Головуючий І інстанції: О.О. Кукоба
30 жовтня 2020 р. Справа № 440/1921/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2020, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі № 440/1921/20
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі також відповідач), в якому просив скасувати вимогу від 12.02.20 про сплату боргу (недоїмки), якою його повідомлено про необхідність сплати недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 11672,72 грн. та зобов'язати відповідача здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника - ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) шляхом скасування та виключення з неї інформації про наявність боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 11672,72 грн та інформації про нарахування на цей борг штрафу і пені.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.07.2020 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2020 №Ф-6618-50, якою фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повідомлено про необхідність сплати недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 11672,72 грн.
Зобов'язано Головне управління ДПС у Полтавській області здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) шляхом скасування та виключення з неї інформації про наявність боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 11672,72 грн та інформації про нарахування на цей борг штрафу і пені.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивач у спірний період був зареєстрований як фізична особа - підприємець та перебував на обліку в ДПІ у м. Полтаві Головного управління ДПС у Полтавській області як платник єдиного внеску, самостійно визначив розмір єдиного внеску у поданих звітах про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017, 2018, 2018 роки, а тому мав сплатити єдиний внесок за спірний період. Також зазначив про помилковість висновків суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо зобов'язання контролюючий орган здійснити коригування відомостей в інтегрованій картці платника.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 2.11.05 зареєстрований як фізична особа - підприємець та з 2.11.05 взятий на облік як платник єдиного внеску у ДПІ у м. Полтаві /а.с. 59/.
З 1.01.12 по 31.12.16 позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності (2 група), а з 1.01.07 на загальній системі оподаткування.
12.02.20 Головним управлінням ДПС у Полтавській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6618-50, якою позивача повідомлено про необхідність сплати єдиного внеску у розмірі 11672,72 грн /а.с. 58/.
Зазначену вимогу отримано позивачем 31.03.20, що підтверджено копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №3600207578329 /а.с. 58/.
Не погодившись з вимогою Головного управління ДПС у Полтавській області від 10.02.20 №Ф-6618-50 про сплату боргу (недоїмки), позивач оскаржив її до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у спірний період позивачем сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в обсязі та у строки, що визначені чинним законодавством, у зв'язку із чим формування відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.20 №Ф-6618-50, якою позивача повідомлено про необхідність сплати недоїмки з єдиного внеску загалом у розмірі 11672,72 грн., як і про відсутність обов'язку сплати штрафних санкцій та пені за спірний період, що відображені у витязі з інтегрованої картки платника податків ФОП ОСОБА_1 є безпідставним. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника єдиного внеску відомостей щодо нарахування та сплати зобов'язань створює певні наслідки для такого платника та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов'язань перед бюджетом.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Спірні відносини урегульовані нормами Податкового кодексу України (надалі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України від 8.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон №2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Пункт 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дає визначення поняттю "працівник" - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Пунктами 3 і 10 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI надано визначення поняттям: застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок; страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VI для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Разом з тим, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI визначено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Слід зауважити, що Закон №2464-VI передбачає обов'язок по сплаті єдиного внеску незалежно від отриманого доходу від здійснення підприємницької діяльності як для фізичних осіб-підприємців на загальній системі оподаткування, так і для фізичних осіб-підприємців на спрощеній системі оподаткування.
Отже, наявність у фізичної особи-підприємця платника податку обов'язку по сплаті єдиного внеску жодним чином не залежить від виду системи оподаткування, на якій перебуває така особа.
Абзацом першим частини п'ятої статті 8 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
За приписами частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до абзацу другого пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 4.05.2018 №469), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7.05.2015 за №508/26953 (надалі - Інструкція №449), у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.
За змістом пункту 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Системний аналіз наведених вище положень Закону №2464-VI свідчить про те, що платниками єдиного соціального внеску є, зокрема, фізичні особи-підприємці. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування єдиного внеску. Отже, саме дохід особи від господарської діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому за відсутності бази для нарахування єдиного внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, Закон №2464-VI встановлює обов'язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати, оскільки метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для його нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб (до яких відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України відноситься фізична особа-підприємець), задля досягнення вищевказаної мети законодавчого запровадження збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування Законом №2464-VI встановлено обов'язок сплати такими особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх господарської діяльності.
Особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником) така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета законодавчого запровадження збору єдиного внеску досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм Закону №2464-VI був викладений Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 у справі №160/3114/19 та в подальшому підтриманий в постановах, ухвалених в інших справах, зокрема від 5.03.2020 у справі №824/509/19-а, від 27.03.2020 у справі №140/2214/19, від 6.05.2020 у справі №400/1622/19, від 19.05.2020 у справі №560/1959/19.
Судовим розглядом встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.06.19 у справі №440/1501/19, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 29.11.18 №Ф-6618-50У задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області від 29.11.18 №Ф-6618-50У.
Вказаним рішенням суду встановлено, що протягом 2017 року позивачем сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у загальному розмірі 8448,00 грн.
31.01.2018 позивачем до ДПІ поданий Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік, в якому самостійно визначена сума, на яку нараховується єдиний внесок зазначено 8448,00 грн, але за формою, передбаченою для ФОП, які перебувають на спрощеній системі оподаткування.
Протягом 2018 року позивачем сплачений єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у загальному розмірі 9828,72 грн.
04.01.2019 позивачем до ДПІ поданий звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 рік у загальному розмірі 9828,72 грн, за формою, передбаченою для ФОП на загальній системі оподаткування.
За змістом частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про сплату позивачем у спірний період за 2017, 2018 роки єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в обсязі та у строки, що визначені чинним законодавством.
Щодо сплати позивачем єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у 2019 році, суд зазначає таке.
