Справа № 682/3131/19
Провадження № 22-ц/4820/1460/20
29 жовтня 2020 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
П'єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І.
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу № 682/3131/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 червня 2020 року (суддя Зеленська В.І.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) зі сплати аліментів.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд
У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) зі сплати аліментів. В обґрунтування позову зазначалось, що рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 лютого 2018 року з ОСОБА_1 на її користь стягнуті аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.11.2017 року і до досягнення дітьми повноліття.
На підставі рішення суду було видано виконавчий лист, який позивач пред'явила до виконання до Славутського міськрайонного відділу ДВС. Вказувала, що згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів, за вказаним виконавчим документом станом на липень 2019 року сукупний розмір заборгованості по аліментах становить 51914,41 грн, який відповідачем неоспорений. А тому, розмір пені за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей становить 144 971,64 грн.
В ході розгляду справи позивач уточнила позовні вимоги та просила стягнути з ОСОБА_1 38 952,37 грн неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей за період з 01 жовтня 2018 року по 18 жовтня 2019 року.
Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 червня 2020 року прийнято відмову ОСОБА_2 від позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення 51 914,41 грн. заборгованості зі сплати аліментів та закрито провадження у справі у цій частині.
Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 червня 2020 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 пеню за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в сумі 38 952,37 грн. Вирішено питання щодо розподілу судового збору.
Не погоджуючись з вказаним вище рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме щодо стягнення з ОСОБА_1 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі 10 000 грн. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що визначаючи розмір пені, суд в оскаржуваному рішенні не навів своїх розрахунків розміру неустойки, а лише зазначив загальний період за який виникла заборгованість. Зазначає, що суд не дослідив належним чином усі докази та обставини справи, не надав належної оцінки доказам щодо сімейного та матеріального стану відповідача на час виникнення заборгованості.
ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення, з урахуванням того, що судом першої інстанції в повній мірі були досліджені усі надані сторонами докази та правильно встановлено безпідставність тверджень відповідача щодо виникнення заборгованості зі сплати аліментів у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з факту неналежного виконання відповідачем ОСОБА_1 обов'язку зі сплати аліментів, та з врахуванням положень ч. 1 ст. 196 СК України, стягнув з відповідача на користь позивача 38952,37 грн, неустойки від суми несплачених аліментів, що дорівнює 100 % заборгованості по аліментах за період з жовтня 2018 року по вересень 2019 року.
Такий висновок суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи та вимогам закону.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 21 лютого 2018 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку щомісячно, починаючи з 10.11.2017 і до досягнення дітьми повноліття (а.с. 7-8).
Виконавчий лист № 682/3252/17, виданий Славутським міськрайонним судом 25.06.2019 на підставі вказаного рішення, перебуває на примусовому виконанні у Славутському міськрайонному відділі ДВС.
Із наданого розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 09.01.2020 вбачається, що за період з 01.10.2018 по 01.09.2019 за виконавчим листом № 682/3252/17 утворилась заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 38 952 грн 37 коп, станом на січень 2020 року заборгованість з врахуванням проведених проплат становила 4937,11 грн (а.с. 96).
Статтею 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Згідно з ч. 1 ст. 196 СК України (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду із позовом), у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Відповідно до роз'яснень п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покласти таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках неустойка стягується за весь час прострочення сплати аліментів.
Таким чином, під час вирішення питання про стягнення пені за прострочення сплати аліментів боржником, необхідно брати до уваги фактичні обставини, що зумовили виникнення заборгованості, можливість та обізнаність боржника про необхідність утримувати дитину, у тому числі і на підставі відповідного судового рішення, участь боржника у вихованні дитини, що сприятиме його обізнаності щодо потреб дитини, пов'язаних з її матеріальним забезпеченням.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач був обізнаний про свій обов'язок щомісячно сплачувати аліменти на дітей на підставі відповідного судового рішення. Проте свої зобов'язання вчасно не виконував.
Зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів, суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожний місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець встановив розмір пені - 1 % за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, в який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, в якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості), та помножити та один відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць*кількість днів прострочення*1%.
