода 219200,00; сумма налога исчисления 28496; сумма налога удержания 28496; довідка підписана генеральним директором ТОВ «Трейдинвест» ОСОБА_1 .
Як було зазначено судом вище, на переконання відповідача, в документах позивача було виявлено неточності, що призводить до неможливості зарахувати деякі періоди роботи ОСОБА_1 , а саме: з 24.07.2003 р. по 16.10.2003 р. та з 21.09.2007 р. по 20.05.2019 р., оскільки у спірний період ОСОБА_1 працював у Російській Федерації, довідки про підтвердження стажу та заробітної плати у Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області відсутні.
Суд встановивши зміст спірних правовідносин не погоджується з вказаними висновками пенсійного органу, з огляду на наступне.
Суд звертає увагу, що відсутність будь-якої інформації від підприємства не може бути наслідком позбавлення позивача права на призначення їй пенсії за віком, враховуючи, що остання має необхідний стаж, який підтверджується записами у трудовій книжці та іншими документами.
Пунктом 1 Порядку № 637 також передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (п.20 Порядку № 637).
Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про трудові книжки працівників” від 27.04.1993 року №301, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Отже, чинним законодавством визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Вказану позицію підтримує Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 року по справі №677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).
Відповідач зазначає, що Лівобережним відділом обслуговування громадян у м.Кам'янське (сервісним центром) направлено запити:
- від 09.12.2019 № 36702-10/21 до управління Пенсійного фонду Російської Федерації по Улянівській області про надання довідок про стаж та заробітну плату за період роботи з 24.07.2003 по 16.10.2003 в ТОВ Заволжському КПД;
- від 09.12.2019 № 366/02-10/21 до управління Пенсійного фонду Російської Федерації № 4 по м. Москва та Московської області про надання довідок про стаж та заробітну плату за період роботи з 21.09.2007 по 20.05.2019 в ТОВ "Трейдінвест".
Відповіді на вищезазначені запити на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не надходили.
Таким чином, зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 24.07.2003 по 16.10.2019 та з 21.09.2007 по 20.05.2019 лише на підставі трудової книжки Головне управління не має підстав, оскільки у спірний період ОСОБА_1 працював у Російській Федерації, довідки про підтвердження стажу та заробітної плати у Головному управлінні відсутні.
Так, згідно з ч.2 ст.6 Угоди «Про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення» від 13 березня 1992 року, укладеною між Україною і Росією, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.
Відповідно до абз.2, 3 ст.6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації...Статтею 6 цієї Угоди передбачено, що трудовий стаж, у т. ч. стаж, який обчислюється в пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох сторін, взаємно визначається сторонами. Згідно зі ст.12 Угоди вона набуває чинності з моменту її підписання сторонами (з 14.01.1993 року).
4.2 ст.4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників - мігрантів» від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ; Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
З вищенаведених норм міжнародних угод, підписаних Україною та РФ, вбачається, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.
Відповідач, відмовляючи в зарахуванні вищевказаного періоду роботи до стажу для обрахування пенсії позивачу, посилається на порушення вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, так як вкладка до трудової книжки не заповнена відповідно до інструкції, але не врахував те, що трудова книжка НОМЕР_1 не містить вкладишу, оскільки не заповнені всі сторінки відповідних розділів, а має тільки продовження записів на стор.40-41.
Відповідно до пункту 3.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, якщо у трудовій книжці заповнено всі сторінки відповідних розділів, то вона доповнюється вкладишем. Вкладиш вшивається у трудову книжку, заповнюється й ведеться власником або уповноваженим ним органом за місцем роботи працівника в такому самому порядку, що й трудова книжка.
3.2. Інструкції передбачено, що про кожний виданий вкладиш на першій сторінці (титульний аркуш) трудової книжки зверху ставиться штамп розміром 10 х 25 мм з надписом «Виданий вкладиш» і тут же зазначаються серія і номер вкладиша. При кожній наступній його видачі має ставитися другий штамп і зазначається серія і номер вкладиша.
Отже, пунктом 3 Порядок підтвердження наявного трудового стажу передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Тобто вказаний Порядок, зокрема і пункт 3 його в частині прийняття на підтвердження стажу роботи письмових трудових договорів, потрібно застосовувати тільки в тому випадку, коли в трудовій книжці відсутні відповідні записи про роботу особи на підприємстві внаслідок неможливості одержання від підприємства довідки чи відповідних документів про стаж роботи.
