Справа №592/9909/20 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/469/20 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - домашній арешт
26 жовтня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
підозрюваної - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 серпня 2020 року, якою відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Київ, яка зареєстрована за адресою : АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою : АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч.3 ст.358 КК України застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, -
Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 серпня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого Сумського ВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_9 , погодженого прокурором Сумської місцевої прокуратури ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_7 , застосовано до неї запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною цілодобово залишати місце проживання АДРЕСА_2 в межах строку досудового розслідування, а саме по 00-00 год. 28 жовтня 2020 року. Покладено на підозрювану ОСОБА_7 обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України:
1) прибувати до слідчих слідчої групи та прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42020201010000083;
2) не залишати місце постійного проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) утримуватися від спілкування зі свідками;
4) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження про зміну свого місця проживання;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
6) носити електронний засіб контролю.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що враховуючи вагомість доказів про вчинення підозрюваною злочинів, наявність міцних соціальних зв'язків, постійного місця проживання у відповідності до ч.4 ст.194 КПК України, доцільно обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки саме цей запобіжний захід повністю забезпечить виконання підозрюваною процесуальних обов'язків та попередить вчинення нею дій, передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України.
Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк звернення з апеляційною скаргою, як такий що пропущений з поважних причин, скасувати ухвалу слідчого судді у зв'язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю викладених в ній висновків фактичним обставинам провадження, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого Сумського ВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_7 строком на два місяці з альтернативою внесення застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
На думку прокурора, слідчим суддею з достатньою повнотою не було враховано ряд обставин, на які посилалася сторона обвинувачення, обгрунтовуючи своє клопотання, що вплинуло на законність прийнятого рішення. Посилаючись на позицію ЄСПЛ, викладену в ряді рішень, зміст якої зводиться до того, що сама лише тяжкість обвинувачення може бути достатньою причиною разом з іншими для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, вважає, що слідчий суддя не у повному обсязі надав оцінку викладеним у клопотанні слідчого і підтриманим у судовому засіданні прокурором доводам, оскільки ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні, в тому числі тяжкого злочину (ч.3 ст.332 КК України), за вчинення якого передбачено безальтернативне покарання від 7 до років позбавлення волі. Усвідомлюючи, яке покарання підозрюваній загрожує, вона може переховуватись від органу досудового розслідування і суду. До того ж звертає увагу, що слідчим суддею в ході розгляду матеріалів клопотання визнано доведеним існування ризиків, передбачених п.п.1,3 ст.177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні. Крім цього зазначає, що долучені до матеріалів клопотання копії матеріалів кримінального провадження підтверджують систематичність та послідовність неправомірних дій підозрюваної, а при проведенні обшуку за місцем мешкання ОСОБА_7 було виявлено значну кількість підроблених документів, печаток, штампів, в тому числі державних установ та правоохоронних органів, мобільних телефонів, на яких зафіксовано переписку зі співучасниками протиправних дій. На думку прокурора, відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та, обираючи запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, поза належною увагою слідчого судді залишилися і ті обставини, що з огляду на безпосередній об'єкт злочину, підозрювана, маючи знаряддя та досвід для виготовлення підроблених паспортних документів може переховуватися від слідства. Вважає, що застосований до ОСОБА_7 запобіжний захід, яким за твердженням прокурора, є нічний домашній арешт не зможе забезпечити виконання підозрюваною обов'язків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Обгрунтовуючи поважність пропуску строку на апеляційне оскарження зазначає, що 28 серпня 2020 року було оголошено вступну та резолютивну частину оскаржуваної ухвали, її повний текст було отримано стороною обвинувачення лише 02 вересня 2020 року, що з урахуванням правової позиції, викладеної в рішенні ККС ВС від 11 вересня 2018 року у справі №310/8610/16-к є підставою для поновлення строку оскарження.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , на підтримку поданої апеляційної скарги, думку підозрюваної ОСОБА_7 та її захисника ОСОБА_8 , які заперечили щодо задоволення поданої апеляційної скарги та просили залишити без змін рішення слідчого судді, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Положеннями п.3 ч.2, ч.3 ст.395 КПК встановлено, що апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів із дня її оголошення.
