Справа № 675/1069/19
Провадження № 22-ц/4820/1641/20
27 жовтня 2020 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Костенка А.М. (суддя - доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.
секретар судового засідання Чебан О.М.
з участю: прокурора, представника відповідача - Деревенько Т.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 675/1069/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Люзюком Сергієм Федоровичем, на ухвалу Ізяславського районного суду Хмельницької області від 26 серпня 2020 року в складі судді Столковського В.І. у цивільній справі за позовом Заступника керівника Шепетівської місцевої прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 . ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача -Товариство з обмеженою відповідальністю «Поділля Вест» про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію прав на земельну ділянку, скасування у поземельній книзі запису про державну реєстрацію земельної ділянки та поновлення запису у поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, представника відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд
У травні 2019 року заступник керівника Шепетівської місцевої прокуратури звернувся в суд з позовом, в якому просив визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 11 листопада 2016 року № 22-30207-СГ, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 6822184500:06:007:0078) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів М'якотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області; витребувати у ОСОБА_1 на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 6822184500:06:007:0078) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів М'якотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області; скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 29502097 від 12 грудня 2018 року про державну реєстрацію прав на земельну ділянку з кадастровим номером 6822184500:06:007:0177; скасувати у Поземельній книзі на земельну ділянку з кадастровим номером 6822184500:06:007:0177 запис про державну реєстрацію цієї земельної ділянки; поновити у Поземельній книзі на земельну ділянку з кадастровим номером 6822184500:06:007:0078 запис про державну реєстрацію цієї земельної ділянки.
08 липня 2019 року заступник керівника Шепетівської місцевої прокуратури звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив суд: 1) накласти арешт (у формі заборони на відчуження та розпорядження) на спірну земельну ділянку; 2) встановити заборону органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки (у тому числі у разі її поділу, виділу чи об'єднання з іншими ділянками); 3) заборонити земельним кадастровим реєстраторам, які входять до складу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, та її територіальних органів, виконавцям робіт із землеустрою та землеоціночних робіт, іншим особам, які здійснюють формування та/або внесення до Державного земельного кадастру відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру, вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості, які стосуються спірної земельної ділянки.
Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 09 липня 2019 року заяву заступника керівника Шепетівської місцевої прокуратури про забезпечення позову задоволено та накладено арешт (у формі заборони на відчуження та розпорядження) на земельну ділянку за кадастровим номером 6822184500:06:007:0177, що знаходиться за межами населених пунктів на території М'якотівської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, та перебуває у власності ОСОБА_1 . Заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (у тому числі об'єднання, поділ, виділ частки з об'єкта нерухомого майна) щодо земельної ділянки за кадастровим номером 6822184500:06:007:0177. Заборонено земельним кадастровим реєстраторам, які входять до складу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальних органів, виконання робіт із землеустрою та землеоціночних робіт, іншим особам, які здійснюють формування та/або внесення до Державного земельного кадастру відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру, вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості (у тому числі об'єднання, поділ, виділ частки з об'єкта нерухомого майна), які стосуються земельної ділянки за кадастровим номером 6822184500:06:007:0177.
11 березня 2020 року відповідачем подано заяву про часткове скасування заходів забезпечення позову, в обґрунтування якого вказано, що їх метою є можливість виділення спірної земельної ділянки із кадастровим номером №6822184500:06:007:0078 із об'єднаної земельної ділянки із кадастровим номером №6822184500606:007:0177 з подальшим мирним врегулюванням з державою відповідного спору.
Ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 26 серпня 2020 року в задоволенні заяви про часткове скасування заходів забезпечення позову відмовлено.
ОСОБА_1 не погодилася з такою ухвалою суду першої інстанції подала апеляційну скаргу, в якій вказує, що заява про забезпечення позову подана не уповноваженою особою, оскільки відповідну заяву має право подавати керівник Шепетівської місцевої прокуратури, а заява про забезпечення позову у даній справі подана одним із його заступників без зазначення відповідної підстави, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду, а також повного скасування заходів забезпечення позову. Також апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала суду порушує право власності ОСОБА_1 як добросовісного набувача об'єднаної земельної ділянки та порушує саме право розпоряджатися нею. Крім того апелянт, посилається, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що звернення про скасування частково заходів забезпечення позову направлене на примирення сторін з метою врегулювання спору шляхом досягнення угоди між сторонами, оскільки вона має намір передати спірну земельну ділянку у державну власність шляхом подання нотаріально посвідченої відмови.
Тому ОСОБА_1 просила скасувати ухвалу Ізяславського районного суду Хмельницької області від 26 серпня 2020 року та постановити нову ухвалу, якою раніше вжиті заходи забезпечення позову скасувати у відповідній частині.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши учасників справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
У відповідності до ст. 375 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що прокурором заявлено позов в інтересах держави, який обґрунтовано протиправним наданням у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області, яка в подальшому була відчужена на користь ОСОБА_1 .