Проте, як зазначалось вище, у позивача є в наявності трудова книжка, яку він надавав відповідачу для призначення пенсії за віком. Вказана трудова книжка містить записи про роботу позивача в Палаці культури «Автомобіліст» з 28.05.1992 р. по 31.12.1997 р., ТОВ «Заволжский завод КПД» (ТОВ Ярославський завод сухих строительных смесей «ЯРЛИК») з 27.04.2003 р. по 16.10.2003 р., в ТОВ «Трейдинвест» з 21.09.2007 р. по 20.05.2019 р., які завірені чіткими відтисками печаток вказаних підприємств та не містять ні виправлень, ні інших помарок, які б давали підстави сумніватись у їх правдивості.
Відповідно до п.«в» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Отже, суд вважає, що вищевказані відомості є повними та достатніми, всі записи засвідчені печатками підприємства, тобто, відомості, зазначені в трудовій книжці позивача, та довідках підтверджують наявність в нього стажу роботи - з 28.05.1992 р. по 31.12.1997 р., з 24.07.2003 по 16.10.2003 р. та з 21.09.2007 по 20.05.2019 р.
Але, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині визнання противоправними дій відповідача щодо відмови йому у врахуванні стажу роботи з 28.02.2002 року по 07.03.2003 рік в Ярославській квартирно-експлуатаційній частині району та зобов'язати призначити йому пенсію за віком зарахувавши до загального стажу вказаний період, оскільки, відповідно до розрахунку призначення пенсії від 31.08.2020 року вказаний період вже враховано до його загального страхового стажу позивача.
Щодо позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача призначити йому пенсію за віком зарахувавши до загального стажу роботи періоди: з 28.05.1992 року по 31.12.1997 рік в Палаці Культури «Автомобіліст», з 24.07.2003 року по 16.10.2003 рік в «Заволжський завод КПД» (ТОВ Ярославський завод сухих будівельних сумішей «ЯРЛИК»), з 21.09.2007 року по 20.05.2019 рік в ТОВ «Трейдинвест», та здійснювати виплату пенсії починаючи з 05.12.2019 року, з моменту настання такого права, суд зазначає наступне.
Статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Враховуючи викладене, суд вважає лише за можливе зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву позивача щодо призначення йому пенсії за віком зарахувавши до загального стажу роботи періоди з 28.05.1992 року по 31.12.1997 рік в Палаці Культури «Автомобіліст», з 24.07.2003 року по 16.10.2003 рік в «Заволжський завод КПД» (ТОВ Ярославський завод сухих будівельних сумішей «ЯРЛИК»), з 21.09.2007 року по 20.05.2019 рік в ТОВ «Трейдинвест», з урахування висновків суду. У задоволенні решти позову позивачу відмовити.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що дана позовна заява підлягає частковому задоволенню, з викладених вище підстав.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову в розмірі 840,80 грн., тому судовий збір підлягає поверненню позивачу частково у розмірі 420,40 грн. (840,80 грн. : 2).
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 263 КАС України, суд, -
Позовну заяву - задовольнити частково.
Визнати противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у врахуванні стажу роботи з 28.05.1992 року по 31.12.1997 рік в Палаці Культури «Автомобіліст», з 24.07.2003 року по 16.10.2003 рік в «Заволжський завод КПД» (ТОВ Ярославський завод сухих будівельних сумішей «ЯРЛИК»), з 21.09.2007 року по 20.05.2019 рік в ТОВ «Трейдинвест».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення йому пенсії за віком зарахувавши до загального стажу роботи періоди з 28.05.1992 року по 31.12.1997 рік в Палаці Культури «Автомобіліст», з 24.07.2003 року по 16.10.2003 рік в «Заволжський завод КПД» (ТОВ Ярославський завод сухих будівельних сумішей «ЯРЛИК»), з 21.09.2007 року по 20.05.2019 рік в ТОВ «Трейдинвест», з урахування висновків суду.
У задоволенні решти позову - відмовити.
Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) судові витрати по справі у розмірі 420,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Суддя К.С. Кучма