Справа № 743/948/20 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/723/20
Категорія - Доповідач ОСОБА_2
29 жовтня 2020 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника-адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 26 серпня 2020 року,-
Цією ухвалою задоволено клопотання інспектора Ріпкинського районного сектору з питань пробації, про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення ОСОБА_8 для відбування призначеного судом покарання.
Скасовано ОСОБА_8 звільнення від відбування покарання, у виді трьох років позбавлення волі, призначеного вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 09 жовтня 2019 року по справі № 748/286/19, про обвинувачення його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України.
Ухвалено затримати та направити до місця відбування покарання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Вербичі Ріпкинського району Чернігівської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, військовозобов'язаного, розлученого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , маючого двох неповнолітніх дітей, засудженого вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 09 жовтня 2019 року за ч.4 ст.407 КК України, до трьох років позбавлення волі.
В обґрунтування ухваленого рішення місцевим судом зазначено, що ОСОБА_8 перебуває на обліку в Ріпкинському РС з питань пробації з 14 листопада 2019 року та без поважних причин не з'являється на реєстрацію. Матеріалами справи підтверджується, що засуджений належним чином викликався до органу пробації в зв'язку з порушенням ним порядку і умов відбування покарання, та 18 грудня 2019 року і 21 серпня 2020 року письмово, під підпис, попереджався про можливість скасування звільнення від відбування покарання, у зв'язку з чим знайшов підтвердження той факт, що ОСОБА_8 ухиляється від виконання обов'язків, покладених на нього вироком суду.
Непогоджуючись з ухвалою суду засуджений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та відмовити у задоволенні клопотання інспектора Ріпкинського районного сектору з питань пробації.
Викладені в апеляційній скарзі вимоги мотивує тим, що ним порушувалися умови звільнення від відбування покарання з випробуванням у зв'язку з його неодноразовим перебуванням на лікуванні у психоневрологічному диспансері та пошуками роботи.
Заслухавши доповідача, захисника-адвоката ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечував проти задоволення поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Згідно ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У відповідності до п.8 ч.1 ст. 537 КПК України суду надано право під час виконання вироків вирішувати питання про направлення звільненого від відбування покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного судом.
Згідно приписів ч.2 ст. 78 КК України, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчиняє правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
Для направлення засудженого для відбування призначеного покарання під час іспитового строку згідно з ч. 2 ст. 78 КК України достатньо невиконання ним хоча б однієї із двох умов: невиконання покладених на нього обов'язків, визначених у ст. 76 КК України, або систематичного вчинення правопорушень, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення. У цьому випадку суд зобов'язаний направити засудженого для відбування покарання, призначеного за вироком суду.
Невиконання засудженим покладених обов'язків вважається невиконання ним хоча б одного з обов'язків, які були покладені на нього судом.
Згідно положень ч.3 ст. 166 КВК України у разі невиконання засудженим, звільненим від відбування покарання з випробуванням, обов'язків, визначених законом та покладених на нього судом, систематичного вчинення правопорушень, що тягнуть за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, уповноважений орган з питань пробації застосовує до нього письмове попередження про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування призначеного покарання.
За приписами абз. 1 п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року встановлено, що згідно ч.2 ст. 78 КК України суд за поданням органу, який здійснює контроль за поведінкою засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням, може прийняти рішення про скасування звільнення та направлення засудженого для відбування призначеного покарання в разі невиконання покладених на нього обов'язків, визначених ст. 76 КК України, або систематичного (три і більше разів) вчинення правопорушень, що потягли адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення.
На переконання колегії суддів, при постановленні оскаржуваної ухвали зазначені вимоги закону судом першої інстанції були дотримано в повному обсязі.
Як убачається з матеріалів судового провадження, вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 09 жовтня 2019 року ОСОБА_8 засуджено за ч.4 ст.407 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст.ст.75, 76 КК України, ОСОБА_8 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та на нього покладено обов'язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Згідно матеріалів особової справи ОСОБА_8 перебуває на обліку в Ріпкинському РС з питань пробації з 14 листопада 2019 року. При цьому засудженого ознайомлено з порядком і умовами відбування покарання та попереджено про те, що у разі ухилення від виконання покладених на нього судом обов'язків або систематичного порушення громадського порядку звільнення від відбування покарання з випробуванням може бути скасоване судом і він буде направлений для відбування призначеного покарання, про що від засудженого відібрана підписка від 5 грудня 2019 року, а також винесена постанова про встановлення днів явки на реєстрацію - другий та четвертий вівторок кожного місяця.
Під час перебування на обліку засуджений ОСОБА_8 10 грудня 2019 року, 23 червня 2020 року, 28 липня 2020 року, 11 серпня 2020 року та 25 серпня 2020 року без поважних причин не з'являвся для реєстрації до Ріпкинського РС з питань пробації.
Відповідно до матеріалів засуджений належним чином викликався до органу пробації в зв'язку з порушенням ним порядку і умов відбування покарання, та 18 грудня 2019 року і 21 серпня 2020 року письмово, під підпис, попереджався про можливість скасування звільнення від відбування покарання.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що за вказаних вище обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність скасування звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням та направлення його для відбування покарання, призначеного вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 09 жовтня 2019 року, оскільки зазначені факти свідчать про невиконання засудженим покладених на нього судом обов'язків, а відтак і про небажання стати на шлях виправлення.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_8 , що він не прибував для реєстрації з поважних причин, а саме перебував на лікуванні та шукав роботу, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ні засуджений, ні його захисник не навели жодних доказів на підтвердження обставин щодо поважності причин неприбуття ОСОБА_8 до органу пробації для реєстрації.
За наведених підстав, колегія суддів вважає, що ухвала Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 26 серпня 2020 року про скасування щодо ОСОБА_8 звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлення його для відбування призначеного вироком суду покарання є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування, про що ставиться питання в апеляційній скарзі, не вбачає.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 26 серпня 2020 року якою задоволено клопотання інспектора Ріпкинського районного сектору з питань пробації про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням та направлено ОСОБА_8 для відбування призначеного судом покарання - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4