За цим правилом обчислюється пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обчисленої за кожним місячним (періодичним) платежем.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням встановленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 квітня 2019 року (справа № 14-616цс18).
З огляду на вищенаведене, пеня за період з 01 жовтня 2018 року по 18 жовтня 2019 року за несплату аліментів (в межах позовних вимог) становить 63 853 грн 16 коп від суми несплачених аліментів за період з 01 жовтня 2018 року по 01 вересня 2019 року в розмірі 38952,37 грн, виходячи з такого розрахунку:
- жовтень 2018 року - сума боргу 2792,34 грн, пеня 2792,34*1%*352 дні (з 01.11.2018 по 18.10.2019) = 9829,04 грн;
- листопад 2018 року - сума боргу 2792,34 грн, пеня 2792,34*1%*322 дні (з 01.12.2018 по 18.10.2019) = 8991,33 грн;
- грудень 2018 року - сума боргу 2792,34 грн, пеня 2792,34*1%*291 день (з 01.01.2019 по 18.10.2019) = 8125,71 грн;
- січень 2019 року - сума боргу 2974 грн, пеня 2974*1%*260 днів (з 01.02.2019 по 18.10.2019) = 7732,14 грн;
- лютий 2019 року - сума боргу 2974 грн, пеня 2974*1%*232 дні (з 01.03.2019 по 18.10.2019) = 6899,68 грн;
- березень 2019 року - сума боргу 2974 грн, пеня 2974*1%*201 день (з 01.04.2019 по 18.10.2019) = 5977,74 грн;
- квітень 2019 року - сума боргу 2974 грн, пеня 2974*1%*171 день (з 01.05.2019 по 18.10.2019) = 5085,54 грн;
- травень 2019 року - сума боргу 2974 грн, пеня 2974*1%*140 днів (з 01.06.2019 по 18.10.2019) = 4163,60 грн;
- червень 2019 року - сума боргу 2974 грн, пеня 2974*1%*110 днів (з 01.07.2019 по 18.10.2019) = 3271,40 грн;
- липень 2019 року - сума боргу 2974 грн, пеня 2974*1%*79 днів (з 01.08.2019 по 18.10.2019) = 2349,46 грн;
- серпень 2019 року - сума боргу 2974 грн, пеня 2974*1%*48 днів (з 01.09.2019 по 18.10.2019) = 1427,52 грн.
Отже, наданий позивачем розрахунок пені, у якому загальна сума неустойки за прострочення сплати аліментів за період з 01 жовтня 2018 року по 18 жовтня 2019 року складає 63853 грн 16 коп, відповідає вищезазначеним вимогам закону та не спростований відповідачем. При цьому, суд першої інстанції не навів такий розрахунок у мотивувальній частині судового рішення, і з цього приводу є підставними доводи апеляційної скарги, проте, це не призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Разом з тим, вирішуючи питання про розмір пені, що підлягає стягненню із відповідача, судом правильно враховано положення ч. 1 ст. 196 СК України в тій частині, що такий розмір пені обмежений розміром заборгованості, на який нараховується пеня, що підлягає застосуванню в силу ст. 5 ЦК України, оскільки вказана норма пом'якшує цивільну відповідальність боржника за несвоєчасну сплату аліментів.
А тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо стягнення з ОСОБА_1 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі 38952,37 грн, тобто у розмірі, що не перевищує 100 % заборгованості за період з 01 жовтня 2018 року по 18 жовтня 2019 року.
Відповідач, відповідно до вимог ст.ст. 77, 81 ЦПК України, не надав суду доказів, що заборгованість по аліментах утворилась з незалежних від нього причин. Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами відсутність його вини у простроченні сплати аліментів, а тому правильним є висновок суду, що він повинен нести цивільну відповідальність, встановлену законом.
Наявність іншого судового рішення про стягнення аліментів на утримання сина, отримання відповідачем позики не свідчать про об'єктивні причини, які перешкоджали йому своєчасно сплачувати аліменти на дітей.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 15 червня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 29 жовтня 2020 року.
Суддя-доповідач І.В. П'єнта
Судді: А.П. Корніюк
О.І. Талалай