Відповідно до ч.2 ст.376 КПК України, якщо складання судового рішення у формі ухвали (постанови) вимагає значного часу, суд має право обмежитися складанням і оголошенням його резолютивної частини, яку підписують всі судді.
Як вбачається з висновку Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 27.05.2019 (справа № 461/1434/18, провадження № 51-6470кмо18), у випадку, коли слідчий суддя з посиланням на ч.2 ст.376 КПК постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив в інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали.
Водночас, питання можливості поновлення строків на апеляційне оскарження визначене п.4 ч.3 ст.399 КПК України, відповідно до якої апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення, а загальне правило поновлення строків передбачене ч.1 ст.117 КПК України, відповідно до якої пропущений із поважних причини строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Поняття поважності причин пропуску процесуальних строків є оціночним. Під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв'язку з такими обставинами, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала заяву про перегляд судових рішень, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такий висновок узгоджується із позицією Верховного Суду України, висловленою у постанові від 13.07.2017 по справі № 5-117кс(15)17.
Отже, можливість поновлення строку на апеляційне оскарження кримінальний процесуальний закон пов'язує з тим чи обставини, унаслідок яких скаргу подано несвоєчасно, залежали від волі ініціатора перегляду і чи пов'язані вони з дійсно істотними перешкодами/труднощами, що унеможливили або ускладнили своєчасне звернення до суду.
При цьому, в постанові від 27.05.2019 у справі №461/1434/18 (провадження №51-6470кмо18 Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду зазначила, що у випадку необізнаності у заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч.1 ст.117 КПК України.
Враховуючи, що 28.08.2020 слідчим суддею було оголошено вступну та резолютивну частину оскаржуваної ухвали, а її повний текст був оголошений 31.08.2020 у відсутність прокурора, копію ухвали направлено прокурору 01.09.2020 (а.м.п.90) та як вбачається зі змісту апеляційної скарги було ним отримано 02.09.2020, колегія суддів вважає, що наявні підстави для поновлення на апеляційне оскарження відповідної ухвали як такого, що пропущений із поважних причин.
Як вбачається з наданих матеріалів, в провадженні СВ Сумського ВП ГУНП в Сумській області перебуває кримінальне провадження № 42020201010000083 від 20.03.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч.3 ст.358 КК України.
27.08.2020 о 11-51 год. ОСОБА_7 була затримана в порядку ст.208 КПК України, про 27.08.2020 о 18-26 год. був складений відповідний протокол.
28.08.2020 ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч.3 ст.358 КК України.
28.08.2020 слідчий Сумського ВП ГУНП в Сумській області ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором Сумської місцевої прокуратури ОСОБА_6 звернувся до Ковпаківського районного суду м. Суми з клопотанням про застосування відносно підозрюваної ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб. Клопотання слідчий мотивував тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч.3 ст.358 КК України, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших учасників у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 28.08.2020 в задоволенні вказаного клопотання слідчого було відмовлено та застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком по 00-00 год. 28.10.2020, з покладенням обов'язків, передбачених п.п.1-4, 8-9 ч.5 ст.194 КПК України.
Під час розгляду зазначеного клопотання слідчий суддя з'ясував, що наведені в ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч.3 ст.358 КК України.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, журналу судового засідання та технічного запису, на основі наданих слідчим матеріалів, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують та правильно встановив, що зазначені в клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів.
Погоджуючись з вказаним висновком, колегія суддів враховує і те, що обгрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні даних кримінальних правопорушень сторонами не оспорюється, тому з урахуванням вимог, передбачених ст.404 КПК України висновок слідчого судді в цій частині не перевіряється.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності в даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п.1-4 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя дійшов правильного висновку, що ОСОБА_7 з огляду на тяжкість злочинів у вчинення яких підозрюється, зокрема за ч.3 ст.332 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років, а також стадію досудового розслідування даного кримінального провадження має реальну можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду та впливати на свідків, що свідчить про існування ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, одночасно, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та дані, які характеризують особу підозрюваної, визнав недоведеною стороною обвинувачення наявність інших ризиків, наведених в клопотанні слідчого, належним чином аргументувавши своє рішення в цій частині, з чим погоджується і колегія суддів.
Так, оцінюючи існування ризику можливого знищення, приховування або спотворення речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий суддя виходив з наданих слідчим матеріалів клопотання, з яких вбачається, що в рамках даного кримінального провадження вже проведено ряд обшуків, в тому числі і за місцем мешкання підозрюваною, в ході якого були вилучені засоби вчинення протиправних дій, а тому вірно визнав такими, що не грунтуються на матеріалах провадження доводи сторони обвинувачення про наявність даного ризику. Не наведено переконливих доказів на спростування цього і прокурором в поданій апеляційній скарзі.
Разом з тим, як неодноразово наголошував ЄСПЛ у своїх рішеннях, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, на що звертає увагу прокурор у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на практику ЄСПЛ хоча і є визначальним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя, оцінюючи ступінь існування небезпеки переховування ОСОБА_7 від органу досудового розслідування, суду піддала аналізу дані про її особу, а саме, що вона є особою молодого віку, раніше не судима, заміжня, зі слів - потребує хірургічного лікування, має батьків похилого віку, малолітню дитину, опікуватися якою немає кому, має постійне місце мешкання, що в своїй сукупності вказує на існування у підозрюваної міцних соціальних зв'язків.
Саме лише посилання у клопотанні на те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, який як стверджує прокурор в поданій апеляційній скарзі становить значний суспільний інтерес, ймовірне в майбутньому покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років не свідчить про безумовне недотримання ОСОБА_7 процесуальних обов'язків, які на неї можуть бути покладені при обранні іншого, більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
До того ж, як вбачається з оскаржуваної ухвали, для забезпечення виконання ОСОБА_7 процесуальних обов'язків в даному кримінальному провадженні слідчий суддя поклала на неї, серед іншого, наступні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора та суду за кожною вимогою, носити електронний засіб контролю, здати на зберігання паспорт для виїзду за кордон, інші документи, які дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, що, на переконання колегії суддів, нівелюватиме можливість підозрюваної ОСОБА_7 переховуватися від органів досудового розслідування, суду чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Крім того, колегія суддів звертає увагу й на те, що працівники органу Національної поліції можуть здійснювати контроль за поведінкою підозрюваної ОСОБА_7 , яка перебуває під цілодобовим домашнім арештом, виходячи з положень ч.5 ст.181 КПК України, а саме мають право з'являтися в ї житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань.
Непереконливими, на думку колегії суддів, є і доводи прокурора про те, що застосування відносно ОСОБА_7 більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою буде недостатнім для виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, оскільки під час розгляду апеляційної скарги прокурор не посилався на факти невиконання ОСОБА_7 покладених на неї слідчим суддею процесуальних обов'язків із часу застосування щодо неї запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Отже, з огляду на зазначені вище обставини, застосований до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу контролю є пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого існують у кримінальному провадженні, а також тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, і доводи прокурора про недостатність застосування до неї більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою даних висновків не спростовують.
Слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об'єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов'язує застосування запобіжних заходів, в тому числі і у вигляді цілодобового домашнього арешту, при цьому вислухавши та врахувавши пояснення всіх учасників судового розгляду та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не виявлено.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 задоволенню не підлягає, у зв'язку із чим, враховуючи положення ч.3 ст.407 КПК України, ухвала слідчого судді як законна та обґрунтована підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Поновити прокурору у кримінальному провадженні ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження.
Ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 серпня 2020 року, якою відносно ОСОБА_7 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч.3 ст.358 КК України застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4