Таким чином, предметом спору є земельна ділянка, яка мала кадастровий номер 6822184500:06:007:0078, площею 2 га, яка була об'єднана в одну земельну ділянку разом з іншими з присвоєнням об'єднаній земельній ділянці кадастрового номера 6822184500:06:007:0177, площею 52 га.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд, враховуючи обставини справи, дійшов висновку, що вказані позивачем види забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами, невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Вказав, що забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб не обмежує права користування земельною ділянкою її теперішнім власником в існуючих розмірах за її цільовим призначенням. Тимчасове обмеження у розпорядженні спірною ділянкою на час розгляду справи не порушує статті 1 Першого протоколу Конвенції, оскільки таке обмеження встановлюється в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відмовляючи у задоволенні заяви про часткове скасування заходів забезпечення позову, суд теж вказав, що спір між сторонами стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 6822184500:06:007:0177, предметом якого є забезпечене майно, не вирішено. Подана ОСОБА_1 заява про часткове скасування заходів забезпечення позову не містить доказів того, що потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування, у зв'язку з чим підстави для скасування заходів забезпечення позову з метою виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог відсутні.
Такий висновок суду є обґрунтованим з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав (рішення ЄСПЛ «Belesandothers v. TheCzechRepublic», 12/11/2002, § 49).
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
П. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року у справі № 308/3824/16-ц.
Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
З досліджених судом матеріалів вбачається, що відповідач як власник спірної земельної ділянки може вчинити дії по відчуженню на користь третіх осіб земельної ділянки з кадастровим номером 6822184500:06:007:0177, до якої увійшла спірна земельна ділянка, а також дії по виділенню із новосформованої земельної ділянки інших земельних ділянок, їх поділ, що може змінити предмет позову або взагалі призвести до відсутності предмету спору так як земельна ділянка з кадастровим номером 6822184500:06:007:0177 шляхом її об'єднання з іншими земельними ділянками чи шляхом її розділення може трансформуватись в інші окрему об'єкти нерухомості та припинитись як окремий об'єкт нерухомості.
З урахуванням викладеного суд вважає, що вказані дії можуть перешкодити виконанню рішення суду, зробити його виконання неможливим або взагалі можуть призвести до неможливості розгляду позовних вимог прокурора.
З метою забезпечення збалансованості інтересів сторін суд приходить до висновку про те, що забезпечення позову в обраний позивачем спосіб є співмірним із заявленими позовними вимогами та достатнім для забезпечення виконання майбутнього рішення суду, у випадку задоволення (часткового) позовних вимог, відтак підстав для його часткового скасування не вбачається.
Колегія суддів враховує, що обраний позивачем вид забезпечення позову не призводить до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки спірне майно, на яке накладено арешт та заборонено вчинення певних дій щодо розпорядження та реєстрації, фактично продовжить перебувати в користуванні нового власника, в той час як обмежується лише відповідна можливість розпорядитися земельною ділянкою щодо її відчуження або та вчинити реєстраційні дії зі спірним майном щодо трансформації в інший об'єкт нерухомості.
Доводи апелянта про те, що заборона вчинення певних дій щодо спірної земельної ділянки є втручанням у його право вільно розпоряджатися майном є обґрунтованими. Однак таке втручання є не тільки виправданим, але й необхідним, оскільки воно спрямовано на забезпечення виконання рішення суду. Крім того, така заборона не перешкоджає апелянту та ТОВ «Поділля Вест» вільно користуватися ділянкою відповідно до її цільового призначення. Ці обставини свідчать про те, що забезпечення позову у вигляді арешту та заборони щодо земельної ділянки відповідає ч. 1 ст. 6 Конвенції та не порушує ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до цієї Конвенції.
Доводи апелянта щодо подання заяви про забезпечення позову неповноважною особою слід відхилити з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на прокуратуру України покладається, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно зі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Повноваження прокурора передбачені ч. 3 ст. 56 ЦПК України, згідно з якою у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про прокуратуру» функції прокуратури здійснюються виключно прокурорами, перелік посад яких вказано уст. 15 цього Закону.
Згідно п. 16 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про прокуратуру» в редакції, що діяла на час звернення позивача до суду, прокурором органу прокуратури є заступник керівника місцевої прокуратури (у тому числі військової прокуратури на правах місцевої).
Як передбачено ч.2ст.15 Закону України «Про прокуратуру» прокурори в Україні мають єдиний статус незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі.
Представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).
У наведених випадках прокурор незалежно від його адміністративної посади, яку він обіймає виконує функцію представництва інтересів держави, яка є його конституційним обов'язком.
Враховуючи вищевикладене доводи апеляційної скарги щодо відсутності у заступника керівника Шепетівської місцевої прокуратури цивільної процесуальної дієздатності на звернення до суду є безпідставними, оскільки заступник керівника місцевої прокуратури наділений правом подання позовної заяви на виконання прокуратурою функцій щодо представництва інтересів держави в суді у порядку, передбаченому ст. 56 ЦПК України.
Вказане узгоджується із правовим висновком викладеним у постанові Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 707/2825/18 (провадження № 61-14476св19).
Врахувавши предмет позову та наведені позивачем обґрунтування заявлених вимог у заяві про забезпечення позову, їх розумність та співмірність, наявність зв'язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, а також те, що наведені позивачем ризики щодо невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову не зникли, суд, перевіривши доводи відповідача, обґрунтовано залишив без задоволення заяву про часткове скасування заходів забезпечення позову, оскільки вказана заява не містить доказів на підтвердження того, що потреба в забезпеченні позову відпала, або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому підстав для її скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Люзюком Сергієм Федоровичем, залишити без задоволення.
Ухвалу Ізяславського районного суду Хмельницької області від 26 серпня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцятиднів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 30 жовтня 2020 року.
Судді А.М. Костенко
Р.С. Гринчук
Т.В. Спірідонова