іменем України
30 жовтня 2020 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 740/6114/19
Головуючий у першій інстанції - Ковальова Т. Г.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1069/20
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді: Мамонової О.Є.,
суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,
із секретарем: Зіньковець О.О.,
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: Ніжинський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Північно-Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 04 червня 2020 року (ухвалене о 10:55) у справі за позовом ОСОБА_1 до Ніжинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про скасування розрахунку заборгованості по аліментам,
У грудні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Ніжинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (далі по тексту - Ніжинський МР ВДВС), в якому, із посиланням на ч. 3 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження», ст. 195 СК України, просив:
- скасувати розрахунок заборгованості по аліментах згідно судового наказу № 2н/740/50/18 від 07 лютого 2019 року на суму 13412,54 грн, сформований 02 грудня 2019 року заступником начальника Ніжинського МР ДВС Кашлюк С.М.;
- зобов'язати Ніжинський МР ВДВС обчислити розрахунок заборгованості ОСОБА_1 по аліментах згідно судового наказу № 2н/740/50/18 від 07 лютого 2019 року з врахуванням встановлених порушень у розрахунку заборгованості по аліментах, сформованого 02 грудня 2019 року заступником начальника Ніжинського МР ДВС Кашлюк С.М.
Позов обґрунтовував тим, що оскаржуваний розрахунок заборгованості по аліментах складений з порушенням матеріальних та процесуальних норм.
Виконавцем в довільний спосіб стягуються аліменти згідно судового наказу на дочку ОСОБА_4 , оскільки визначення розміру аліментів ним здійснювалось виходячи із 1/4 частини всіх видів заробітку боржника, але без врахування, що таке стягнення здійснюється у розмірі не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Крім того, при обчисленні заборгованості за травень 2018 року зазначений розмір доходу/середня заробітна плата працівника для цієї місцевості 2984,00 грн, а за червень місяць - 5539,21 грн, тобто сума збільшена майже в два рази без належного нормативного обґрунтування.
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 04 червня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким його вимоги задовольнити, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість.
Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди із розрахунком заборгованості по аліментах відносно доньки ОСОБА_4 згідно судового наказу № 2н/740/50/18 від 07 лютого 2019 року, який сформований із порушенням матеріальних і процесуальних норм, з підстав зазначених у позовній заяві.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що заступник начальника Ніжинського МР ВДВС Кашлюк С.М. діяла правомірно та в межах своїх повноважень здійснюючи розрахунок розміру заборгованості зі сплати аліментів, які позивач зобов'язаний сплачувати на свою дитину, виходячи із розміру середньої заробітної плати працівника для місцевості, в якій він проживає, тобто як непрацюючій особі.
З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.
Судом у справі встановлено, що судовим наказом Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 07 лютого 2018 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 24 січня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.5).
02 грудня 2019 року заступником начальника Ніжинського МР ВДВС Кашлюк С.М. у виконавчому провадженні № 55826967 з виконання вищевказаного судового наказу здійснено розрахунок заборгованості по аліментах, відповідно до якого у ОСОБА_1 за період з січня 2018 року по листопад 2019 року виникла заборгованість в сумі 13412,54 грн (а.с.8).
Зі змісту оспорюваного розрахунку вбачається, що у вказаний вище період розмір аліментів, які мав сплачувати ОСОБА_1 , визначено державним виконавцем виходячи із доходу/середньої заробітної плати працівника для місцевості, в якій він проживає, тобто як непрацюючій особі.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Виконанням рішення суду завершується процес захисту суб'єктивних майнових та особистих немайнових прав громадян.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно вимог ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 3, 4, 5 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Статтею 195 Сімейного кодексу України передбачено, що заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном.
Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Отже, якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості зі сплати аліментів, розрахунок розміру належних до сплати аліментів має здійснюватися виходячи із середньої заробітної плати працівника для місцевості, в якій проживає платник аліментів.
Згідно ч. 4 Розділу ХVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, виконавець зобов'язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця.
Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із:
звіту про здійснені відрахування та виплати;
квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником;
заяв та (або) розписок стягувача;
інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості;
інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.
Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому ст. 195 Сімейного кодексу України.
Як з'ясовано, скаржник на час виникнення заборгованості зі сплати аліментів офіційно ніде не працював, відповідно розмір аліментів, які він повинен сплачувати на дочку, мав визначатися виходячи з розміру середньої заробітної плати працівника для місцевості, в якій він проживав, що й було зроблено заступником начальника Ніжинського МР ВДВС Кашлюк С.М.
За таких обставин суд дійшов висновку, що заступник начальника Ніжинського МР ВДВС Кашлюк С.М. діяла правомірно та в межах свої повноважень здійснюючи розрахунок розміру заборгованості зі сплати аліментів, які скаржник зобов'язаний сплачувати на свою дитину, виходячи з розміру середньої заробітної плати працівника для місцевості, в якій він проживає.
Посилання позивача на те, що державним виконавцем в довільний спосіб стягуються аліменти згідно судового наказу на дочку ОСОБА_4 , оскільки визначення розміру аліментів ним здійснювалось виходячи із 1/4 частини всіх видів заробітку боржника, але без врахування, що таке стягнення здійснюється у розмірі не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, є помилковими, оскільки незазначення у тексті розрахунку закінчення «не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку» не означає неврахування зазначеного при здійсненні розрахунку.
Крім того, законами України про бюджети на 2018, 2019 роки було встановлено прожитковий мінімум для дитини до 6 років: з 01.01.2018 - 1492 грн (50% становить 813 грн); з 01.07.2018 -1559 грн (50% - 779,50 грн); з 01.12.2018 - 1626 грн (50% - 813 грн); з 01.01.2019 - 1626 грн ( 50% - 813 грн); з 01.07.2019 - 1699 грн (50% - 849,50 грн); з 01.12.2019 - 1779 грн (50 % - 889,50 грн). Як убачається із оспорюваного розрахунку суми заборгованості по аліментах у спірний період по місяцям визначені у розмірі, що перевищує 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Позивач посилається на те, що при обчисленні заборгованості за травень 2018 року зазначений розмір доходу/середня заробітна плата працівника для цієї місцевості 2984,00 грн, а за червень місяць - 5539,21 грн, тобто сума збільшена майже в два рази без належного нормативного обґрунтування.
Як вбачається із інформації про середньомісячну заробітну плату штатних працівників по містах і районах у 2018 році, що міститься на офіційному веб-сайті Головного управління статистики у Чернігівській області (chernigivstat.gov.ua) її розмір по м. Ніжину Чернігівської області у другому кварталі становив - 6881 грн. За вирахуванням податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (19,5%) залишається сума 5539,21 грн, яка і відображена у розрахунку заборгованості за червень 2018 року.
Таким чином, при розгляді даної справи не встановлено порушень прав позивача, у зв'язку з чим, відповідно до присів ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 04 червня 2020 року - без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Ніжинського місьрайонного суду Чернігівської області від 04 червня 2020 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуюча Судді: