Номер провадження: 33/813/1053/20
Номер справи місцевого суду: 522/6483/20
Головуючий у першій інстанції Єршова Л.С.
Доповідач Толкаченко О. О.
23.10.2020 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду Толкаченко О.О., за участю секретаря судового засідання Маслова Р.Ю., захисника Дмітрієва Р.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 23 червня 2020 року, -
зазначеною постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400 грн. з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на три роки. Стягнутий судовий збір в розмірі 420 грн. 20 коп.
Постановою суду першої інстанції встановлено, що 04 квітня 2020 року о 05 годині 02 хвилини водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки MERCEDES-BENZ C280, номерний знак НОМЕР_1 , в м. Одесі по вул. Каманіна, 16-А в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням приладу «Drager» 7510 в присутності двох свідків. Результат огляду виявився позитивним та склав 1,51 ‰.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 2.9а ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП.
Не погодившись із зазначеною постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити йому строк на апеляційне оскарження, скасувати постанову суду та закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що він не був належним чином сповіщений про дату, час та місце розгляду справи, оскільки в постанові зазначена неправильна адреса місця його проживання, а саме: АДРЕСА_1 , де був складений протокол про адміністративне правопорушення.
У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначив, що власником автомобіля марки Mercedes Benz С 280, державний номерний знак НОМЕР_1 є ОСОБА_2 та 04 квітня 2020 року вони разом їхали до своїх знайомих, які працюють на авто мийці, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Каманіна, 16-А. Біля мийки знаходиться паркінг, доїхавши до якого в автомобілі закінчився бензин, у зв'язку з чим, його там було залишено. Через деякий час, до ОСОБА_2 підійшов охоронець паркінгу та попросив перепаркувати автомобіль, а саме спустити його у низ, щоб він не заважав проїзду інших автомобілів. Так, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 почали скачувати автомобіль, не заводячи двигун, адже в автомобілі закінчився бензин. Через деякий час, до них підійшли патрульні та стали звинувачувати ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим, запропонували йому пройти огляд на стан сп'яніння.
При цьому, ОСОБА_1 не були роз'яснені права та обов'язки передбаченні статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України та ст.268 КУпАП.
ОСОБА_1 звертає увагу на відсутність належних та допустимих доказів, які б підтверджували те, що саме він керував автомобілем марки Mercedes Benz С 280, державний номерний знак НОМЕР_1 .
В поясненнях до апеляційної скарги захисник Дмітрієв Р.Б. зазначив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було неодноразово наголошено працівникам поліції про те, що ОСОБА_1 не перебував за кермом даного автомобіля та не здійснював його управління, що ними може бути перевірено за допомогою камер відеоспостереження розміщених на паркінгу, однак, дані пояснення працівниками поліції були відхиленні.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника Дмітрієва Р.Б., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов до таких висновків.
Частиною 7 ст.294 КпАП України передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги..
Згідно зі ст.245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінка доказів, у відповідності до ст.252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він не був належним чином сповіщений про дату, час та місце розгляду його справи.
В матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідно до якого судову повістку про виклик до суду ОСОБА_1 особисто отримав 17 червня 2020 року, що підтверджується його власноручною розпискою в повідомленні (а.с.8).
При цьому судова повістка надсилалась ОСОБА_1 на адресу: м. Одеса, вул. Каманіна, 16-А. Викладені обставини спростовують доводи його апеляційної скарги про те, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначена на вірна адреса місця його проживання і сам він проживає за зовсім іншою адресою.
Під час апеляційного розгляду сторона захисту наголошувала на тому, що матеріалами справи не доведено, що ОСОБА_1 керував автомобілем, а тому він не може вважатись водієм в розумінні ст.130 КУпАП.
З метою перевірки вказаних доводів та прийняття законного та обґрунтованого судового рішення за результатами апеляційного розгляду, апеляційним судом були повторно досліджені докази, які містяться в матеріалах справи.
Так, апеляційним судом був досліджений відеозапис з нагрудного реєстратора інспектора патрульної поліції, який приймав участь в оформленні розглядаємого правопорушення.
Вказаний відеозапис повністю спростовує доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Так, на відеозапису зафіксовано, як спочатку автомобіль MERCEDES-BENZ C280, номерний знак НОМЕР_1 втікав від поліцейських і в'їхав на паркінг. При цьому в салоні автомобілю за кермом знаходився ОСОБА_1 , а ОСОБА_2 знаходився поза межами паркінгу та стояв на вулиці. На відеозаписі зафіксовано, що ОСОБА_1 відмовляючись від підпису протоколу повністю ознайомився з його змістом, в якому до речі зазначено місце його проживання - АДРЕСА_1 . Будь-яких заперечень з цього приводу ОСОБА_1 працівникам поліції не висловлював.
Досліджений в судовому засіданні відеозапис спростовує і доводи захисника Дмітрієва Р.Б. про те, що його підзахисний взагалі не знав, що у відношенні нього був складений протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно розглянув справу і прийняв обґрунтоване рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.
Так, винуватість ОСОБА_1 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №323946, складеним за фактом порушення водієм ОСОБА_1 п.2.9а Правил дорожнього руху України. Згідно вказаного протоколу, ОСОБА_1 04 квітня 2020 року о 05 годині 02 хвилини, керував автомобілем марки MERCEDES-BENZ C280, номерний знак НОМЕР_1 в м.Одесі по вул.Каманіна, 16-А, в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням приладу «Drager» 7510 в присутності двох свідків. Результат огляду склав 1,51 ‰ (а.с.1).
Апеляційний суд зазначає, що вказаний протокол відповідає вимогам ст.256 КУпАП, а тому визнає його допустимим доказом.
При цьому в протоколі зазначено, що ОСОБА_1 були роз'ясненні його права та обов'язки, передбачені ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України. З клопотанням про залучення йому безоплатного захисника ОСОБА_1 до поліцейських не звертався.
В свою чергу працівники поліції не були зобов'язані залучати ОСОБА_1 захисника за власною ініціативою на підставі Закону України «Про безоплатну правову допомогу» № 3460-VI від 02 червня 2011 року, оскільки ОСОБА_1 на надавав відомостей про те, що він є суб'єктом на отримання безоплатної вторинної правової допомоги, вичерпний перелік яких наведений у ст.14 цього Закону
Крім того, винуватість ОСОБА_1 підтверджується актом огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого результат огляду на стан сп'яніння водія ОСОБА_1 складав 1,51 ‰ (а.с.2).
Зазначений акт був підписаний водієм ОСОБА_1 без будь-яких зауважень або заперечень, що на думку апеляційного суду свідчить, про те, що останній погодився та визнав, що знаходиться у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до роздруківки алкотестеру «Drager» доданої до протоколу про адміністративне правопорушення огляд водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння проводився за допомогою приладу «Drager» Alcotest 7510», результат якого виявився позитивним та склав 1,51 ‰ (а.с.3).
Крім того, факт перебування водія ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння підтверджується поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які показали, що ОСОБА_1 спочатку відмовлявся від проходження огляну на стан сп'яніння, а потім пройшов його на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Drager» 7510 і результат огляду виявився позитивним та склав 1,51 ‰.
Апеляційний суд не вбачає підстав для визнання показань вказаних свідків неналежними доказами. При цьому ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі та його захисник Дмітрієв Р.Б. під час апеляційного розгляду справи не заявляли клопотання про допит вказаних свідків в судовому засіданні апеляційного суду, а тому, зважаючи на один з основоположних принципів судочинства - диспозитивність, у суду відсутні підстави для виклику вказаних свідків за власною ініціативою.
Крім того, в матеріалах справи наявна довідка інформаційного порталу Національної поліції від 07 квітня 2020 року, з якої вбачається, що протягом року ОСОБА_1 притягався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Саме з цих підстав протокол серії ДПР18 №323946 у відношенні ОСОБА_5 працівниками поліції був складений за ч.2 ст.130 КУпАП (вчинення повторного порушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП протягом року).
Апеляційний суд визнає докази, які були повторно дослідженні в ході апеляційного розгляду справи достовірними, оскільки вони узгоджуються між собою з урахуванням всіх обставин справи, допустимими, оскільки вони отримані та досліджені в законний спосіб, належними, оскільки вони стосуються подій, що сталися 04 квітня 2018 року та інкримінуються ОСОБА_1 , а з огляду на їх системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП.
Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Положеннями ст.33 КУпАП передбачено, що при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення ОСОБА_1 було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог статей 23, 33 КУпАП в межах санкції ч.2 ст.130 КУпАП.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції, в свою чергу, є законною та обґрунтованою, у зв'язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни.
Керуючись статтями 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Приморського районного суду м.Одеси від 23 червня 2020 року, якою ОСОБА_1 визнаний винуватим за ч.2 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 400 грн. з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на три роки - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.О. Толкаченко