Справа № 608/963/20Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/368/20 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - запобіжний захід
28 жовтня 2020 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Тернопільського апеляційного суду в складі:
Головуючого - ОСОБА_2
Суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тернопільського апеляційного суду матеріали кримінального провадження № 11-кп/817/368/20 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Чортківського районного суду Тернопільської області від 28 вересня 2020 року про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , обвинуваченого за ч.3 ст. 185 КК України,- ВСТАНОВИЛА:
Цією ухвалою продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 , обвинуваченому за ч.3 ст. 185 КК України до 27 листопада 2020 року включно.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, як таку, що винесена з порушенням вимог КПК України та його права на захист.
Вважає ухвалу незаконною, необгрунтованою та невмотивованою.
Cвої доводи мотивує відсутністю в матеріалах справи доказів, які б підтверджували обґрунтованість підозри.
Звертає увагу колегії суддів на те, що в повідомленні його про підозру від 07 квітня 2020 року в 5 абзаці зазначено невірно його ініціали.
Посилається на те, що ризики, визначені ст.177 КПК України, які стали підставою для застосування до нього вказаного запобіжного заходу припинили існувати, при цьому наводить практику ЄСПЛ, згідно з якою після спливу певного проміжку часу існування лише обгрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи та судові органи мають навести інші підстави для тримання особи під вартою, до того ж такі підстави мають бути чітко наведені національними судами (п.60 рішення ЄСПЛ від 6.11.2008 року у справі “Єлов проти України”).
Вважає що посилання судом на продовження існування вказаних ризиків без перевірки обгрунтованості підстав їх застосування, суперечить вимогам судового контролю за застосування запобіжних захзодів, пов”язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканість, закріпленого в ч.2 ст. 29 Конституції України.
Зазначає про недопустимість автоматичного продовження вказаного запобіжного заходу щодо нього, що суперечить гарантіям, встановленим п.3 ст.5 Конвенції про захист прав свободи та основовполоджних свобод, що відображено у п.66 рішення від 9 січня 2003 року у справі “Шишков проти Болгарії”, п.40 рішення від 10.06.2008 року у справі “Тасе проти Уумунії”.
Крім того, вказує що його незаконно утримують в УПВ м.Чорткова під вартою на підставі ухвали суду від 31.07.2020 року, якою йому було продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 28.09.2020 року, яка втратила свою дію з огляду на те, що термін закінчення строку дії ухвали закінчився оскільки його було затримано о 00 год 20 хв, то вказана ухвала закінчила свою дію також о 00 год 20 хв 28.09.2020 року, тому суд не мав права 28.09.2020 року продовжувати запобіжний захід та повинен був звільнити його з під варти. Крім того вважає порушенням вимог КПК України продовження йому строку тримання під вартою на 2 місяці, а не 60 діб, як визначено законом.
Також зазначає що на початку судового розгляду прокурор не надав суду доказів, які підтверджують його вину у скоєнні інкримінованого йому злочину, а також будь-яких фактичних даних, які підтвердують існування ризиків переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду, оскільки він жодного разу не переховувася від слідства та суду.
Звертає увагу колегії суддів на те, що прокурор у клопотанні не обгрунтував та не довів необхідні умови для втручання у його особисті права та свободи, а суд керуючись абстактиними відомостями без перевірки їх конкретними доказами виніс помилкове рішення про продовження стркоу тримання його під вартою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обвинуваченого та його захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу із наведених в них мотивів, прокурора, який заперечив проти задоволення вказаних апеляційних скарг, вважаючи ухвалу судді законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
На розгляді Чортківського районного суду Тернопільської області перебуває кримінальне провадження №12020210190000147 від 07 квітня 2020 року про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.185 КК України.
Ухвалою Чортківського районного суду Тернопільської області від 28 вересня 2020 року продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 до 27 листопада 2020 року включно.
Суд першої інстанції, задовольняючи клопотання прокурора та продовжуючи строк тримання під вартою ОСОБА_6 врахував те, що наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строків тримання під вартою обвинуваченому є належним чином обґрунтовані та мотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу на даний час не зменшились та продовжують існувати, судове провадження у справі не закінчено і з об'єктивних причин закінчити розгляд його в цей строк суд не може.
Колегія суддів погоджується з тим, що запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_6 виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого та є адекватним превентивним заходом, при цьому місцевий суд вірно врахував те, що ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, які, на переконання прокурора, є достатніми для того, щоб висунути йому обвинувачення у скоєнні злочину, за скоєння якого законом передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі, на строк до шести років, є судимою особою, на розгляді у судах щодо якої перебувають інші обвинувальні акти , зі слабкими соціальними зв”язками, його майновий та сімейний стан, стан здоров”я, відсутність джерела доходу, невиконання у даному провадження вимог КПК України щодо безпосереднього допиту свідків та потерпілих з огляду на те, що його судовий розгляд лише розпочався.
Підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який запобіжний захід, який не пов'язаний з триманням під вартою колегія суддів не вбачає.
Доводи обвинуваченого стосовно не вірного зазначення в повідомлені його про підозру від 07.04.2020 рок ініціалів, оцінюються колегією суддів критично, оскільки є механічноою помилкою(опискою) та разовим явленням в тексті даного документу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини щодо визначення поняття «обґрунтованої підозри» (рішення Європейського суду з прав людини «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Гусинський проти Росії», «Нечипорук і Йонкало проти України» та інші) в ході досудового розслідування у даному кримінальному провадженні прокурором доведено існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що обвинувачений міг вчинити правопорушення. Факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження, що є завданням наступних етапів кримінального процесу, сприяти якому має і тримання особи під вартою.
Крім цього, суд апеляційної інстанції вважає, що застосований запобіжний захід відносно обвинуваченого кореспондується з характером суспільного інтересу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення у справі Летельє проти Франції особлива тяжкість деяких злочинів, яка викликає негативну реакцію суспільства і соціальні наслідки, виправдовує попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Перевіряючи доводи апелянта щодо постановлення даної ухвали після закінчення строку дії попередньої ухвали про продовження запобіжного заходу колегія суддів вважає їх необгрунтованими з огляду на те, що строк запобіжного заходу обвинуваченому було продовжено на 2 місяці, які не сплили до продовження даного запобіжного запобіжного.
Твердження апелянта про можливість продовження йому строку тримання під вартою лише на 60 діб також є безпідставними з огляду на вимоги ст.331 КПК України, згідно з якою строк тримання під вартою під час судового розгляду провадження продовжується на 2 місяці.
Отже, твердження апелянта щодо необгрунтованості підозри, припинення існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України та можливості застосування до ОСОБА_6 іншого більш м”якого запобіжного заходу не найшли свого підтвердження в ході перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Крім того, слід роз”яснити апелянту що допущені органом досувого розслідування порушення, на його думку, його прав при затриманні він має право оскражитити до слідчого судді суду першої інстанції який здійснює судовий контролю за дотриманням конституційних прав та свобод особи в порядку ст.206 КПК України, також кримінально процесульним законодавством йому надано право щодо окремого оскарження підозри. З урахуванням вищенаведного, колегія суддів вважає, що ухвалу суду щодо ОСОБА_6 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Постановила:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу Чортківського районного суду Тернопільської області від 28.09.2020 року, якою продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 - без змін.
Головуючий
Судді