20 жовтня 2020 р. Справа № 520/1923/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Катунова В.В.
суддів: Бершова Г.Є. , Ральченка І.М.
за участю секретаря судового засідання Білюк Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держпраці у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 (суддя Мельников Р.В., 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, повний текст складено 09.06.20) по справі № 520/1923/2020
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління Держпраці у Харківській області
про скасування припису,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області, в якому просила скасувати припис про усунення порушень законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю №20-01-4319/0168 від 27.01.2020, яким зобов'язано ФОП ОСОБА_1 у строк до 2 березня 2020 року усунути порушення ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ щодо невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 року адміністративний позов задоволено.
Скасовано припис про усунення порушень законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю №20-01-4319/0168 від 27.01.2020 року.
Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, просить суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Звертає увагу на невиконання позивачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів. Посилаючись на викладені доводи, вказав на правомірність винесеного припису про усунення порушень законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю №20-01-4319/0168 від 27.01.2020 року, який скасуванню не підлягає.
Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні представник відповідача (Гусаченко Г.О.) підтримала доводи апеляційної скарги. Представник позивача (Пономаренко Г.О.) заперечила проти доводів апеляційної скарги та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників судового засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно із Планом заходів зі здійснення державного нагляду (контролю) Державної служби України з питань праці на 2020 рік, затвердженого Державною службою України з питань праці Головним управлінням Держпраці у Харківській області видано наказ про проведення планової перевірки ФОП ОСОБА_1 від 21.12.2019 року №2362, на підставі якого оформлено направлення на проведення перевірки від 21.12.2019 №02.03-03/3817.
24.01.2020 року відповідачем було проведено планову перевірку позивача з питань зайнятості населення, зайнятості та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2019 рік, результати якої оформлено у вигляді акту №20-01-4319/0049 від 24.01.2020 року.
Зі змісту акту №20-01-4319/0049 від 24.01.2020 року вбачається, що перевіркою встановлено не виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік. Так вказано, що в ході проведення планової перевірки, на підставі наданих позивачем документів, зокрема табелів обліку робочого часу за період січень - грудень 2019 року, посадовими особами Головного управління Держпраці у Харківській області було встановлено, що середньооблікова чисельність працівників ФОП ОСОБА_1 у 2019 році склала 29 осіб. Отже, відповідно до приписів встановлених ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у ФОП ОСОБА_1 має дорівнювати - 1 особа. Як зазначено в акті, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у 2019 році фактично не перебувала у трудових відносинах з особами з інвалідністю, що свідчить про невиконання роботодавцем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за 2019 рік.
На підставі висновків акту відповідачем було складено припис про усунення виявлених порушень №20-01-4319/0168 від 27.01.2020 року, відповідно до якого згідно зі ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у строк до 02.03.2020 року усунути порушення ст. 19 Закону України №875 щодо виявленого порушення не виконується норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.
Позивач заперечуючи законність припису про усунення порушень законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю №20-01-4319/0168 від 27.01.2020 року, звернулася до суду з вказаним позовом про його скасування.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було допущено порушень вимог чинного законодавства щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, з огляду на здійснення нею усіх необхідних дій направлених на створення умов для працевлаштування інвалідів та вжиття заходів, направлених на інформування відповідного центру зайнятості про наявність можливості працевлаштування осіб з інвалідністю.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11 лютого 2015 року, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Відповідно до п. 7 Положення про Державну службу України з питань праці Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Як передбачено Положенням про Головне управління Держпраці у Харківській області, затвердженим наказом Державної служби України з питань праці № 84 від 03.08.2018 року, Головне управління Держпраці у Харківській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.
Відповідно до пп.11 п.4 Положення про Головне управління Держпраці у Харківській області управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний контроль за дотриманням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, законодавства про зайнятість населення та працевлаштування інвалідів у частині реєстрації у регіональному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів; виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.
Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» від 21.08.2019 року № 823 (далі - Порядок №823, який був чинним на час проведення перевірки).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 823, в редакції чинній на момент проведення інспекційного відвідування позивача, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
Положеннями Порядку № 823 не визначено тип заходу - плановий чи позаплановий, а лише форму - інспекційне відвідування чи невиїзне інспектування.
Так, інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача.
Пунктами 16, 17 Порядку № 823 визначено, що за результатами інспекційного відвідування складаються акт інспекційного відвідування і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення та попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю.
Матеріалами справи підтверджено, що на підставі висновків акту відповідачем було складено припис про усунення виявлених порушень №20-01-4319/0168 від 27.01.2020 року, відповідно до якого згідно зі ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у строк до 02.03.2020 року усунути порушення ст. 19 Закону України №875 щодо виявленого порушення не виконується норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.
Щодо наявності підстав для винесення припису про усунення позивачем вказаних порушень вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" № 875-ХІІ (далі по тексту - Закон № 875-ХІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
При цьому, частиною другою статті 19 Закону № 875-XII зобов'язано підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, самостійно розраховувати кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та забезпечувати працевлаштування інвалідів.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону (частина 3 статті 19 Закону № 875-XII).
Частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
У зв'язку з цим, для правильного вирішення спору необхідно перевірити, чи вжив позивач залежних від нього заходів для забезпечення середньооблікової чисельності працюючих інвалідів відповідно до установленого нормативу.
Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" № 5067-VI (далі по тексту - Закон № 5067-VI) роботодавці зобов'язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.
Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону № 5067-VI, наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)". В контексті прийнятого Закону № 5067-VI, та затвердженого Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" на роботодавців покладено обов'язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.
Колегія суддів зауважує, що періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов'язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року по справі №806/1368/17.
Аналіз наведених вище норм законодавства свідчить про те, що законодавцем чітко визначені обов'язки підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю :
- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця,
- створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;
- забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;
- надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів;
- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
- в разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.
Відтак, на підприємство покладається обов'язок самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості. В свою чергу, закон не покладає обов'язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів.
Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі П/811/693/17, від 02 травня 2018 року у справі № 804/8007/16, від 13 червня 2018 року у справі № 819/639/17.
При цьому, положеннями Закону № 875-XII також визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда.
З огляду на викладене, обов'язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Механізм реалізації зазначеної програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів з боку підприємств.
Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є звіт форми № 3-ПН.
Таким чином, невиконанням обов'язку здійснювати працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 № 875-XII, та, як наслідок, підставою для винесення відповідного припису має місце або в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону № 875-XII, а саме: невиділення та нестворення робочих місць, ненадання державній службі зайнятості інформації, незвітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, оскільки саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої та п'ятої статті 19 Закону № 875-XII, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 15 квітня 2019 року у справі № 820/2190/17, яка в силу ч.5 ст.242 КАС України є обов'язковою для врахування.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивачем, в ході проведення планової перевірки було надано відповідачу звітність за формою №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», які подавались до Харківського міського центру зайнятості у 2019 році, а саме: 19.12.2018 року, 17.01.2019 року, 20.02.2019 року, 12.03.2019 року, 09.04.2019 року, 22.05.2019 року, 26.06.2019 року, 22.07.2019 року, 12.08.2019 року, 17.09.2019 року, 25.10.2019 року, 14.11.2019 року, 27.12.2019 року.
Таким чином, протягом 2019 року Харківський міський центр зайнятості був проінформований про наявність вакансій для інвалідів у ФОП ОСОБА_2 та мав можливість у 2019 році направляти відповідних осіб для подальшого працевлаштування.
Будь-яких доказів відмови позивача в працевлаштуванні осіб з інвалідністю матеріали справи не містять.
Таким чином, позивачем здійснено всіх заходів для працевлаштування інвалідів, зокрема, систематичне повідомлення центру зайнятості про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів, інформування Фонду соціального захисту інвалідів про вказані дії та надання копії звітів про попит на робочу силу, чим виконано вимоги ст. 19 Закону 875-XII, на порушення яких відповідач посилається при винесенні оскаржуваного припису.
Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування припису про усунення порушень законодавства про зайнятість населення, зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю №20-01-4319/0168 від 27.01.2020 року.
Доводи апелянта про те, що позивач, надаючи до Управління Держпраці, на виконання оскаржуваного припису звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік за формою №10-ПН, поданий до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, підтвердила невиконання нею нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у розумінні ст. 19 Закону № 875-XII, колегія суддів вважає помилковим, оскільки надання ФОП ОСОБА_1 вказаного звіту не може вважатися згодою із вказаними у приписі порушеннями, а навпаки свідчить про вжиття позивачем усіх, передбачених діючим законодавством заходів, спрямованих на дотримання вказаних вище приписів ст. 19 Закону № 875-XII.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 по справі № 520/1923/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.В. Катунов
Судді Г.Є. Бершов І.М. Ральченко
Постанова складена в повному обсязі 30.10.20.