Матеріалами справи підтверджено та доводами апеляційної скарги не спростовано, що 04.02.2020 ФОП ОСОБА_1 до ДПІ подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019 рік у загальному розмірі 11016,72 грн, за формою, передбаченою для ФОП на загальній системі оподаткування. Щоквартальна сума нарахованого єдиного внеску становить 2754,18 грн.
На підтвердження сплати сум нарахованого єдиного внеску у 2019 році позивачем надано до суду банківські квитанції: від 22.01.19 №4414 на суму 950,00 грн, від 20.02.19 №4746 на суму 950,00 грн, від 20.03.19 №11620 на суму 918,06 грн, від 19.04.19 №20913 на суму 918,06 грн, від 20.05.19 №11522 на суму 918,06 грн, від 20.06.19 №4480 на суму 918,06 грн, від 19.07.19 №11807 на суму 918,06 грн, від 20.08.19 №24148 на суму 918,06 грн, від 19.09.19 №24315 на суму 918,06 грн, 21.10.19 №25012 на суму 918,10 грн, 18.11.19 №18085 на суму 918,10 грн; 19.12.19 №18409 на суму 918,10 грн. /а.с. 14-18/.
Крім того, відповідачем у розрахунку, наданому до відзиву зазначено у графі "сплата", що ФОП ОСОБА_1 здійснював сплату єдиного внеску щомісячно протягом 2019 року.
Одночасно, як вірно встановлено судом першої інстанції, порядок сплати позивачем єдиного внеску за 2019 щомісячно, не вплинув на факт своєчасної сплати ним щоквартальних внесків (2754,18 грн за кожен квартал), терміном сплати 19.04.19, 19.07.19, 21.10.19, 20.01.20. Вказаний порядок сплати не спричинив настання негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету. У підсумку зобов'язання зі сплати єдиного внеску на кінець I, II, II, IV кварталів 2019 року виконано позивачем вчасно, сума до зарахування єдиного внеску становила загалом 2754,18 грн на кінець кожного кварталу.
Крім того, колегія суддів зауважує, що оспорювана вимога про сплату боргу (недоїмки) не містить відомостей про нараховані штрафні санкції та пеню. Однак, витягом з інтегрованої картки платника податків ФОП ОСОБА_1 підтверджено, що станом на дату формування податкової вимоги у сумі боргу 11672,72 грн входять суми нарахованих штрафних санкцій та пені.
З огляду на недоведеність відповідачем несплати ФОП ОСОБА_1 єдиного внеску в обсязі нарахувань за 2017, 2018, 2019 роки, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про безпідставність формування відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.20 №Ф-6618-50, якою позивача повідомлено про необхідність сплати недоїмки з єдиного внеску загалом у розмірі 11672,72 грн., як і про відсутність обов'язку сплати штрафних санкцій та пені за спірний період, що відображені у витязі з інтегрованої картки платника податків ФОП ОСОБА_1 .
Колегія суддів вважає необгрунтованими доводи скаржника про безпідставність вимоги позивача про коригування облікових даних, з наступних обставин.
Згідно статті 19-1 ПК України, контролюючі органи виконують, окрім іншого, такі функції: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів; забезпечують ведення обліку податків, зборів, платежів; організовують інформаційно-аналітичне забезпечення та автоматизацію процесів адміністрування.
Пунктом 61.1 статті 61 ПК України визначено, що податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Способом здійснення такого контролю є, крім іншого, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (пп.62.1.2 п. 62.1 ст. 62 ПК України).
На підставі статті 71 ПК України, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Згідно пп. 72.1.1.1 пп. 72.1.1 п. 72.1 ст. 72 ПК України, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст. 133цього Кодексу, інших звітних документах.
Приписами пункту 74.1 статті 74 ПК України передбачено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.
З метою ведення оперативного обліку платежів до бюджету наказом Міністерства фінансів від 7 квітня 2016 року № 422, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 року за № 751/28881, затверджено Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок № 422).
Відповідно до пункту 2 Порядку №422 інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами; оперативний облік - процес відображення, систематизації та узагальнення первинних показників через їх перетворення в облікові показники в ІКП.
На підставі пункту 3 Порядку №422 оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС.
Згідно пункту 1 розділу ІІ Порядку № 422 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.
Пунктом 2 розділу 2 Порядку № 422 встановлено, що розбіжності не пізніше наступного робочого дня з дня їх виявлення відпрацьовуються підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, шляхом усунення помилок: у разі виявлення невідповідностей між відкритими в інформаційній системі органів ДФС ІКП та затвердженим Переліком форм ІКП здійснюється перекодування ІКП на відповідну форму обліку ІКП; у разі сплати новоствореним платником, який не включений до реєстру платників певного податку, кошти розносяться до ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з'ясування». Відпрацювання ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з'ясування» здійснюється згідно з пунктом 3 глави 2 розділу ІІІ цього Порядку.
Аналіз наведених положень свідчить про те, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов'язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган повинен вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов'язань перед бюджетом.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом в постановах від 19 лютого 2019 року по справі № 825/999/17, від 26 лютого 2019 року по справі №805/4374/15-а, від 25.03.2020 по справі 826/9288/18.
Враховуючи, що відповідачем протиправно віднесені до інтегрованої картки платника ОСОБА_1 суми нарахованого єдиного соціального внеску, колегія суддів вважає, що належним способом захисту, що відновить порушене право позивача, є відкоригування в інформаційній системі органів ДФС даних інтегрованої картки платника шляхом скасування та виключення з неї інформації про наявність боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 11672,72 грн та інформації про нарахування на цей борг штрафу і пені.
Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2020 року по справі№440/1921/20 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311 , 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 02.07.2020 по справі № 440/1921/20 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді Г.Є. Бершов І.М. Ральченко