Єдиний унікальний номер справи: 484/1610/20 Головуючий в 1 інстанції: ОСОБА_1
Номер провадження: 11-кп/819/1039/20 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: 289 ч. 2 КК України
29 жовтня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні кримінальне провадження №12020150110000884 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 01.07.2020 року щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Зелений Яр Братського району Миколаївської області, громадянина України, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , та проживаючого по АДРЕСА_2 , раніше судимого: 27.09.2019 року Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області за ч.ч. 1, 2 ст. 190, ч.ч. 1, 3, 4 ст. 358 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України
Цим вироком, ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 289 ч.2 КК України та призначено покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі без конфіскації майна. На підставі ч.1 ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 вересня 2019 року та остаточно призначено ОСОБА_8 покарання у виді 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі без конфіскації майна. Строк відбування покарання обчислено з 05.05.2020 року. Запобіжний захід - тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишено без змін. Вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат.
Судом встановлено, що 05.05.2020 року в нічний час (точного часу під час досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_8 , перебуваючи на пров. Яновича в м. Первомайську Миколаївської області, на дорозі біля будинку №16 помітив припаркований автомобіль марки ВАЗ моделі 2103 державний номерний знак НОМЕР_1 червоного кольору, який належить ОСОБА_9 . В цей час у ОСОБА_8 виник злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння вищезазначеним автомобілем.
Виконуючи задумане, користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає і не може завадити йому, ОСОБА_8 підійшов до автомобіля та із силою смикнувши за ручку водійських дверцят, силоміць відчинивши їх, сів до салону автомобіля. Далі, реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом ОСОБА_10 висмикнув з-під рульового керма дроти, які в подальшому з'єднав, таким чином завів двигун та на викраденому автомобілі зник з місця події, спричинивши своїми злочинними діями матеріальний збиток ОСОБА_9 на суму 17700 грн.
В апеляційній скарзі захисник, не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_8 просить вирок змінити, пом'якшити покарання та зменшити його розмір до 5 років 1 місяця позбавлення волі. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ОСОБА_8 щиро розкаявся у вчиненому, має посередню характеристику, стійкі соціальні зв'язки, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, допомагав слідству, сподіваючись на гуманне відношення до себе, тому суд безпідставно не визнав в якості обставини, що пом'якшує покарання-активне сприяння у розкритті злочину та безпідставно послався на перебування ОСОБА_10 на обліку у нарколога. Крім того стверджує, що в судових дебатах сторони не просили призначити такий строк покарання обвинуваченому, тому призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та його особі внаслідок суворості.
Заслухавши суддю - доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу; прокурора, який просив апеляційну скаргу відхилити, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Правильність кваліфікації дій обвинуваченого та доведеність його вини у вчиненні злочину, за який його засуджено, в апеляційній скарзі не оспорюються.
Дії ОСОБА_8 за ст. 289 ч.2 КК України, кваліфіковані вірно.
Доводи апеляційної скарги захисника про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого внаслідок суворості, на думку колегії суддів є необґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Вирішення судом питання про призначення обвинуваченому покарання відповідає наведеним вимогам.
Зокрема суд першої інстанції урахував характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є умисним корисним тяжким, відомості про особу винного, який раніше був засуджений за ч.ч. 1, 2 ст. 190, ч.ч. 1, 3, 4 ст. 358 КК України вироком Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області до 3 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 2 роки, проте новий злочин вчинив в період іспитового строку, характеризується посередньо, перебуває на обліку у лікаря-нарколога з алкогольною залежністю, у лікаря-психіатра на обліку не перебуває, стійких соціальних зв'язків та законних джерел доходу не має.
При цьому, суд визнав обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого - щире каяття та вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння як обставину, що його обтяжує.
Тобто суд першої інстанції врахував всі обставини, на які йдеться посилання в апеляційній скарзі.
При цьому, апеляційний суд констатує, що районний суд призначив обвинуваченому покарання в мінімальній межі санкції ч. 2 ст. 289 КК та визнав за можливе не призначати додаткове покарання у виді конфіскації майна. Наведений факт свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги захисника щодо суворості призначеного покарання.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру . Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Вказуючи в апеляційні скарзі на те, що суд призначив ОСОБА_8 явно несправедливе покарання та висуваючи вимогу про зменшення його розміру на 5 місяців, захисник не наводить жодних мотивів про існування істотної диспропорції, неадекватності між визначеним судом розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке він просить призначити.
Доводи захисту про неврахування судом в якості обставини, що пом'якшує покарання - активного сприяння ОСОБА_8 у розкритті злочину, є безпідставним, оскільки з матеріалів провадження вбачається, що злочин було викрито виключно через втручання працівників правоохоронного органу, які затримали ОСОБА_11 під час керування ним викраденим у ОСОБА_9 автомобілем в стані алкогольного сп'яніння через незначний проміжок часу після вчинення злочину, тому будь-яких дій, спрямованих на активне сприяння у розкритті злочину працівникам поліції, останній не вчиняв.
Доводи апеляційної скарги про безпідставне посилання суду на перебування ОСОБА_8 на обліку у нарколога, колегія суддів також до уваги не приймає, оскільки відповідно до довідки директора КНП «Братська центральна районна лікарня» від 12.05.2020 року (а.п. 70) ОСОБА_8 знаходиться на Д обліку у лікаря-нарколога цієї лікарні з діагнозом «синдром алкогольного залежності, постійний перебіг», тому суд обґрунтовано врахував вказані відомості про особу винного при призначенні йому покарання.
У зв'язку з викладеним, апеляційний суд вважає, що призначене обвинуваченому покарання за ч. 2 ст. 289 КК та за сукупністю вироків ґрунтується на положеннях ст.ст. 50 і 65 КК України, відповідає принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання і є необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому вважати призначене покарання явно несправедливим через його суворість, апеляційний суд підстав не вбачає.
Істотних порушень КПК, які б стали підставою для зміни або скасування вироку, апеляційним судом не встановлено.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. 404, 405, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 01.07.2020 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена учасниками судового провадження протягом трьох місяців з дня її проголошення, безпосередньо до Верховного Суду, а засудженим - в той же строк з дня отримання копії ухвали.
Судді: три підписи