29 жовтня 2020 р.Справа № 583/2344/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Донець Л.О. , Мінаєвої О.М. ,
за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29.07.2020, головуючий суддя І інстанції: Ярошенко Т.О., м. Охтирка Сумської області, повний текст складено 29.07.20, по справі № 583/2344/20
за позовом ОСОБА_1
до Інспектора поліції 2 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Малярова Станіслава Олексійовича , Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції , Департаменту патрульної поліції України
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до інспектора поліції 2 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Малярова Станіслава Олексійовича (далі - інспектор УПП Маляров С.О.), Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП в Дніпропетровській області), Департамента патрульної поліції України, в якому просив:
- визнати незаконною та скасувати постанову інспектора поліції 2 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Малярова Станіслава Олексійовича серії ЕАМ№2645211 від 06.06.2020, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. за ч.1 ст.132-1 КУпАП.
Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29.07.2020 задоволено позов ОСОБА_1 .
УПП в Дніпропетровській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29.07.2020 та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що оскаржуваною постановою інспектора поліції 2 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Малярова Станіслава Олексійовича серії ЕАМ№2645211 від 06.06.2020 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч.1 ст.132-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.
Згідно вказаної постанови, ОСОБА_1 06.06.2020 о 17 год. 48 хв., керуючи в м.Підгородне по трасі М04 на 38А км транспортним засобом DAF 460 FT ХF, державний номерний знак НОМЕР_1 , який містив залишки небезпечного вантажу на тарі, в якій перевозився вантаж (дизельне паливо) ООН 1202, порушив п.22 Правил дорожнього руху України - порушення правил проїзду великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами (а. с. 13-14).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в оскаржуваній постанові у справі про адміністративне правопорушення інспектором поліції не зазначено яке конкретно порушення скоїв позивач, а вказано лише загальний пункт 22 Правил дорожнього руху України. Також відмітив, що оскаржувана постанова не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення, а відповідачами не надано будь-яких доказів вчинення позивачем відповідного правопорушення.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Суд апеляційної інстанції перевіривши оскаржуване рішення на відповідність критеріям, наведеним у ч.2 ст.2 КАС України приходить до висновку, що прийнято воно незаконно, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положеннями ст.283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити, серед іншого: опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.
Як свідчать матеріали справи, позивача згідно оскаржуваної постанови серії ЕАМ№2645211 від 06.06.2020 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч.1 ст.132-1 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 порушено п. 22 ПДР України.
Відповідно до ч.1 ст. 132-1 КУпАП порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб'єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, відповідальність за ч.1 ст. 132-1 КУпАП настає як за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, так і за порушення правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.
Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30.
Правила перевезення вантажів врегульовано положеннями пункту 22 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі - ПДР України).
Колегія суддів звертає увагу, що в оскаржуваній постанові інспектором УПП Маляровим С.О. в описі обставин, установлених під час розгляду справи та які стали підставою для прийняття оскаржуваної постанови, зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, який містив залишки небезпечного вантажу на тарі, в якій перевозився вантаж (дизельне паливо) ООН 1202, а при зазначенні нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, вказано саме про порушення позивачем п. 22 ПДР України, яким врегульовано саме правила перевезення вантажів.
Разом з тим, інспектором УПП Маляровим С.О. після зазначення в оскаржуваній постанові про порушення позивачем саме п. 22 ПДР України вказано, що наявність залишків небезпечного вантажу на тарі спричиняє порушення правил проїзду великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами (а.с. 13-14).
При цьому колегія суддів звертає увагу, що пункт 22 ПДР України містить підпункти 22.1-22.7, якими врегульовано як правила стосовно здійснення безпосереднього перевезення вантажу та його характеристик, в тому числі щодо його розміщення на транспортному засобі, так і розподілу навантаження на осі транспортного засобу та обов'язки водія під час початку та перевезення вантажу.
Однак, інспектором УПП Маляровим С.О. в оскаржуваній постанові не конкретизовано порушення, вчинене позивачем, та не визначено певний підпункт пункту 22 ПДР України, вимоги якого було порушено позивачем. При цьому, п.22 ПДР України не містить заборони щодо наявності залишків небезпечного вантажу на тарі. В апеляційній скарзі відповідач посилається на п.22.5 ПДР України, за змістом якого передбачено необхідність перевезення небезпечних вантажів, руху транспортних засобів за спеціальними правилами у разі перевищення розміру їх габаритів або маси, а також містить заборону руху транспортних засобів з перевищенням навантаження на вісь. Між тим, опис обставин, зазначений в постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не містить жодних посилань на перевищення габаритів, маси або навантаження на вісь, а тому відсутні підстави вважати, що ОСОБА_1 було порушено всі підпункти пункту 22 ПДР України.
З огляду на вказане, із оскаржуваної постанови серії ЕАМ№2645211 від 06.06.2020 неможливо достовірно встановити, якими саме діями позивача вимоги якого нормативного акту порушено.
Таким чином, в оскаржуваній постанові серії ЕАМ№2645211 від 06.06.2020 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не наведено чіткого опису обставин, установлених під час розгляду справи, які стали підставою для прийняття цієї постанови, а також наведено суперечливі відомості стосовно обставин та визначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.
Також щодо доводів апеляційної скарги УПП в Дніпропетровській області про порушення ОСОБА_1 саме п.22.5 ПДР України колегія суддів відмічає, що в оскаржуваній постанові серії ЕАМ№2645211 від 06.06.2020 про порушення позивачем саме цих вимог даного нормативного акту не вказано, а зазначений опис обставин містить суперечливі відомості стосовно вчиненого правопорушення.
З огляду на вказане, суд не може самостійно визначати яке саме правопорушення вчинено позивачем.
Зазначений висновок узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, який у своїх рішеннях у справах "Малофєєва проти Росії" та "Карелін проти Росії" зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки, особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.
Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З аналізу наведеної норми слідує, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, зазначена норма має певний перелік доказів, які підтверджують відсутність або наявність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Такими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП є, зокрема, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також інші документи.
Відповідно до ч.1,2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами.
Згідно із ч.1,2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до 1 ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
При цьому, положеннями ст.283 КУпАП передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, серед іншого, повинна містити відомості про: технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).
Колегія суддів звертає увагу, що в оскаржуваній постанові серії ЕАМ№2645211 від 06.06.2020 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не наведено відомостей про долучення до неї будь-яких доказів, в тому числі про здійснення фотозйомки або відеозапису.
Також, відповідачами не надано до суду доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст.132-1 КУпАП, в тому числі, не надано пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також інших документів.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 , який притягається до адміністративної відповідальності, заперечує проти вчинення ним правопорушення.
Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, відповідачем обов'язок, покладений вимогами ч.2 ст. 77 КАС України, виконано не було.
Колегія суддів звертає увагу, відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Враховуючи, що відповідачами не доведено достатніми та належними доказами вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 132-1 КУпАП, наявні підстави для задоволення позовних вимог про визнання незаконною та скасування постанови інспектора поліції 2 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Малярова Станіслава Олексійовича серії ЕАМ№2645211 від 06.06.2020.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про скасування оскаржуваної постанови.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст.242, 243, 250, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.
Рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29.07.2020 по справі № 583/2344/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис) Л.О. Донець О.М. Мінаєва
Повний текст постанови складено 29.10.2020 року